Небезпеки природного характеру

ВИВЕРЖЕННЯ ВУЛКАНІВ

За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.

На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. Ці рухливі пласти мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми. Найбільш активні вулканічні зони знаходяться навколо Індонезії, на західному узбережжі Американського континенту та на східному узбережжі Тихого океану.

Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік під час великих вивержень розповсюджується до 30 км, інколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності.Для запобігання негативному впливу потоку лави використовують метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла за допомогою вибухівки, яку скидають з літака; застосовують дамби для охолодження лавових потоків водою.

Заходи, які варто вжити, коли не потрібна евакуація:

• не панікуйте, залишатися вдома, закривши двері і вікна;

• якщо комусь потрібна допомога, то виходити з будинку, надягнувши теплі речі, бажано незаймисті (ніколи із синтетики), захистивши ніс і рот зволоженою ганчіркою;

• не укриватися в підвалах, щоб не бути похованим під прошарком бруду;

• не користуватися автомобілем;

• не дзвонити, а отримати інформацію по радіо;

• запастись водою;

• стежити за тим, щоб падіння розпеченого каміння не стало причиною пожеж, які варто відразу гасити, за першої нагоди - очистити дахи від попелу;

• запросити спеціалістів для перевірки безпечності будинку.

 

 

ЗЕМЛЕТРУС

Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків.

Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити, є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені-геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперізує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів материків.

Місце, де зсуваються гірські породи називають гіпоцентром або осередком землетрусу. Епіцентр — точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

Для реєстрації землетрусів в наш час використовують 12-тибальну шкалу - MSK-64.

Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні землі. Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру.Інтенсивність — це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд. Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози.

Провісниками землетрусів є: швидке зростання частоти слабких поштовхів; деформація земної кори, яка визначається спостереженнями із супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; вміст ріадону у воді тощо.

Крім цього, ознаками близького землетрусу є:

- запах газу, де раніше цього не відзначалось;

- тривога птахів та домашніх тварин;

- іскри між близько розміщеними дротами;

- голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків.

В Україні сейсмічно небезпечними районами є

1. Тячів – Мукачеве – Свалява – глибина 6-12 км, сила поштовхів до 7 балів.
2. Буковина (6 балів).
3. Гори Вранча – глибина 80-160 км, сила поштовхів до 8-9 балів.
4. Одеська обл. – сила поштовхів до 7-8 балів.
5. Крим – глибина 20-40 км, сила поштовхів до 8-9 балів.
6. Приазов’я – сила поштовхів до 5-6 балів.

Першість за кількістю землетрусів у світі утримують Японія та Чилі: понад 1000 в рік, або 3 на день.

Запобіжні заходи після попередження про можливість землетрусу. У разі землетрусу ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час — тільки декілька секунд, найдовше — хвилину за дуже сильного землетрусу. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.

Необхідно закріпити шафи, полиці, стелажі, розмістити меблі таким чином, щоб у випадку падіння вони не загороджували вихід, не блокували двері, не наносили травми. Спальні місця розміщують на достатній віддалі від великих вікон, скляних перегородок. Над ліжками і диванами не повинно бути важких полиць, масивних картин або інших предметів.

Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

Зауважити місця, де може виникнути пожежа і тримати біля них протипожежні засоби - відро з піском, вогнегасник (можна автомобільний). В квартирі не повинно бути легкоспалахуючих або отруйних рідин, їх заздалегідь потрібно винести із квартири.

Біля дверей тримати рюкзак або господарську сумку, де мають бути речі першої необхідності: ковдра, теплий одяг, аптечку першої допомоги з набором перев'язувальних і лікарських засобів, документи, гроші, електричний ліхтарик, сірники, а також запас консервованих харчових продуктів і питної води, розрахований на перші 3-5 днів.

За можливості підготувати для тимчасового перебування садовий будиночок, гараж або інше пристосоване приміщення, де створити запас необхідних речей, одягу, взуття, води, продуктів харчування, обладнати спальні місця. Репродуктор радіотрансляції повинний бути постійно ввімкненим для отримання інформації про землетрус, можливість виникнення якого прогнозується, та інші повідомлення і розпорядження владних органів.

Якщо Ви знаходитесь у приміщенні під час землетрусу. Якщо землетрус виник під час вашого перебування у будинку, найкраще за все протягом перших 15-20 секунд вибігти із нього на відкрите місце, якщо немає змоги це зробити – знайти прикриття під портиком у вході в під’їзд. Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.

Якщо не вдалось вибігти на вулицю, потрібно розкрити вхідні двері квартири і стати в них або поблизу несучих стін та колон, оскільки головна небезпека виникає від падіння внутрішніх стін, стель, люстр. Можна сховатись під стіл, у шафу і закрити обличчя руками, щоб не поранитись битим склом, картинами, світильниками. У всіх випадках потрібно триматись на певній відстані від вікон і скляних перегородок, не можна виходити на балкони. Ні в якому разі не можна використовувати відкритий вогонь, оскільки може існувати небезпека витоку газу. Як тільки закінчилась перша серія поштовхів, по можливості, залишити приміщення, але перед тим закрити водопровідні крани, відключити газ та електроенергію.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають. Не можна користуватись ліфтом – це небезпечно. Виходити з будинку потрібно сходами, притиснувшись спиною до стіни. На виході з будинку не можна створювати тисняву в дверях.

Якщо Ви знаходитесь не дома:

Ø • направлятися до вільних просторів, віддалених від будинків, електромереж та інших об'єктів;

Ø • уважно стежити за карнизами або стінами, що можуть упасти, триматися подалі від веж, дзвонів, водоймищ;

Ø • піти з зони біди, при неможливості зробити це - знайти укриття під портиком (дахом) входу в під'їзд;

Ø • стежити за небезпечними предметами, що можуть виявитися на землі (дроти під напругою, скло, зламані дошки);

- не ховатися поблизу гребель, річкових долин, на морських пляжах і берегах озер: вас може накрити хвиля від підводних поштовхів;

забезпечити себе питною водою;

надати допомогу іншим.

Якщо Ви знаходитесь на відкритому просторі. Якщо землетрус виник під час вашого перебування на вулиці, потрібно відійти подалі від будинків і ліній електропередач. Не можна близько підходити до обірваних контактних проводів трамвайних і тролейбусних ліній. Не підходьте близько до місця пожежі. Не можна ховатися поблизу дамб, долин річок та морських пляжів – може накрити хвиля від підземних поштовхів.

Під час перебування в автомобілі, автобусі або іншому транспорті, краще зупинитись і залишатись на місці до закінчення поштовхів. В автобусі не потрібно бити вікна і кидатись до дверей, створюючи тим самим паніку і можливість травм. Водії автобусів, трамваїв, тролейбусів самі зупинять транспортний засіб і відкриють двері.

Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно відкрити двері і залишатись в машині до припинення поштовхів. Не дозволяти людям у салоні панікувати. Не зупинятися під мостами, шляхопроводами, лініями електропередачі, балконами, карнізами, деревами, які за цих умов становлять загрозу. При паркуванні машини не загороджувати дорогу іншим транспортним засобам. Найкраще рішення, якщо його прийняти вчасно, це покинути місто.

Якщо Ви опинилися під уламками. Основне правило – це дихати глибоко, що дозволить не впасти у відчай або допоможе уникнути паніки. За необхідності надати собі першу допомогу та тим, хто її потребує. Потрібно вижити любою ціною, при цьому велике значення має наскільки людина здатна фокусуватися на позитивних думках. Потрібно вірити, що допомога прийде обов’язково. Пам’ятайте, що людина здатна витримати спрагу та голод протягом доволі значної кількості діб, якщо не буде дарма витрачати енергію. Якщо не вистачає повітря, не запалюйте свічку, що споживає кисень.

Необхідно пристосуватися до обставин, пошукати у кишенях або поблизу предмети, котрі могли б надавати світлові або звукові сигнали (наприклад, батарейки, або будь-який предмет, котрий при падінні на труби або стіни привернув до себе увагу).

Якщо єдиним шляхом виходу є вузький лаз, потрібно протиснутися в нього. Для цього необхідно розслабивши м’язи, поступово протискуватися, притиснувши лікті до боків, і рухатися вперед ногами як черепаха.

У громадському місці. Головну небезпеку становить юрба, що, піддавшись паніці, біжить, не розбираючи дороги, у цьому випадку постарайтеся вибрати безпечний вихід, ще не помічений юрбою. Намагайтеся не падати, інакше ви ризикуєте бути розтоптаним, не маючи найменшої можливості піднятися. Схрестіть руки на животі, щоб не зламати грудну клітину. Намагайтеся не виявитися між юрбою і перешкодою.

У машині:

• не дозволяти людям панікувати;

• не зупинятися під мостами, шляхопроводами, лініями електропередачі;

• при паркуванні машини не загороджувати дорогу іншим транспортним засобам;

• їхати і зупиняти автомобіль подалі від балконів, карнізів і дерев;

• якщо можна, краще не користуватися автомобілем, а пересуватися пішки;

• найкраще рішення, якщо його прийняти вчасно, це покинути місто.

У поїзді або в метро. Будьте готові до того, що як тільки відбудеться поштовх, можливо, буде відключена електроенергія; вагон зануриться в темноту, але, незважаючи на це, ви не повинні панікувати. Підземні станції у випадку землетрусу є безпечним місцем: металоконструкції дозволяють добре протистояти поштовхам.

Після повернення додому. Огляньте, чи зазнав будинок серйозних ушкоджень; не користуватися ні сірниками, ні електровимикачами, оскільки може існувати небезпека витікання газу.

ЗСУВИ

Зсуви - це ковзкі зміщення мас гірських порід униз схилом, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо. Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовими заходами для запобігання зсувів є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Правила поведінки під час зсувів. Існують попередні ознаки руху гірських порід та глиняних мас: утворення нових тріщин у ґрунті, неочікувані тріщини у внутрішніх і зовнішніх стінах, водопроводах, асфальті тощо. У місцях підвищеної небезпеки пересуватися обережно: потрібно кинути декілька камінців у навислу скелю, щоб переконатися чи є вже ознаки зсуву. І якомога швидше покинути небезпечну зону.

CЕЛІ

Виникають у басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку).

«Сель» (сайль) — з арабської - бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю. Селі виникають у багатьох країнах — у деяких районах Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки, Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

- грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м,);

- грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага — 2,1-2,5 т/куб.м);

- водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага — 1,1-1,5 т/куб.м.

У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії — грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5 -4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше. Небезпека селів не тільки у їхній руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови - достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення відкосів тощо.

А ось яких запобіжних заходів повинен вжити кожний:

• покинути небезпечну зону; повідомити владі про наявність ознак наближення селю;

• у місцях підвищеної небезпеки пересуватися з дуже уважно;

• вжити заходів обережності, кинувши попередньо декілька камінчиків у небезпечну скелю, щоб переконатися, чи є вже перші ознаки селю, що насувається;

• дізнатися про існування спеціальних планів щодо захисту людей, для того, щоб бути готовим брати участь у їхньому виконанні. Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю.

ПОВЕНІ

За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубування лісів. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбереж спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки.

Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20 м. Хвилі все знищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра).

Повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України: Дніпрі, Дністрі, Прип'яті, Західному Бузі, Тисі та ін. На невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел повені формуються внаслідок зливових опадів. Повені, викликані нагоном води, виникають переважно внаслідок сильних вітрів на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів і небезпечні вони передусім своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Наслідки повеней:

• затоплення шаром води значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель та споруд;

• ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

• руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

• загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

• вимивання родючого шару ґрунту;

• псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

• загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води;

• загибель людей.

Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Основними заходами боротьби з повенями є: насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів, регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ, влаштування дамб, розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу, а також ландшафтно-меліоративні заходи.