Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій. Пожежна сигналізація

Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд характеризується групою займистості і межею вогнестійкості їх елементів. Відповідно до нормативів виділяється п’ять конструктивних характеристик будинків залежно від ступеня їх вогнестійкості.

І, ІІ ступінь — будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів;

Ш ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосувати дерев’яні конструкції, які захищені штукатуркою або мають вогнезахисту обробку;

III а, ІІІб ступінь—будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції -з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем групи низької та помірної горючості;

IV ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від вогню та високих температур штукатуркою або іншим листовим, плитним матеріалом. До елементів покриття не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина має пройти вогнезахисну обробку;

ІУа ступінь - будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції — з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп середньої та підвищеної горючості;

V ступінь—будинки до несучих і загороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

Для захисту металевих конструкцій використовують:

· бетонування;

· облицювання цеглою, керамічними плитами;

· цементно-піщану й перлітову штукатурку;

· покриття азбестом і рідким склом;

· покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.

Вогнезахист дерев’яних конструкцій здійснюється шляхом:

· просочування антипіренами;

· створення термоодягу у вигляді штукатурки;

· облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки);

· покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою;

· поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари.

Для підвищення їх вогнестійкості кам’яних, цегляних і залізобетонних конструкцій:

· збільшують товщину конструкції;

· вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;

· знижують статичні і динамічні навантаження;

· добирають в’яжучі матеріали і відповідні наповнювачі;

· збільшують товщину захисного шару бетону;

· зменшують теплопровідність шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;

· добирають арматуру з більш високою критичною температурою.

Для швидкого повідомлення про пожежу облаштовують електричну пожежну сигналізацію, яка виявляє займання на початковій стадії, що забезпечує успішну боротьбу з вогнем.

До автоматичних систем пожежної сигналізації належать: теплові, димові, світлові й комбіновані сповіщувачі;

· Теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища.

· Димові сповіщувачі реагують на появу диму.

· Комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури у навколишньому середовищі і появу диму.

· Світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я.

 

 

Умови праці, їх класифікація, вплив на працездатність

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі трудової діяльності.

Групи чинників, які впливають на умови праці:

· чинники, які визначають характер умов праці:

ü тривалість робочого часу;

ü режим роботи;

ü санітарні норми;

· технічні і організаційні чинники, які, безпосередньо, впливають на працівника:

ü засоби праці;

ü предмети праці;

ü технологічні процеси;

ü форми організації праці.

· природні чинники:

ü географічні;

ü геологічні;

ü біологічні.

 

Оптимальні умови праці – це такі умови праці, при яких зберігається не тільки здоров’я, але й створюються передумови для високого рівня працездатності.

Безпечні умови праці – це такі умови праці, за яких вплив шкідливих чинників виключається або їх рівні не перевищують гігієнічної норми.

Допустимі умови праці – умови, при яких вплив виробничого середовища в межах норми або один з елементів трохи перевищує встановлені норми.

Шкідливі – умови, які характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на працюючого або нащадків.

Поділяються на 4 ступеня (за рівнем перевищення гігієнічних норм):

1. Відхилення від нормативних – викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань і сприяють захворюванню з тимчасової втрати працездатності.

2. Такий, що викликає стійкі порушення.

3. Призводить до підвищення рівнів захворюваності і призводить до початкових стадій профзахворювання.

4. Призводить до розвитку форм профзахворювання.

Екстримальні – це такі, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого виробничого середовища, вплив яких протягом зміни створює високий ризик виникнення важких форм ураження, отруєнь, каліцтв.

.

 

 

Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом

Характер і наслідки ураження людини електричним струмом залежить від низки факторів, в тому числі і від електричного опору тіла людини, величини і тривалості протікання через нього струму, роду і частоти струму, схеми включення людини в електричний ланцюг, стану навколишнього середовища та індивідуальних особливостей організму.

Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом поділяють на 3 групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища.

Основні чинники електричного характеру – це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму. Фактори неелектричного характеру: (особливі властивості людини, фактор уваги, тривалість дії струму, шлях струму крізь людину). Зростання тривалості протікання струму крізь людину збільшує тяжкість ураження за таких обставин: із зростанням часу протікання струму опір тіла зменшується (за рахунок зволоження шкіри від поту), струм підвищується, з часом вичерпуються захисні сили організму, які протистоять дії електричного струму. Фактори навколишнього середовища. Несприятливий вплив факторів навколишнього середовища на небезпечність ураження електричним струмом знайшов своє відображення в нормативних матеріалах.

За характером дії на організм виділяють:

відчутний струм – викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;

невідпускаючий струм – викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто провідник;

фібриляційний струм – при проходженні через організм викликає фібриляцію серця.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи — серце, легені; головний мозок, то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Відомо, що здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі.

Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, які нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи. Органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.