Господарські операції і їхній вплив на статті балансу.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у стру-ктурі активів, зобовязання та власному капіталі підприємства.

Любая хозяйственная операция затрагивает как минимум две статьи баланса, поскольку каждая статья баланса – это, как правило, отдельный объект бухгалтерского учета. Однако все многообразие совершаемых на предприятии хозяйственных операций сводится к четырем их типам.

Операции первого типа затрагивают только статьи актива баланса, причем таким образом, что одна статья увеличивается, другая – уменьшается на ту же сумму, а итог баланса не изменяется.

Операции второго типа затрагивают только статьи пассива баланса таким образом, что обязательства (источники средств) по одной статье увеличиваются, по другой – уменьшаются на ту же сумму, а итог пассива баланса не изменяется.

Операции третьего типа увеличивают статьи и актива, и пассива баланса на одну и ту же сумму, а итог актива и пассива баланса становится больше.

Операции четвертого типа уменьшают статьи и актива, и пассива баланса на одну и ту же сумму, а итог актива и пассива баланса становится меньше.

Порядок нарахування амортизації основних засобів.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час визнання цього об'єкта активом (зарахування на баланс). Амортизації не нараховують, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їхній ліквідаційній вартості та за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первинного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують, застосовуючи такі методи:

1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і результат подвоюється;

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Билет 19

Облік касових операцій

Касові операції - це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси.

Підприємства можуть розраховуватись готівкою як за рахунок коштів, одержаних у банку, так і за рахунок готівкової виручки. Сума готівкового розрахунку з одним підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати 10 тис. грн. на день. Ці обмеження не стосуються розрахунків з фізичними особами, бюджетами, державними цільовими фондами, а також розрахунків за спожиту електроенергію, за закуплену сільгосппродукцію тощо.

Рух коштів у касі оформлюють такими первинними документами [5]:

- прибутковий касовий ордер (форма № КО-1);

- видатковий касовий ордер (форма № КО-2);

- платіжні, розрахунково-платіжні відомості.

Приймання готівки в касу підприємства оформлюють прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером. При прийманні готівки видається квитанція з підписами головного бухгалтера і касира та печаткою. На гроші, отримані в банку за грошовим чеком, теж оформлюють прибутковий касовий ордер.

Видачу грошей із каси оформлюють видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями, підписаними керівником і головним бухгалтером.

Приймання і видачу готівки за касовими ордерами здійснюють тільки в день їх виписки. Касові та інші видаткові документи відразу після одержання або видачі грошей за ними підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис "Оплачено" із зазначенням дати.

Векселя. Порядок обліку й використання в розрахунках

В процессе осуществления хозяйственной деятельности нередко возникают ситуации, когда нужно рассчитаться с поставщиками и подрядчиками, однако испытывается недостаток средств. Одним из возможных выходов служат расчеты с применением векселей.

Векселя могут быть простые или переводные и существуют исключительно в документарной форме. Простой вексель - вексель, который содержит обязательство векселедателя оплатить в отмеченный срок определенную сумму денег владельцу векселя (векселедержателю). Переводной вексель содержит письменный приказ одного лица (юридической или физической) другому лицу оплатить в отмеченный срок определенную сумму денег третьему лицу.

Билет 20

Облік операцій на поточних рахунках

Для здійснення операцій на поточному рахунку підприємством до уповноваженого банку подаються оформлені належним чином відповідні первинні документи. Здійснення такого роду операцій вимагає від бухгалтера, в свою чергу, не лише знання за допомогою якого документа можна здійснити ту чи іншу операцію, а також вміння їх правильно заповнювати і опрацьовувати.

Виходячи з цього, документи, за допомогою яких проводяться операції на поточному рахунку у банку, можна поділити на три групи:

1) документи, за допомогою яких суб'єкт господарювання забезпечує взаємозв'язок між поточним рахунком і касою

підприємства (заява на отримання чекових книжок, грошова чекова книжка, об'ява про внесення готівки);

2) документи, за допомогою яких суб'єкт господарювання здійснює розрахунки із іншими суб'єктами господарювання в обох напрямках (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення);

3) документи, за допомогою яких здійснюється списання сум недоїмок до бюджету за податками і які стягуються у безспірному порядку (платіжна вимога, інкасове доручення-розпорядження).

Документальне оформлення основних засобів, та й їхня оцінка.

Билет 21

1. Облік операцій на валютних рахунках

Облік операцій на валютних рахунках в банках регла-ментується декретами Кабінету Міністрів України, правилами НБУ та положеннями Міністерства фінансів України.

Для обліку грошових коштів використовуються такі суб-рахунки:

— 312-1 «Валютний рахунок у країні»;

— 312-2 «Валютний рахунок за рубежем»;

— 312-3 «Транзитний валютний рахунок».