Вправа як прийом закріплення наукових знань

Навчальна вправа – це прийом закріплення наукових знань, який передбачає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення та вдосконалення необхідних знань, що використовуються в практиці.

Функція навчальної вправи полягає в тому, щоб трансформувати частину знань студента (учня) в навички та вміння, сформувати у нього готовність до практичної діяльності в різноманітних ситуаціях.

Діагностичне значення навчальної вправи полягає в тому, що тільки глибоке розуміння студентом (учнем) набутих наукових знань забезпечує можливість професійного вирішення завдання.

Технологія навчання – це поняття яке походить від груцького майстерність, мистецтво. У педагогіці це поняття позначає продуману у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації і проведення навчального процесу,а якому забезпечується комфортність умов як для навчаючого, так і того, хто навчає.

технологіями викладання психологічної інформації складається з ораторської майстерності в передачі психологічної інформації як прийому по забезпеченню інформативної, орієнтуючої, пояснювальної, переконуючої, надихаючої функції лекції (за Б.Ц. Бадмаєвим, 2001).

Оволодіння технологіями контролю й корекції навчальної діяльності студентів на відповідність навчальної діяльності умовам і вимогам завданням навчальної дисципліни розглядається в площині:

а) розробка засобів діагностики знань та вмінь - це контрольні питання, тестові завдання, індивідуальні завдання, творчі проекти;

б) розробка рекомендації з вивчення навчальної дисципліни за темами.

База наукової та навчальної дисципліни: об’єкт, предмет, методологія, методи дослідження.

Опис психологічних дисциплін (наукових та навчальних). Не зважаючи на нерозривний зв’язок психології з біологічними, природничими та біосоціальним дисциплінами, все ж таки за більшістю тверджень, вона визначається як гуманітарна дисципліна. Саме цим визначається специфіка викладання психологічних дисциплін, а саме: сформоване у студента гуманітарне пізнання.

Гуманітарне пізнання – це особливий тип пізнання, який передбачає інше відношення суб’єкта до об’єкту пізнання, чим те, яке властиво природничим дисциплінам (за В.Я. Ляудис, 2007).

У зв’язку з цим інтерпретація психологічних знань передбачає символізацію «картинки» теоретичного положення. Для досягнення формування вмінь символізації психологічних теорій використовують прийоми наведення уривків з літературних, поетичних, художніх, міфологічних, сценарних творів та випадків із життя людей для створення просторово-логічного уявлення про предмет, що вивчається. Цей прийом розвиває інтуїтивне сприймання матеріалу, формує суттєво-образну символічну свідомість.

Психологічна грамотність визначається світоглядним сприйманням та тлумаченням психіки як нерозривної субстанції психофізичними й психофізіологічними аспектами. Психологічна грамотність віддзеркалює сформовані загальнолюдські цінності, професійно-культурологічні й соціально-особистісні ознаки особистісних якостей.

Психологічна освіта в українських та зарубіжних освітніх закладах. Законодавчі положення з практичної підготовки студентів. Предмет, мета та завдання курсу «Методика викладання психології у вищій школі» («МВПД у ВШ»).

Загальна характеристика технології навчання психології. Технологія як сукупність прийомів формування установок, форм і методів навчання й виховання студентів, як організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу (Б.Т. Ліхачов, 2001); як змістова техніка реалізації навчального процесу (В.А. Беспалько, 1989), як мистецтво, майстерність, вміння, сукупність методів зміни стану (В.М. Штепель, 2002); як процесуальна частина дидактичної системи (М. О. Чошанов, 1996); як продумана модель сумісної педагогічної діяльності проектування, організації і проведення навчальної процесу із забезпеченням комфортних умов для викладача і студентів (В.Я. Ляудіс, 1989; В.М. Монахов, 1996); як системний метод створення, використання і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних та людських ресурсів і їх взаємодії, що ставлять своєю задачою оптимізації форм освіти (ЮНЕСКО)

Психологія як специфічна гуманітарна дисципліна, проблемами методики методик структурування змісту навчального курсу. Ця проблема полягає в превалюванні переважно понятійного, словесно-логічного викладання психологічної інформації, що потребує сформованого в студента психологічного пізнання.Гуманітарна сутність психології – це особливий тип пізнання, яке передбачає суб’єктне світосприймання отриманих інформацій та «примірювання» їх власними почуттями та досвідом.

Психологічне пізнання – це гетерогенне (від грец. έτερος – другий + γένω — рід) — різнорідність, наявність не подібних частин в структурі або у складі чогось) світосприйняття наукової інформації, яке передбачає не тільки науково-теоретичне, понятійно-знакове, логічне мислення, в значній ступені формалізоване, а й мислення образне, художнє, наочно-дійове, основане на символічної свідомості, символізації та інтерпретації символів, за допомогою якого психолог потрапляє в область несвідомого (В.Я. Ляудіс, 2007).

Символічна свідомість – це особлива реальність внутрішнього світу людини, де особистісні інтимні символи злиті з актуальними предметами, відношеннями, ситуаціями, ними освітлюються, виділяючи індивідуальне чи колективне світо відношення і світорозуміння, яке може бути і не усвідомленим (В.Я. Лядуіс, 2007).

Знаково-символічна свідомість (ЗСС) – це «системне багаторівневе, ієрархічно організоване утворення, завдяки якому є можливість моделювати і перетворювати у внутрішньому плані свідомості суб’єкта об’єктивний світ» (Є.Є.Сапогова, 2011). Інтерпретація психологічної інформації (наукового психологічного знання) в символічних, знаково-символічних порівняннях.

Області дегуманізації психологічних знань – це наукова психологія з вивчення міфології, драми, художніх творів, релігії езотеричні учіння. Використання їх в психотерапевтичній практиці К.Г. Юнгом.

Результативність оволодіння психологічними знаннями полягає не тільки в удосконаленні розуміння природи, функції й ґенези психіки, а й в розвитку гуманістичного світогляду, продуктивної співпраці, діалогічному й рефлексивному спілкуванні, корекції власних деструктивних властивостей.

Стратегія (стародавнє грец. στρατηγία — «мистецтво полководця») визначення спрямованості напрямку дій в умовах непередбаченості з метою досконалого управління колективом. Задача стратегії полягає у максимальному використанні ресурсів колективу для досягнення основної мети. Стратегія є важливою умовою в тих випадках, коли недостатня кількість та якість ресурсів колективу в досягненні мети.

Стратегії організації освіти різняться технологіями навчання які представляють сукупність методик та прийомів організації учіння.

Дві стратегії організації управління навчально-виховним процесом: традиційна та інноваційна. Кардинальні відмінності соціальної ситуації розвитку студента в традиційній та інноваційній стратегії.

Компоненти інноваційної стратегії. Перший компонент – це позиція особистості викладача в ролі консультанта, помічника співпрацівника в розумовій діяльності студента. Другий компонент – це реорганізація системи оволодіння науковими психологічними знаннями, яке відходить від репродуктивного заучування до творчого знаково-символічного оволодіння «образом» поняття, категорії, теорії тощо. Третій компонент – це надання знанням соціальної природи, що дає підставу використовувати навчальну взаємодію, навчальні ситуації тощо як засіб активізації інтелектуальної діяльності студента. Четвертий компонент – це опора на самооцінювання й самосвідомість студента на основістворення відкритості й активності всіх учасників навчального процесу до оцінювання якості знань.

Пропеде́втика (від стар гр.προπαιδεύω — попередньо навчаю) — уведення в будь-яку науку, мистецтво, скорочена система викладу наукової інформації або мистецтва, посвітницький курс для більш поглибленого розуміння предмету, що вивчається.