Посуд спеціального призначення

Годинникове скло використовують для зважування сипких речовин. Більшим годинниковим склом накривають склянки і колби.

Скляними паличками перемішують рідини, переносять рідини під час фільтрування. Найбільш зручні скляні палички з гумовим наконечником для збирання частинок осаду зі стінок склянки.

Бюкси – це маленькі скляночки з пришліфованою скляною покришкою. Вони призначені для зважування твердих та рідких речовин.

Ексикатори (рис. 29) виготовляють з грубого скла з пришліфованою, щільно прилягаючою покришкою. Між верхньою і нижньою частинами ексикатора кладуть порцелянову пластину з отворами, на які ставлять тиглі, бюкси тощо (рис. 30). На дно ексикатора кладуть осушувальні речовини: найчастіше прожарений CaCl₂, силікогель, рідше - P₂O₅ або концентровану H₂SO₄. Притерті поверхні ексикатора та покришки змащують вазеліном. Тиглі і бюкси після прожарювання або висушування витримують в ексикаторі для охолодження до кімнатної температури перед зважуванням на аналітичних терезах. В ексикаторах зберігають осади і речовини, які можуть вбирати вологу та повітря. Ексикатори часто переносять з місця на місце, і тому бувають випадки, коли кришка зісковзує і розбивається. Тому при переміщенні ексикатора потрібно притримувату кришку (рис. 31).

 

Рис. 29. Ексикатор Рис. 30. Порцелянові вкладки для ексикаторів.

 

 

Рис. 31. Положення рук при переміщенні ексикатора.

 

Колби для фільтрування під вакуумом (колби Бунзена) (рис. 32). Застосовують у тих випадках, коли фільтрування ведуть з використанням вакуум – насосу. Колба має тубус, який знаходиться у верхній частині; тубус з’єднується гумовою трубкою з запобіжною склянкою, а потім з вакуум – насосом. У горло колби вставляють лійку в гумовій пробці. Найчастіше в лабораторії використовують колби конічної форми як найбільш стійкі та зручні.

При фільтруванні великої кількості рідини в колбі збирається багато фільтрату, для зливання якого потрібно розбирати установку. В таких випадках зручніше користуватися колбами Бунзена з краном, який розташован біля дна (рис.33)

Колбу Бунзена роблять з товстого скла. Іноді зовнішню стінку посудини спірально обклеюють ліпкою стрічкою.

 

Рис. 32. Колба для фільтрування Рис. 33. Колба Бунзена зі зливним краном

під вакуумом (Бунзена).

 

Склянки Вульфа (з двома чи трьома горлами) (рис. 34) використовують для промивки газів. Для цього у склянку наливають не більш ніж до половини відповідної рідини (воду, сульфатну кислоту тощо), потім щільно закривають пробкою отвори і трубку, яка доходить майже до дна склянки, з’єднують з джерелом газу; промитий і висушений газ виходить з відвідної трубки. Ці склянки можна також використовувати в якості реакційних сосудів для отримання газоподібних речовин.

Склянки Вульфа великої ємкості можна використовувати для зберігання титрованих розчинів.

Іноді склянки Вульфа мають у нижній частині тубус.

 

 

Рис. 34. Склянки Вульфа

 

Нескляний посуд

 

Фаянсові тиглі (рис. 35) використовують для прожарювання осаду (до 1200 ⁰С). Маса нового тигля при прожарюванні завжди зменшується, тому перед використанням тиглі прожарюють у муфельній печі декілька годин до набуття ними постійної маси. Написи на тиглях роблять на дні із зовнішнього боку насиченим розчином заліза(III) хлорид, а потім закріплюють написи прожарюванням протягом кількох хвилин. У фаянсових тиглях неможна проводити сплавління лужних речовин, а також працювати з фторводневою кислотою. Фаянсові тиглі, які були у використанні, очищують гарячою розведеною (1:1) хлоридною кислотою, водою і знову прожарюють.

Для отримання точних результатів аналізу дуже важливим являється фактор тривалості охолодження фаянсових тиглів в ексикаторі. У випадку, коли ексикатор заповнений тиглями, то охолодження їх до моменту зважування має бути не менше 2-х годин, так як при меншому інтервалі охолодження виникає помилка за рахунок різниці температури тиглів і терезів. Навіть якщо в ексікаторі знаходиться декілька тиглів, то термін охолодження повинен становити не менш ніж 1 ¼ години. Не рекомендується поміщати в ексикатор більш ніж 6 тиглів за раз.

Для подрібнення речовини застосовують фаянсові ступки (рис. 36) з фаянсовим товкачиком. Вони повинні бути чистими і добре висушеними. Подрібнювати в них можна речовини не більш ніж на 1/3 об’єму ступки. У ступці речовини можна тільки розтирати, але не товкти.

Ступку і пестик після роботи потрібно добре вимити. Якщо внутрішня стінка ступки та пестика не вичищаються звичайними прийомами, то ступку очищають механічним шляхом. Для цього в ступці розтирають невелику кількість повареної сілі. Через деякий час сіль видаляють і ступку з пестиком миють водою. У більш складних випадках замість солі беруть чистий кварцевий пісок.

 

 

Рис. 35. Фаянсовий тигель з кришкою. Рис. 36. Фаянсова ступка

 

Металеве обладнання

В лабораторії широко використовується різне металеве обладнання, переважно сталеве: штативи (рис. 37), затискачи (рис. 38), тигельні щипці (рис. 39), пінцети (рис. 40), тиглі (рис. 41).

 

 

Рис. 37. Залізний штатив з набором. Рис. 38. Затискачі.

 

1,2 – лапки малі; 3, 4 – лапки великі; 5, 6, 7 – кільця; а- Гофмана; б - Мора

8 – вилка; 9 – муфта для лапок і кілець.

 

 

Рис. 39. Тигельні щипці Рис. 40. Пінцети Рис. 41. Тиглі.

 

а – металеві;

б – платинові.