Тема: класифікація, типи і будова вуликів.

 

МЕТА РОБОТИ:

Ознайомитися з вуликами різних типів (багатокорпусними і лежаками), знати переваги і недоліки вуликів різних типів. Особливості утримання бджолиних сімей у вуликах різних типів, систем і конструкцій.

 

В результаті виконання даної роботи студент повинен

ЗНАТИ: – Класифікацію вуликів їх конструкцію і особливості утримання бджіл в різних вуликах.

ВМІТИ: – визначити тип вулика, систему і конструкцію.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Теоретична частина навчального курсу, плакати устрою вуликів, проекти типових вуликів, вимірювальні лінійки, декілька вуликів кожного типу з комплектами рамок.

 

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

 

Розвиток бджільництва, виробництво продукції і продуктивність праці працівників галузі найтіснішим чином пов'язані з рівнем матеріально-технічного забезпечення бджільницьких ферм і пасік. Останні повинні бути оснащені необхідними доброякісними вуликами, високопродуктивним інвентарем і відповідними виробничими спорудами.

Вулик – це штучно виготовлене людиною житло для бджіл.

 

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ВУЛИКІВ

Вулик, до якого б типу він не належав, повинен задовольняти двом вимогам:

– бути зручним для бджіл, будучи їх житлом;

– бути зручним для бджоляра при роботі з бджолами.

 

Вимоги до вулика як до житла бджіл. Вулик повинен:

1. Добре захищати гніздо бджіл від опадів і різких змін зовнішньої температури, полегшувати бджолам можливість підтримувати у вулику необхідну температуру без затрати зайвої енергії. Якщо немає розплоду, то температура коливається від 13° до 28° тепла, при появі розплоду – 34-35°.

У гнізді бджоли підтримують певну вологість. У його расплідній частині вона утримується в межах 65-88 відсотків.

У вулику повинно бути місце для утеплення боків і стелі. Таке утеплення скорочує (при звуженому навесні і осінню гнізді) втрати тепла, а стельове утеплення − витік тепла в холодний час, в жарку погоду оберігає гніздо від жари. Для регулювання теплообміну велике значення мають розміри льотка.

Для збереження тепла у вулику велику роль грає якість матеріалу для виготовлення вуликів, який повинен мати низька теплопровідність та не коробиться від вологи і сонячних променів. Вологість деревини, яку використовують для виготовлення вуликів і рамок, не повинна перевищувати 15%. З хвойних порід дерев найбільш придатні − ялиця (пихата), ялина, кедр. З листяних дерев – липа, тополя, верба, осика. З твердих порід вулики не роблять (береза, сосна), оскільки ці породи важко обробляти. Крім того, вулики з них виходять холодними, важкими і під впливом атмосферних опадів і сонця коробляться, дають тріщини.

2. Мати достатньо великий об’єм, який легко можна було б змінювати у відповідності до сезону і характеру розвитку і продуктивності сім’ї.

Оптимальний об'єм вулика, коли в гніздовому приміщенні або в нижньому ярусі вміщається від 10 до 12 рамок заввишки 230 або 300 мм. Такий об'єм завжди може бути зменшений вставними дошками або збільшений збільшенням нових ярусів.

3. Повинні бути витримані розміри, які продиктовані біологічними вимогами бджолиної сім’ї: відстань між стінками вулика і боковими планками рамок 7,5-8 мм, відстань між центрами стільників сусідніх рамок − 37-38 мм, ширина вулочок між рамками − 12 мм.

 

Вимоги до вулика, як до інвентарю:

1. Частини вулика повинні бути взаємозамінні. На пасіці повинна бути тільки одна конструкція вулика.

2. Вулик повинен бути зручним при експлуатації. Всі рамки у вулику повинні бути доступні для огляду. У цьому сенсі вулики-лежаки зручніші за стояки. Щоб оглянути нижній або верхній корпус в стояку, потрібно підняти верхній магазин або корпус вагою 30-67 кг, поставити його, а потім підняти і встановити його назад. Тому із стояками обов'язково треба працювати вдвох.

Застосування сучасних прийомів бджільництва вимагає від вулика легкості його частин і швидкої розбираємості. Розбираємість і можливість швидко замінити одну частину вулика на іншу полегшує чищення останнього і огляд сімей.

3. Він повинен бути легким і придатним до кочівлі, легким, щоб його зручно було перевозити і переносити із зимівника на пасіку і з пасіки в зимівник, дезинфікувати і так далі.

4. Вулик повинен бути дешевим, що досягається простотою конструкції. Вулик з дрібними рамками і великим числом окремих частин буде завжди дорожче вулика з крупнішими рамками і меншим числом деталей.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВУЛИКІВ

Всі сучасні вулики діляться на два типи, що значно відрізняються один від одного і визначаються розміщенням гніздового і магазинного відділень:

– вертикальні, або стояки (об'єм, при необхідності, збільшується вгору постановкою других корпусів або спеціальних надставок (магазинів). Висота такого вулика з надставкою більше довжини або ширина його: звідси з'явилася і назва – стояк.);

– горизонтальні, або лежаки (об'єм вулика збільшується в сторони і бджоли складають запаси меду збоку гнізда. Довжина горизонтального вулика завжди більше довжини стояка і майже завжди буває більше своєї висоти; тому такий вулик називають лежаком.).

 

Кожен з цих типів, в свою чергу, поділяється на ряд систем. Система вулика визначається розміром рамок (співвідношення висоти і довжини або ширини) і поділяється на три основні групи:

а) низько-широкі – висота рамки менше ширини (довжини) рамки (300х435 мм);

б) вузько-високі – висота рамки більше її ширини (435х300, 435х230 мм);

в) квадратні – висота рамки рівна ширині (рамки цього формату зустрічаються рідко).

Залежно від цього вулики прийнято також ділити по формату і кількості рамок, що поміщаються в них.

До стояків відносяться наступні найбільш поширені: 12-рамковий вулик, з магазинами, двокорпусний і багатокорпусний вулики (рис. 1).

Лежаки, розраховані на 16, 20 і 24 рамки.

Малюнок 1 – Найбільш поширені типові вулики: А – однокорпусний з двома магазинними надставками, Б – двокорпусний з трьома магазинними надставками, В – чотирикорпусний.

 

Кожна з цих систем, у свою чергу, має велику кількість конструкцій, що відрізняють вулики один від одного за формою і кількістю стінок гнізда (одно -, двостінний, утеплений з одно - або двосхилим дахом та ін.).

 

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ВУЛИКА.

Кожен вулик має наступні основні частини. Корпус вулика має вигляд ящика, в якому розміщується гніздо бджолиної сім'ї. Залежно від типу вулика в корпусі зазвичай розташовують 10-20 гніздових рамок. У вуликах з невідокремленим дном нижні льотки вирізають в їх передніх стінках. У верхній частині передньої стінки кожного корпусу влаштовують один щелеподібний або круглий льоток.

Корпуси між собою з'єднуються встик, фальців у них немає.

Магазинні надставки застосовують у всіх типових вуликах. По висоті магазинні рамки значно менше гніздових. В окремих випадках магазинні надставки (по дві разом) можуть бути використані як корпуси. У холодний час порожні надставки за відсутності підкришників ставлять на корпуси і заповнюють утепляючим матеріалом.

Рисунок 2 – Будова вулика: 1 – піддон, 2 – дно, 3 – підставка, 4 – сітка, 5 – корпус, 6 – стеля, 7 – підкришник, 8 – льоток.

Підкришник поміщають на корпус вулика або надставку і використовують для постановки годівниці з сиропом, створення вільного простору при перевезеннях бджіл і розміщення в холодний час року утеплюючого матеріалу.

Підкришник із стельовими дощечками служить горизонтальною діафрагмою при формуванні в одному з верхніх корпусів тимчасового відводку з маткою-помічницею. Він розділяє гнізда двох бджолиних сімей.

У підкришнику під час перевезення бджолиної сім'ї поміщають рамку з металевою сіткою для нормальної вентиляції бджолиного гнізда, яка перешкоджатиме запарюванню бджіл.

Корпуси (магазинні надставки) зверху закривають суцільною стелею або дощечками, завтовшки до 10 мм. Часто для цих цілей застосовують полотна, виготовлені з нещільної тканини (мішковина).

Дах. Захищає вулик від атмосферних опадів. Дах може бути односхилим, двосхилим або плоским. У бічних стінках даху обов'язково роблять вентиляційні отвори або прорізи. На корпус, надставку або підкришник її надягають внахлобучку або в чверть. Дах покривають покрівельною тонколистовою сталлю (в окремих випадках можна використовувати і толь).

Рамки підрозділяють на гніздові (рис. 3) і магазинні. Кожна рамка складається з верхнього бруска, двох бічних і нижньої планок. У типових вуликах гніздові і магазинні рамки по довжині однакові і відрізняються один від одного лише по висоті. Рамки у вулику розміщують перпендикулярно до вічка (холодне занесення).

Гніздова рамка служить для споруди бджолами гніздових стільників.

Розмір рамки – 435x300 мм. У українському вулику-лежаку рамка висока і вузька – 300x435 мм. У багатокорпусному вулику рамки мають розмір 435x230 мм.

Рисунок 3 – Гніздова рамка (розміри в мм)

Магазинна рамка призначена для будування бджолами магазинних стільників, куди під час медозбору поміщається нектар. Розмір магазинних рамок – 435x145 мм.

Дно призначене для обмеження корпусу вулика знизу. Розміщено під нижнім корпусом вулика. Залежно від конструкції дно може зніматися або наглухо кріпитися до корпусу. Воно складається з щитка, який збирають з декількох дощечок, і обв'язування. У зв'язку з необхідністю проведення регулярних заходів боротьби з хворобою бджіл варроатозом утримувати бджолині сім'ї слід розчищати у вуликах з відокремленим дном, обладнаним сітчастими підрамниками (для збирання кліщів). До виступу дна кріпиться прилітна дошка.

Діафрагма є щитком, завтовшки 15 мм. По висоті і довжині вона повинна відповідати внутрішнім розмірам корпусу (450х320 мм, довжина верхнього бруска – 472 мм, ширина – 20 мм).

Застосовується для обмеження розміру бджолиного гнізда залежно від сили сім'ї. У холодну погоду за вставні дошки поміщають утеплення, що підтримує у вулику необхідну температуру.

 

Двокорпусний вулик з надставками. Він розрахований на 20 гніздових рамок, розміром 435х230 мм і 30 магазинних рамок, розміром 435х145 мм. Практика бджільництва свідчить про те, що для розвитку бджолиних сімей в таких вуликах досить два гніздових корпуси (найбільш сильним сім'ям можна дати додаткові корпуси). Дно у вулику відокремлене. Воно складається з обв'язування і щитка, виготовленого з дощечок завтовшки 35 мм. Знизу до дна пришито два опорні бруски. Льоток, розміром 10х250 мм, розташований в обв'язуванні дна. Його можна скорочувати і повністю закривати засувкою, що вставляється в скоби. Товщина стінок корпусу і магазинної надставки − 35 мм, підкришника − 25 мм. Дах плоский, одягається внахлобучку. Для вентиляції вуликів з бджолами при перевезеннях у весь просвіт даху натягнута металева сітка. Стеля з дощечок, завтовшки 10 мм.

Двокорпусне утримання бджолиних сімей в порівнянні зі звичайним утриманням в однокорпусних 12-рамочних вуликах має наступні переваги:

• дозволяє повніше використовувати яйценосність матки в період підготовки бджіл до основного взятка і збільшити вирощування розплоду, завдяки чому зростає сила сімей до взятка;

• зменшує схильність бджіл до роїння завдяки усуненню тісноти в гнізді і повнішому завантаженні молодих бджіл роботою;

• природно обмежує яйценосність матки з настанням головного взятка;

• дозволяє мати сильніші сім'ї до осені, що збільшує можливості медозбору наступного року;

• полегшує збірку гнізд на зиму і покращує зимівлю бджіл;

• за наявності сильних сімей з весни дозволяє використовувати маток-помічниць в других корпусах без придбання додаткових вуликів. Надбавка меду в двокорпусних вуликах, в порівнянні з однокорпусними, може досягати 35-45% і більше.

Чотирикорпусний вулик. У його комплект входять чотири корпуси, що вміщають 10 рамок розміром 435х230 мм. В районах з сильним медозбором об'єм вулика може бути збільшений до 5-6 і більше корпусів.

При розширенні гнізд і відборі меду бджолярі працюють не з окремими рамками, а відразу з цілими корпусами, що значно спрощує догляд за бджолами і сприяє підвищенню продуктивності праці бджолярів. При вмісті бджіл в таких вуликах необхідно створити на початок медозбору повний запас стільників (не менше 10 з розрахунку на корпус) і мати на кожен вулик розділові грати для відділення гнізда від медових корпусів.

Дно вулика відокремлене у вигляді похилого щитка, від заднього бруска обв'язування до переднього. Щиток з чотирьох сторін окантований обв'язуванням. Виготовляють щиток з дощечок, завтовшки 35 мм. Знизу до дна підшиті два бруски. За допомогою спеціального вкладиша розміри нижнього льотка можна змінювати від 100х20 до 357х20 мм. На час перевезення вуликів просвіт нижнього льотка закривають прилітною дошкою, яку встановлюють для цього з горизонтального положення у вертикальне.

Корпус вулика роблять з дощечок, завтовшки 35 мм. Внутрішні розміри корпусу 450х375х250 мм. У передній стінці кожного корпусу зроблено круглий верхній льоток, що закривається втулкою.

Вентиляційна рама застосовується при перевезеннях в і ізоляції бджіл у вулику на період обробки рослин отрутохімікатами. Вона складається з обв'язування і прикріпленої до неї металевої сітки з ячейками не більше 3 мм. Дах плоский. Висота обв'язування даху − 105 мм, товщина − 24 мм; щиток даху зроблений з дощечок, завтовшки 20 мм і покритий жерстю.

Рисунок 4 – Багатокорпусний вулик: зліва – розріз уздовж рамок: 1 – дно; 2 – корпус; 3 – рамка; 4 – стеля; 5 – підкришник; 6 – вентиляційна рама; 7 – дах; справа – розріз впоперек рамок.

 

Переваги багатокорпусного вулика слідуючі.

1. Сім'ї швидко набирають силу (матка завжди охоче засіває стільники у верхній частині гнізда, де більш теплі умови; корпуси можна розташовувати таким чином, що кількість відкладених яєць буде максимальною).

2. Рамки швидко забудовуються, є можливість завчасного використання вощини (в результаті досягається швидка оборотність стільників, збільшується виробництво воску, поліпшується санітарний стан, зменшується роїння).

3. Легкість відбору меду, можливість використання медогонки невеликого діаметру; якщо використовується електрична медогонка, стільники рідко ламаються.

4. Корпуси не важкі, їх легко переносити, міняти місцями у вулику.

5. Практично необмежена можливість пристосування форм господарства до певних умов медозборів – об'єм, розташування гнізда по відношенню до медового магазина, кількість розплоду регулюється.

6. Обслуговування вуликів нетрудомістке; багато робіт можна виконати після закінчення сезону або в погану погоду (комплектація корпусів, заміна денець);

7. Вулики оглядаються нечасто, при цьому маніпулюють не рамками, а корпусами.

8. Легко підтримувати пасіку в хорошому санітарному стані, дезинфікувати вільні корпуси, переселяти сім'ї в чисті вулики, обмінювати і дезинфікувати денця і так далі

Великий мінус багатокорпусних вуликів – необхідність точної підгонки корпусів, так, щоб кожен корпус і кожне денце добре, без зазорів, підходили до кожного вулика. Будівельний матеріал для вуликів повинен бути хорошої якості, щоб під впливом атмосферних явищ корпуси не деформувалися.

Методи догляду за бджолами в багатокорпусних вуликах сильно відрізняються від тих, якими бджолярі користуються при роботі з іншими типами вуликів. Ще один серйозний недолік багатокорпусного вулика – його практично завжди доводиться обслуговувати з помічником, який допомагає управлятися з корпусами або обкурює бджіл димом.

Якщо пасіка перевозиться з місця на місце, доводиться спеціальним чином укріплювати корпуси. Якщо вуликів багато, постає питання їх безпечного транспортування у вертикальному положенні.

Робота з багатокорпусним вуликом більш механічна, швидка, вона не дає можливості безпосередньо спостерігати життя бджіл.

 

Лежаки найбільш прості в експлуатації. Вони забезпечують доступ до будь-якої рамки, дають великий простір для маніпуляцій. В більшості випадків лежак може обслуговувати одна людина. Крім того, достоїнства лежака – однаковий розмір рамок і легкість їх установки. Лежаки з великою кількістю рамок зручні для ведення двохсімейного господарства і утворення тимчасових відводків.

Український вулик-лежак на 20 рамок. Конструкція вулика дозволяє розмістити в ньому одну сім'ю з нуклеусом або утримувати в зимовий період дві бджолині сім'ї (рис. 5). У комплект вулика входять корпус, глухе невідокремлене дно, односхилий дах, 20 високих вузьких рамок, одна діафрагма. У українському вулику-лежаку передня і задня стінки корпусу утеплені. Зовнішні розміри корпусу: довжина 830 мм, ширина – 440 мм, висота – 600 мм. Товщина зовнішніх стінок 15 мм, внутрішніх – 25 мм. Зовнішні і внутрішні, передня і задня стінки мають довжину 830 мм.

У верхній частині внутрішніх стінок вибирають два фальці: нижний (11х20 мм) – для плічок рамок, верхній (18x6 мм) – для стельових дощечок.

 

 

Рисунок 5 – Український вулик-лежак на 20 рамок (А – розріз уздовж рамок; Б – розріз впоперек рамок): 1 – корпус вулика; 2 – дах, 3 – дно; 4 – рамки; 5-6 – вставні дошки (діафрагми); 7 – ручка; 8 – бокова прилітна дошка; 9 – стельові дошки; 10 – притискна рейка; 11 – прилітна дошка.

Гніздовий корпус вулика-лежака вміщає 20-24 рамки, таким чином у вулику є достатньо місця для розміщення гнізда сильної сім'ї. Яких-небудь надставок ці вулики не мають.

Вулики-лежаки в порівнянні з двокорпусними, мають ряд істотних переваг.

• У вулику-лежаку не потрібно ставити, піднімати і переставляти важкі надставки. У лежаках всі роботи зводяться лише до маніпуляції з окремими рамками.

• В умовах нестійкої весняної погоди при розширенні гнізд в лежаку розплід менше піддається ризику бути застудженим, ніж при постановці другого корпусу.

• Вулик-лежак легко перевозити на медозбір і запилення, оскільки він не містить складових частин, що вимагають додаткового укріплення.

• У лежаку значно простіше застосовувати маток-помічниць, відокремити відводок або нуклеус для спаровування матки; не вимагається додаткових вуликів для зимівлі запасних маток.

Вулик-лежак має один недолік – він надмірно громіздкий в період, коли неактивна сім'я займає лише 9-11 рамок. При слабкому медозборі зібраний мед зазвичай буває розкиданий на багатьох рамках, що вимагає додаткових робіт при складанні гнізд на зиму.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

При підготовці до проведення заняття студент повинний вникнути його мету і задачі. Для успішного захисту роботи потрібно звернути увагу на мету навчання, яка може бути досягнута при самостійному вивченні літератури і лекційного матеріалу, що рекомендується, по даній темі.

Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно перевірити, відповівши самостійно на питання, приведені в даному розділі.

Заняття проводять в учбовому приміщенні, виробничому корпусі або на пасіці. На початку заняття слід ознайомити з основними вимогами, що пред'являються до вуликів, і з головними конструктивними особливостями вуликів кожного типу.

Завдання 1. Скласти класифікацію вуликів за типами, системами і конструкцією.

Завдання 2. Ознайомитись, схематично відобразити і описати конструкцію даху, підкришника, магазинних надставок корпусів і дна, рамок.

Завдання 3. Вивчити вулики по наданих зразках. Визначити за зовнішніми особливостями тип вуликів, кількість корпусів і магазинних надставок, розміщення льотків, якість вуликів і правильність вибору їх кольору фарбування.

Завдання 4. Розрахувати яку кількість рамок у 12-рамочному вулику буде займати розплід під час нарощування сили сім’ї, а якщо біологічна можливість яйцекладки маток становить 2 тисячі яєць на добу. В одному стільнику розміром 435х300 мм приблизно 8 тисяч комірок.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Назвіть основні вимоги, що пред'являються до вулика.

2. Які ви знаєте типи вуликів?

3. Назвіть складові частини вулика.

4. Які ви знаєте типові вулики і в чому полягають їх особливості?

5. Які переваги мають вулики з магазинними надставками?

6. У чому відмінність багатокорпусних вуликів і вуликів-лежаків?

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Аветисян Г.А., Черевко Ю.А. Пчеловодство. М.: Академия, 2001.

2. Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. М.: Колос, 2000.