Будова і використання гнізда. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Будова і використання гнізда.



Бджоли живуть в побудованих для них людиною житлах – вуликах. Дикі бджоли знаходять притулок в дуплах дерев, розщелинах скель, печерах і інших місцях, захищених від несприятливих впливів зовнішнього середовища: дощу, вітру і т.п.

Простір в житлі медоносної бджоли, зайнятий стільниками з розплодом, медом, пергою і який служить місцем для існування всіх особин сім'ї, називається гніздом.

Але де б не жили бджоли, устрій їх гнізда залишається однаковим. Гніздо бджолиної сім'ї складається з декількох рядів воскових стільників, побудованих бджолами з воску, що виділяється ними. Кожний стільник складається із спільного вертикального середостіння, по обидві сторони якого горизонтально рядами відходять шестигранні комірки. Пласти стільників в гнізді розташовуються завжди вертикально. В рамкових вуликах стільники заключені всередину дерев'яних рамок, що дає можливість виймати їх з вулика, оглядати, замінювати іншими. Розмір кожного стільника в рамкових вуликах визначається розміром рамки, а в природних умовах (дуплах) – звичайно шириною дупла.

По відношенню до льотку стільники можуть бути розташовані перпендикулярно і паралельно. В природних умовах, без втручання людини, бджоли найчастіше розміщують стільники навкіс по відношенню до льотку.

Розплід і кормові запаси розміщені в гнізді залежно від того, як розташовані у вулику рамки: ребром до льотку (холодний занос), плоскістю паралельно льотку (теплий занос). В типовому 12-рамковому вулику рамки можна розташувати за бажанням бджоляра холодним або теплим заносом. Помічено, що у вуликах з теплим заносом весною і восени вирощується розплоду більше, краще проходить зимівля бджіл. В літній жаркий час, навпаки, бджолині сім'ї у вуликах з теплим заносом через недостатню вентиляцію гнізда відстають в розвитку, більше рояться. У виробництві, у тому числі і в тепличних господарствах, прийнято користуватися вуликами з холодним заносом.

Якщо дивитися на звичайну рамку гнізда, узяту з середини гнізда бджіл з холодним заносом, то її верхня частина звичайно заповнена запечатаним медом, нижче півкільцем розміщена перга, до середини рамки - розплід. Комірки з пергою мають малу теплопровідність, вони захищають розплід від втрати тепла.

При теплому заносі перша рамка від льотка звичайно буває зайнята невеликою кількістю перги і меду, на наступних рамках розташовується розплід, а далі, у напрямку до задньої стінки вулика, - мед і перга.

Будування стільників починається згори. Між ними залишається місце, яке називається вуличкою. Ширина вуличок між стільниками (десять-дванадцять міліметрів) якраз в два рази більше середньої висоти бджіл і дозволяє їм, не зачіпаючи одна одну, спиною до спини рухатися по двох поряд розташованих стільниках. Бджоли не допускають значного збільшення або зменшення відстані між стільниками. В збільшених вуличках бджоли завжди будують «язики» нових стільників.

Стільники можуть мати різні розміри і форму, однак у сучасному бджільництві їх виготовляють відповідно до прийнятих типів і стандартів. При розміщенні рамок у вуликах беруть до уваги природні особливості будови гнізда:

– відстань між середостінням двох сусідніх стільників становить 37 мм, з них товщина стільника близько 25 мм;

– відстань між стінами вулика і бічною планкою рамок − 7,5 мм;

– надрамковий простір (під стелею) – 10 мм;

– підрамковий, тобто простір між дном і нижнім краєм рамок – 10-20 мм;

– відстань між двома ярусами рамок становить 10 мм.

Стільники складаються з шестигранних призматичних комірок, розташованих по обидві сторони від загального середостіння, яке може бути штучним (вощина). причому в стандартній стільниковій рамці з обох боків в п'ятдесят рядів розташовано близько семи тисяч п'ятисот шестигранних комірок, ємкістю приблизно по четверть кубічного сантиметра кожна.

Денце комірки складається з трьох ромбів, нахилених так, що вони утворюють призму, що поглиблює комірку. Денце кожної комірки однієї сторони стільника служить одночасно частинами денець трьох осередків іншої сторони стільника. При такій будові стільника підвищується його міцність і місткість, зменшуються витрати будівельного матеріалу, ефективніше використовується простір, який займає стільник.

Природно збудовані стільники мають слідуючі типи комірок (рис. 1):

бджолині – використовуються для виведення бджіл, складання меду й перги. Форма їх шестигранна, а розмір залежить від розміру бджоли. Найчастіше діаметр комірки (відстань між двома паралельними стінками) становить 5,37-5,42 мм. Звичайна глибина бджолиної комірки становить 11-12 мм;

трутневі – призначені для виведення самців, діаметр їх становить 6,9 мм. Під час медозбору порожні трутневі комірки наповнюються медом;

 
6
Рисунок 1 – Види комірок: 1- бджолині; 2 – трутневі; 3 – перехідні; 4 - мисочки на сотах; 5 маточники (із одного з них вийшла матка); 6 - свищеві маточники
     

маточники – комірки, в яких бджоли виводять маток. Розрізняють ройові та свищеві маточники. Ройові маточники бджоли відбудовують влітку на ребрах і знизу стільників (мал. 1) у вигляді перекинутих вниз мисочок, які схожі на чашечки плодів жолудя. Відкладене в миску яйце вказує на те, що бджолина сім'я готується до роїння або зміни старої або хворої матки. По мірі росту маткової личинки маточник добудовується, приймає форму жолудя, а потім запечатується. Наприкінці літа бджоли розгризають їх, залишаючи лише мисочки. Якщо матка раптово загинула, маточники можуть будуватися на місці бджолиних комірок, де з личинок виховують маток. Такі маточники дістали назву свищевих, і розміщуються вони серед бджолиного розплоду.

Кількість маточників в гнізді залежить від багатьох факторів: породи бджіл, сили сім'ї і їх призначення і наявності медозбору в природі. Так, сірі кавказькі бджоли при підготовці до роїння закладають невелику кількість маточників, в протилежність їм кубанські бджоли відбудовують до 100 маточників і більше. При зміні старої матки на молоду без роїння (тиха зміна) бджоли закладають мало маточників – 2-3 шт.

перехідні - комірки чотиригранної або п'ятигранної неправильної форми, які будують бджоли при переході від бджолиних до трутневих звичайно біля верхніх і бокових брусків рамок, а також особливі потовщені комірки, які служать для прикріплення стільників до планок рамок;

медові - розташовані, як правило, у верхній частині стільника. Вони мають подовжену форму і помітний нахил.

Розмір бджолиних і трутневих комірок залежить від географічної зони і породи бджіл. Оскільки розмір бджіл різних порід неоднаковий, то абсолютно природно, що вони будують і стільники з комірками різного розміру (таблиця 1). Розмір тіла бджіл зменшується з півночі на південь. Діаметр бджолиних комірок закономірно зростає з півдня на північ. Це повністю відповідає географічній мінливості розміру тіла бджіл.

Таблиця 1

Розміри комірок природних стільників, відбудованих бджолами різних порід, мм

Породи бджіл та їхні помісі Бджолині комірки Трутневі комірки
Українська степова 5,32 6,59
Карпатська 5,45 6,59
Країнська 5,44 6,71
Сіра гірська кавказька 5,42 6,64
Помісі 1 покоління (сіра гірська кавказька X українська степова) 5,37 6,51

 

Таблиця 2

Об'єм маточників різних порід бджіл та їхніх помісів, см3

Породи бджіл та їхні помісі Лісостепова зона Степова зона
Українська степова 1,18 1,20
Карпатська 1,03 -
Країнська 1,00 -
Сіра гірська кавказька 0,94 1,02
Італійська - 1,24
Помісі 1 покоління (сіра гірська кавказька X українська степова) 1,28 -

Розмір комірок вощини, що випускається в різних країнах світу, має різну величину (США – 5,28 мм, Франція, Югославія – 5,3, Чехословаччина – 5,35, Польща – 5,3–5,6, Німеччина – 5,4, Румунія – 5,41, Англія – 5,4 мм для рамок гнізд і 5,7 мм для магазинних рамок).

 

Розташування в гнізді розплоду і запасів корму підкоряється певній закономірності:

– на стільниках поблизу льотку бджоли звичайно зосереджують розплід, де кращі умови вентиляції;

– на віддаленіших від льотку стільниках вони складають запаси перги і меду, де кращі умови для їх охорони, щоб бути менш доступним бджолам-крадійкам і «іншим любителям солодкого».

Восени, взимку і на початку весни багато місця в гнізді займають кормові запаси – мед, а також перга. Окремі рамки бувають заповнені медом майже цілком, в інших мед займає тільки верхню і частково бічні сторони стільників. В ці періоди року мед і перга майже цілком бувають запечатані тонкими восковими кришками.

Весною картина в гнізді поступово міняється: медові запаси зменшуються, поступаючись місцем бджолиному розплоду. В розпал яйцекладки половина всіх комірок гнізда, а іноді і більше, буває зайнята розплодом. Мед залишається лише в крайніх стільниках, а в рамках з розплодом він зберігається тільки у верхній їх частині на невеликій площі. В цей період в стільниках накопичуються багато перги, яку бджоли складають, головним чином, на сусідніх з розплодом стільниках і дещо менше на рамках, що містять розплід. Розплід завжди оточують (кільцем) трутневі комірки.

З настанням багатого взятку кількість розплоду в гнізді різко скорочується, оскільки комірки, що звільняються після виходу бджіл, заливаються медом.

П. I. Прокопович, у винайденому ним у 1814 р. розбірному вулику, вперше розділив гніздо на дві частини. В центрі його розміщувався розплід, а у верхній частині, відділеній спеціальною роздільною решіткою, залишалось місце для меду. Цей принцип покладено в основу й сучасних методів пасічникування при утриманні сімей у вертикальних вуликах. Мед бджоли складають угорі гнізда окремо від розплоду. У горизонтальних вуликах запаси меду створюються збоку, далі від льотка. У стільниках біля льотка, де більше свіжого повітря, знаходиться розплід, який навесні займає 5–7, а влітку – до 12–14 стільників. У сусідніх кількох стільниках (по обидва боки) переважає перга. Невелика кількість її утворюється навколо розплоду.

У період активної життєдіяльності сім'ї для підтримання температури 34-35 °С у вуличках розплідної частини гнізда досягається певна щільність бджіл. У вуликах із стандартною рамкою, розміром 435X300 мм, між двома стільниками або з обох боків на кожному залежно від зовнішньої температури і стану сім'ї розміщується по 200-300 г бджіл.

Влітку під час медозбору гніздо має бути просторим, достатнім для розміщення і переробки нектару. При наповненні медом стільників зрілу продукцію відкачують або замінюють їх порожніми. Наприкінці літа гніздо скорочують. На осінньо-зимовий і ранньовесняний період для розміщення бджіл та запасів корму залишають в середньому 8-11 стандартних стільників.

 

Дикі бджоли складають мед головним чином у верхній частині гнізда, розплід – внизу, пергу – навкруги розплоду. Гніздо бджоли використовують протягом всього життя сім'ї. Відомі випадки, коли сім'я жила в одному і тому ж гнізді більше 30 років.

Будування стільників.

Бджоли будують стільники з воску, що виділяється спеціальними залозами, розміщеними в нижній частині черевця на чотирьох останніх етернітах. У основному віск виділяється молодими бджолами за наявності плодової матки, тепла і медозбору. У молодої бджоли, яка тільки що вийшла з комірки, восковидільні залози бувають недостатньо розвинені, а тому воску не виділяють. Але вже з 3-5-го дня життя після виходу з комірки віск починає накопичуватися на зовнішній стороні воскових дзеркалець. Коли бджола робиться годувальницею наймолодших личинок, у неї спостерігається посиленіша діяльність воскових залоз, що пов'язане, перш за все, з достатнім їх розвитком, а також з її посиленим харчуванням, як годувальниці.

Тобто клітини восковидільних залоз добре розвинені і найбільш фізіологічно активні у бджіл 12-18-денного віку. За сприятливих умов, особливо при доброму медозборі, та великій потребі у воску, активізується діяльність залоз і у бджіл старшого віку.

Восени, коли починаються холоди, стан залоз не має найвищої стадії розвитку (тобто коли клітки залози - а отже, і сама залоза - мають висоту в 8-9 разів більшу, ніж у зовсім молодих бджіл); переважно залози знаходяться на другій стадії розвитку, і чим ближче до зими, тим висота клітин залози - а отже, і товщина залози - все менше.

У цей час у бджіл молодих останніх осінніх виведень залози розвиваються до другої стадії, а іноді і ще менше, а у самих останніх виведень, перед зимою, тобто вересневих і жовтневих, майже не розвиваються. В цей же час і залози бджіл, у яких вони були розвинені до максимуму такoж поступово зменшуються і доходять до первинної стадії.

Матки і трутні не мають воскових залоз і не виділяють воску.

Віск виробляється усередині тіла робочої бджоли чотирма парами воскових залоз (мал. 1). Виділяючись назовні, крізь дрібненькі отвори, на воскові дзеркальця (на поверхню світлих хітинових ділянок черевних напівкілець), рідкий віск застигає, утворюючи суцільний шар білого воску – воскові пластинки (рис.1).

Рисунок 1 – Воскові залози і воскові пластини бджіл.

 

Місця розташування восковидільних залоз на тілі бджоли можна визначити по світлих плямочках овальної форми. На живій бджолі воскові дзеркальця побачити не можна, тому що вони закриваються сусідніми черевними члениками, що насуваються один на інший, утворюючи при цьому так звані воскові кишеньки.

         
Рисунок 2 – Послідовні стадії розвитку і затухання воскових залоз.

 

Пластинки воску мають форму неправильного п'ятикутника, видовженого і загостреного до середньої лінії черевця. Одночасно формується чотири пари воскових пластинок.

Маса кожної з них досягає в середньому 0,25 мг. Отже, на 1 кг воску в сім'ї виробляється 4 млн. таких пластинок. Зрілі пластинки воску бджола почергово знімає щіточками задніх ніг, подає до ротового апарату і обробляє мандибулами для наступного використання при будуванні комірок (під час розгинання до воску додаються виділення мандибулярних залоз).

Рисунок 3 – Воскові дзеркальця бджоли (зліва) і зняті воскові пластини (зправа).

 

Пластинки обробляються бджолами старшого віку, в яких клітини восковидільних залоз вже редуковані. Вони ж беруть участь і в будівельних роботах. Бджоли-будівельниці розміщуються переважно в порожніх місцях гнізда, звисаючи ланцюжками. Будування комірки починається з денця. В центрі воно глибше, бо три площини у формі ромбів сходяться тут під кутом. Кожен з трьох ромбів становить третину денця комірок з протилежного боку стільника. Сукупність денець практично є середостінням стільника, від якого починається будування стінок шестигранних комірок з отворами у протилежні боки. Кожна стінка є спільною частиною для двох комірок. За такої будови досягається най економніша витрата воску і висока міцність стільника.

На побудову однієї бджолиної комірки витрачається 50 (13 мг), трутневої – 120 (30 мг) воскових пластинок. Співвідношення комірок бджолиних і трутневих залежить від стану сім'ї, медозбору, віку матки, порідних особливостей бджіл. Для виведення трутнів їх потрібно в багато разів менше, ніж для виведення бджіл. Щоб бджоли будували якісні стільники і не було зайвих трутнів, у сучасному бджільництві використовують штучно виготовлене середостіння стільника – вощину. На її поверхні крім денець бджолиних комірок відтиснуті зачатки стінок. На відбудову стільника, основою якого є вощина, витрати воску зменшуються в два рази.

 

Для відбудови стільників бджоли повисають в гірлянди, піднімаючи температуру в гнізді до 35° C, в результаті воскові пластинки розм'якшуються. Для більшої пластичності бджоли-будівельники додають у віск секрет своїх залоз, який швидко випаровується. Це дозволяє розчиняти і спаювати віск і прополіс. Відбудовані стільники білого кольору, бджоли полірують їх прополісом, додаючи жовтувате забарвлення. З часом колір стільників міняється.

 

Бджоли багато виділяють воску і будують стільники тільки під час взятку, коли вони посилено харчуються; із закінченням медозбору будівельна робота в гнізді припиняється до наступної весни.

Виділяють віск і будують стільники тільки сім'ї з матками. Сім'ї, що втратили маток, будівництво стільників припиняють. Не будують стільники також сім'ї, які готуються до роїння. А ройові бджоли володіють великою восковидільною і воскобудівельною здатністю. Сильний рій при сприятливій погоді і хорошому взятку протягом одного-півтора тижнів може відбудувати все гніздо.

 

Сильна сім'я протягом весняно-літнього сезону без особливого напруження може виділити і використати для споруди стільників 2 кг воску і більше. Тому період восковиділення бджолярі повинні використовувати цілком для відбудови стільників і накопичення воску на пасіці.

За відсутності в гнізді місця для споруди нових стільників бджоли складають грудки воску на верхніх брусках рамок, стінках вуликів, іноді ліплять додаткові стільники збоку вже готових стільників. При цьому велика кількість воскових пластинок втрачається в польотах або падає на дно вулика. Для кращого використання восковидільної здатності бджіл потрібно ставити в гнізда рамки, навощені штучною вощиною, будівельні рамки і частіше міняти стільники.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

При підготовці до проведення заняття студент повинен вникнути в його мету і задачі. Для успішного захисту роботи потрібно звернути увагу на мету навчання, яка може бути досягнутою при самостійному вивченні літератури і лекційного матеріалу, що рекомендується, по даній темі.

Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно перевірити, відповівши самостійно на питання, приведені в даному розділі.

 

Завдання 1. Ознайомиться з устроєм гнізда сім'ї бджіл. Зазначити порядок розміщення в ньому відкритого і запечатаного розплоду, меду і перги. Звернути увагу на відмінність комірок за розміром і формою. Закінчивши знайомство з устроєм гнізда сім'ї бджіл, результати занести у робочий зошит.

Завдання 2. Ознайомитись з восковидільною діяльністю бджіл. Звернути увагу на розташування воскових залоз, вік продукування їх особинами бджолиної сім’ї.

Завдання 3. На представлених зразках стільника знайти різні види комірок (бджолині, трутневі, перехідні, медові і маточники).

Рисунок 4 – Зразок стільника з різними видами комірок.

 

За допомогою лінійки виміряти діаметр бджолиних і трутневих комірок в трьох напрямках (рис. 5).

Рисунок 5 – Три направлення, прийняті для визначення ширини комірки.

 

Порівнюють розмір перехідних комірок, відмічаючи на них неправильні форми. Проводять проміри медових комірок. Дані промiрiв заносять в зошит.

За допомогою лінійки або штангенциркуля визначають глибину різних видів комірок, звертаючи увагу на кут нахилу стінки комірок. Визначають об'єм всіх видів комірок. Учні роблять малюнки і записи в своїх зошитах.

Таблиця3

Результати промірів комірок

Номер зразка Ширина комірки Глибина комірки Об’єм комірки
1 промір 2 промір 3 промір
           
           

 

Завдання 4. Обчислити об'єм маточників: роєві і свищеві, а також маточники, що використовуються бджолами при штучному виведенні маток. Результати всіх видів вимірювань заносять в зошит. Для визначення об'єму маточника його заповнюють водою з мірної піпетки Мора.

Завдання 5. Провести практичні розрахунки кількості стільників для забезпечення нормальної роботи сильної бджолиної сім'ї в різні періоди року.

При розрахунках виходять з того, що стільник в стандартній рамці гнізда − 435 Х 300 мм містить з двох сторін близько 8200 бджолиних комірок. В стільнику такої величини достатньо місця для „поясочка" з меду зверху рамки і для перги по її боках. Для розплоду залишається 4-5 тис. комірок, які розміщуються у вигляді еліпса. Наявність меду і перги на кожному стільнику з розплодом визначається біологічною потребою бджіл-годувальниць. При годуванні розплоду вони використовують корм на кожному стільнику з найближчої відстані від нього.

Якщо прийняти, що повноцінна матка відкладає до 1800 яєць на добу, а в окремих випадках до 2200 яєць, для цього потрібно не більше 57 тис. комірок, або близько 13 стільників (див. довідкову таблицю).

 

Таблиця 4 – Потреба бджіл в стільниках, необхідних для вирощування розплоду при різній яйценосності маток

Яйценосність матки, яєць за добу Кількість розплоду на всіх стадіях розвитку, тис. комірок Прибавка (10%) на пропуск комірок, тис. комірок Прибавка на тривалість чистки комірок і відкладання яєць протягом доби, тис. комірок Потреба всього комірок для розплоду, тис. комірок Загальна потреба в стільниках для розплоду з врахуванням наявності в ньому в середньому 0,7 кг меду, шт.
  33,6 3,4 4,8 41,8 9,3
  37,8 3,8 5,4 47,0 10,4
  42,0 4,2 6,0 52,2 11,6
  46,2 4,6 6,6 57,4 12,7

 

Важливо врахувати і кількість комірок, необхідних для розміщення в гнізді запасів меду і перги. В повністю заповненому стільнику меду в середньому 3,5 кг.

При високій кладці яєць сила сім'ї досягає 5–6 кг. Для розміщення в гнізді всіх бджіл, розплоду, меду і перги потрібно 20–24 стільник. В зонах, де загальний медозбір сім'ї перевищує 35–40 кг, цієї кількості стільників буває недостатньо.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що називається гніздом сім'ї бджіл?

3. Яким чином побудований стільник медоносних бджіл?

4. Чим відрізняються комірки стільнику робочих бджіл, трутні, медові і перехідні?

5. Розкажіть про використання бджолами гніздових стільників.

6. Яким чином бджоли розташовують в гнізді розплід і запаси корму?

7. Де розташовані восковидільні залози і в якому віці вони максимально розвинені?

8. Назвіть основні чинники, що впливають на виділення воску і будівництво стільників бджолами.

9. Які взаємозв'язані роботи бджіл по будівництву стільників і вирощуванню розплоду?

10. Чим пояснити, що бджоли рою в 5-10 разів більше продукують воску, ніж така ж кількість бджіл звичайних сімей?

11. Яку кількість корму витрачають бджоли на виділення 1 кг воску?

12. Як впливає розмір комірок стільник на розміри тіла робочих бджіл, маток, трутнів?

ЛІТЕРАТУРА

1. Аветисян Г.А., Черевко Ю.А. Пчеловодство. М.: Академия, 2001.

2. Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. М.: Колос, 2000.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 1398; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 50.17.92.200 (0.083 с.)