Тема 8.: Психологічні засади судового розгляду

Семінарське заняття – 4 год.

Питання:

1. Характеристика пізнавальної та конструктивної діяльності судді.

2. Характеристика комунікативної та виховної діяльності суду.

3. Психологічна характеристика діяльності судді.

4. Психологічна характеристика різних видів судового допиту. Тактичні прийоми допиту.

5. Допит підсудного, потерпілих і свідків.

6. Психологія діяльності прокурора та адвоката.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти психологічну характеристику пізнавальної, конструктивної, комунікативної, виховної діяльності судді.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити, що на пізнавальну діяльність суду впливають різноманітні зовнішні умови: а) громадська думка, б) поведінка осіб, які знаходяться в залі.

Також під час вивчення теми необхідно звернути особливу увагу на види відносин, що виникають у комунікативній діяльності суду:

1) відносини “по вертикалі” — стосунки суддів із державним обвинувачем, захисником, підсудним, свідками, експертами, а також із присутніми в залі судового засідання громадянами;

2) відносини “по горизонталі” — стосунки між суддею і народними засідателями, між державними обвинувачем і захисником, між свідками, потерпілими, експертами, між присутніми в залі громадянами;

3) відносини між підсудними (якщо розглядається справа, скоєна групою осіб або організованою групою);

4) відносини із судовою аудиторією як із визначеною групою людей. Основне завдання в цьому випадку — перетворення цієї групи людей в аудиторію з єдиною психологічною спрямованістю.

Студенти повинні засвоїти елементи професійної спрямованості судді: 1) усвідомлення свого професійного обов’язку, 2) рівень професійної правосвідомості, творчий підхід до здійснення суддівських функцій, нетерпимість до порушення вимог законності.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття:пізнавальна, конструктивна, комунікативна, виховна діяльність, суддя, адвокат, прокурор, свідок, підсудний.

Література:

 

Тем 1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

36. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

37. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

38. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

39. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

40. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

41. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

42. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

и рефератів:

1. «Психотехніка судової промови».

2. «Проблема екстремальних ситуацій під час судового розгляду».

3. «Психологічна характеристика цивільного процесу».

4. «Психологічні особливості свідка».

 

Тема 9: Психологія жертви.

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Поняття жертви та її кримінально – психологічні різновіди.

2. Віктимна характеристика жертви злочину.

3. Психологія віктимності.

4. Психологічні рекомендації потенційній та реальній жертві.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти:: сутність понять: віктимологія, жертва, психологія жертви.

Студенти повинні засвоїти, що традиційно виділялись такі суттєві аспекти:

1) індивідуальний і груповий характер жертви;

2) можливість опосередкованої шкоди;

3) можливість латентної жертви.

Отож, «потерпілий» є вужчим поняттям, а особа, яка визнана такою, виступає об'єктом вивчення судовою психологією як учасник розслідування злочину та судового розгляду. Поняття жертви є ширшим, а власник відповідного статусу являє собою об'єкт вивчення кримінальною психологією як причетний до вчинення злочину. Спираючись на таке розуміння, кримінальна психологія насичує поняття жертви власне психологічним змістом.

Психологія жертви — це сукупність індивідуально-психологічних, соціально-психологічних ознак (якостей, характеристик), які підвищують ймовірність скоєння злочину проти особи.

Студенти повинні засвоїти, що основними кримінально-психологічними різновидами жертви злочину є такі.

За кількісною ознакою розрізняють індивідуальну, групову (від 2 до 10 осіб) та масову (кілька десятків та більше) жертву.

За кількістю злочинних посягань розрізняють разову, епізодичну (два-три злочини) та стійку (більше трьох злочинів, особливо однотипних) жертву.

За часом настання шкідливих наслідків розрізняють безпосередню жертву (шкода виявляється відразу після злочину) та віддалену жертву (доведення до самогубства, зараження невиліковною хворобою, приховане заподіяння шкоди здоров'ю та ін.).

За правомірністю поведінки до і під час скоєння злочину розрізняють правомірну жертву (не створює сприятливих умов для злочину), нейтральну жертву поводить себе пасивно — не чинить опору злочинцеві), неправомірну жертву (створює умови для злочину, активно реагує на дії злочинця з перевищенням меж крайньої необхідності під час оборони).

Студенти повинні звернути увагу насоціально-демографічні характеристики жертви:

Стать. Стать особи як така і в поєднанні з іншими характеристиками, професією чи родом занять має високий коефіцієнт віктимності. Серед потерпілих чоловіки складають приблизно 52%, жінки — 48%. Але жінки ви-являються жертвами злочинців-чоловіків у 2,5 раза частіше, ніж злочинців-жінок. Чоловіки потерпають від злочинців-чоловіків в 11 разів частіше, ніж від злочинців-жінок. Особи жіночої статі утримують абсолютне лідерство серед жертв сексуальних злочинів, передбачених статтями 152, 153, 154 Кримінального кодексу України, а також торгівлі з метою сексуальної експлуатації чи використання у порнобізнесі.

Вік. Найбільш віктимною є вікова група у межах 20— 49 років, підвищено віктимною є неповнолітні (близько 30% всіх потерпілих), які водночас мають найвищу латентність, високий рівень уявної жертви для таких злочинів, як незаконне позбавлення волі або викрадення та захоплення заручників. Жертва є винятково неповнолітньою у таких злочинах, як розбещення, експлуатація праці, втягнення у злочинну діяльність. Найменша ймовірність стати жертвою в осіб похилого віку, які найчастіше потерпають від злочинів на побутовому ґрунті.

Освіта. За статистичними даними, рівень освіти суттєво впливає на віктимність особи з початковою та неза-кінченою середньою освітою. В цілому з підвищенням рівня освіти знижується загальна ймовірність стати об'єктом злочинних посягань.

Фізичний і фізіологічний стан. Особливості фізичного та фізіологічного стану слугують найвиразнішими зовнішніми індикаторами зниженої спроможності чинити опір. Фізичними індикаторами є загальна нерозвиненість, осанка, особливості ходи, послаблений під час і після хвороби стан, фізичні вади.

Серед фізіологічних станів, які найбільш суттєво віктимізують жертву самі по собі та в поєднанні з відповідним впливом на психіку, свідомість, розгальмованість потягів, виокремлюється сп'яніння (алкогольне, наркотичне, від інших одурманюючих речовин — галюциногенів, токсичних та ін.). Воно виконує подвійну функцію: знижувальну і провокаційну. По-перше, сп'яніння знижує спроможність до опору (сприйняття й оцінка ситуації, адекватність реакцій і дій, фізична безпорадність тощо). По-друге, свідомо або несвідомо підвищується рівень провокаційної поведінки. Стан сп'яніння жертви найчастіше простежується у злочинах проти статевої свободи та недоторканності, за грабежів, розбоїв, заподіяння тілесних ушкоджень під час сімейно-побутових конфліктів. На суспільно-професійні характеристики жертви:

Сімейно-родинні стосунки. У цілому сімейно-родинний чинник відіграє віктимогенну роль у злочинах на побутовому ґрунті, під час конфліктів, сварок. Кожний п'ятий вбивця — родич загиблого, у 60% випадків вбивств дітьми своїх батьків наявна стійка провокаційна поведінка жертви. Сімейно-родинний чинник найбільш тісно пов'язаний зі станом сп'яніння жертви (73% випадків) і спільним зі злочинцем вживанням алкоголю. Підвищена віктимність спостерігається у жінок, батьків відносно дітей, за значної різниці в освіті подружньої пари. Стійко зростає кількість вбивств чоловіків і коханців «на замовлення» від жінок. «Сімейно-родинна» жертва є високолатентною в корисливих злочинах із незначною шкодою, у випадках заподіяння легких чи середніх тілесних ушкоджень.

Характер проведення дозвілля. Проведення дозвілля у вечірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав'ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спортивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим віктимним чинником для жінок, неповнолітніх і молоді.

Статева поведінка. Ця загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапільність і статеву нерозбірливість.

Надмірна сексапільність полягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну увагу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінки та особливості оформлення зовнішності. Провокаційна манера сексуальної поведінки криє в собі словесні вирази і реакції, «відвертий» погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке «грудне» дихання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності — це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відповідний одяг і відсутність окремих його елементів.

Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно «чоловіче» забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину виглядає так: випадкове знайомство — вживання (часто — додаткове для жертви) алкоголю — запрошення до інтимного продовження — замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін тощо) із подальшою втратою свідомості. Жертва злочину на ґрунті статевої нерозбірливості є високолатентною.

Професія та рід занять. Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають самостійне значення, але в окремих випадках взаємопов'язані.

Перша група чинників зумовлюється змістом, організацією, умовами здійснення професійної діяльності, в яких об'єктивно міститься елемент небезпеки, загрози здоров'ю, життю чи власності.

Друга група чинників пов'язана з прямою чи прихованою можливістю отримання значних прибутків у вигляді грошей, речей і майна, нерухомості тощо.

До професій, віктимність яких зумовлена переважно першою групою чинників, належать окремі спеціальності правоохоронних органів (спецпідрозділів, карного розшуку, служби з боротьби проти організованої злочинності та ін.); діяльність водіїв легкових таксомоторів, особливо тих, що працюють у вечірній і нічний час; дрібних приватних торгівців спиртним, тютюновими виробами, наркотичними медичними препаратами у вечірній та нічний час; осіб, зайнятих дрібним тіньовим бізнесом.

До професій, віктимність яких зумовлена здебільшого другою групою чинників, належить трудова діяльність, пов'язана з приватизаційною та банківсько-кредитною сферою; а також представників публічних, популярних спеціальностей — акторів, співаків, діячів шоу-бізнесу, спортсменів високої кваліфікації, особливо тих, які мають міжнародні контракти (футболістів, хокеїстів, тенісистів), представників середнього та великого бізнесу.

Щодо роду занять, то підвищено віктимними є колекціонери; особи, які надають сексуальні послуги членам організованих злочинних груп; ті, хто спеціалізується на певних виконавчих функціях.

Окрему віктимну групу утворюють особи без певного місця проживання («бомжі») та «непрофесійні» жебраки.

Література

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

43. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

44. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

45. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

46. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

47. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

48. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

49. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

 

Теми рефератів

1.Жертва як об'єкт віктимології та кримінальної психології.

2.Кримінологічні та кримінально-психологічні класифікації жертви злочину.

3.Психологічний портрет жінки - жертви сексуальної агресії.

4.Візуальна психодіагностика жертвою ймовірного злочинця.