ТОП 10:

Щодо проведення семінарських/практичних занять



Методичні рекомендації

Щодо проведення семінарських/практичних занять

Напрям підготовки: 6.030401 «Правознавство»,

 

Інститут, факультет:

юридичний факультет

факультет заочного навчання цивільних осіб

 

 

Одеса – 2014


Методичні рекомендації щодо проведення семінарських занять з дисципліни «Юридична психологія» для студентів денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

 

«___» ________ 201__ року - __ с.

 

Розробник доцент кафедри, к.ю.н. Матієнко Т.В.

 

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри «Психології та педагогіки»

Протокол від «___» ________ 201__ року № _

 

Обговорено та схвалено науково-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.

Протокол від «___» ________ 201__ року № _

 

 

Тематичний план дисципліни

 

Назви змістових модулів і тем Кількість годин
  Денна форма ЮФ Заочна форма ФЗНЦО
  усього у тому числі усього у тому числі
    Л. С. П. Інд. Сам.   Л. С. П. Інд. Сам.
Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології - - - - - -
Тема 2. Використання психологічних знань - - - - - -
Тема 3Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості - - - - -
Тема 4. Психологія правопорушної та злочинної поведінки - - -
Тема 5. Типологія особистості злочинця - - - -
Тема 6. Психологічні особливості злочинних груп - - - - - -
Тема 7. Психологія жертви - - - - -
Тема 8. Методи і прийоми психологічного впливу на особистість - - - - -
Тема 9. Психологічні засади судового розгляду - -        
Тема 10. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення засуджених - -          
Усього годин - - -

 

 

Плани семінарських занять

Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Характеристика об’єкта, предмета, принципів юридичної психології.

2. Характеристика методів юридичної психології.

3. Структура сучасної юридичної психології та її місце серед інших галузей психології.

4. Історія розвитку та сучасний стан юридичної психології.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: визначення юридичної психології, предмет та пріоритетні завдання юридичної психології, зв’язок юридичної психології із галузями психології (загальною, соціальною, порівняльною, екстремальною та ін.), структуру юридичної психології, принципи та методи юридичної психології, основні етапи розвитку та сучасний етап юридичної психології.

Студенти повинні засвоїти, що юридична психологія — науково-практична дисциплiна, яка досліджує психологiчнi закономiрностi системи «людина — право», розробляє рекомендацiї, спрямованi на пiдвищення ефективностi цiєї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє удосконалити дiяльнiсть правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовiдносини з людьми, поглиблено розумiти мотиви їх вчинків i поведінки, пізнавати об’єктивну дiйснiсть, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній дiяльностi.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити структуру юридичної психології: правова, кримінальна, судова, пенітенціарна; принципи юридичної психології: принцип детермінізму, принцип єдності свідомості та діяльності, принцип розвитку; методи наукового пізнання та методи активного впливу на особистість.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: юридична психологія, правова психологія, кримінальна психологія, пенітенціарна психологія, судова психологія, методи юридичної психології: методи наукового дослідження, методи активного впливу на особистість, принцип детермінізму, принцип, розвитку, принцип єдності свідомості та діяльності.

Література:

 

 

Теми рефератів:

1.«Використання методів юридичної психології в діяльності органів внутрішніх справ».

2.«Правомірність та допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві».

Тема 2: Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Особистість та процеси її соціалізації.

2. Умови успішної правової соціалізації особистості.

3. Характеристика суспільної правосвідомості.

4. Характеристика індивідуальної правосвідомості.

5. Характеристика психологічного впливу правових норм на поведінку особистості.

Методичні рекомендації.Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: способи засвоєння норм права і правових цінностей у ході соціалізації особистості, стадії процесу соціалізації, поняття правосвідомість, ознаки правосвідомості, поняття правової соціалізації та правослухняної поведінки особистості, психологічні умови дієвості правових норм, поняття соціальної та асоціальної поведінки.

Студенти повинні вивчити що, правова свідомість - це засвоєна суб'єктом система знань, які відображають прийнятий у даному суспільстві правопорядок, яка є основою самоорганізації соціально-нормативної поведінки. Розрізняють правосвідомість суспільну й індивідуальну.

При опрацюванні теми студентам необхідно засвоїти що, найважливішою умовою адаптації особистості до життя в соціумі є правова соціалізація, у якій відбувається засвоєння правової культури даного суспільства й на цій основі – формування правослухняної поведінки, яка відповідає вимогам суспільства. Успішність правової соціалізації особистості визначається рядом умов: правовою культурою суспільства, відносинами суб'єкта до правових норм суспільства, особистим досвідом спілкування з іншими людьми в соціальних групах

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: соціалізація, правова соціалізація, правова переорієнтація свідомості особистості, правова культура, правова свідомість, правове виховання.

Література:

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

1. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

2. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

3. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

4. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

5. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

6. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

7. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

 

Теми рефератів:

1. «Біологізаторські та соціологізаторські теорії особистості».

2. «Соціальне середовище та формування особистості».

Тема 3:Використання психологічних знань

Психологічні особливості проведення обшуку».

Студенти повинні вивчити ключові поняття: злочинна група, лідер злочинної групи, відповідальні виконавці, виконавці, «опозиціонери», злочиннi групи неповнолiтнiх i молодi, злочиннi групи рецидивiстiв та ранiш засуджених, злочиннi групи, що вчиняють насильницькi злочини.

Література:

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

22. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

23. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

24. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

25. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

26. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

27. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

28. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

 

Теми рефератів:

1. «Характеристика роз’єднання та переорієнтації злочинних груп».

2. «Характеристика злочинних груп, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю».

 

Тема 9: Психологія жертви.

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Поняття жертви та її кримінально – психологічні різновіди.

2. Віктимна характеристика жертви злочину.

3. Психологія віктимності.

4. Психологічні рекомендації потенційній та реальній жертві.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти:: сутність понять: віктимологія, жертва, психологія жертви.

Студенти повинні засвоїти, що традиційно виділялись такі суттєві аспекти:

1) індивідуальний і груповий характер жертви;

2) можливість опосередкованої шкоди;

3) можливість латентної жертви.

Отож, «потерпілий» є вужчим поняттям, а особа, яка визнана такою, виступає об'єктом вивчення судовою психологією як учасник розслідування злочину та судового розгляду. Поняття жертви є ширшим, а власник відповідного статусу являє собою об'єкт вивчення кримінальною психологією як причетний до вчинення злочину. Спираючись на таке розуміння, кримінальна психологія насичує поняття жертви власне психологічним змістом.

Психологія жертви — це сукупність індивідуально-психологічних, соціально-психологічних ознак (якостей, характеристик), які підвищують ймовірність скоєння злочину проти особи.

Студенти повинні засвоїти, що основними кримінально-психологічними різновидами жертви злочину є такі.

За кількісною ознакою розрізняють індивідуальну, групову (від 2 до 10 осіб) та масову (кілька десятків та більше) жертву.

За кількістю злочинних посягань розрізняють разову, епізодичну (два-три злочини) та стійку (більше трьох злочинів, особливо однотипних) жертву.

За часом настання шкідливих наслідків розрізняють безпосередню жертву (шкода виявляється відразу після злочину) та віддалену жертву (доведення до самогубства, зараження невиліковною хворобою, приховане заподіяння шкоди здоров'ю та ін.).

За правомірністю поведінки до і під час скоєння злочину розрізняють правомірну жертву (не створює сприятливих умов для злочину), нейтральну жертву поводить себе пасивно — не чинить опору злочинцеві), неправомірну жертву (створює умови для злочину, активно реагує на дії злочинця з перевищенням меж крайньої необхідності під час оборони).

Студенти повинні звернути увагу насоціально-демографічні характеристики жертви:

Стать. Стать особи як така і в поєднанні з іншими характеристиками, професією чи родом занять має високий коефіцієнт віктимності. Серед потерпілих чоловіки складають приблизно 52%, жінки — 48%. Але жінки ви-являються жертвами злочинців-чоловіків у 2,5 раза частіше, ніж злочинців-жінок. Чоловіки потерпають від злочинців-чоловіків в 11 разів частіше, ніж від злочинців-жінок. Особи жіночої статі утримують абсолютне лідерство серед жертв сексуальних злочинів, передбачених статтями 152, 153, 154 Кримінального кодексу України, а також торгівлі з метою сексуальної експлуатації чи використання у порнобізнесі.

Вік. Найбільш віктимною є вікова група у межах 20— 49 років, підвищено віктимною є неповнолітні (близько 30% всіх потерпілих), які водночас мають найвищу латентність, високий рівень уявної жертви для таких злочинів, як незаконне позбавлення волі або викрадення та захоплення заручників. Жертва є винятково неповнолітньою у таких злочинах, як розбещення, експлуатація праці, втягнення у злочинну діяльність. Найменша ймовірність стати жертвою в осіб похилого віку, які найчастіше потерпають від злочинів на побутовому ґрунті.

Освіта. За статистичними даними, рівень освіти суттєво впливає на віктимність особи з початковою та неза-кінченою середньою освітою. В цілому з підвищенням рівня освіти знижується загальна ймовірність стати об'єктом злочинних посягань.

Фізичний і фізіологічний стан. Особливості фізичного та фізіологічного стану слугують найвиразнішими зовнішніми індикаторами зниженої спроможності чинити опір. Фізичними індикаторами є загальна нерозвиненість, осанка, особливості ходи, послаблений під час і після хвороби стан, фізичні вади.

Серед фізіологічних станів, які найбільш суттєво віктимізують жертву самі по собі та в поєднанні з відповідним впливом на психіку, свідомість, розгальмованість потягів, виокремлюється сп'яніння (алкогольне, наркотичне, від інших одурманюючих речовин — галюциногенів, токсичних та ін.). Воно виконує подвійну функцію: знижувальну і провокаційну. По-перше, сп'яніння знижує спроможність до опору (сприйняття й оцінка ситуації, адекватність реакцій і дій, фізична безпорадність тощо). По-друге, свідомо або несвідомо підвищується рівень провокаційної поведінки. Стан сп'яніння жертви найчастіше простежується у злочинах проти статевої свободи та недоторканності, за грабежів, розбоїв, заподіяння тілесних ушкоджень під час сімейно-побутових конфліктів. На суспільно-професійні характеристики жертви:

Сімейно-родинні стосунки. У цілому сімейно-родинний чинник відіграє віктимогенну роль у злочинах на побутовому ґрунті, під час конфліктів, сварок. Кожний п'ятий вбивця — родич загиблого, у 60% випадків вбивств дітьми своїх батьків наявна стійка провокаційна поведінка жертви. Сімейно-родинний чинник найбільш тісно пов'язаний зі станом сп'яніння жертви (73% випадків) і спільним зі злочинцем вживанням алкоголю. Підвищена віктимність спостерігається у жінок, батьків відносно дітей, за значної різниці в освіті подружньої пари. Стійко зростає кількість вбивств чоловіків і коханців «на замовлення» від жінок. «Сімейно-родинна» жертва є високолатентною в корисливих злочинах із незначною шкодою, у випадках заподіяння легких чи середніх тілесних ушкоджень.

Характер проведення дозвілля. Проведення дозвілля у вечірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав'ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спортивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим віктимним чинником для жінок, неповнолітніх і молоді.

Статева поведінка. Ця загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапільність і статеву нерозбірливість.

Надмірна сексапільність полягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну увагу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінки та особливості оформлення зовнішності. Провокаційна манера сексуальної поведінки криє в собі словесні вирази і реакції, «відвертий» погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке «грудне» дихання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності — це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відповідний одяг і відсутність окремих його елементів.

Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно «чоловіче» забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину виглядає так: випадкове знайомство — вживання (часто — додаткове для жертви) алкоголю — запрошення до інтимного продовження — замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін тощо) із подальшою втратою свідомості. Жертва злочину на ґрунті статевої нерозбірливості є високолатентною.

Професія та рід занять. Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають самостійне значення, але в окремих випадках взаємопов'язані.

Перша група чинників зумовлюється змістом, організацією, умовами здійснення професійної діяльності, в яких об'єктивно міститься елемент небезпеки, загрози здоров'ю, життю чи власності.

Друга група чинників пов'язана з прямою чи прихованою можливістю отримання значних прибутків у вигляді грошей, речей і майна, нерухомості тощо.

До професій, віктимність яких зумовлена переважно першою групою чинників, належать окремі спеціальності правоохоронних органів (спецпідрозділів, карного розшуку, служби з боротьби проти організованої злочинності та ін.); діяльність водіїв легкових таксомоторів, особливо тих, що працюють у вечірній і нічний час; дрібних приватних торгівців спиртним, тютюновими виробами, наркотичними медичними препаратами у вечірній та нічний час; осіб, зайнятих дрібним тіньовим бізнесом.

До професій, віктимність яких зумовлена здебільшого другою групою чинників, належить трудова діяльність, пов'язана з приватизаційною та банківсько-кредитною сферою; а також представників публічних, популярних спеціальностей — акторів, співаків, діячів шоу-бізнесу, спортсменів високої кваліфікації, особливо тих, які мають міжнародні контракти (футболістів, хокеїстів, тенісистів), представників середнього та великого бізнесу.

Щодо роду занять, то підвищено віктимними є колекціонери; особи, які надають сексуальні послуги членам організованих злочинних груп; ті, хто спеціалізується на певних виконавчих функціях.

Окрему віктимну групу утворюють особи без певного місця проживання («бомжі») та «непрофесійні» жебраки.

Література

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

43. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

44. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

45. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

46. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

47. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

48. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

49. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

 

Теми рефератів

1.Жертва як об'єкт віктимології та кримінальної психології.

2.Кримінологічні та кримінально-психологічні класифікації жертви злочину.

3.Психологічний портрет жінки - жертви сексуальної агресії.

4.Візуальна психодіагностика жертвою ймовірного злочинця.

Та виправлення засуджених.

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Предмет, об`єкт та основні задачі пенітенціарної психології.

2. Психологічні особливості особистості людини в умовах позбавлення її волі.

3. Особливості мікросередовища засуджених та його психологічна характеристика.

4. Структура груп засуджених.

5. Методи психологічного впливу на засуджених.

6. Ресоціалізація і реадаптація засуджених: основні чинники.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: , об`єкт та основні задачі пенітенціарної психології; психологічні особливості особистості людини в умовах позбавлення її волі; принципи та методи вивчення особистості засудженого.

Студенти повинні засвоїти, що традиційно виділялись наступні типи засуджених: актив - особи із вираженою позитивною спрямованістю, які характеризуються активною участю у трудовому процесі, ініціативним ставленням до навчання, ретельністю у виконанні доручень, позитивним впливом на інших членів групи; резерв - засуджені, які беруть участь у трудовому процесі, у навчанні, але поведінка їх характеризується незначною ініціативністю; пасив - засуджені із невизначеною спрямованістю, які вагаються у виборі стратегії своєї поведінки. Їх вчинки значною мірою залежать від ситуації; засуджені із негативною спрямованістю - ті, для кого характерні порушення режиму, негативне ставлення до будь-яких форм позитивного впливу, підвищена конфліктність

Студенти повинні засвоїти, що більшості ув’язнених притаманні специфічні емоційні стани- недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності і т.ін. Вони викликаються наступними чинниками: 1) ізоляція від суспільства і розміщення у замкненому середовищі, 2) обмеження у задоволенні потреб, у першу чергу біологічних, через тотальну регламентацію поведінки, 3) примусове включення до одностатевих соціальних груп

Студенти повинні звернути увагу на динаміку особистості в умовах позбавлення волі - це сукупність "критичних" змін у психічному стані людини від арешту до звільнення. Можна виділити наступні її етапи: І) після арешту - у психічному стані людини домінує страх перед майбутнім покаранням; 2) після набуття вироком законної сили - психічний стан засудженого характеризується апатією, можливо, готовністю спокутувати провину ; 3) після прибуття до УВП - розпочинається адаптація до нових умов життя, коли дуже гостро відчувається обмеження потреб, зміна звичних стереотипів; 4) від 3-4 до 6-8 місяців перебування в УВП - поява та розвиток інтересів у нових умовах життя (утворення неформальних груп, праця, побачення із родичами та ін.), що сприяє виникненню у засудженого позитивних емоцій та підвищує ступінь його психічної активності; 5) адаптаційний період; 6) період перед звільненням (3-8 місяців) - є дуже складним у зв’язку з очікуванням волі та труднощів, що можуть при цьому виникнути.

Література:

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

50. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

51. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

52. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

53. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

54. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

55. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

56. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

 

Теми рефератів:

1. «Вплив соціальної ізоляції на особу».

2. «Психологія тюремного побуту».

 

Питання для самоперевірки:

1. Види судово-психологічної експертизи.

2. Виховальні аспекти загальної та індивідуальної профілактики.

3. Етапи формування злочинної спрямованості особистості.

4. Засоби, види та форми спілкування.

5. Історичні аспекти юридичної психології.

6. Кримінальна субкультура та делінквентна поведінка неповнолітніх.

7. Методологічні і теоретичні засади юридичної психології.

8. Мотив, як елемент психологічного механізму злочинної поведінки.

9. Облік закономірностей та стереотипів міжособистого сприйняття та пізнання при оцінці показів очевидців, свідків, потерпілих.

10. Основнi групи факторів, які обумовлюють формування особи, їх роль у вирiшеннi задач правоохоронної дiяльностi.

11. Особистість злочинця: психологічна характеристика.

12. Особливості та структура особи злочинця.

13. Поняття "нормативної" та "девіантної" поведінки особистості.

14. Поняття особи правопорушника: кримінально-правовий, соціологічний та психологічний аспекти.

15. Поняття правопорушення, фактори детермінації поведінки злочинця.

16. Поняття правопорушення, фактори детермінації поведінки злочинця.

17. Поняття та визначальні чинники особистої безпеки.

18. Предмет, об’єкт та основні задачі пенітенціарної психології.

19. Психологічна характеристика правослухняної та злочинної поведінки.

20. Психологічна характеристика слідчої діяльності.

21. Психологічні засади проведення окремих слідчих дій: порівняльна характеристика.

22. Психологічні основи огляду місця події.

23. Психологічні особливості допиту обвинувачуваного; підозрюваного; потерпілого; свідка.

24. Психологічні особливості особистості в умовах позбавлення волі.

25. Психологічні особливості пред`явлення для впізнання. Види впізнання.

26. Психологічні особливості різних типів злочинних груп

27. Психологічні особливості різноманітних категорiй злочинців.

28. Психологічні причини злочинної поведінки.

29. Психологія неповнолітніх злочинців.

30. Ресоціалізація і реадаптація засуджених їх: основні чинники.

31. Співвідношення правового, психологічного та соціологічного аспектів поняття "особистість злочинця".

32. Судово-психологічна експертиза: загальна характеристика.

33. Формування особистості в діяльності: філогенетичні та онтогенетичні аспекти проблеми; формування індивідуальної правосвідомості.

34. Юридична психологія як наука, її загальна характеристика.

35. Характеристика психологічних засобів мови юриста.

36. Вимоги до мови юриста.

37. Основні психологічні правила, прийоми і вимоги обов’язкові до застосування в судовій промові юриста.

38. Психологічні особливості промови судді.

39. Психологічні особливості промови прокурора.

40. Психологічні особливості промови адвоката.

 

Критерії оцінювання знань

Методичні рекомендації

щодо проведення семінарських/практичних занять







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.205.60.226 (0.029 с.)