Структура адмін. . -правового нормативного акта.

Структура адмін.. -правового нормативного акта.

Адміністративний акт - прийняте суб'єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків особи. Організаційно-технічні вимоги включають також дотримання реквізитів у складі актів, відсутність яких позбавляє акти юридичної сили. Це - найменування акту (номінація); вказівки на авторів акту, на виконавців (адресатів), до яких акт повинен бути вчасно доведений; дані про голосування, дотримання правил скликання, кворуму, результати голосування стосовно проектів актів колегіальних органів; дата прийняття; строки виконання; лінгвістичні умови (мова акта повинна бути чіткою, ясною, лаконічною, зрозумілою для тих, кому він адресований; акт повинен бути оформлений граматично правильно, будь-які помилки можуть спотворити його зміст); естетичні критерії (зовнішній вигляд акта), підписи, печатки, інші знаки автентичності акта. До актів виконавчої влади у ряді випадків можуть бути поставлені й інші додаткові вимоги. Юридичні наслідки невиконання стосуються вимог спеціально юридичного та організаційно - технічного характеру. Акти, видані з порушенням вимог, які до них відносяться, є дефектними. Залежно від характеру й ступеня дефективності акти управління поділяються на заперечні та недієві.

Поняття адмін.. послуг, ЗУ «Про адмін.. послуги»

адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону; Стаття 1 Визначення термінівСтаття 2 Сфера дії ЗаконуСтаття 3 Законодавство у сфері надання адміністративних пос... Стаття 4 Державна політика у сфері надання адміністративних... Стаття 5 Основні вимоги до регулювання надання адміністрати...

Стаття 6 Інформація про адміністративні послуги

Стаття 7 Вимоги щодо якості надання адміністративних послуг

Стаття 8 Інформаційна і технологічна картки адміністративно...

Стаття 9 Порядок надання адміністративних послуг

Стаття 10 Строки надання адміністративних послуг

Стаття 11 Плата за надання адміністративних послуг адмініс...

Стаття 12 Центр надання адміністративних послуг

Стаття 13 Адміністратор

Стаття 14 Організаційне забезпечення надання адміністративн...

Стаття 15 Надання супутніх послуг

Стаття 16 Реєстр адміністративних послуг

Стаття 17 Єдиний державний портал адміністративних послуг

Стаття 18 Фінансове та інше забезпечення надання адміністра...

Стаття 19 Відповідальність за порушення вимог законодавства...

Стаття 20 Прикінцеві та перехідні положення

Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:1) здійснення державного нагляду (контролю);2) метрологічного контролю і нагляду;

3) акредитації органів з оцінки відповідності;4) дізнання, досудового слідства;5) оперативно-розшукової діяльності;6) судочинства, виконавчого провадження;7) нотаріальних дій;8) виконання покарань;

9) доступу до публічної інформації; 6 вересня 2012

Поняття адміністративної процедури, принципи адмін.. -процедурного провадження

адміністративна процедура — це встановлений законодавством порядок розгляду та вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ. Принципи адміністративної процедури за сферою дії можна класифікувати на конституційні (загальносоціальні), які характерні для багатьох галузей та інститутів права, а також предметно – спеціальні, що можуть бути застосовані та більш характерні у своїй дії для регулювання адміністративно-процедурних відносин. Загальносоціальні – верховенства права, законності, рівності учасників, неупередженості. Галузеві: принцип ефективності, який можна визначити як застосування, у процесі виконання процедур, оптимально-можливих, - необхідних засобів для розгляду та вирішення конкретної справи, тобто використання адміністративним органом індивідуально-визначених методик та форм діяльності, які б найбільше враховували особливості окремої справи. принцип оперативності або, як його ще визначають у деяких правових джерелах, строковості. ідображена у проекті Адміністративно – процедурного кодексу, який розуміє під оперативністю необхідність своєчасного вирішення справи, хоча в процесуальному законодавстві він розкривається як діяльність, яка відповідає строкам, зазначеним у законіпринцип оперативності є правовою вимогою, що забезпечує своєчасність розгляду і вирішення справи у часових рамках, використовуючи найбільш раціональні засоби та методи, спрамовані на швидке та правильне вирішення справи.

Останнім з низки адмністративно – процедурних принципів, але не менш важливим є принцип гарантованого правового захисту, або, як його визначають в деяких правових джерелах, принцип підконтрольності, що відповідно до проекту Адміністративно – процедурного кодексу означає право особи на оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністративного органу в порядку, передбаченому вищезазначеним Кодексом або до суду. Відповідно до цього принципу, зацікавлена особа має право оскаржити акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність адміністративного органу в адміністративному порядку, тобто до вищої посадової особи або до суду. В такий спосіб здійснюється контроль за діяльністю адміністративного органу, змушує його працювати відповідно до принципів адміністративної процедури і невиходитмежі

Різновиди адмін.. процедур

Класифікація адміністративних процедур здійснюється за такими критеріями: залежно від виду (спрямованості) діяльності органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, суб`єкта ініціативи та наслідків для приватної особи. За суб`єктом ініціативи адміністративно – процедурних відносин здійснюється поділ на „заявну” та „втручальну” процедури. „Заявна” процедура – це провадження, що починається за зверненнями фізичних та юридичних осіб до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які відповідно до Закону України „Про звернення громадян” поділяються за змістом на три групи:- звернення за адміністративними послугами;- звернення з пропозиціями, зауваженнями;- звернення зі скаргами на дії чи бездіяльність адміністративного органу [4]. Особливість цієї процедури -суб`єктом ініціативи виступає приватна особа, під якою розуміють та узагальнено називають: Під „втручальними” процедурами розуміють провадження, що здійснюються за ініціативою адміністративного органа, за наявності потреби у захисті державних та суспільних інтересів, забезпечення прав і свобод громадян, припинення адміністративних правопорушень тощо. Ініціатива може бути зумовлена виконанням обов`язків, що покладені на відповідні органи законом, або бути наслідком доручень інших органів чи посадових осіб, але в рамках правової визначеності. для початку процедури повинна бути належна підстава, яка може породжувати правові наслідки, а саме: рішення адміністративного органу, події, наприклад, стихійне лихо тощо. Наступний критерій здійснює поділ процедури залежно від наявності чи відсутності спору у відносинах між адміністративним органом та приватною особою. Під непозовною адміністративною процедурою передбачається розгляд справ, які не мають наслідком винесення юридично – владного рішення щодо застосування відповідної правової санкції та відновлення порушеного права, тобто у яких відсутній „юрисдикційний” розгляд спору, наприклад, прийняття рішення про надання особі земельної ділянки; надання дозволу Комітетом державного будівництва та архітектури на перепланування квартири тощо. Позовна (спірна) процедура передбачає розгляд та вирішення адміністративним органом спору, тобто особа звертається до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування зі скаргою щодо поновлення прав і захисту законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю) або рішеннями державних органів, посадових осіб,

Представники фізичної особи

Стаття 56. Представники1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. 2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. 3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. 4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. 5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. 6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників9. У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього. 2. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Структура адмін.. -правового нормативного акта.

Адміністративний акт - прийняте суб'єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків особи. Організаційно-технічні вимоги включають також дотримання реквізитів у складі актів, відсутність яких позбавляє акти юридичної сили. Це - найменування акту (номінація); вказівки на авторів акту, на виконавців (адресатів), до яких акт повинен бути вчасно доведений; дані про голосування, дотримання правил скликання, кворуму, результати голосування стосовно проектів актів колегіальних органів; дата прийняття; строки виконання; лінгвістичні умови (мова акта повинна бути чіткою, ясною, лаконічною, зрозумілою для тих, кому він адресований; акт повинен бути оформлений граматично правильно, будь-які помилки можуть спотворити його зміст); естетичні критерії (зовнішній вигляд акта), підписи, печатки, інші знаки автентичності акта. До актів виконавчої влади у ряді випадків можуть бути поставлені й інші додаткові вимоги. Юридичні наслідки невиконання стосуються вимог спеціально юридичного та організаційно - технічного характеру. Акти, видані з порушенням вимог, які до них відносяться, є дефектними. Залежно від характеру й ступеня дефективності акти управління поділяються на заперечні та недієві.