Надлишок споживача, його суть і значення.

Для неякісних товарів.

Неякісні товари – це товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний (наприклад, міський транспорт). Тому для нормальних товарів крива "дохід – споживання" матиме зростаючий характер, а для неякісних – спадний (рис. 4.2).

Разом з тим, є група товарів, яка не належать ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "дохід–споживання" для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної лінії.

23. Сутність та характеристика кривих Енгеля. Закон Енгеля.

Взагалі залежності між розміром доходу та обсягами споживання тих чи інших благ прийнято називати кривими Енгеля. Крива Енгеля показує кількість блага Х, яку споживач придбав би (за одиницю часу) за різних рівнів доходу, тобто характеризує зв’язок між обсягом споживання блага і доходом споживача (за незмінних цін і смаків споживача). Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із прискоренням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару X. Це пояснюється дією закону спадної граничної корисності (рис. 4.3).

Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати із затуханням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності ввійшли в мікроекономіку як закон Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

 

24. Реакція споживача на зміну цін товарів. Крива „ціна-споживання” та крива попиту.

Якщо вважати дохід постійним, а ціни змінними, то можна побудувати криву "ціна–споживання". Якщо при зміні ціни на товар Х дохід і ціни на інші товари залишаються незмінними, то точка перегину лінії бюджетних обмежень з віссю Y залишиться попередньою. Зниження ціни на товар X призведе до повороту лінії бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. І, навпаки, підвищення ціни на товар X повертає лінію бюджетних обмежень до точки, що лежить ближче до початку координат.

Крива "ціна - споживання" показує, як змінюється обсяг закупівель товару X при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту (рис. 4.4). Від кривої "ціна–споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Для цього потрібно перенести точки Е1, Е2, Е3 кривої „ціна–споживання” в іншу систему координат, де по вертикальній осі ординат замість обсягу споживання інших благ (Q_Y) відобразити ціну товару Х (Р_х).

Зменшення кута нахилу лінії бюджетних обмежень (зниження цін на товар X) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива індивідуального попиту.

Попит (demand) – це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна - споживання" – це два різні способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

 

25. 26. Сутність та графічне зображення ефекту заміщення та ефекту доходу для нормальних товарів та неякісних товарів.

Вплив зміни ціни на обсяг споживання певного блага може бути поділений на дві складові. По перше, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. По-друге, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається незмінним.

Щоб моделювати поведінку споживача, необхідно розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів (рис. 4.5).

Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим, інші більш дорогі товари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байдужості U1 (переміщення з точки А у точку С (відрізок R1 – R).

Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару X без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої байдужості U1 до іншої U₂ (відрізок R – R2). Тобто зменшення ціни навіть одного блага означає загальне збільшення можливостей суб’єкта щодо споживання, а це значить, що збільшується реальний дохід споживача.

Напрям впливу ефекту доходу залежить від того – йдеться про нормальний чи неякісний товар. Зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних – зменшується. Тобто у випадку нормального блага при зменшенні ціни ефект доходу створює мотив до збільшення споживання. Для неякісних товарів навпаки, ефект доходу діятиме у протилежному напрямку стосовно ефекту заміщення.

Залежно від того, який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання матимуть однакову або протилежну спрямованість. Якщо ефект заміщення має більший вплив, то при зниженні ціни споживання товару Х збільшується. Однак може виникнути ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зменшенні ціни зменшується і споживання (рис. 4.6).

Неякісний товар, для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення, називається Гіфеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього – парадоксом Гіфена.

Таку ситуацію можна було спостерігати при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час економічної кризи 90-х років. Товар Гіффена повинен відповідати таким вимогам:

– бути неякісним в уявленні споживача;

– становити значну частку в його витратах.

Для неякісних товарів.

Неякісні товари – це товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний (наприклад, міський транспорт). Тому для нормальних товарів крива "дохід – споживання" матиме зростаючий характер, а для неякісних – спадний (рис. 4.2).

Разом з тим, є група товарів, яка не належать ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "дохід–споживання" для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної лінії.

23. Сутність та характеристика кривих Енгеля. Закон Енгеля.

Взагалі залежності між розміром доходу та обсягами споживання тих чи інших благ прийнято називати кривими Енгеля. Крива Енгеля показує кількість блага Х, яку споживач придбав би (за одиницю часу) за різних рівнів доходу, тобто характеризує зв’язок між обсягом споживання блага і доходом споживача (за незмінних цін і смаків споживача). Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із прискоренням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару X. Це пояснюється дією закону спадної граничної корисності (рис. 4.3).

Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати із затуханням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності ввійшли в мікроекономіку як закон Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

 

24. Реакція споживача на зміну цін товарів. Крива „ціна-споживання” та крива попиту.

Якщо вважати дохід постійним, а ціни змінними, то можна побудувати криву "ціна–споживання". Якщо при зміні ціни на товар Х дохід і ціни на інші товари залишаються незмінними, то точка перегину лінії бюджетних обмежень з віссю Y залишиться попередньою. Зниження ціни на товар X призведе до повороту лінії бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. І, навпаки, підвищення ціни на товар X повертає лінію бюджетних обмежень до точки, що лежить ближче до початку координат.

Крива "ціна - споживання" показує, як змінюється обсяг закупівель товару X при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту (рис. 4.4). Від кривої "ціна–споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Для цього потрібно перенести точки Е1, Е2, Е3 кривої „ціна–споживання” в іншу систему координат, де по вертикальній осі ординат замість обсягу споживання інших благ (Q_Y) відобразити ціну товару Х (Р_х).

Зменшення кута нахилу лінії бюджетних обмежень (зниження цін на товар X) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива індивідуального попиту.

Попит (demand) – це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна - споживання" – це два різні способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

 

25. 26. Сутність та графічне зображення ефекту заміщення та ефекту доходу для нормальних товарів та неякісних товарів.

Вплив зміни ціни на обсяг споживання певного блага може бути поділений на дві складові. По перше, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. По-друге, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається незмінним.

Щоб моделювати поведінку споживача, необхідно розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів (рис. 4.5).

Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим, інші більш дорогі товари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байдужості U1 (переміщення з точки А у точку С (відрізок R1 – R).

Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару X без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої байдужості U1 до іншої U₂ (відрізок R – R2). Тобто зменшення ціни навіть одного блага означає загальне збільшення можливостей суб’єкта щодо споживання, а це значить, що збільшується реальний дохід споживача.

Напрям впливу ефекту доходу залежить від того – йдеться про нормальний чи неякісний товар. Зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних – зменшується. Тобто у випадку нормального блага при зменшенні ціни ефект доходу створює мотив до збільшення споживання. Для неякісних товарів навпаки, ефект доходу діятиме у протилежному напрямку стосовно ефекту заміщення.

Залежно від того, який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання матимуть однакову або протилежну спрямованість. Якщо ефект заміщення має більший вплив, то при зниженні ціни споживання товару Х збільшується. Однак може виникнути ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зменшенні ціни зменшується і споживання (рис. 4.6).

Неякісний товар, для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення, називається Гіфеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього – парадоксом Гіфена.

Таку ситуацію можна було спостерігати при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час економічної кризи 90-х років. Товар Гіффена повинен відповідати таким вимогам:

– бути неякісним в уявленні споживача;

– становити значну частку в його витратах.

Надлишок споживача, його суть і значення.

Розглянемо наслідки введення нових податків на конкурентному ринку для окремих груп учасників і суспільства в цілому. Надлишок споживача (або споживчий надлишок за Маршалом) – це різниця між тим, скільки споживач згоден заплатити за благо, і тим, скільки він реально за нього сплачує. Визначається надлишок споживача як площа фігури, обмеженої згори лінією попиту, зліва – вертикальною віссю, знизу – лінією ціни.

Різницю між індивідуальною грошовою оцінкою і ціною, яку насправді заплатить індивід, можна вважати за надлишок вартості, здобутий ним завдяки цій торговельній операції. Додаючи надлишки, що їх здобули всі особи, ми одержимо міру надлишку споживача на ринку. Отже, надлишок споживачів є своєрідним мірилом їх добробуту, який утворюється на ринку певного блага. Надлишок споживачів дозволяє кількісно визначити ефективність рішення споживачів купувати обсяг блага, відповідний ціні.

Якщо подивитись на спадну криву попиту (рис. 5.6), то вона ілюструє той факт, що за першу одиницю блага споживач готовий платити більше, ніж за кожну наступну.

Якщо на ринку встановилась ціна Р_е, то за цією ціною споживач готовий придбати Q_е одиниць блага, але на рівні Р_е він оцінює вигоди від споживання лише останньої з одиниць, яку він придбає. За першу і кожну з наступних одиниць блага – аж до одиниці з номером Qе-1 він готовий заплатити більше, ніж Р_е. Якщо він купить Q_е одиниць, то його сумарний виграш (сукупна чиста вигода) складе величину, яка вимірюється площею заштрихованого трикутника ЕРеС на рис. 5.6. Ця величина має назву надлишку споживача (СS). Це перевищення його сукупних вигід (площа фігури ОСЕQ_е) від споживання блага над сукупними витратами на придбання блага (Р_е × Q_е), графічно – площа прямокутника ОР_еЕQ_е.

Концепція надлишку має надзвичайно велике значення, коли ми оцінюємо вплив на добробут споживачів державного втручання в ринкове ціноутворення. Створюється потенційна можливість оцінити кількісно вплив на ефективність для споживачів таких державних рішень, як, наприклад, про встановлення мінімальних цін на цукор (які є вищими, ніж нерегульовані ринкові ціни) або максимальних цін на певні товари та послуги (які є нижчими, ніж рівноважні ціни).

 

28.Ринковий попит, закон попиту, нецінові фактори ринкового попиту.

Індивідуальний попит – це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів за певного рівня цін. Тобто це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту всіх споживачів при будь – якій ціні (рис. 5.1).

Функція попиту – це залежність між величиною попиту та факторами, що на нього впливають. Найбільше впливає на попит ціна товару. Обернена залежність між ціною та споживанням називається законом попиту.

Функція попиту може бути задана рівнянням:

ХD = f (P), (5.1.)

де XD – обсяг попиту, одиниць товару;

Р – ціна товару.

При зміні ціни товару відбувається зміна обсягу попиту, цій ситуації відповідає рух вздовж кривої попиту (від т. А до т. Е).

При зміні нецінових чинників крива попиту зсувається або праворуч–угору, коли попит зростає (D1 – D3), або ліворуч–вниз, коли попит скорочується (D1 – D2). Збільшення попиту означає, що за тією ж ціною споживачі готові купити більшу кількість одиниць товару (рис. 5.2).

До нецінових факторів ринкового попиту належать: а) зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб споживача, моди чи реклами; б) зміна цін на інші товари, зокрема товари – замінники; в) кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару; г) цінові очікування покупців;д) доходи споживачів.