Дніпропетровський університет економіки та права

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА І ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

 

 

Кузьменко О.В., Сергєєва О.Р.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА

 

Конспект лекцій

З елементами розв’язання практичних ситуацій

для напряму підготовки

„Товарознавство і торговельне підприємництво”

 

Дніпропетровськ

Теоретичні основи товарознавства: Конспект лекцій з елементами розв’язання практичних ситуацій / О.В. Кузьменко, О.Р. Сергєєва – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2008. – 107 с.

 

Укладачи: Кузьменко О.В., Сергєєва О.Р.

 

Відповідальний за випуск: В.А. Павлова, д.е.н., професор, зав. кафедри товарознавства і торговельного підприємництва.

 

ЗМІСТ

 

 

Тема 1. Вступ у товарознавство
Тема 2. Предмет, зміст, метод і завдання сучасного товарознавства
Тема 3. Класифікація і асортимент товарів
Тема 4. Основні речовини харчових продуктів
Тема 5. Товарні властивості продовольчих і непродовольчих товарів
Тема 6. Якість товарів
Тема 7. Зберігання товарів під час товаропросування
Тема 8. Види і засоби інформації про товари
Список рекомендованої літератури

 

 

ТЕМА: ВСТУП У ТОВАРОЗНАВСТВО

В умовах ринкової системи господарювання товар є точним індикатором економічної сили і активності виробника. Саме товар на ринку визначає долю підприємства-виробника і підприємства-продавця (якщо вони представлені в різних юридичних особах), комерційний успіх яких залежить від наявності високоякісного і вигідного для покупця товару. Покупцеві від виробника потрібне одне – задовольнити свої потреби і вирішити тим самим проблеми, що виникли. Підприємець-комерсант робить ставку на той товар відповідної якості, який потрібний в даний момент часу покупцеві.

В даний час слово „товар” набуває нового значення, оскільки розширюється круг об'єктів, що вивчаються, наприклад, засобів транспорту, устаткування, сировинних продуктів і т.д.

У сучасних економічних відносинах зростає роль послуг як особливої групи благ, необхідних людині. Послуги, як і товари, володіють певними ознаками, тому в умовах товарного виробництва вони стають товаром і до них також пред'являються такі вимоги, як класифікація, асортимент, якість і т.д.

Товар – це продукт праці, здатний задовольнити будь-яку людську потребу і призначений для обміну. Становлення товару, як предмету обміну зумовило необхідність його вивчення і опису. Розвиток виробництва товарів спричинив збільшення асортименту товарів, що виробляються, та необхідність вдосконалення і глибокого вивчення товарознавства, яке можна поділити на три етапи: товарознавчо-описовий, товарознавчо-технологічний, товарознавчо-формуючий.

Товарознавчо-описовий етап припадає на період з середини XVI до початку XVIII ст. Вдосконалення виробництва привело до розширення номенклатури товарів, а розвиток торгових зв'язків – до розширення області їх розповсюдження.

Завдання товарознавства на цьому етапі розвитку торгівлі зводилися до складання керівництва з описом призначення, властивостей і методів споживання товарів. На товарознавчо-описовому етапі, товари, як правило, описувалися в алфавітному порядку без систематизації.

Товарознавчо-технологічний етап розвитку товарознавства тривав з початку XVIII до середини XX ст. Він співпав з періодом розвиненого промислового виробництва, який супроводжувався бурхливим розвитком продуктивних сил і підвищенням потреб, розширенням функціональних властивостей товарів і географії їх виробництва. Відбувся перехід від опису товарів до дослідження впливу чинників, що формують і зберігають якість товарів, розробці методів дослідження показників якості і т.д. На цьому етапі товарознавство набуло характеру наукової дисципліни.

Початком товарознавчо-формуючого етапу розвитку товарознавства слід вважати 30-і рр. XX ст., коли відбулося зразкове розмежування об'єктів матеріалознавства і товарознавства і матеріалознавство виділилося в самостійну науку. Товарознавство як самостійна дисципліна перестає детально вивчати сировину, матеріали і технологію виробництва товарів. Головним напрямом в товарознавстві стають подальше розкриття суті споживної вартості, розробка методів кількісної оцінки окремих споживних властивостей товарів і споживної вартості в цілому в цілях оптимізації процесів управління якістю і асортиментом товарів. На цьому етапі в дві самостійні дисципліни виділяються товарознавство продовольчих і непродовольчих товарів.

 

ТЕМА: ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ СУЧАСНОГО ТОВАРОЗНАВСТВА

План

1. Споживна вартість товарів – предмет товарознавства.

2. Зв'язок товарознавства з іншими науками.

3. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають.

Термін „товарознавство” походить від двох слів – „товар” і „відати” (вивчати, знати) і в прямому понятті означає „знання про товар”. Товарознавство – це наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості і асортимент товарів. Товар є продуктом праці, призначеним для обміну. Товарознавство як наукова дисципліна виникло і формувалося в процесі розвитку товарного виробництва.

Державний стандарт України (ДСТУ 3993-2000 „Товарознавство. Терміни та визначення”) дає таке визначення товарознавства як наукової дисципліни:

Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їхньої споживної вартості (цінності), закономірності формуванння асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання.

Будь-який товар володіє двома економічними властивостями: споживною цінністю і вартістю. Товарознавство вивчає переважно споживні цінності товарів, що задовольняють особисті і суспільні потреби людей.

Споживна вартість і споживні властивості – досить близькі поняття, але перше з них ширше, оскільки характеризує об'єкт, а інші відображають лише окремі сторони цього об'єкта. Споживні властивості товару необхідні для конкретизації його споживної вартості.

Споживну вартість мають усі продукти праці незалежно від того, є вони засобами виробництва чи предметами особистого споживання.

Предметом товарознавства є вивчення споживних властивостей товарів певної якості і асортименту, що задовольняють потреби людей.

Метою товарознавства є формування необхідних знань про теоретичні основи товарознавства, необхідні при комерційній діяльності.

Товарознавство має в своєму розпорядженні свої терміни, властиві даній науковій дисципліні, основними з яких є споживні властивості, якість, показник якості, оцінка якості, контроль і методи контролю якості, рівень якості, управління якістю, експертиза якості, ідентифікація товарів, конкурентоспроможність товару, асортимент товарів, формування і розвиток асортименту, управління асортиментом, інформація про товар, товарний знак, маркіровка і ін.

Товарознавство вивчає фізичні, хімічні та біохімічні властивості товарів, зміни цих властивостей, що можуть мати місце на всіх етапах переміщення товарів від виробничих підприємств до споживача.

Цінність харчових продуктів визначається тим, що їжа потрібна як джерело енергії для людини і пластичний матеріал для побудови тканин її організму та здійснення процесів обміну.

Енергетична цінність продовольчих товарів залежить від хімічного складу і, перш за все, від наявності у складі продукту речовин, які дають організмові енергію (вуглеводів, жирів та білків).

Біологічна цінність харчових продуктів зумовлюється наявністю в їх складі таких речовин, як вітаміни, мінеральні елементи, незамінні амінокислоти тощо.

Харчові продукти не повинні мати шкідливих домішок, які могли б викликати отруєння організму.

Засвоюваність харчових продуктів виражається коефіцієнтом засвоюваності, що показує, яка частина продукту використовується організмом. Цей показник залежить від фізичного стану, хімічного складу продукту, його смакових та ароматичних якостей, зовнішнього вигляду тощо.

Товарознавство спирається на економічну теорію, що розглядає різні теорії споживання, на філософію, політологію, соціологію і ін. Ці дисципліни є для товарознавства методологічною основою вивчення споживної вартості.

Товарознавство як наукова дисципліна спирається на гуманітарні, соціально-економічні, а також математичні і природні дисципліни; товарознавство тісно пов'язане з технологічними і спеціальними економічними дисциплінами.

До основних завдань товарознавства в економічних умовах, що діють, відносяться:

– дослідження і розробка загальних підходів до формування споживної вартості товарів і виявлення зростаючих потреб в умовах ринкової економіки;

– дослідження закономірностей формування і шляхів оптимізації асортименту товарів у сфері звернення;

– вивчення і розробка оптимальних умов використання, режимів зберігання, відходу і транспортування товарів, їх вплив на споживні властивості товарів;

– подальше вдосконалення процесу вивчення товарознавства, розширення практики використання комп'ютерних технологій;

– розширення області використання методів товарознавства;

– прогнозування появи на ринку нових товарів для задоволення потреб населення, що ростуть.

Товари володіють властивостями, завдяки яким вони стають корисними для людини і є споживними.

Споживні властивості товарів (предметів споживання) можна підрозділити на три класи:

– ті, що задовольняють матеріальні потреби (ергономічні, утилітарні);

– ті, що задовольняють нематеріальні потреби (культурні, естетичні і так далі);

– ті, що задовольняють потреби в тривалості (наприклад, надійність).

В умовах ринкових відносин передумовою для правильної оцінки споживної вартості товару є знання його ринку. Продавець товару повинен мати уявлення про те, якою мірою задовольняється суспільна потреба в тій споживній вартості, носієм якої є даний товар. Товар повинен бути доведений до ступеня комерціалізації. Це означає освоєння проектного випуску товару, досягнення його проектної собівартості, завершення необхідних випробувань, отримання відповідних документів, забезпечення післяпродажного обслуговування і ін.

Товари поділяються на товари споживчі (особистого користування) і виробничого призначення. Характер використання товарів кожною з цих груп різний, їх покупка викликається різними потребами і визначається різними мотивами.

Споживчі товари (товари особистого користування) поділяються на три групи:

– вироби тривалого користування – холодильники, автомобілі, меблі, одяг і др.;

– вироби короткострокового користування – продукти харчування, миючі засоби і ін., тобто такі, які споживаються або відразу, або обмежене число разів;

– послуги.

Товари виробничого призначення поділяються на наступні групи:

– основне устаткування;

– допоміжне устаткування;

– вузли і агрегати;

– основні матеріали;

– допоміжні матеріали і сировина;

– комплектуючі вироби;

– напівфабрикати.

Такий підрозділ грунтується на різному відношенні покупця до цих товарів, а також на різних вимогах до продажу і обслуговування.

Попит на товари виробничого призначення формується в тісному взаємозв'язку з попитом на вироби особистого споживання. Так, сприятлива кон'юнктура на автомати для плазмової зварки листів алюмінію може виникнути як віддзеркалення високого попиту на алюмінієві човни для прогулянок, що стають з тих чи інших причин модним товаром.

 

ПЛАН

1. Класифікація товарів..

2. Асортимент товарів.

3. Штрихове кодування товарів.

Одним з найважливіших завдань товарознавства є наукова класифікація товарів.

Класифікація – це послідовний розподіл безлічі об'єктів на окремі класи, групи і інші підрозділи по найбільш загальних для кожного рівня ознаках. Без класифікації неможливий розвиток товарознавства і торгової практики.

Значення класифікації. Класифікація товарів необхідна для автоматизованої обробки інформації про продукцію в різних сферах діяльності, вивчення споживних властивостей і якості товарів, обліку і планування товарообігу, складання каталогів, вдосконалення системи стандартизації товарів. Розміщення товарів на складах відбувається також згідно класифікації. Класифікація потрібна і при сертифікації продукції. Необхідна класифікація і для статистичного аналізу виробництва, реалізації і використання продукції на макроекономічному, регіональному і галузевому рівнях.

Класифікація товарів в сучасних умовах повинна відповідати наступним вимогам:

гарантувати повноту обхвату всіх видів продукції, що виробляється;

забезпечувати гнучкість класифікації, суть якої полягає в тому, щоб в перелік продукції можна було в міру необхідності включати нові найменування, не порушуючи загальної системи класифікації, і враховувати можливі в майбутньому зміни в номенклатурі і асортименті товарів;

сприяти всесторонньому дослідженню якості товарів як споживчій цінності;

націлювати на поліпшення торгової діяльності на всьому шляху руху товару;

сприяти впорядковуванню термінології, об'єднувати в споріднені групи велику кількість товарів;

сприяти принципам кодування товарів і утворенню короткого шифру товару;

створювати можливості для систематизованого вивчення товарів і автоматизованої обробки інформації про товар.

Види класифікації. Класифікація товарів будується за ієрархічною схемою – від більш загальної ознаки до менш загальному. Кожна подальша ланка повинна конкретизувати ознаку вищезгаданої ланки.

Залежно від порядку утворення класифікаційних угрупувань розрізняють десяткову і сотенну системи класифікації, відповідно до яких кожен вищий клас поділяються відповідно на 10 і 100 подальших класів. Десяткова система проста в побудові, дає можливість вибрати нескладну систему кодів, проте її недолік полягає в необхідності обмежувати кількість класів цифрою 10, що у ряді випадків приводить до невиправдано збільшення штучного угрупування і порушення основних ознак класифікації. Тому при великій кількості угрупувань доцільніше застосовувати сотенну систему класифікації.

Системи класифікації можуть розрізнятися ступінчастістю, тобто кількістю класів. Існують одно-, двух-, триступінчаті класифікації і більше. При одноступінчатій классифікації товари підрозділяються тільки на класи, при багатоступінчатій класифікації – на класи, підкласи, групи, підгрупи, види, різновиди. Збільшення класифікаційних угрупувань ускладнює систему класифікації. Кількість класів в основному залежить від номенклатури товарів: із збільшенням номенклатури кількість класів зростає.

Клас товарів – це безліч товарів, що задовольняють узагальнені групи потреб.

Підклас товарів – це безліч товарів, що задовольняють групи потреб, що мають певні відмінності.

Група товарів – це підмножина товарів, що задовольняють специфічні групи потреб, що обумовлене особливостями сировини, матеріалів, конструкцій.

Підгрупа товарів – це підмножина товарів, що мають з групою основне призначення, але відрізняються від товарів інших підгруп тільки їм властивими ознаками.

Вид товарів - це сукупність товарів, що відрізняються індивідуальним призначенням і ідентифікаційними ознаками.

Різновид товарів – це сукупність товарів одного виду, що відрізняються рядом особових ознак.

Розробка системи класифікації товарів супроводжується присвоєнням кожному найменуванню товарів номенклатурного номера (або кода). Величина кода залежить від прийнятої системи класифікації і від системи цифр, якими позначається кожний клас. Номенклатурний номер товару необхідно будувати так, щоб його можна було легко зрозуміти, розшифрувати і побачити, до якого класу відноситься той або інший товар.

Товарознавча класифікація товарів склалася історично і заснована на потребах торгівлі. Для товарознавства першорядне значення мають три класифікації товарів: загальнодержавна, торгова, учбова.

Торгова класифікація є галузевою, використовується в торгівлі і призначена тільки для товарів широкого споживання. Ця класифікація сприяє організації і управлінню торговим підприємством, вдосконаленню планування асортименту товарів, а також раціональному розміщенню їх в торговому залі і організації складського господарства. Вона не є послідовною системою класифікації і грунтується на підрозділі товарів на групи і підгрупи. Відповідно до торгової класифікації всі товари поділяються на два класи: продовольчі і непродовольчі.

Клас продовольчих товарів поділяються на такі групи: зерномучні товари; плодоовочеві товари і гриби; кондитерські товари; смакові товари; молоко і молочні товари; м'ясо і м'ясопродукти; риба і рибні товари; яйця і яєчні товари; харчові жири.

Клас непродовольчих товарів поділяється на такі товарні групи: вироби з пластичних мас; товари побутової хімії, скляні, керамічні, будівельні, меблеві, металогосподарські; побутові електротовари; текстильні, швейні, трикотажні, взуттєві, галантерейні, парфюмерно-косметичні, ювелірні товари; товари культурно-побутового призначення.

Для раціонального формування асортименту товарів в роздрібній торговій мережі велике значення має угрупування товарів за комплексним попитом покупців: до складу комплексів входять товари різних груп, призначені для комплексного задоволення потреб. В основу розробки таких комплексів можуть бути покладені такі ознаки: особливості способу життя і проведення дозвілля (товари для садівників, товари для туристів), статева ознака (товари для чоловіків, жінок, дітей) і ін.

Учбова класифікація використовується для вивчення асортименту товарів широкого споживання, споживчих властивостей товарів, виявляє загальні принципи формування і збереження цих властивостей.

Учбова класифікація наближена до торгової, але відрізняється більшою послідовністю, передбачає зручніше вивчення курсу товарознавства.

Асортиментом називається певна сукупність (набір), або перелік, товарів різних видів, сортів, що об'єднаних за якою-небудь ознакою (призначенню, кольору, розміру, сировині, способу виробництва та інше) і задовольняють різноманітні потреби споживачів. Поняття „асортимент” застосовується для характеристики складу товарної маси.

Асортимент товарів характеризується такими параметрами, як широта, глибина, повнота, ступінь оновлення, структура.

Широта асортименту означає кількість виробів того або іншого призначення.

Глибина асортименту є кількістю різновидів конкретного виду виробів і позицій в кожній групі товарів. Наприклад, підприємство оптової торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення в даний час має в своєму розпорядженні 5 видів будівельних матеріалів для реалізації, а кожен вид цих матеріалів представлений 3 різновидами. Звідси глибина асортименту рівна 15.

Повнота асортименту визначається відношенням фактичної кількості різновидів товару до його кількості, передбаченої специфікацією. Наприклад, специфікація передбачає 6 різновидів металів, а фактично в продаж поступило 4. Отже, повнота асортименту складе 0,66.

Ступінь оновлення асортименту означає питома вага нових виробів в загальному об'ємі, що поступили в продаж. Наприклад, дрібнооптовий магазин реалізує 25 видів парфюмерної продукції, з них 7 – нові, такі, що раніше не продавалися. Звідси питома вага нових виробів складе 0,28.

Структура асортименту характеризується питомою вагою товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів в загальній сумі товарообігу. Раціонально сформований асортимент прискорює реалізацію товарів, скорочує витрати праці і часу на пошук, придбання потрібного товару, а також сприяє задоволенню попиту потенційних споживачів. Товари володіють різною оборотністю, тому асортиментна структура товарообігу і товарних запасів ніколи не співпадає. Товари сповільненого обороту завжди займають підвищену питому вагу в товарних запасах.

Розрізняють асортимент промисловий (виробничий) і торговий.

Промисловим асортиментом є перелік товарів, що випускаються підприємством або галуззю. Асортимент галузі значно ширший, ніж асортимент окремого підприємства.

Торговим асортиментом називається номенклатура товарів, що знаходяться у сфері звернення, зокрема в оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент, як правило, ширше промислового, оскільки включає товари різних галузей, а також імпортні. Торговий асортимент залежить від типу підприємства (бази, магазина, складу), регіону, спеціалізації обслуговуваних виробничих підприємств, демографічної характеристики населення.

Перетворення виробничого асортименту в торговий відбувається на проміжних складах готової продукції або на складі пункту відправлення продукції в адресу одержувача.

Асортимент товарів в широкому сенсі слова характеризує склад товарів виробничо-технічного призначення і народного споживання, що знаходяться у сфері звернення. Асортимент товарів у вузькому сенсі характеризує підбір товарів на конкретному підприємстві оптової і роздрібної торгівлі, в їх відділах, секціях, на робочих місцях.

Торгові підприємства вузькоспеціалізованого профілю продають товари однієї товарної групи (наприклад, метал, запасні частини, будівельні матеріали і ін.), підгрупи (запасні частини до вантажних автомобілів, покрівельний матеріал) або видів (конструкційна сталь, запасні частини до автомобілів, рубероїд). Торгові підприємства універсального профілю торгують широким набором продукції виробничо-технічного призначення або індивідуального користування, а також продовольчого призначення.

Розрізняють товари простого і складного асортиментів.

Товари простого асортименту на практиці в межах одного вигляду не розрізняються, як правило, за призначенням, фасонам, розмірам і іншим ознакам (годинник, зошити, олівці, дивани, автомобілі легкові вітчизняні і тому подібне).

Товари складного асортименту (одяг, тканини, галантерея, запасні частини, метал, хозтовары і тому подібне) в межах одного вигляду розрізняються за призначенням, фасонам, розмірам, конструкції, матеріалам і іншим ознакам.

Товари об'єднуються в групи за ознакою єдності їх виробничого походження (лакофарбні матеріали, метал, тканини, трикотажні вироби) або споживчого призначення (господарські товари, одяг, культтовари). Таке розділення називається груповий асортимент.

Різновид товарів в межах кожної товарної групи називається номенклатурою внутрішньогрупового (розгорненого) асортименту. Наприклад, усередині групи „господарські товари” можуть числитися миючі засоби, хімікати, залізні вироби, предмети домашнього вжитку і ін.

Асортимент товарів повинен постійно оновлюватися у зв'язку з науково-технічним прогресом, появою нових сировинних матеріалів і способів їх обробки, прогресивних технологій, змінами ринкової кон'юнктури, посиленням конкуренції на товарному ринку.

Кодування – це утворення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню або об'єктові класифікації.

Код – це знак або сукупність знаків, які використовуються для позначення класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом їхньої ідентифікації і присвоєння умовного позначення (коду), завдяки якому можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед багатьох інших.

Необхідність в кодуванні товарів та інших об'єктів існувала давно, але особливо зросла значимість кодування в останні десятиріччя у зв'язку з впровадженням електронно-обчислювальної техніки, тому що воно (кодування) полегшує обробку техніко-економічної інформації, підвищує ефективність функціонування АСУ.

Присвоєння кодів об'єктам кодування повинно відбуватися на основі певних правил і методів. Правила кодування:

— код повинен мати певну структуру;

— код може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків;

— код повинен допомагати впорядкуванню об'єктів.

Структура коду – умовне позначення об'єкта, яке складається з послідовно розташованих знаків. Структура коду включає такі елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину.

Алфавіт коду – це система знаків, прийнятих для утворення коду (цифри, букви, їхні комбінації, штрихи). У зв'язку з цим алфавіти кодів можуть бути цифрові, буквені, буквено-цифрові та штрихові.

Цифровий алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є цифри. Наприклад, відповідно до вимог загальносоюзного класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції консерви „Молоко згущене” мають код 67.

Буквений алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є літери алфавіту. Наприклад, згідно з класу сільськогосподарської продукції присвоєна літера С, а продукції харчової промисловості – Н.

Буквено-цифровий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є букви і цифри. Наприклад, у класі сільськогосподарської продукції свіжі овочі мають код С4, а в класі продукції харчової промисловості карамель має код Н42.

Штриховий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є штрихи та пробіли, ширина яких читається за допомогою сканерів у вигляді цифр. Прикладами таких кодів можуть бути штрихові коди ЕАN та UРА, які широко використовуються в міжнародній практиці, а в останній час енергійно впроваджуються в Україні.

Основа коду – це число знаків в алфавіті коду.

Розряд коду – це позиція знака в коді. Кожен знак в коді характеризує спеціально обумовлену ознаку товару. У зв'язку з цим розряд коду несе певне змістовне навантаження.

Довжина коду – це число знаків у коді (без урахування пробілів).

Наприклад, товар має код 54 3121 1211. Основа цього коду має 12 знаків (десять цифр і два пробіли), а його довжина 10 знаків (пробіли в довжині коду не враховуються).

Сукупність правил і методів кодування класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації називається системою кодування. Певна система кодування покладена в основу побудови класифікаторів.

Класифікатор — це офіційний документ, який являє собою звіт найменувань і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

Як уже було зазначено вище, загальнодержавним класифікатором продукції, яка обертається на внутрішньому ринку України, є НТНС (номенклатура товарів народного споживання). Розміщення розділів, товарних груп і окремих позицій в номенклатурі визначається насамперед їх значенням у забезпеченні потреб і життєвого рівня населення та місцем у структурі товарообігу. При розробці НТНС здійснено істотне зближення та ідентифікацію товарних груп номенклатури оптової та роздрібної торгівлі, що забезпечує здійснення товарно-групового аналізу виробництва товарів, їх поставок і реалізації.

НТНС складається з двох частин.

1. Систематичний товарний словник, який включає назви всіх груп ТНС, що реалізуються населенню і враховуються в роздрібному товарообігу підприємств торгівлі і громадського харчування всіх форм власності і підпорядкування. Він поділяється на два розділи:

А. Продовольчі товари

Б. Непродовольчі товари

Систематичний товарний словник містить 103 товарні групи, які охоплюють понад 15 тисяч підгруп і позицій.

2. Алфавітний товарний словник, в якому для полегшення пошуку відповідних ТНС назви товарних підгруп, позицій, підпозицій та субпозицій розміщені в алфавітному порядку з виділенням в окремі підрозділи номенклатури продовольчих і непродовольчих товарів.

Кодова система НТНС дозволяє одержувати інформацію в зручній для збирання, передачі та обробки на ЕОМ формі, яку можна легко звірити з даними інших видів звітності і використовувати для комплексного економічного аналізу.

Для цього служать відповідні коди Гармонізованої системи (ГС) опису і кодування товарів, товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) та Вищих класифікаційних угруповань діючого класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції, які проставлені біля товарних груп, підгруп і позицій НТНС і є перехідними ключами між зазначеми номенклатурами.

Довжина коду в номенклатурі має 10 знаків (рис. 1):

— перші дві цифри означають клас;

— третя цифра – підклас;

— четверта цифра – група;

— п'ята цифра – підгрупа;

— шоста цифра – вид;

— сьома – десята цифри – внутрішньовидові угруповання.

Рис. 1. Модель структури кодового позначення

 

В НТНС проставлені тільки шестизначні коди, тобто в цих кодах немає позначок внутрішньовидових угрупувань. Наприклад, код товару 92 1411 розшифровується таким чином:

92 – клас товару – „М'ясопродукти”,

1 – підклас товару – „М'ясо і птиця, включаючи субпродукти”,

4 – група товару – „М'ясні напівфабрикати”,

1 – підгрупа товару – „М'ясні напівфабрикати січені”,

1 – вид товару – „Котлети м'ясні, м'ясо-рослинні та з іншими добавками”.

Штрихове кодування – це система автоматичної ідентифікації об'єктів кодування.

Основним об'єктом штрихового кодування є товар. Конкретні одиниці товару мають певні характеристики (розмір, масу, ціну, якість), завдяки яким один товар відрізняється від іншого, і тому повинні мати різні коди. Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку, не міг мати такий же код.

Штрихове кодування найбільш широко використовується при виробництві й реалізації товарів, що дозволяє автоматизувати облік у виробництві, на складах сировини і готової продукції, в оптових і роздрібних торговельних підприємствах, тобто скрізь, де необхідна повна і точна інформація про переміщення матеріальних цінностей.

Використання шрихового коду разом з ЕОМ забезпечує оптимізацію таких процесів:

– виробникам – облік кількості виробленої продукції, її сортування і розміщення в складах за видами, найменуваннями, сортами; облік товарних запасів; формування товарних партій при виконанні замовлень;

– оптовим посередникам – приймання товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних запасів на складах; відвантаження в роздрібну торговельну мережу;

– транспортним організаціям – швидке і безпомилкове приймання та відвантаження товарів;

– роздрібній торгівлі – приймання товарів за кількістю й асортиментом; оптимальне розміщення товарів у складі; облік і контроль товарних запасів у магазинах; контроль за збереженням товарів; забезпечення ритмічного поповнення запасів товарів по мірі їх реалізації.

У рамках системи ЕАN розроблено й активно використовується в багатьох країнах світу стандарт електронного обміну даними (ЕАNСОМ).

Система ЕАN універсальна і тому може застосовуватися на будь-якому етапі ланцюжка „виробник – оптова ланка – підприємство роздрібної торгівл”».

Коди ЕАN можуть бути 8-розрядними (для товарів невеликого розміру), 13-розрядними (для більшості товарів) і 14-розрядними (тільки для транспортної тари). Всі вони являють собою комбінації штрихів і пробілів різної ширини. При цьому найвужчий штрих або пробіл береться за одиницю товщини – модуль. Інші штрихи і пробіли за шириною дорівнюють двом і трьом модулям. Кожна цифра коду ЕАN являє собою комбінацію двох штрихів і двох пробілів. Перші 2–3 цифри, так званий національний префікс, означають країну, де знаходиться організація, що зареєструвала виробника та його товар, і присвоюються Асоціацією ЕАN.

Наступні 3–5 цифр – код виробника, який видається конкретній організації-виробнику національним органом з ідентифікації.

Наступні 3–5 цифр кодів ЕАN–8 і ЕАN–13 – це інформація, що присвоюється товару організацією-виробником або продавцем самостійно у вигляді реєстраційного номера в межах свого підприємства. У даних цифрах виробник може закодувати необхідні для ідентифікації відомості про товар.

Будь-які зміни, що вносяться в товар і викликають його зміну, вимагають перекодування і встановлення нового штрихового коду. Тільки зміна вартості товару не призводить до зміни штрихового коду.

Остання цифра штрихового коду – контрольна, яка дозволяє перевірити правильність зчитування штрихового коду сканером. На початку і на кінці штрихового коду знаходяться крайні подовжені штрихи, які вказують на початок і кінець зчитування коду. В центрі штрихового коду є центральні видовжені штрихи, які полегшують візуальну перевірку повноти запису коду.

Штриховий код наноситься на транспортну або споживчу тару (упаковку) друкарським способом або за допомогою етикеток і ярликів, що наклеюються на упаковку чи тару.

Існують певні правила розміщення штрихових кодів на упаковці товару:

— кожен товар має тільки один код ЕАN, який повинен знаходитись на зворотній стороні упаковки (лицьовою стороною вважається та сторона, де розміщена назва товару) в правому нижньому куті. Якщо цього зробити не можна, то штриховий код може розміщатися на лицьовій стороні;

— код повинен бути розміщений тільки вертикально;

— код повинен мати темний колір;

— знаходиться код тільки на світлому фоні;

— штриховий код не повинен бути там, де вже є інші елементи маркування;

— штриховий код має певні розміри.

Використання штрихового коду не збільшує витрати часу на виробництво товару і не підвищує його вартість.

План

1. Хімічний склад продуктів.

- Неорганічні речовини харчових продуктів (вода, мініральні речовини)

- Органічні речовини харчових продуктів (вуглеводи, азотні речовини, жири, вітаміни, ароматичні, барвні речовини)

2. Енергетична цінність харчових продуктів та раціональне харчування

Людина здатна рухатися, працювати і взагалі жити лише за умови приймання їжі. Людина споживає різноманітні продукти, які відрізняються хімічним складом, а отже, споживчою цінністю і властивостями. Найбільше значення у складі харчових продуктів мають вода, вуглеводи, білки, жири, ферменти, мінеральні елементи, вітаміни, дубильні, барвні, ароматичні речовини, органічні кислоти та ін. Всі ці речовини відіграють дуже важливу роль у фізіологічних процесах, які відбуваються в організмі людини. Одні з них мають енергетичну цінність (жири, вуглеводи, білки), інші – надають продуктам певного смаку, аромату, забарвлення так чи інакше діють на нервову систему та органи травлення (органічні кислоти, дубильні, ароматичні, барвні речовини); деякі мають бактерицидні властивості (фітонциди).

Споживаючи різноманітну їжу, людина одержує певну кількість речовин, які необхідні їй для загального перебігу життєвих процесів.