Кафедра товарознавства і торговельного підприємництва

 

 

 

Кузьменко О.В., Сергєєва О.Р.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА

 

Конспект лекцій

З елементами розв’язання практичних ситуацій

для напряму підготовки

„Товарознавство і торговельне підприємництво”

 

Дніпропетровськ

Теоретичні основи товарознавства: Конспект лекцій з елементами розв’язання практичних ситуацій / О.В. Кузьменко, О.Р. Сергєєва – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2008. – 107 с.

 

Укладачи: Кузьменко О.В., Сергєєва О.Р.

 

Відповідальний за випуск: В.А. Павлова, д.е.н., професор, зав. кафедри товарознавства і торговельного підприємництва.

 

ЗМІСТ

 

 

Тема 1. Вступ у товарознавство
Тема 2. Предмет, зміст, метод і завдання сучасного товарознавства
Тема 3. Класифікація і асортимент товарів
Тема 4. Основні речовини харчових продуктів
Тема 5. Товарні властивості продовольчих і непродовольчих товарів
Тема 6. Якість товарів
Тема 7. Зберігання товарів під час товаропросування
Тема 8. Види і засоби інформації про товари
Список рекомендованої літератури

 

 

ТЕМА: ВСТУП У ТОВАРОЗНАВСТВО

В умовах ринкової системи господарювання товар є точним індикатором економічної сили і активності виробника. Саме товар на ринку визначає долю підприємства-виробника і підприємства-продавця (якщо вони представлені в різних юридичних особах), комерційний успіх яких залежить від наявності високоякісного і вигідного для покупця товару. Покупцеві від виробника потрібне одне – задовольнити свої потреби і вирішити тим самим проблеми, що виникли. Підприємець-комерсант робить ставку на той товар відповідної якості, який потрібний в даний момент часу покупцеві.

В даний час слово „товар” набуває нового значення, оскільки розширюється круг об'єктів, що вивчаються, наприклад, засобів транспорту, устаткування, сировинних продуктів і т.д.

У сучасних економічних відносинах зростає роль послуг як особливої групи благ, необхідних людині. Послуги, як і товари, володіють певними ознаками, тому в умовах товарного виробництва вони стають товаром і до них також пред'являються такі вимоги, як класифікація, асортимент, якість і т.д.

Товар – це продукт праці, здатний задовольнити будь-яку людську потребу і призначений для обміну. Становлення товару, як предмету обміну зумовило необхідність його вивчення і опису. Розвиток виробництва товарів спричинив збільшення асортименту товарів, що виробляються, та необхідність вдосконалення і глибокого вивчення товарознавства, яке можна поділити на три етапи: товарознавчо-описовий, товарознавчо-технологічний, товарознавчо-формуючий.

Товарознавчо-описовий етап припадає на період з середини XVI до початку XVIII ст. Вдосконалення виробництва привело до розширення номенклатури товарів, а розвиток торгових зв'язків – до розширення області їх розповсюдження.

Завдання товарознавства на цьому етапі розвитку торгівлі зводилися до складання керівництва з описом призначення, властивостей і методів споживання товарів. На товарознавчо-описовому етапі, товари, як правило, описувалися в алфавітному порядку без систематизації.

Товарознавчо-технологічний етап розвитку товарознавства тривав з початку XVIII до середини XX ст. Він співпав з періодом розвиненого промислового виробництва, який супроводжувався бурхливим розвитком продуктивних сил і підвищенням потреб, розширенням функціональних властивостей товарів і географії їх виробництва. Відбувся перехід від опису товарів до дослідження впливу чинників, що формують і зберігають якість товарів, розробці методів дослідження показників якості і т.д. На цьому етапі товарознавство набуло характеру наукової дисципліни.

Початком товарознавчо-формуючого етапу розвитку товарознавства слід вважати 30-і рр. XX ст., коли відбулося зразкове розмежування об'єктів матеріалознавства і товарознавства і матеріалознавство виділилося в самостійну науку. Товарознавство як самостійна дисципліна перестає детально вивчати сировину, матеріали і технологію виробництва товарів. Головним напрямом в товарознавстві стають подальше розкриття суті споживної вартості, розробка методів кількісної оцінки окремих споживних властивостей товарів і споживної вартості в цілому в цілях оптимізації процесів управління якістю і асортиментом товарів. На цьому етапі в дві самостійні дисципліни виділяються товарознавство продовольчих і непродовольчих товарів.

 

ТЕМА: ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ СУЧАСНОГО ТОВАРОЗНАВСТВА

План

1. Споживна вартість товарів – предмет товарознавства.

2. Зв'язок товарознавства з іншими науками.

3. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають.

Термін „товарознавство” походить від двох слів – „товар” і „відати” (вивчати, знати) і в прямому понятті означає „знання про товар”. Товарознавство – це наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості і асортимент товарів. Товар є продуктом праці, призначеним для обміну. Товарознавство як наукова дисципліна виникло і формувалося в процесі розвитку товарного виробництва.

Державний стандарт України (ДСТУ 3993-2000 „Товарознавство. Терміни та визначення”) дає таке визначення товарознавства як наукової дисципліни:

Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їхньої споживної вартості (цінності), закономірності формуванння асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання.

Будь-який товар володіє двома економічними властивостями: споживною цінністю і вартістю. Товарознавство вивчає переважно споживні цінності товарів, що задовольняють особисті і суспільні потреби людей.

Споживна вартість і споживні властивості – досить близькі поняття, але перше з них ширше, оскільки характеризує об'єкт, а інші відображають лише окремі сторони цього об'єкта. Споживні властивості товару необхідні для конкретизації його споживної вартості.

Споживну вартість мають усі продукти праці незалежно від того, є вони засобами виробництва чи предметами особистого споживання.

Предметом товарознавства є вивчення споживних властивостей товарів певної якості і асортименту, що задовольняють потреби людей.

Метою товарознавства є формування необхідних знань про теоретичні основи товарознавства, необхідні при комерційній діяльності.

Товарознавство має в своєму розпорядженні свої терміни, властиві даній науковій дисципліні, основними з яких є споживні властивості, якість, показник якості, оцінка якості, контроль і методи контролю якості, рівень якості, управління якістю, експертиза якості, ідентифікація товарів, конкурентоспроможність товару, асортимент товарів, формування і розвиток асортименту, управління асортиментом, інформація про товар, товарний знак, маркіровка і ін.

Товарознавство вивчає фізичні, хімічні та біохімічні властивості товарів, зміни цих властивостей, що можуть мати місце на всіх етапах переміщення товарів від виробничих підприємств до споживача.

Цінність харчових продуктів визначається тим, що їжа потрібна як джерело енергії для людини і пластичний матеріал для побудови тканин її організму та здійснення процесів обміну.

Енергетична цінність продовольчих товарів залежить від хімічного складу і, перш за все, від наявності у складі продукту речовин, які дають організмові енергію (вуглеводів, жирів та білків).

Біологічна цінність харчових продуктів зумовлюється наявністю в їх складі таких речовин, як вітаміни, мінеральні елементи, незамінні амінокислоти тощо.

Харчові продукти не повинні мати шкідливих домішок, які могли б викликати отруєння організму.

Засвоюваність харчових продуктів виражається коефіцієнтом засвоюваності, що показує, яка частина продукту використовується організмом. Цей показник залежить від фізичного стану, хімічного складу продукту, його смакових та ароматичних якостей, зовнішнього вигляду тощо.

Товарознавство спирається на економічну теорію, що розглядає різні теорії споживання, на філософію, політологію, соціологію і ін. Ці дисципліни є для товарознавства методологічною основою вивчення споживної вартості.

Товарознавство як наукова дисципліна спирається на гуманітарні, соціально-економічні, а також математичні і природні дисципліни; товарознавство тісно пов'язане з технологічними і спеціальними економічними дисциплінами.

До основних завдань товарознавства в економічних умовах, що діють, відносяться:

– дослідження і розробка загальних підходів до формування споживної вартості товарів і виявлення зростаючих потреб в умовах ринкової економіки;

– дослідження закономірностей формування і шляхів оптимізації асортименту товарів у сфері звернення;

– вивчення і розробка оптимальних умов використання, режимів зберігання, відходу і транспортування товарів, їх вплив на споживні властивості товарів;

– подальше вдосконалення процесу вивчення товарознавства, розширення практики використання комп'ютерних технологій;

– розширення області використання методів товарознавства;

– прогнозування появи на ринку нових товарів для задоволення потреб населення, що ростуть.

Товари володіють властивостями, завдяки яким вони стають корисними для людини і є споживними.

Споживні властивості товарів (предметів споживання) можна підрозділити на три класи:

– ті, що задовольняють матеріальні потреби (ергономічні, утилітарні);

– ті, що задовольняють нематеріальні потреби (культурні, естетичні і так далі);

– ті, що задовольняють потреби в тривалості (наприклад, надійність).

В умовах ринкових відносин передумовою для правильної оцінки споживної вартості товару є знання його ринку. Продавець товару повинен мати уявлення про те, якою мірою задовольняється суспільна потреба в тій споживній вартості, носієм якої є даний товар. Товар повинен бути доведений до ступеня комерціалізації. Це означає освоєння проектного випуску товару, досягнення його проектної собівартості, завершення необхідних випробувань, отримання відповідних документів, забезпечення післяпродажного обслуговування і ін.

Товари поділяються на товари споживчі (особистого користування) і виробничого призначення. Характер використання товарів кожною з цих груп різний, їх покупка викликається різними потребами і визначається різними мотивами.

Споживчі товари (товари особистого користування) поділяються на три групи:

– вироби тривалого користування – холодильники, автомобілі, меблі, одяг і др.;

– вироби короткострокового користування – продукти харчування, миючі засоби і ін., тобто такі, які споживаються або відразу, або обмежене число разів;

– послуги.

Товари виробничого призначення поділяються на наступні групи:

– основне устаткування;

– допоміжне устаткування;

– вузли і агрегати;

– основні матеріали;

– допоміжні матеріали і сировина;

– комплектуючі вироби;

– напівфабрикати.

Такий підрозділ грунтується на різному відношенні покупця до цих товарів, а також на різних вимогах до продажу і обслуговування.

Попит на товари виробничого призначення формується в тісному взаємозв'язку з попитом на вироби особистого споживання. Так, сприятлива кон'юнктура на автомати для плазмової зварки листів алюмінію може виникнути як віддзеркалення високого попиту на алюмінієві човни для прогулянок, що стають з тих чи інших причин модним товаром.