II. 2.2.2. Закон кубічного кореня

III. 2.2.3. Закон Дюверже

IV. 2.2.4. Принцип розміру в теорії коаліцій

V. 2.2.5. Теорема серединного виборця

VI. 2.2.6. Теорія централізації та децентралізації.

VII. 2.2.7. Залізний закон олігархії (застосування щодо партій)

VIII. 2.2.8. Гіпотеза "всеохоплення"

IX. 2.2.9. Економічний електоральний цикл

X. 2.2.10. Закон Вагнера

XI. Теорія "початкового розташування"

XII. "Вирва причинності".

XIII. "Дилема в’язня".

XIV. "Ефект фургона з оркестром" і "ефект невдахи".

XV. Закон Тінгстена.

XVI. (теорія неадекватна скоротила як могла)Теорія перехресного тиску.

 

 

Тема 3 ІНДИВІДУАЛЬНІ АКАДЕМІЧНІ ПРОЕКТИ

1. Ф. Катрайт будував індекс політичної демократії
2. Д. Нейбауер індекс демократичної дії
3. Т. Ванханен індекс демократизації
4. К. Боллен індекс політичної демократії
5. рівня демократії ініціював Е. Мюллер
6. індексу демократизації Р. Гастіл.
7. К. Херпфер, котрий "новий індекс демократизації".
8. рівнів розвитку демократії та класифікації політичних режимів запропонували С. Майнверінг, Д. Брінкс та А. Перез-Лінан
9. демократичності розвитку Х. Чейбубом, Дж. Ганді і Дж. Вріландом
10. розрахунку і порівняльного аналізу політичної демократії М. Коппеджем, А. Альварезом та К. Малдонадо. мультипарадигмальний підхід
11. Дж. Геррінг, М. Коппедж, Й. Елкіт багатовимірний, багаторівневий та історичний підхід стосовно порівняльного аналізу політичної демократії.
12. Ч. Боікса, М. Міллера та С. Розато. порівняльного аналізу політичних режимів
13. 3.1. ПРОЕКТИ "ПОЛІТІЯ"
14. ПРОЕКТИ ТАТУ ВАНХАНЕНА (ГЕЛЬСІНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ)
15. 3.3. ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА І ПОЛІТИЧНІ СВОБОДИ "FREEDOM HOUSE"

ІНДЕКСИ ПРОЕКТУ "ЛІБЕРАЛЬНІ ІНСТИТУТИ" ЦЕНТРУ ВИВЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Тема 4 - КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

I. РІВНІ ТА РІЗНОВИДИ ДЕМОКРАТІЇ/ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В ПОРІВНЯЛЬНІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

II. КОНЦЕПТ "ГІБРИДНОГО РЕЖИМУ": КОМПАРАТИВНА ПОЛІТОЛОГІЧНА ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ

III. КОНЦЕПТИ "ДЕФЕКТНОЇ" ТА "ВБУДОВАНОЇ" ДЕМОКРАТІЇ У СТРУКТУРІ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

IV. КОНЦЕПТ "КОНСОЛІДОВАНОСТІ" ТА "КОНСОЛІДАЦІЇ" В ПОРІВНЯЛЬНОМУ АНАЛІЗІ ДЕМОКРАТІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

V. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Додаток

Тема 1

1. "ІНДЕКС ДЕМОКРАТІЇ" THE ECONOMIST INTELLIGENCE UNIT
2. СВОБОДА ПРЕСИ ТА ЛІБЕРТАРІАНСЬКІ СВОБОДИ: КІЛЬКІСНІ ВИМІРИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
3. "ІНДЕКС СВОБОДИ ПРЕСИ" ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕПОРТЕРИ БЕЗ МЕЖ"
4. ПРОЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ "FREEDOM HOUSE"
5. ПРОЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ "THE FREE EXISTENCE"
6. ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА: КІЛЬКІСНІ ВИМІРИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
7. "ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА У СВІТІ" ІНСТИТУТІВ КАТОНА ТА ФРЕЙЗЕРА
8. "ІНДЕКС ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ" ФОНДУ "СПАДЩИНА"
9. СВІТОВИЙ ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ "FREEDOM HOUSE"

1. "ІНДЕКС ДЕМОКРАТІЇ" THE ECONOMIST INTELLIGENCE UNIT

The Economist Intelligence Unit – дослідницька і консалтингова компанія, що проводить аналіз виробництва та методів управління понад 200 країн.

Порівняльна методика " індекс демократії " – 167 країн.Дослідники виходять з моменту, що демократія не є прямим синонімом свободи. Демократія може розглядатись як набір практик і принципів, які інституціоналізують та, в кінцевому рахунку, захищають свободу (тобто своєрідна "превентивна властивість демократії").

В ході розрахунку демократії використано наступні виміри: 1. виборчий процес і плюралізм; 2. громадянські свободи; 3. функціонування уряду (політичної системи); 4. політична участь; 5. політична культура.

Показник індексу демократії визначається на основі відповідей на 60 питань (у прив’язці до зазначених розумінь/індикаторів демократії), кожне з яких має два чи три варіанти відповіді.

П'ять категорій показників, які перераховані в доповіді, усереднюються, щоб отримати індекс демократії аналізованої країни. 1). повноцінна (повна) демократія (де індекс демократії – 8-10 балів)(Норвегія, Данія, Швеція);

2). неповноцінна (неповна) демократія (де індекс демократії – від 6 до 7,9 балів);(Португалія, Італія, Греція)

3). перехідний (або ж гібридний) режим (де індекс демократії – від 4 до 5,9 балів); (Україна, Гонконг)

4). авторитарний режим (індекс демократії – менше 4 балів). (Росія, Марокко, Мадагаскар)

В посткомуністичних країнах Європи спільною є регіональна тенденція, котра вказує на зменшення якості демократії.У країнах СНД міцно вкоренились авторитарні тенденції. Особливу увагу в дослідженні приділяється Росії та країнам СНД. Росія була названа країною "керованої" демократії. Всі важливі рішення в ній приймає невелика група людей, а парламент (зокрема, його нижня палата – Дума) перетворився в маріонетку. Тим не менше, дослідники відзначають, що сценарій " арабської весни " малоймовірний, бо в Росії формально рівень безробіття серед молоді нижчий, ВВП на душу населення вищий і в цілому є тенденція старіння населення, що не сприяє створенню революційної ситуації.

 

1. СВОБОДА ПРЕСИ ТА ЛІБЕРТАРІАНСЬКІ СВОБОДИ: КІЛЬКІСНІ ВИМІРИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Окрема місце в структурі оцінювання політичної свободи (як елементу індексів демократії) займає свобода преси (або свобода медіа). В даному випадку мова йде про свободу спілкування і самовираження за допомогою різних електронних засобів масової інформації й опублікованих матеріалів. Зазначена свобода корелюється з приписами Загальної декларації прав людини: кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх вираження; задане право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань, поширювати інформацію і ідеї будь-якими засобами та незалежно від державних кордонів. Тим не менше, формалізоване трактування свободи преси не влаштовує деякі неурядові організації, які використовують свої критерії для визначення рівня свободи у світі. Серед таких організацій необхідно виокремлювати наступні: "Репортери без меж", Комітет захисту журналістів та Freedom House.

1. "ІНДЕКС СВОБОДИ ПРЕСИ" ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕПОРТЕРИ БЕЗ МЕЖ"(щорічний проект)

 

Оцінюють по 44 позиціях, що дозволяє зафіксувати будь-яке порушення прав журналістів (вбивства, тюремні ув'язнення, фізичний вплив, загрози) і свободи ЗМІ (цензура, конфіскація тиражів, обшуки та утиски), відобразити ступінь безкарності осіб, які здійснюють схожі дії, розкрити правове середовище функціонування ЗМІ (штрафи, державна монополія і наявність регулюючого органу), поведінку влади по відношенню до державних й зарубіжним ЗМІ та основні перешкоди на шляху вільного поширення інформації в Інтернеті. До уваги береться не лиш позиція влади, а діяльність збройних формувань, підпільних організацій, а також груп тиску, здатних здійснювати реальний вплив на свободу преси.

За даними "Репортерів без меж", понад третина світового населення проживає у країнах, в яких відсутня свобода преси. Закриті країни – Чечня (Росія), Огаден (Ефіопія), Джаму і Кашмір (Індія), Вазиристан (Пакистан), Агадез (Нігер), Північна Корея, Сирія.

Найбільш вільна преса - Естонія, Польща й Чехія; а найменш вільна – для Росії, Азербайджану та Білорусі. В усіх аналізованих нами регіонах пік зростання свободи преси характерний задля проміжку 2004-2008 рр. Тим не менше, запропонований індекс часто піддають критиці за суб’єктивізм, а також змінюваність параметрів оцінювання. Задля виправлення цієї ситуації було запропоновано інші проектні дослідження.

 

1. ПРОЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ "FREEDOM HOUSE"

 

" Свобода преси " з 1980 р. Головною перепоною на шляху свободи преси організація називає урядовий контроль над ЗМІ. Інформацію для даного проекту збирають закордонні кореспонденти, безпосередньо штат, консультанти "Freedom House".

23 питання, які розділені на три групи – це правова, політична, економічна сфери. Кваліфікуються як "вільні" (0-30), "частково вільні" (31-60), "невільні" (61-100). Загальний бал країни за шкалою від 0 (найкраща оцінка) до 100 (найгірша оцінка).

Правова складова/сфера аналізу включає в себе вивчення законів та правил, які можуть вплинути на зміст ЗМІ і схильність уряду використовувати закони і правові інститути для того, щоб обмежити можливості засобів масової інформації. Політична складова/сфера аналізу розкриває ступінь політичного контролю за змістом ЗМІ.

Економічна сфера аналізу оцінює структуру власності ЗМІ, прозорість, а теж концентрацію власності, витрати на створення ЗМІ; утримання реклами і субсидій із боку держави або інших суб'єктів; вплив корупції та хабарництва на утримання; вплив економічної ситуації в країні на розвиток і стійкість ЗМІ.

2012 р., вільна преса– Фінляндія, Норвегія, Швеція. Наближено вільна Чилі, Намібія, Південна Корея. До частково вільних, це: Алжир, ЦАР, Гвінея. Найбільш невільна преса зосереджена в країнах Середнього Сходу та Північної Африки (31 відсоток).

Україна на межі між вільною та невільною.

" Свобода мережі ". Побоюючись влади нових технологій, авторитарні держави розробили способи фільтрації або моніторингу, а в окремих випадках і блокування доступу до певного інформаційного контенту.

Методологія компаративного аналізу включає у себе три елементи: 1. оцінка перешкод на шляху доступу до інформації 2. аналіз обмежень за змістом 3. дослідження порушення прав користувачів. Щодо цих методологічних розділів/блоків використано 21 запитання, відповіді на котрі дають експерти у сфері інформаційних технологій та свободи преси.

Кожній країні дається кількісний рейтинг від 0 (найбільш вільна країна) до 100 (найменш вільна країна). Внаслідок цього визначається три групи країн: 1. вільні (0-30); 2. частково вільні (31-60); 3. невільні (61-100).

 

1. ПРОЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ "THE FREE EXISTENCE"

 

Окреме місце у структурі оцінювання свободи займають проекти, які створені організацією " Вільне існування " ("The Free Existence"). В основному мова йде про так звані лібертаріанські цінності, які досить часто сьогодні лягають в основу задля порівняльного аналізу свободи у світі.

Індекс свободи наркотиків – це кількісний індекс, котрий оцінює законність вживання наркотиків, а також їх зберігання й продажу в більшості країн світу, часто індекс опирається на неофіційні дані.

Індекс свободи наркотиків розраховано за десятибальною шкалою (показник "0" з аналізу виключено): 1 бал – наркотики заборонені, передбачена смертна кара навіть за замовлення; 2 бали – наркотики є заборонені- смертна кара за зберігання; 3 бали – наркотики заборонені - штраф; 4 бали – наркотики в принципі заборонені-використання маріхуани; 5 балів – наркотики в принципі заборонені- офіційно дозволене використання в медицині марихуани; 6 балів – дозволене особисте володіння, використання або вирощування марихуани; 7 балів – дозволений продаж немедичної марихуани; 8 балів – окрім марихуани, дозволене особисте володіння і використання препаратів одного типу галюциногенів; 9 балів – крім марихуани, дозволене особисте володіння і використання препаратів різних типів галюциногенів; 10 балів – дозволене також легальне використання важких наркотиків (зокрема, кокаїну, героїну тощо). Тому найвільніша у цьому плані та країна, яка отримує 10 балів.

Найменш вільні: Бутан, Китай, Алжир.Більш вільними є Антигуа, Багами, Лесото.

Ще більш вільними є Австралія, Німеччина, Перу, Уругвай. Найбільш вільними країнами щодо використання наркотиків є Нідерланди та Мексика – відповідно.

Індекс свободи користування зброєю – це кількісний показник, який оцінює законність володіння зброєю й її використати у більшості країн світу.

Маркери:1. законність користування вогнепальною зброєю в контексті ліцензування, реєстрації та зберігання. 2. відкрите і приховане перенесення зарядженої зброї для оборонних цілей. 3.законність володіння повністю автоматичною зброєю.

Перша шкала від 0 до 4 балів: 0 балів – володіння будь-яким типом вогнепальної зброї заборонене; 4 бали – деякі види вогнепальної зброї офіційно дозволені без ліцензії.

Друга шкала від 0,6 до 1,8 бала: 0,6 бала – це коли носіння зброї для оборонних цілей обмежене прихованим типом самого перенесення зброї або ж окремими обставинами; 1,8 бала – обмежень на відкрите носіння зарядженої зброї (без дозволу/ліцензії) не існує.

Третя шкала від 1 до 3 балів: 1 бал – право носіння автоматичної зброї обмежене; 2 бали – це право необмеженого володіння повністю автоматичною зброєю але з реєстрацією; 3 бали – це право необмеженого володіння повністю автоматичною зброєю.

Невільні – Уганда, Лівія, Палау, Соломонові острови, (до 1 балу); 2. майже невільні країни – Венесуела, Куба, Гонконг.3. країни зі значними обмеженнями – Бельгія, Росія, Німеччина; 4. помірно вільні країни – Литва, Парагвай, Туреччина; 5. дуже вільні країни – Східний Тимор, деякі штати в США.

Композитний мета-індекс свободи. Він інкорпорує у себе інші індекси, які мають місце у порівняльному застосуванні – індекс економічної свободи, індекс свободи у світі, індекс сприйняття корупції, права власності, свободу від сплати податків, свободу вираження, рівень обмеженості уряду (політичної системи), індекс свободи користування зброєю, індекс свобода наркотиків, свободу від інфляції, свободу ведення бізнесу. Найвільніші країни – це Швейцарія, Гонконг, Чилі; найменш вільні країни – це Китай, Чад, Туркменістан.

 

1. ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА: КІЛЬКІСНІ ВИМІРИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

 

Розрізнення поміж політичною та економічною свободою. Економічна свобода –головний підхід щодо трактування економічної свободи був зароджений у межах класичної ліберальної та лібертаріанської традиції й вчення з приводу вільного ринку, приватної власності. Інший вагомий наголос зроблено у теорії економічного добробуту (економіки добробуту), де наголос було зроблено на вивченні й означенні індивідуального вибору.

Політична свобода (відома як політична автономія чи політична організація) Ліве крило у політичній філософії, в цілому, пов'язує поняття свободи із позитивними вольностями/свободами.

Р. Каплан і Н. Ресчер, а теж А. Льюіс зазначають, що політичні, а також громадянські свободи були розширені одночасно з розвитком ринкової економіки – тому існують емпіричні докази того, що економічна та політична свобода поміж собою пов’язані.

 

1. "ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА У СВІТІ" ІНСТИТУТІВ КАТОНА ТА ФРЕЙЗЕРА

 

" Економічна свобода у світі ", що розроблена/проводиться інститутами Катона і Фрейзера.

Аналізує стійкість економічних інститутів та політичного процесу в 141 країні світу.

Метою проекту є вимірювання рівня економічної свободи, критеріями якої називають свободу особистого вибору, добровільний обмін, вільну конкуренцію та безпеку приватної власності. 50 показників об'єднаних у п'ять груп: 1). розмір держави (чи політичної системи); 2). правове середовище і захист прав власності; 3). доступ до "надійних" грошей; 4). свобода міжнародної торгівлі; 5). регулювання кредитної політики, трудових відносин і підприємницької діяльності. Кожен по 10 балів. Вільні економічно країни: Гонконг (9,01), Сінгапур (8,68),Нова Зеландія (8,20), Швейцарія (8,03.Найнижчий рівень: Зімбабве (4,08), М'янма (4,16).

Найбільше економічно вільні країни (на 2009 р.) – це Литва, Естонія, Словаччина, Угорщина; найменше економічно вільні країни – це Україна, Боснія й Герцеговина, Молдова;

1. "ІНДЕКС ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ" ФОНДУ "СПАДЩИНА"

Індекс економічної свободи – серія 10 економічних показників, які створено фондом "Спадщина" й "The Wall Street Journal". Її (серії) заявлена ​​мета – виміряти ступінь економічної свободи в країнах світу.

Десять чинників економічної свободи: 1). свобода бізнесу; 2). свобода торгівлі; 3). валютна свобода; 4). розмір витрат уряду; 5). фіскальна свобода – свобода податкового тягаря із боку держави; 6). права власності; 7). інвестиційна свобода; 8). фінансова свобода; 9). свобода від корупції; 10). свобода праці.

Кожна із 10 свобод оцінюється за шкалою від 0 до 100, де 100 становить собою максимальну свободу, а 0 – відсутність свободи. 100 балів позначає економічне середовище чи політію, які найбільшою мірою сприяють для розвитку економічної свободи.

В 2012 р. десять індикаторів економічної свободи об’єднано задля кращого розуміння порівняльного аналізу в чотири групи: 1. верховенство права (це права власності, свобода від корупції); 2. обмеженість уряду (фіскальна свобода, урядові витрати); 3. регуляторна ефективність (свобода бізнесу, праці, валютна свобода); 4. відкриті ринки (свобода торгівлі, інвестиційна та фінансова свобода). Кожний з чотирьох згрупованих індикаторів теж оцінювався за шкалою від 0 до 100 балів.

Вільні – Гонконг, Сінгапур, Австралія. Переважно вільні – Канада, Чилі. Помірно – Уругвай, Чехія. Переважно не вільні – Італія, Туніс. Невільні – Лівія, Куба.

1. СВІТОВИЙ ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ "FREEDOM HOUSE"

 

" Світовий огляд економічної свободи ". Цей проект було опубліковано лише одного разу в 1996 р. Економічна свобода тут визначили через два виміри – відсутність державних посягань на права громадян з приводу обмін товарів/послуг, державна інституціоналізація правил, що регулюють договори, права власності та інші інституційні передумови, необхідні для проведення економічних справ. Для визначення рівня економічної свободи використовувалось шість показників – це: 1. свободу дотримання своєї власності; 2. свобода заробітку на життя; 3. свобода дій бізнесу; 4. свобода інвестування своїх доходів; 5. свобода міжнародної торгівлі; 6. свобода участі в ринковій економіці. Вибудовувався рейтинг країн, котрий передбачав розподіл на наступі групи: а). вільні (27 країн у 1995 р.); б). частково вільні (22 країни); в). переважно невільні (13 країн); г). невільні (20 країн). Ще 109 країн (за даними організації) проаналізовано не було з огляду на те, що вони в сумі становили 10 відсотків світового населення. Не будемо поглиблено вникати в цю методику, оскільки сьогодні вона на консолідованому рівні не здійснюється, проте зазначимо вагомий момент, що є очевидним на підставі дослідження: паралельна кореляція економічних і політичних свобод відбувається при умовах демократії.