Гіпертимічний тип акцентуації

Цей тип психопатій детально описаний Schneider (1923) і П.Б. Ганнушкіним (1933) у дорослих і Г. Е. Сухарєвою (1959) у дітей і підлітків. П.Б. Ганнушкін дав цьому типу назву "конституційно-збуджений" і включив в групу циклоїдів...

Особливості прояву акцентуації. З дитинства така особа відрізняється галасливістю, товариськістю, сміливістю, схильністю до бешкетництва. Вона завжди створює багато шуму, любить неспокійні компанії. Настрій у неї завжди гарний, піднесений.

У підлітків цього типу відсутня сором'язливість і боязкість перед незнайомими людьми, вони недостатньо відчувають дистанцію стосовно дорослих. Підлітки цього типу акцентуації одночасно, маючи гарні загальні здібності виявляють непосидючість та недостатню дисциплінованість, навчаються майже завжди не стабільно. Вони мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі та швидко проходять. З дорослими, батьками, педагогами у них нерідко виникають конфлікти.

Домінуючі риси: екстравертованість, тобто спрямованість психіки і фіксація інтересів на явищах зовнішнього світу; завжди гарний, дещо підвищений настрій; високий, що бризкає енергією життєвий тонус, високий біологічний тонус, завжди гарний апетит і міцний сон; рано пробуджений і сильний сексуальний потяг; легка захопленість сексуальним партнером і швидке охолодження донього.

Особливості спілкування. Особи гіпертимічного типу акцентуації характеризуються легкістю встановлення контактів з людьми, надмірною контактністю з живою мімікою та жестикуляцією, прискореною мовою; відкритістю для спілкування з людьми і радістю від цього спілкування, яка поєднується з нерозбірливістюу виборі знайомств і квітучим зовнішнім виглядом. Під час спілкування можуть дуже швидко мимовільно відхилитися від теми, не може довго залишатися на одній і тій ж самі темі. Відмічається скачка ідей, вони припиняють спілкування якщо їм не цікаво. Не вміють слухати.

Особливості поведінки у конфліктах. Особи з таким типом акцентуації рідко бувають ініціаторами конфліктів. Епізодичні конфлікти можуть виникати через недостатньо серйозне ставлення відношення до професійних обов’язків. Конфлікт також можливий в умовах суворої дисципліни, монотонної діяльності. У них розвинута тенденція до бурхливих, але коротких спалахів роздратування; однак вони незлопам’ятні, швидко відхідливі і миролюбні. Схильні засмучуватися з приводу зауважень оточуючих.

Позитивні риси: енергійність, потреба у діяльності, ініціативність, життєрадісність і оптимізм; щедрість і прагнення допомогти людям; товариськість; незалежність настрою від того, що відбувається навколо; вируюча енергія, нестримна активність і спрага діяльності.

Негативні риси: легковажність, готовність йти на невтримний ризик; схильність до прожектерства та аморальних вчинків (беззлого наміру й готовністю відразу покаятися), брутальність (без усякого зла); поверховість, нездатність до тривалогозосередження на конкретній справі чи думці; невміння слухати, постійний поспіх, розпорошеність з тенденцією не доводити розпочату справа до кінця; перескакування з однієї справи на іншу, дратівливість, прожектерство, несерйозне ставлення до обов’язків, в тому числі сімейних.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Гіпертимічним типам подобається робота, яка пов’язана із постійним спілкуванням, служба побуту, ігрові види спорту, театр, організаторська діяльність. Вони не можуть довго залишатися на одному й той самому робочому місті, схильність до зміни професії, місця роботи.

У таких типів відмічається нестримна активність; постійне прагнення до неформального лідерства; швидка адаптація в незнайомійі швидко мінливій обстановці. Вони не переносить самотності, строго регламентованої дисципліни, розміреного режиму, одноманітної і монотонної обстановки, потребуючої дріб'язкової акуратності діяльності, вимушеного неробства.

Реакція захоплень відрізняється в гіпертимів багатством і розмаїтістю проявів, але головне – крайньою мінливістю хобі. Колекціонування змінюється азартними іграми, одне спортивне захоплення іншим, один гурток на інший, чоловіки нерідко на короткий час віддають увагу технічним захопленням, жінки – художній самодіяльності...

Самооцінка – висока та дуже висока. Особи гіпертимного типу найчастіше переоцінюють свої можливості та здібності, бувають занадто самовпевнені, прагнуть показати себе, прихвалити, викликати в оточуючих враження.

Психологічний ризик. У осіб цього типу акцентуації відмічається психологічна схильність до зловживання алкоголем та наркотичними речовинами. Віддають перевагу неглибокій ейфоризуючій стадії сп'яніння, але легко стають на шлях частих і регулярних випивок.

Схильні до невиправданого ризику та групових видів злочину. Схильні до бродяжництва, самовільних відлучень, іноді тривалих. Справжні втечі з дому в гіпертимів зустрічаються нечасто...

Спрямовуючи себе туди, де "кипить життя", вони часом можуть опинитися в несприятливому середовищі, потрапити в асоціальну групу. Всюди вони швидко освоюються, переймають манери, звичаї, поведінку, одяг, модні "хобі"...

Ці особи охоче беруть у борг, відганяючи від себе неприємну думку про наступний розрахунок. Люблять "пошикувати", легко піддаються на сумнівні авантюри. Брехливість не є їхньою характерною рисою, вона може бути обумовлена необхідністю вивернутись у важкій ситуації....

Психопатологічний ризик. В умовах вимушеної самотності можуть відзначаються випадки захворювання маніакально-депресивним психозом.

Гіпертимно-нестійкий варіант психопатизації є найбільш частим. Тут прагнення розваг, веселощів, ризикованих пригод більше виступає на перший план і штовхає до зневажання занять і роботи, на алкоголізацію і вживання наркотиків, на сексуальні ексцеси і делінквентність – в остаточному підсумку може привести до асоціального способу життя...

Вирішальну роль у тому, що на гіпертимній акцентуації виростає гіпертимно-нестійка психопатія, зазвичай відіграє родина. Як надмірна опіка – гіперпротекція, дріб'язковий контроль і жорстокий диктат, який ще й поєднується з неблагополуччям внутрісімейних відносин, так і гіпоопіка, бездоглядність можуть служити стимулами до розвитку гіпертимно-нестійкої психопатії.

Гіпертимно-істероїдний варіант відрізняється переважанням таких рис характеру як бажання прихвальнути, справити враження, покрасуватися перед іншими. На тлі гіпертимності поступово вимальовуються істероїдні риси. При зіткненні з життєвими труднощами, при невдачах, в небезпечних ситуаціях і при загрозі серйозних покарань виникає і бажання розжалобити інших (аж до демонстративних суїцидних дій), і справити враження своєю незвичайністю, і похвастатися, "пустити пил в очі". Можливо, в розвитку цього типу також найважливішу роль відіграє середовище. Виховання по типу "кумира родини" (Гиндикин, 1961), потакання примхам у дитинстві, надмір похвал з приводу мнимих і дійсних здібностей і талантів, звичка завжди бути на виду, сформована батьками, а іноді і неправильними діями вихователів, обумовлюють в підлітковому періоді труднощі, які можуть виявитися нездоланними...

Гіпертимно-експлозивний варіант психопатизації відрізняється посиленням рис афективної вибуховості. Спалахи роздратування і гніву, нерідко властиві гіпертимам, коли вони зустрічають протидію чи терплять невдачі, тут стають особливо бурхливими і виникають з найменшого приводу. На висоті афекту нерідко втрачається контроль над собою: лайка і погрози вириваються без будь-якого врахування обставин, в агресії власні сили не порівнюються із силами об'єкта нападу, а опір може досягати "буйної шаленості". Все це звичайно дозволяє говорити про формування психопатії збудливого типу. Це поняття, як нам уявляється, має на увазі дуже збірну групу. Подібність гіпертимної експлозивності з експлозивністю епілептоїдів залишається чисто зовнішньою: тут в наявності значна відхідливість, схильність легко прощати образи і навіть дружити з тим, з ким тільки що був у сварці. Відсутні й інші епілептоїдні риси. Можливо, у формуванні цього варіанту психопатизації істотну роль можуть відігравати не настільки рідкі в хлопчиків гіпертимного типу черепно-мозкові травми, навіть легкі, але повторні...

Головна потреба: у спілкуванні, різноманітті та в рухові.

Особливості психокорекційних заходів. Психокорекційні заходинеобхідно здійснювати систематично, однак вони позитивних результатів не дають. Гіпертимний підліток не витримає чіткої регламентації поведінки та постійного контролю. Для нього такі умови будуть згубними, оскільки необхідність підкорятися, пригнічувати свою активність є для нього психотравмуючим чинником. Необхідно шукати інший засіб впливу, що дає можливість спрямувати енергію гіпертима в правильне русло. Таких підлітків слід заохочувати до діяльності, яка потребує кмітливості, рішучості, наполегливості (наприклад, спортивних змагань, туристських походів, дискотек або інших шкільних вечорів, різноманітних заходів тощо), де можна проявити активність, уміння швидко орієнтуватися та задовольнити прагнення до лідерства, новаторства. Головне — урізноманітнити його діяльність, зацікавити новими завданнями, які він повинен розв’язувати добровільно й самостійно.

Захисні механізми психіки -витиснення, проекція, раціоналізація, сублімація. Ці особи не завжди серйозно відносяться до проблем, найчастіше їх відкидають, або вирішують – тут і тепер, під впливом емоцій.

ДІСТИМНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Особливості прояву акцентуації. Цей тип протилежний гіпертимічному. Характеризується зниженням основного фону настрою (інколи до субдепресії), песимізмом, фіксацією на сумних сторонах життя, ідеомоторною (ідея - в життя) загальмованістю. Їх легко впізнати по сором’язливому і безрадісному вигляду, міміка в них мало виразна.

Домінуючі риси: домосіди, загальмованість мислення, повільність, субдепресивність.

Особливості спілкування: низький рівень контактності, небагатослівність, песимістичність, їх гнітить весела компанія.

Особливості поведінки у конфліктах. Ведуть замкнутий спосіб життя, рідко конфліктують з іншими людьми. Можливі конфлікти в ситуаціях, які вимагають бурхливої діяльності, зміни звичного способу життя.

Позитивні риси: серйозність, висока моральність, добросовісність, справедливість. Вони сумлінні, віддані в дружбі.

Негативні риси: пасивність, сповільненість, неповороткість, відрив від колективу, песимізм, млявість.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Для таких типів цікава робота, яка не вимагає широкого кола спілкування.

Самооцінка – депресивна, субдепресивна, низька, залежить від зовнішніх обставин та особистісного настрою.

Психологічний ризик: схильність до невротичної депресії.

Психопатологічний ризик: депресивний розвиток особистості.

Головна потреба: у гармонійному житті.

Особливості психокорекційних заходів. Підвищувати оптимістичне ставлення до життя.

Захисні механізми психіки: формування реакцій.

АФЕКТИВНО-ЕКЗАЛЬТОВАНИЙ ТИП

(за К. Леонгардом)

Особливості прояву акцентуації. Це тип «тривоги і щастя». Особи цього типу легко переходять у захоплення від радісних подій і у відчай - від сумних. Захоплення і пориви можуть ніяк не пов’язуватись із особистими стосунками.

Домінуючі риси: бурхливі емоційні реакції на життєві події – від абсолютного щастя до повного безсилля, печалі.

Особливості спілкування: емоційне, бурхливе, нестійке.

Особливості поведінки у конфліктах. Конфлікти можуть виникнути по причині надмірної чутливості таких осіб. Вони не витримують грубості та жорстоких реалій життя.

Позитивні риси: прив’язаність до близьких, глибоке співпереживання їм, емпатійність.

Негативні риси: тривожність, готовність до відчаю, крайня бурхливість та нестійкість емоційного реагування на ситуації,їхні емоції розвиваються дуже швидко. Їм до смаку розваги, життєва насолода, почуття обов’язку і вищі цінності формуються важко.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання релігійного порядку, пошуки світогляду - все це захоплює екзальтовану людину до глибини душі. З них виходять непогані артисти, художники, поети, пісменики.

Самооцінка – лабільна, залежить від зовнішніх обставин та особистісного настрою.

Психологічний ризик: Крайня вразливість під час негативних подій може привести до відчаю. Вони найбільш глибоко переживають горе, ніж потерпілі особи.

Психопатологічний ризик: психоз тривоги та щастя.

Головна потреба: у позитивних переживаннях.

Особливості психокорекційних заходів. Їм потрібен твердий, але не жорсткий контроль протягом усього життя.

Захисні механізми психіки: формування реакцій, сублімація.

СЕНСИТИВНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Ще в 1917 році E.Kretschmer, описав одну із форм реактивного психозу, який розвивався у осіб особливого складу: надмірна вразливість і чутливість поєднуються у них з високими моральними вимогами до самих себе, з "етичною скрупульозністю". Під ударами долі вони легко стають вкрай обережними, підозріливими і замкнутими. П.Б.Ганнушкін (1933) підмітив, що за всім цим, стоїть виражене почуття "власної недостатності"…

Особливості прояву акцентуації. Схожий на афективно-екзальтований. Але емоційні особи реагують не так бурхливо, а їхні емоції розвиваються не так швидко. Вони відрізняються особливою чутливістю і глибиною переживань у сфері тонких емоцій духовного життя. Їхня характерна риса - сензитивність (почуття, відчуття), що виявляється у підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються.

У цих типів акцентуації з перших років життя існують такі страхи - самотності, яскравого світла, темряви, голосних звуків, тварин, здатних заподіяти біль (собак, змій, павуків, пацюків і т.п.). Така особа уникає активних і галасливих однолітків – віддає перевагу особам, що за них молодше. Товариський зі звичним оточенням. Прив'язується до рідних і близьких, не любить ходити в гості, гуляти без дорослих у дворі.

Підліткам сенситивного типу властива підвищена чутливість до всього оточуючого. Вони сприйнятливі і вразливі, чуттєві і ранимі, не виявляють наполегливості, негативні емоції носять у собі довго і важко, не висловлюючи їх. Обтяжливі переживання та конфлікти у них не витісняються, не відкидаються і не ізолюються, вони зберігаються у свідомості і залишаються емоційно насиченими. Сенситивні підлітки схильні до застою афекту: здатність керувати собою і, насамперед, можливості переробки і прояву афекту недостатні. Це відноситься більше всього до агресивних спонукань (придушення агресії). Тільки при значному застої афекту зустрічаються раптові сильні вибухи.

Домінуючі риси: підвищені чутливість і вразливість; почуття власної неповноцінності, особливо в морально-етичній і вольовій сферах; боязкість і сором'язливість, особливо серед незнайомих і в незвичній обстановці; схильність до реакцій гіперкомпенсації.

Особливості спілкування. Вони не люблять великих компаній та занадто азартних, рухливих, бешкетних ігор. Відверті та товариські вони бувають тільки з тими, кого добре знають. Сенситивні підлітки розбірливі при виборі для себе друзів та приятелів, виявляють велику прихильність у дружбі та обожнюють своїх друзів. Охоче контактують з вузьким колом людей, які викликають у них симпатію. Вони уникають знайомств і спілкування з людьми занадто жвавими і невгамовними; болісно переживають зміну колективу

Невпевненість у собі - це повсякденний психічний феномен таких осіб. У них можуть виникати труднощі в процесі адаптації до навчання, а також розвиватися “комплекс неповноцінності”. Разом з тим у цих же підлітків виявляються високі моральні вимоги до себе та навколишнім людям. схильний до усамітнення черезнепереносимість шуму,суєтий активності на перерві.

Особливості поведінки у конфліктах. Підмічається притаманна з дитинства образливість і чутливість, сором'язливість, яка особливо заважає подружитися з ким хочеться, невміння бути ватажком, заводилою, душею компанії, ворожість до авантюр і пригод, усілякого роду ризику і гострих відчуттів, відраза до алкоголю, нелюбов до флірту і залицянь. Вони підкреслюють, що не схильні ні легко сваритися, ні швидко миритися.

Конфліктогенні ситуації: несправедливі підозри чи обвинувачення в непорядних вчинках, особливо привселюдно; критика чи глузування над ним чи його поведінкою; відкрите суперництво; постійні перевірки його діяльності або поведінки; недоброзичлива увага до нього; вимушена самотність; загроза репутації; неможливість поділитися своїми переживаннями з другом.

Позитивні риси: спокій; розвинута інтуїція, емпатійність, доброта, турботливість, об'єктивна самооцінка; доброта й уважність до людей; почуття обов’язку і відповідальності; висока внутрішня дисциплінованість; сумлінність; самокритичність; підвищені вимоги до себе; прагнення перебороти свої слабкі сторони; відсутність схильності до алкоголізації і делінквентності.

Негативні риси: надумливість; лякливість; замкнутість; схильність до самобичування і самоприниження; розгубленість у важких ситуаціях; підвищені вразливість і конфліктність.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. М отивацією в навчанні у таких осіб є небажання засмучувати своїх батьків і викладачів, а також страх перед контрольними, заліками й іспитами; боячись прославитися вискочкою, соромиться і боїться відповідати біля дошки. Головне в роботі — емоційне відношення до нього колег і керівника, тому може бути відданим і старанним працівником.

Самооцінка – лабільна. Самооцінка сенситивних підлітків відрізняється досить високим рівнем об'єктивності. У багатьох з них є проблеми, до яких вони не можуть визначити свого відношення або не хочуть зробити це. Найчастіше цими проблемами є відношення до друзів, до свого оточення, до критики на свою адресу, до грошей, до спиртних напоїв. Очевидно, все це буває пов'язане з забарвленими емоціями, затаєними переживаннями. Відчуваючи відразу до неправди і маскування, сенситивні підлітки віддають перевагу відмові перед неправдою.

Психопатологічний ризик: депресивнізахворювання.

Психологічний ризик. Ні до алкоголізації, ні до вживання наркотиків, ні до делінквентної поведінки сенситивні підлітки не схильні. Сенситивні юнаки, як правило, навіть не курять, алкогольні напої ж здатні вселяти їм відразу... У кризових ситуаціях, у субдепресивній фазі схильні до самогубства.

Головна потреба: у довірі, приналежності, любові.

Особливості психокорекційних заходів: Клінічна симптоматика складається переважно з депресивних кризів самооцінки та ще частіше з іпохондричних станів. Психотерапія ставить перед собою мету переробити актуальні конфліктні ситуації і цим допомогти краще зрозуміти їхню структуру та пізнати позитивні сторони: тонку чутливість, уважність, справедливість і можливість співчуття, що може позитивно впливати на особистісні відносини.

Захисні механізми психіки – формування реакцій, інтелектуалізація.

ЛАБІЛЬНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Цей тип найбільше повно описаний під різними найменуваннями "емоційно-лабільний", (Schneider, 1923),"реактивно-лабільний" (П. Б. Ганнушкин, 1933) чи "емотивний" (Leongard, 1968). В систематиці психопатій у дітей Г.Є.Сухарєвої (1959) цей тип відсутній, однак в описаній картині "загального" або "гармонійного" інфантилізму містяться майже всі притаманні лабільному типу ознаки.

Особливості прояву акцентуації Особам цього типу характерні різкі зміни у настрої, при чому вони найчастіше непередбачені. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть бути найнікчемніші, наприклад, кимось випадково кинуте образливе слово чи непривітний погляд. Такі підлітки “здатні зануритися в зневіру і похмурий настрій при відсутності будь-яких серйозних неприємностей та невдач”. Від настрою цих осіб залежить їх поведінка. В подавленому настрої вони вкрай потребують допомоги і підтримки з боку тих, хто їх підбадьорить та розважить.

Домінуючі риси: Настрою притаманні не тільки часті і різкі зміни, але і значна їх глибина. Від настрою даного моменту залежать і самопочуття, і апетит, і сон, і працездатність, і бажання побути одному або тільки разом із близькою людиною або ж кинутися в шумне товариство, в компанію, на люди. Відповідно настрою і майбутнє то малюється райдужними фарбами, то уявляється сірим і сумним, і минуле виринає то як низка приємних спогадів, то здається повністю складається з невдач, помилок і несправедливостей. Ті самі люди, те саме оточення здаються то милим, цікавим і привабливим, то обридлим, нудним і потворними, наділеним різними недоліками.

Особливості спілкування.

Рівень комунікативності таких типів залежить від настрою: радий, задоволений життям — контакти встановлює з великим бажанням; засмучений, не вдоволений життям — контакти скорочуються. Від дуже незначної репліки друга у нього може змінитися настрій (просте зауваження на його адресу може викликати депресію, привести до розриву дружніх відносин; і навпаки, слова друга можуть значно поліпшити настрій, викликати бурхливий приплив енергії, бажання зробити щось гарне для нього). У таких осіб дуже розвинута інтуїція, він інтуїтивно відчуває гарних і поганих людей. Вони обирають тих друзів, хто в періоди спаду його настрою здатний відволікти, втішити, розвеселити, при нападках інших — заступитися, захистити, а в хвилини емоційного підйому — розділити бурхливу радість і веселощі. Особа лабільного типу чутливо та радісно реагує на знаки уваги, подяку, похвалу і заохочення, але це не переходить у зарозумілість і самовдоволення.

Особливості поведінки у конфліктах. Можливі конфлікти у ситуаціях: повної дисгармонії його настрою (він страждає,а всімчомусь весело); емоційного неприйняття з боку значимих для нього людей; втрати близьких і розлуки з тими, до кого прив'язаний; критики його самого чи його поведінки; ущемлення почуття власної гідності; сильної конкуренції; відсутності визнання, успіху, уваги; загрози покарання, відчуття страху перед ким-небудь чи чим-небудь.

Позитивні риси: товариськість, добродушність, чуйність, уважність в періоди піднесеного настрою, глибина почуттів і щира прихильність до тих, з ким знаходиться в гарних відносинах, кого любитьі про кого піклується; незалежність прихильностівід мінливості свого настрою. Це насамперед проявляється в їхньому відношенні до рідних і близьких, але лише до тих, від кого вони самі отримують любов, турботу й увагу. До них прихильність зберігається незважаючи на легкість і частоту скороминущих сварок.

Негативні риси: в періоди пригніченого настрою — дратівливість, запальність, ослаблений самоконтроль, схильність до конфліктності і забіякуватості; під час звичайної розмови може спалахнути, навернуться сльози, готовий сказати щось зухвале й образливе. Маловмотивована зміна настрою іноді створює враження поверховості і легковажності. Але це судження не відповідає істині.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Займаючись цікавою, захоплюючою і ненабридаючою справою чи роботою, в стані переключитися і забути про свій поганий настрій.

Самооцінка -мінлива. Вонавідрізняється щирістю (Ефременкова, Іванов, 1971). Лабільні підлітки добре знають особливості свого характеру, знають, що вони – "люди настрою" і що від настрою в них залежить все. Віддаючи собі звіт про слабкі сторони своєї натури, вони не намагаються щось приховати чи затушувати, а ніби пропонують навколишнім приймати їх такими, які вони є. У тому, як відносяться до них оточуючі, вони виявляють на диво гарну інтуїцію – відразу, при першому контакті відчуваючи, хто до них прихильний, хто байдужний, а в кому таїться хоч крапля недоброзичливості чи ворожості. Відповідне ж відношення виникає і у них, причому негайно і без спроб його приховати...

Психопатологічний ризик. Даний тип акцентуації часто поєднується з вегетативною лабільністю і схильністю до алергічних реакцій. Лише в деяких осіб виявляється схильність до невротичних реакцій. Однак майже у всіх дитинство наповнене інфекційними захворюваннями, які провокуються умовно-патогенною флорою. Часті ангіни, безупинні "застуди", хронічні пневмонії, ревматизм, пієлоцистити, холецистити й інші захворювання хоча й протікають у неважких формах, але схильні приймати затяжний і рецидивуючий перебіг. Можливо, фактор "соматичної інфантилізації" відіграє важливу роль у багатьох випадках формування лабільного типу.

Психологічний ризик. Їм чужий і оп'яняючий азарт ігор, і скрупульозна ретельність колекціонування, і наполегливе вдосконалювання сили, спритності умінь і висоти витончених інтелектуально-естетичних насолод. "Слабким місцем" цього типу є відцурання з боку емоційно значимих осіб, втрата близьких, вимушена розлука з ними.

Головна потреба: у позитивній оцінці інших (розуміння його), у любові та приналежності.

Особливості психокорекційних заходів: Психокорекцій ні заходи слід здійснюватисистематично. Вони повинні бути спрямовані та підвищення самооцінки та емоційно-вольового загартування.

Захисні механізми психіки: формування реакцій, проекція.

ЦИКЛОЇДНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

(афективно-лабільний за К. Леонгардом)

Як відомо, цей тип був описаний у 1921 р. Kretschmer і спершу став широко використовуватися в психіатричних дослідженнях. П. Б. Ганнушкін (1933) включив у "групу циклоїдів" чотири типи психопатів: "конституційно-депресивних", "конституційно-збуджених" (гіпертимних), циклотимиків і емотивно-лабільних. Циклотимія ним розглядалася як тип психопатії...

...В підлітковому віці можна зустрічати два варіанти циклоїдної акцентуації: типові і лабільні циклоїди.