Кафедра юридичної психології та педагогіки

 

Навчальна дисципліна:

„Психологія особистості”

 

ЛЕКЦІЯ (7, 8)

ТЕМА 5: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ТА ТЕМПЕРАМЕНТУ

Час: 4 години.

 

Підготував:

начальник кафедри юридичної психології та педагогіки кандидат психологічних наук

полковник міліції

Цільмак О.М.

 

 

Розглянуто на засіданні

кафедри юридичної психології

та педагогіки

"___" ______________ 2009р.

Протокол № _____

 

 

Одеса 2009 р.
ЗМІСТ

1. Основні характеристики акцентуацій характеру та темпераменту

1.1 Поняття акцентуації

 

Ключові поняття: акцентуація, гипертимічний, ригідний, сенситивний, педантичний, шизоїдний, психастенічний, істероїдний, нестійкий, дістимний, афективно-екзальтованний, конформний

Мета лекції: озброєння курсантів знаннями щодо основних положень про акцентуацію характеру та її основних характеристик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. http://www.tnpu.edu.ua/kurs/392/STRUCTURA_ECTS.htm

2. http://www.dt.ua/3000/3050/59858/

3. http://referatiya.ru/referaty/show_referat.php?referat=101728

4. http://www.tnpu.edu.ua/kurs/392/STRUCTURA_ECTS.htm

5. http://www.tnpu.edu.ua/kurs/392/Lec%202.htm

6. http://www.anodonta.com.ua/Control/akcent.html

7. Немов Р.С. “Психология” т.1, М., “Просвещение” “Владос”, 1995.

8. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров – Самара: Издательский дом «БАХРАХ», 1998. – 640 с

9. Столяренко Л. Д. Основы психологии - Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1997. – 736 с

10. Еникеева Д.Д. Популярная психиатрия. – М.: АСТ – ПРЕСС, 1998. – 528 с.

11. Леонгард К. Акцентуированные личности. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997г. – 544с.

12. Менеджмент гостинничного и ресторанного обслуживания: навчальний посібник, Москва, 1997 р.

13. Гостинничный и туристический бизнесс./ навчальний посібник, Асоц.авторов та видавців “Тандем”, Москва, 1998 р.

14. Бутєйкіс Н.Г. “Органнизация производства предприятий общественного питания», учебное пособие, Москва, 1990

15. Квартальнов В.А., Зорин И.В. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности. Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 288 с.

16. Козлов Р. Грязи для князя // Вояж и отдых. – 2000. - № 10. – С.116-120.

17. Критинко И.В. Гостинично-ресторанное обслуживание. Конспект лекций для учащихся лицейских классов. - М.: Турист, 2000. – 48 с.

 

ВСТУП

Хоч поняття характеру відоме з часів Арістотеля, психологічна структура його вивчена ще недостатньо. Досі немає одностайно схваленої класифікації типів характеру. А тим схемам характерологічної типології, що існують, бракує життєвості, повноти. Вони, як правило, відбивають одну чи кілька сторін складної структури характеру.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКЦЕНТУАЦІЙ

ХАРАКТЕРУ ТА ТЕМПЕРАМЕНТУ

Ще на зорі вчення про психопатії виникла проблема відмежування їх від крайніх варіантів норми. В. М. Бехтерєв (1886) згадував про "перехідні стани між психопатією і нормальним станом"...

П. Б. Ганнушкін (1933) подібні випадки позначав як "латентну психопатію", М. Tramer (1949) і О. В. Кербіков (1961) – як "передпсихопатію".

Найбільшу популярність одержав термін K. Leongard (1968) – "акцентуйована особистість". Однак правильніше говорити про "акцентуації характеру". Особистість – поняття набагато більш складне, ніж характер. Вона включає інтелект, здібності, схильності, світогляд і т.д. В описах K. Leongard мова йде саме про типи характеру...

При акцентуаціях характеру може не бути жодної з цих ознак: ні відносної стабільності характеру протягом життя, ні тотальності його проявів у всіх ситуаціях, ні соціальної дезадаптації як наслідку важкості аномалії характеру. У всякому разі, ніколи не буває відповідності всім цим трьом ознакам психопатії відразу.

При акцентуаціях характеру його особливості, на противагу психопатіям, можуть проявлятися не скрізь і не завжди. Вони можуть навіть виявлятися тільки за певних умов. І головне - особливості характеру або взагалі не перешкоджають задовільній соціальній адаптації, або її порушення бувають минущими. Ці порушення можуть виникнути або в силу біологічних пертурбацій під час пубертатного періоду ("пубертатні кризи"), або частіше під впливом особливого роду психічних травм або важких ситуацій у житті, а саме тих, які висувають підвищені вимоги до locus resіstentіae mіnorіs, до "місця найменшого опору" у характері.

Кожному типу акцентуації характеру властиві свої, відмінні від інших типів "слабкі місця", у кожного типу своя ахіллесова п'ята. Наприклад, такого роду психічними травмами й важкими ситуаціями можуть послужити для характеру гіпертимного - ізоляція від однолітків, вимушена бездіяльність при строго розміреному режимі, для характеру шизоїдного - необхідність швидко встановити з оточенням глибокі неформальні емоційні контакти. Якщо ж психічна травма, навіть важка, не адресується до місця найменшого опору, не зачіпає цієї ахіллесової п'яти, якщо ситуація не пред'являє щодо цього підвищених вимог, то справа звичайно обмежується адекватною особистісною реакцією, не порушуючи надовго й істотно соціальної адаптації. Навпаки, при акцентуаціях характеру стосовно деяких несприятливих умов може виступити навіть підвищена стійкість. Шизоїдний підліток легко переносить самітність, гіпертимний - обстановку, що вимагає підвищеної активності, нагальної винахідливості, навіть спритності.

При психопатіях декомпенсації можуть бути наслідком будь-якого роду психічних травм і найрізноманітніших життєвих ситуацій і навіть виникати без видимих причин. При акцентуаціях адаптація порушується тільки при ударах по місцю найменшого опору. Подібна думка про "індивідуальну чутливість" до психічних травм була висловлена В. Н. Мясищевим (1960) відносно розвитку неврозів, Н. І. Фелінскою (1965), Н. Д. Лакосиною (1970) і Г. К. Ушаковим (1978) - відносно виникнення різного роду інших пограничних станів[1].

Поняття акцентуації

Акцентуація (лат. accentus — наголос). Підсилення, загострення певних психічних властивостей. K. Leonhard [1964, 1968] розроблена концепція акцентуйованих особистостей. Виділяють окремі риси особистості (акцентуйовані), які самі по собі ще не є патологічними, однак при певних обставинах можуть змінювати розвиток у позитивному або негативному напрямку, досягаючи особливої яскравості у психопатів і невротиків. Риси ці як би є загостренням деяких наявних кожній людині неповторних індивідуальних властивостей.

Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість стосовно певного роду психогенних впливів при гарній і навіть підвищеній стійкості до інших.

Н.І. Конюхів в словнику-довіднику по психології дає наступне визначення: «акцентуірована особа - особа з характерологічними відхиленнями від норми, вираженими в надмірному посиленні окремих рис вдачі; їм властива тенденція до особливого соціально-позитивного або соціально-негативного розвитку.

Акцентуації характеру - надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що являє собою крайні варіанти норми, які межують з психопатіями. А. х. притаманна уразливість особистості щодо психотравмуючих впливів, адресованих так званому "місцю найменшого опору" цього типу характеру при зберіганні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані (латентні) акцентуації, що можуть переходити один в одного під впливом різних чинників[2].

Треба ще раз підкреслити, що акцентуації характеру представляють собою хоча й крайні, але варіанти норми. Тому "акцентуація характеру" не може бути психіатричним діагнозом. Констатація акцентуації і її типу - це визначення преморбідного тла, на якому можуть виникати різні розлади - гострі афективні реакції, неврози й інші реактивні стани, непсихотичні порушення поведінки, навіть реактивні психози - тільки вони можуть служити діагнозом. Однак у переважній більшості випадків акцентуацій характеру справа до розвитку подібних розладів не доходить. На думку К. Leonhard (1976, 1981), у розвинених країнах більше половини популяції відноситься до акцентуйованих особистостей.

Виділяють десять типів акцентуації характеру та темпераменту: гіпертимність, схильність до застрягання афекту, емотивність, педантичність, тривожність, циклотимність, демонстративність, збудливість, дістимічність (субдепресивність), схильність до афективної екзальтації. У патології демонстративності відповідає істерична психопатія, педантичності — ананкастична психопатія, схильність до застрягання — параноїдальна психопатія, збудливості — епілептоїдна психопатія. Відмічені сполучення акцентуацій різних особистісних властивостей, у том числі інтро- та екстроверсії[3].

О.Є. Лічко [1977][4] розглядає акцентуацію не тільки у особистісному плані, а й зіставляє її з характером, так як, на його думку, особистість є широким поняттям, що включає до себе крім характеру та темпераменту інтелект, здібності, світогляд тощо. У підлітків він розрізняє такі типи акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сенситивний, психостенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний, змішані.

Діагностика акцентуацій особистості, характеру базується на даних клінічного обстеження та результатах психологічного дослідження за допомогою опитувальників Шмішека, Літтманна—Шмішека, О.Е. Лічко (ПДО).

Так, К. Леонгард[5] виділив дві групи акцентованих особистостей:

- з акцентуацією характеру (демонстративний, педантичний, ригідний, збудливий);

- з акцентуацією темпераменту (гіпертимічний, дістимічний, тривожно-боязкий, циклотімічний, афективний).

Існують дві класифікації типів акцентуацій характеру. Перша запропонована K. Leongard (1968) і друга – А. Є. Лічко (1977). Приводимо співставлення цих класифікацій.

 

Тип акцентуйованої особистості за К. Леонгардом	Тип акцентуації характеру за А. Є. Лічко
Демонстративний	Істероїдний
Педантичний	Психастенічний
Застрягаючий (ригідний)	-
Збудливий	Нестійкий
Гіпертимічний	Гіпертимний
Дистимічний	-
Афективно-лабільний	Циклоїдний
Афективно-екзальтований	Лабільний
Емотивний	Сенситивний
Тривожний (боязкий)	Астено-невротичний
Інтровертований	Шизоїдний
Екстровертований	Епілептоїдний
	Конформний

У класифікації К. Leonhard відсутні досить розповсюджені в підлітковому віці нестійкий і конформний типи, а також астено-невротичний тип. Дистимічний тип у його класифікації відповідає конституційно-депресивному типу за П. Б. Ганнушкіним (1933), а застрягаючий тип – паранойяльному, обидва вони в підлітковому віці практично не зустрічаються.

Розглянемо основні характеристики акцентуацій характеру та темпераменту.