Розвиток європейського аудіовізуального простору

Намір стосовно введення прямого супутникового теле- та ра­діомовлення (DBC), який був проголошений кількома європейсь­кими країнами та групами країн на початку 80-х pp., став почат­ком міжурядових консультацій та створення плану діяльності Ради Європи у галузі супутникового теле- та радіомовлення.

Згодом робота CDMM поширилась, охопивши транскордонне телевізійне мовлення, розвиток нових аудіовізуальних програм мовлення та інших важливих питань, що виникають у зв'язку із швидкими змінами в аудіовізуальному секторі. У рамках цієї ро­боти CDMM та підлеглі йому комісії проводять регулярні обміни думками щодо розвитку країн — членів Ради Європи у галузі ЗМІ.

Подібно до цього проводиться обмін інформацією з питань промислових аспектів ЗМІ, зокрема щодо технічних стандартів (ретрансляції, поширення та прийому).

Нормативна база діяльності преси

Телевізійна реклама

Перший етап діяльності Ради Європи в галузі телевізійної рек­лами був успішно завершений у лютому 1994 p., коли Комітет Міністрів прийняв Рекомендацію № R (84) 3 урядам країн-чле-нів про принципи телевізійної реклами. Ці принципи стосують­ся усієї телевізійної реклами, але особливо тієї, яка передається через супутники. Згодом рекламна робота вже розглядалася у кон­тексті Європейської Конвенції з транскордонного телебачення.

Спонсорство програм та нові форми комерційного сприяння телебаченню

Головним змістом роботи Ради Європи у цій галузі є постійне піклування про захист редакційної незалежності суб'єкта мов­лення та його відповідальність за програмні матеріали, що, од­нак, Не перешкоджає розвиткові нових джерел фінансування для суб'єкта мовлення та запобіганню перетворення спонсорства на замасковану форму реклами. Ця діяльність відображена у Євро­пейській Конвенції з транскордонного телебачення.

CDMM видав загальне дослідження інформації про спонсор­ство програм та нові форми комерційного сприяння телебачен­ню у країнах — членах Ради Європи (див. Додаток G).

В одному з висновків, прийнятих на Третій європейській кон­ференції Міністрів щодо політики ЗМІ (Нікосія, Кіпр 1991р.), Комітетові міністрів Ради Європи пропонується підтримувати при постійному нагляді розвиток діяльності у галузі реклами, спон­сорства та нових форм комерційного сприяння й фінансування та розробити у разі необхідності відповідні політичні інструменти.

Використання супутникових можливостей для телебачення та звукового радіо

У грудні 1984 р. Комітет Міністрів Ради Європи прийняв Ре­комендацію № R (84) 22 про використання супутникових мож­ливостей для телебачення та звукового радіо.

У цьому документі йдеться про використання прямих теле- та радіомовних супутників (DBS) так само, як встановлених супут­ників для програм, призначених для трансляції програм телеба­чення та звукового радіо.

Теорія журналістики

СПРИЯННЯ ВИРОБНИЦТВУ ПРОДУКЦІЇ

ТА МАРКЕТИНГУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ

АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ

Проектна група "Рівність можливостей у розбудові європейського аудіовізуального простору

Продовжуючи роботу, що почалася у 1985 р. й мала на меті стимулювати продукцію та розповсюдження аудіовізуальних тво­рів, CDMM у 1991 р. створив Проектну групу «Рівність можли­востей у розбудові європейського аудіовізуального простору». Ця група об'єднує експертів з певної кількості країн — членів Ради Європи та спостерігачів з країн Центральної та Східної Європи, що не є членами Ради Європи.

Проектна група, що відповідає за підготовку пропозицій пра­вового, фінансового та технічного походження, які зможуть на­дати можливість усім європейським країнам взяти на рівних за­садах участь у європейському аудіовізуальному просторі.

Проектна група розробила Рекомендацію № R (93) 5, яка міс­тить принципи для сприяння поширенню та трансляції аудіові­зуальних творів європейських партнерів на широкому телевізій­ному ринку. Цей документ був прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи у квітні 1993 р.

Фонд EVRIMAGES

Важливим досягненням у галузі сприяння продукції та поши­рення європейських аудіовізуальних творів було започаткування у 1988 р. Євррпейського фонду підтримки та поширення творчих аудіовізуальних творів (EVRIMAGES) — Резолюція 88 (15). Цей фонд спрямований на заохочення розвитку багатосторонньої єв­ропейської продукції та її поширення в Європі через фінансову підтримку.

Колекція даних з потоку програм

За рекомендаціями Другої європейської конференції Мініст­рів, яка проходила в Стокгольмі у листопаді 1988 p., CDMM ак­тивно сприяє колекціонуванню даних з потоку аудіовізуальних програм для того, щоб мати надійний та точний огляд ринку.

Нормативна база діяльності преси

Робота у цій галузі доручена представникам кіно, телебачення та відеосекторів.

Нові електронні засоби в Європі

Постійно уважний до технологічного розвитку у секторі ЗМІ, CDMM, починаючи з 1982 p., зосередив свою увагу на нових електронних інформаційних послугах (відеотекст, телетекст), зок­рема, у перспективі їхніх транскордонних вимірів.

Предметом обговорення Третьої європейської конференції Міністрів щодо політики ЗМІ був саме моніторинг технологіч­ного розвитку у цій галузі.

Європейська конвенція з транскордонного

телебачення (1989)

У 1989 р. Комітет Міністрів Ради Європи прийняв Євро­пейську Конвенцію з транскордонного телебачення. 1 травня 1993 р. ця Конвенція була відкрита для підписання. Мета Кон­венції — забезпечити міжнародну структуру для вільного тран­скордонного обігу телевізійних програм мовлення. Цей доку­мент не охоплює усі аспекти теле- та радіомовлення, але вста­новлює комплекс необхідних правил в галузі, що була визначе­на Першою європейською конференцією Міністрів щодо пол­ітики ЗМІ як «найсуттєвіші аспекти» транскордонної трансля­ції. Це такі аспекти, як захист певних індивідуальних прав, від­повідальність суб'єкта мовлення щодо програмних матеріалів, реклама та спонсорство.

ПРАВОВІ ПИТАННЯ У ГАЛУЗІ ЗМІ

Європейські угоди з питань теле- та радіомовлення

Правові угоди Ради Європи з питань теле- та радіомовлення мають на меті сприяти розширенню «Європейського аудіовізу­ального простору» та охороняти право інтелектуальної власнос­ті. Робота Ради Європи у галузі права інтелектуальної власності тісно координується з всесвітньою діяльністю у цій галузі, яка проводиться Міжнародною організацією праці (ILO), Спілкою

Теорія журналістики

 

міжнародних телекомунікація (1TU) та Світовою організацією з інтелектуальної власності (WIPO).

Це - Європейська угода про обмін програмами через телеві­зійні фільми (1958), сторонами якої с 14 країн - члені* Ради

Європи та дві країни, що не є членами та організації — Ізраїль і Туніс. Європейська угода про захист телевізійного мовлення (1960) з її протоколом (1956) та двома додатковими протоколами (1974, 1983), яка набула чинності у 6 країнах - членах Ради Єв­ропи. Європейська угода про захист теле- та радіомовлення, шо ведеться зі станцій поза національними територіями С1956), які набула чинності у 17 країнах - членах Ради Європи.

Теле- та радіомовлення через супутники та кабельне

поширення програм

Робота Ради Європи у галузі теле- та радіомовлення через су­путники та кабельні канали пов'язана з розвитком європейської правової структури у галузі транскордонного телебачення, яке належним чином охороняє права та інтереси авторів» Водночас ця європейська правова структура враховує необхідність не зава­жати розвиткові нових технологій ЗMU та визнавати інтерес гро» мадськості мати доступ до програм, які передаються новими за­собами.

На базі роботи Комітету правових експертів у галузі ЗМ ї (MM -JU), який є структурою Ради Європи, були видані матеріали «Су-путникове та кабельне телебачення». Це видання охоплює най­актуальніші проблеми у цій сфері, а також правові інструменти та положення, що є придатними для супутникового і кабельного телебачення у таких питаннях, як закон з авторського права та суміжні з ним права, закон про телекомунікації і т. ін.

Рекомендація № R (86) 2 за лютий 1986 p., яка базується голов­ним чином на висновках вищезгаданого видання, закладає прин­ципи, що мають скерувати країни - члени Ради Європи на пошук задовільних рішень, пов'язаних з питанням закону про авторські права у галузі кабельного та супутникового телебачення.

Правовий захист телевізійних програм

У рамках моніторингу розвитку, який відбувається у секторі ЗМІ, CDMM, починаючи з 1989 p., вирішив приділити особливу увагу новим проблемам, які виникають у результаті зростання

 

Теорія журналістики

з питаннями про авторське право у галузі репрографії, яка була прийнята Комітетом Міністрів у квітні 1990 р.