Декларації, рекомендації та резолюції комітету міністрів ради європи у галузі змі

Резолюція (61) 23 про обмін телевізійними рекламами.

Резолюція (67) 13 про пресу та захист молоді.

Резолюція (70) 19 про освітнє та культурне використання (цілі, мета, призначення) радіо та телебачення в Європі.

Резолюція (74) 26 про право відповіді — позиція індивідуума стосовно преси.

Резолюція (74) 43 про поширеність преси.

Резолюція № R (79) 1 стосовно освітніх програм для дорослих споживачів.

Резолюція № R (80) 1 про спорт та телебачення.

Резолюція № R (81) 19 про доступ до інформації, якою воло­діє державна влада.

Резолюція № R (84) 3 про принципи телевізійної реклами.

Резолюція № R (84) 17 про рівність між жінкою та чоловіком у галузі засобів масової інформації.

Резолюція № R (84) 22 про використання супутникових мож­ливостей для телебачення та радіо.

ПО

Нормативна база діяльності преси

Резолюція № R (85) 6 про сприяння художній творчості.

Резолюція № R (85) 8 про збереження спадщини європейсь­ких фільмів.

Резолюція № R (86) 2 про принципи, пов'язані із законом про авторські права у галузі супутникового та кабельного телеба­чення.

Резолюція № R (86) 3 про сприяння аудіовізуальній продукції в Європі.

Резолюція № R (86) 9 про авторське право та культурну по­літику.

Резолюція № R (86) 14 про вироблення стратегії протистоян­ня курінню, алкоголю та наркотичній залежності у співробіт­ництві з особами, які формують громадську думку та з засобами масової інформації.

Резолюція № R (87) 7 про поширення фільмів у Європі.

Резолюція № R (88) 1 про звукове та аудіовізуальне приватне копіювання.

Резолюція № R (88) 2 про заходи боротьби з піратством у галузі авторського права та суміжних з ним прав.

Резолюція № R (89) 7 стосовно принципів поширення віде-опрограм, які мають насильницький, брутальний чи порногра­фічний зміст.

Резолюція № R (90) 10 про кіно для дітей та підлітків.

Резолюція № R (90) 11 про принципи щодо питань, пов'яза­них із законом про авторське право у галузі репрографії.

Резолюція № R (91) 5 про право на скорочення огляду голов­них подій у випадку, коли ексклюзивні права на їхню телевізійну трансляцію отримані у транскордонному контексті.

Резолюція № R (91) 14 про правовий захист зашифрованих телевізійних служб.

Резолюція № R (92) 15 щодо навчання, досліджень та стажу­вання у галузі права та інформаційних технологій.

Резолюція № R (92) 19 про відеоігри з расистським змістом.

Резолюція № R (93) 5, яка містить принципи, спрямовані на поширення та трансляцію аудіовізуальних робіт, зроблених у країнах або регіонах з невеликою аудіовізуальною продукцією чи з обмеженим географічним або лінгвістичним охопленням на телевізійному ринку.

Резолюція № R (94) 3 про сприяння освіті та обізнаності в галузі авторського права та суміжних з ним щодо творчості прав.

Декларація про свободу висловлення та інформації, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 29 квітня 1982 р.

Теорія журналістики

Резолюція (89) 6, яка модифікує Резолюцію (88) 15. Резолюція (92) 3, яка модифікує Резолюцію (88) 15. Резолюція (92) 70, яка встановлює Європейську аудіовізуаль­ну обсерваторію.

Рекомендації та резолюції парламентської асамблеї Ради Європи у галузі засобів масової інформації

Резолюція 428 (1970), яка містить Декларацію про комуніка­ційні засоби масової інформації та захист прав людини.

Рекомендація 528 (1970) про комунікаційні засоби масової інформації та захист прав людини.

Рекомендація 747 (1975) про розповсюдження преси.

Рекомендація 748 (1975) про роль та управління національ­ним теле- та радіомовленням.

Рекомендація 749 (1975) про європейське теле- та радіомов­лення.

Рекомендація 815 (1977) про свободу висловлення та роль письменника у Європі.

Рекомендація 834 (1978) про загрозу свободі преси та телеба­чення.

Рекомендація 862 (1979) про кіно та державу.

Рекомендація 926 (1981) про питання, викликані роботою те­лебачення, зокрема кабельного телебачення та прямою супутни-ковою трансляцією.

Рекомендація 952 (1982) про міжнародні засоби захисту сво­боди висловлення через регулювання комерційної реклами.

Рекомендація 963 (1983) про культурні та освітні засоби змен­шення насильства.

Резолюція 820 (1984) про відносини національних парламен­тів із засобами масової інформації.

Рекомендація 996 (1984) про роботу Ради Європи щодо засо­бів масової інформації.

Рекомендація 1011 (1985) про ситуацію з професійними тан­цями в Європі (ця Рекомендація стосується деяких аспектів ЗМІ).

Резолюція 848 (1985) про приватність звукової та індивідуаль­ної свободи музичного вибору (ця Рекомендація стосується дея­ких аспектів ЗМІ).

Рекомендація 1037 (1986) про захист даних та свободу інфор­мації.

Рекомендація 1043 (1986) про європейську лінгвістичну та лі­тературну спадщину.

Нормативна база діяльності преси

Рекомендація 1047 (1986) про небезпеку, викликану змаган­нями з боксу (текст цієї Рекомендації висвітлює роль ЗМІ щодо інформування громадськості про потенційний шкідливий ефект боксу зокрема, та про охоплення ЗМІ теми боксу взагалі).

Рекомендація 1059 (1987) про економіку культури.

Рекомендація 1067 (1987) про культурний обсяг теле- та радіо­трансляції у Європі.

Резолюція 887 (1987) про європейське кіно та Рік телебачення.

Рекомендація 1077 (1988) про доступ до транскордонних аудіо­візуальних ЗМІ протягом виборчої кампанії.

Рекомендація 1096 (1989) про Європейську Конвенцію з тран­скордонного телебачення.

Рекомендація 1098 (1989) про Східно-Західне аудіовізуальне співробітництво.

Рекомендація 1110 (1989) про навчання на відстані.

Рекомендація 1111 (1989) про обсяг освіти у Європі.

Резолюція 937 (1990) про телекомунікації: значення для Єв­ропи.

Рекомендація 1122 (1990) відбудову села через інформаційні технології.

Рекомендація 1136 (1990) про європейську політику щодо ал­коголю.

Рекомендація 1138 (1990) про Європейський фонд підтримки для виробництва та поширення творчих кінематографічних та аудіовізуальних робіт («EURIMAGES»).

Резолюція 956 (1991) про передачу технологій країнам Цен­тральної та Східної Європи.

Резолюція 957 (1991) про ситуацію з місцевим радіо у Європі.

Рекомендація 1147 (1991) про парламентську відповідальність за демократичні реформи теле- та радіомовлення.

Резолюція 1003 (1993) про етику журналістики.

Рекомендація 1215 (1993) про етику журналістики.

Рекомендація 1216 (1993) про європейське культурне співро­бітництво.

Рекомендація 1228 (1994) про канали кабельного телебачення та місцеві телевізійні станції: їхня важливість для Європи.

Рекомендація 1239 (1993) про культурну ситуацію у колишній Югославії.

Чг* Тг* Чг*

Виходячи з цих та інших міжнародних документів, Українсь­кий центр економічних та політичних досліджень (УЦЕПД) у

Теорія журналістика

тттшт^тттшіїмштіжвшттшшттшюш

квітні 1997 р. проаналізував існуючі вітчизняні законодавчі акта які забезпечують право громадян України на свободу слова т вільне одержання інформації.

Законодавчими актами, що регулюють їді правовідносини, Конституція України 1996 p., Закони України «Про інформацію від 2 жовтня 1992 p., «Про друковані засоби масової інформаці (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. із змінами та допов неннями, від 11 листопада 1993 p., «Про радіо і телебачення» щ 21 грудня 1993 p., змінами та доповненнями від 2 червня 1995 р. «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., «Прс захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994р, «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р., «Про рекла­му» від 3 липня 1996 p., окремі норми Цивільного кодексу Укра­їни, Закону України «Про державну таємницю* від 2 І січня 1994р., укази та розпорядження Президента України, постанови Кабіне­ту Міністрів, ратифіковані Верховною Радою України, міжна­родні пакти у цій галузі.

Уст. 19 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлен­ня, це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свобод, шукати, одержувати і поширювати інфор­мацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 19) дотримується такого ж трактування права на свободу слова. У документі уточнено, що воно може бути здійснене в усній, пи­семній, художній формі вираження або за допомогою друку чи іншими способами.

У Міжнародному пакті наголошується, що користування пе­редбаченим правом накладає особливі обов'язки і відповідаль­ність. Воно може бути, отже, пов'язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними для поважання прав і репутації інших осіб, для охорони держав­ної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності на­селення.

Основні положення, які забезпечують права людини щодо свободи слова, визначені Конституцією України 1996 р., у розді­лі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Відпо­відно до ст. 24 Конституції, громадяни мають рівні конституцій­ні права і свободи, є рівними перед законом. У ст. 22 встановле­но, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані», разом з тим Конституцією передбачено, що «при