Психолого-педагогічні консультації

1. Роль сім’ї у розвитку дитини.

2. Сім’я як психотерапевт.

3. Виховний потенціал сім’ї.

4. Сімейна атмосфера.

5. Сімейні ролі і стосунки.

6. Сім’я як система.

7. Сім’я як джерело психічної травми.

8. Сім’я з порушеною структурою.

9. Подружні конфлікти і емоційний стан дитини.

10. Батьківський авторитет.

11. Особистий приклад батьків.

12. Деструктивна, проблемна сім’я.

13. Конфліктна, аморальна і асоціальна сім’я.

14. Конструктивна, гармонійна сім’я.

15. Діти як безумовна цінність.

16. Як любити дитину.

17. Заохочення і покарання в сім’ї.

18. Сімейна жорстокість.

19. Види порушень сімейного виховання і характер дитини.

20. Батьківська позиція і батьківське програмування.

21. Вікова динаміка батьківського відношення до дітей.

22. Дитячо-батьківські конфлікти: профілактика і вирішення.

23. Роль сім’ї у попередженні неуспішності і недисциплінованості дитини.

24. Соціально-педагогічна занедбаність у дитячому віці.

25. Відхилення у поведінці дітей і підлітків та їх попередження.

Педагогічні доручення

1. Підготувати дитину до навчання у школі.

2. Організувати домашню навчальну працю.

3. Організувати сімейні читання.

4. Організувати працю в сім’ї.

5. Економіка сім’ї.

6. Сімейне хобі.

7. Сімейні походи і екскурсії.

8. Сімейні свята.

9. Нова сімейна традиція.

10. Режим дня дитини в сім’ї.

11. Профілактика захворювань.

12. Спостереження за дитиною в домашніх умовах.

13. Сімейна взаємодопомога у важкій ситуації.

14. Аналіз сімейного конфлікту.

15. Лист моїй дитині.

16. Знайомство з друзями дитини.

17. Сімейний вечір.

Педагогічні практикуми

1. Яка ви мама (тато).

2. Досвід сімейного виховання.

3. Яка у вас дитина.

4. Що турбує батьків.

5. Програма навчання і виховання дитини у дитячому садку.

6. Шкільні програми і підручники.

7. Труднощі дітей у навчанні.

8. Як допомогти дитині навчатися.

9. Психологічна характеристика дитини.

10. Мікроклімат сім’ї.

11. Чи добре ви поводитесь із своєю дитиною.

12. Діти і батьки: протистояння і співробітництво.

13. Щасливі батьки і діти.

14. Ідеальний батько (мама) і ідеальна дитина.

15. Чи справедливі ви з дитиною?

16. Як передати свою любов дитині.

17. Список претензій до дитини.

18. Як поділити відповідальність з дитиною.

 

КОРЕКЦІЯ

ТРЕНІНГИ

Тренінгове заняття №1. Корекція стосунків у сім’ї.

1.1.“Виговорись” – дайте клієнту можливість виговоритись. Слухайте уважно. Нехай говорить, говорить, говорить. Виплескуючи слова, він очищає власну душу.
1.2.“Напиши листа” – коли людина небагатослівна, то рекомендується дати їй напір, ручку і нехай вона напише те, про що думає. Коли закінчить писати, нехай вкладе лист у конверт, заклеїть його і віддасть вам. Ефект ідентичний тому, який отримано у вправі 1.
1.3.“Зробіть приємне” – ця вправа покликана дарувати знаки уваги. Оскільки часто в неблагополучній сім`ї людина позбавлена нормального спілкування, то будь-який інтерес до своєї персони з боку будь-кого буде сприйматися із вдячністю. Досвід показує, що навіть просте запитання “Як справи?” може врятувати життя людині.
1.4.“Фіксація точки” – необхідно, щоб клієнт вибрав на стіні точку й уважно дивився на неї. Його увага і думки повинні бути цілком концентровані на фіксації свого погляду тільки на одній точці. Порадьте, щоб засуджений ні про що не думав, крім, як про те, щоб утримати увагу на аркуші.
1.5.“Звільнення гніву”
Мета: активні енергійні вправи застосовуються для стимулювання або вираження почуття, а також для відкритого дослідження почуттів у контрольних умовах.
Матеріали: пластикова вибиванка, матрац або пінопластовий мат.
Процедура: людина стає обличчям до матрацу, ноги на ширині 40-50см, коліна зігнуті. Удари завдають вибиванкою сильно, але розслаблено. Можна викрикувати обвинувачення на адресу уявлюваного кривдника. Після 10хв. таких дій треба дати людині заспокоїтись і провести бесіду.
1.6.“Індивідуальне малювання”.
Мета: вираження своїх почуттів.
Матеріали: папір, кольорові олівці, фарби.
1.7.“Прорвися коло” – кілька людей беруться за руки й утворюють коло. Той, хто відчуває на собі відторгнення з боку навколишніх, повинен прорвати коло і проникнути в нього. Ця фізична дія допоможе йому стикнутися із почуттям активного зближення з іншими, що звичайно стимулює комунікативні потреби.
1.8.“Падіння з довірою” – учасники заняття розподіляються на пари. Одна людина буде падати, а інша – ловити. Якщо ви ловите, станьте на коліна або ледве присядьте приблизно в 90 см за своїм партнером, щоб стигнути перервати падіння. Якщо ви падаєте, станьте спиною до свого партнера. Закрийте очі, розслабтеся не підстраховувати себе під час падіння. Поміняйтеся з партнером місцями. Вправа дає гарні можливості для зміцнення взаємодії довіри і виникнення групової згуртованості.
1.9.“Підняття тіла” – учасник, що відчуває самотність або потребує турботи і підтримки членів групи, лягає на спину із заплющеними очима. Члени групи утворюють коло і дуже повільно починають піднімати його, м’яко гойдаючи. Потім повільно опускають на підлогу.

Тренінгове заняття № 2. Релаксація та усвідомлення можливості контролю власного емоційного та фізичного напруження.

2.1.Вправа “Зморшки”.
Ведучий пропонує членам групи принести на заняття дзеркало. А тепер треба кілька разів вдихнути і видихнути, взяти у руки дзеркало, подивитися в нього і широко всміхнутись своєму відображенню. Далі він дає команду зморщити обличчя: спочатку чоло, потім брови, ніс, щоки... Підняти і опустити плечі... Розслабити м’язи шиї і плечей. Розслабити всі м’язи обличчя... Якщо хтось відчуває напруження, треба собі сказати: “я спокійний...” й ще раз спробувати розслабитись.
2.2.Вправа “Маріонетка”.
Ведучий пропонує учасникам уявити себе ляльками, стати прямо й завмерти.
Ви стали твердими як Буратіно. Напружте плечі, руки, пальці – уявіть, що вони дерев’яні. Напружте ноги і коліна та продійтеся по кімнаті. Ваше тіло дерев’яне. Напружте обличчя і шию, зморщите чоло, стисніть щелепи.
А тепер скажіть собі: “Розслабся і розм’якни”. Розслабте м’язи. Можете промасажувати однією рукою другу, кінчиками пальців промасажувати обличчя.
А зараз уявіть собі, що вас підвісили за руку. Ваше тіло знаходиться в одній позиції, а вся решта бовтається. Походіть по кімнаті з підвішеною рукою.
Тепер вас підвісили за шию, плече, палець...
Вправу можна виконувати із закритими очима.
2.3.Вправа “Небо”.
Сядьте в крісло прямо, спираючись на спинку, але не напружуйтесь. Ноги повинні торкатись підлоги. Закрийте очі. Уявіть прекрасне голубе небо. По ньому пливуть хмари. Ви спостерігаєте за ними. Якщо ви про щось думаєте, нехай ваші думки летять разом з хмарками. Ви зосереджені на небі. Людина, яка дивиться на хмари, - ваш внутрішній спостерігач, він завжди спостерігає за вашими думками. Внутрішній спостерігач дуже спокійний, врівноважений та щасливий. Ви відчуваєте спокій, тишу і радість. Відкрийте очі. Деякий час посидьте спокійно. А тепер повільно встаньте.
2.4.Вправа “Повітряна кулька”.
Уявіть, що у ваших грудях знаходиться повітряна кулька. Вдихніть через ніс і повністю заповніть легені повітрям. Видихніть його ротом й відчуйте, як воно виходить з легенів. Повторюйте, не поспішаючи. Дихайте та уявляйте, як кулька наповнюється повітрям й стає все більшою і більшою. Повільно видихніть ротом, ніби повітря тихенько виходить з кульки.
Зробіть паузу у порахуйте до десяти.
Знову вдихніть і наповніть легені повітрям. Затримайте його, порахуйте до трьох, уявляйте при цьому, що кожна легеня – це надута кулька. Видихніть. Відчуйте, як тепле повітря проходить через легені, горло, рот.
Повторіть три рази, вдихаючи ти видихаючи повітря. Зупиніться та відчуйте, що ви сповнені енергії, а все напруження зникло.
2.5.Вправа “Аукціон”.
Ведучий пропонує організувати аукціон способів, які допоможуть підняти поганий настрій. Учасники пропонують свої способи, а ведучий записує їх на дошці. Після цього відбувається обговорення.
Мета: посилення навичок контролю свого емоційного стану шляхом активного творчого ставлення до можливостей самостійно впливати на покращення свого настрою.
2.6. Вправа “Як виразити образу і незадоволення”.
Ведучий заздалегідь готує листівки з найбільш типовими образами, характерними для учасників даного віку. Кожна листівка розрізається на 4 частини. На них записані:
а) роль того, хто ображає;
б) роль ображеного, який реагує агресивно;
в) роль ображеного, який реагує невпевнено;
г) роль ображеного, який реагує з почуттям власної гідності.
Завдання для учасників: з’єднати частини листівок в одне ціле і розіграти сценку для всіх. Кожна група показує різні типи реагування на ту ж саму ситуацію. Після цього обговорюються “вдалі” і “невдалі” способи реагування.
Мета: набуття підлітками навичок прояву емоцій та свого ставлення до ситуації більш позитивними та ефективними способами, усвідомлення неефективності та шкоди “невдалих” способів реагування.

Тренінгове заняття № 3. Придбання навичок безконфліктної поведінки.

3.1.Вправа “Ніжні слова”.
У грі бере участь тільки чоловіча половина групи, а жінки – журі. За командою ведучого чоловіки починають говорити ласкаві, ніжні слова жінкам. Спочатку всі по колу говорять ніжні слова одній жінці, потім другій, третій..., щоб жодна не залишилась без ніжних слів.
Повторюватись не можна. Після кожного кола жінки оцінюють, які вислови були насправді ніжними. Той, хто не зможе придумати ніжного слова, вибуває з гри.
Мета: отримання необхідної їм ніжності, уваги, чуйних і приємних слів, а також набуття навичок вербального і невербального прояву свого гарного ставлення до інших.
3.2.Вправа “Групова скульптура”.
У центрі кімнати виходить перший учасник і приймає якусь позу. До нього прилаштовується другий, до них – третій, і так далі.
При виконанні вправи слід діяти у швидкому темпі і стежити, щоб композиції не були мозаїкою ізольованої одна від одної фігур, а були об’єднані спільною ідеєю.
Мета: набуття клієнтами навичок діяти спільно, розуміння впливу та переваги колективного ставлення і підтримки перед випробуваннями у життєвих ситуаціях.
3.3.Вправа “Асоціації”.
Члени групи почергово говорять один одному, які асоціації викликає той чи інший учасник. Той, хто слухає, потім висловлює, з якими асоціаціями він погоджується, а з якими – ні.
Мета: набуття клієнтами навичок аналізу своєї та чужої поведінки, співвідносити своє уявлення про себе з тим образом, який він справляє на оточуючих.
3.4.Вправа “Випадок, коли мене несправедливо образили”.
Учасники розбиваються на пари і отримують завдання згадати випадок, коли їх несправедливо образили. Один з них розповідає свою ситуацію, а інший повинен довести, що він міг вчинити інакше та уникнути образи. Через 5 хвилин учасники міняються ролями.
Мета: усвідомлення учасником і його опонентом можливості інших варіантів сприйняття ситуації та поведінки в ній. Отримання гравцями позитивного досвіду безконфліктної поведінки.
3.5.Вправа “Що краще?”.
Ведучий пропонує пригадати, коли кожен з учасників зробив поганий вчинок, а його вибачили. А потім пригадати, коли він сам побачив поганий вчинок. Свої думки з цього приводу члени групи можуть висловити в колі.
Мета: клієнти порівнюють почуття наслідків одного та іншого свого вчинку; модель їх поведінки збагачується варіантом емоційно більш позитивного вчинку.
3.6.Вправа “Скринька образ”.
Учасники групи записують 1-2 вчинки іншої людини, які їм не вдалося вибачити, і кладуть папірці із записами у скриньку. Потім приймають рішення, що зробити зі змістом цієї скриньки (спалити, порвати, викинути і т. ін.). Зі словами: “Я вибачаю тебе, мій кривднику, і більше не серджуся на тебе” група виконує обрану дію.
Мета: звільнення клієнтів від руйнівного почуття образи.
3.7.Вправа “Подолання труднощів”.
Один із учасників відправляється в дорогу по колу. Завдання інших – виставляти у нього на дорозі перешкоди. По дорозі герою доводиться долати перешкоди; необхідно подивитись, як він це робить:
– обходить стілець справа чи зліва;
– перестрибує через нього;
– відкидає його в сторону;
– просто відставляє його і йде далі;
– розвертається і йде в іншу сторону;
– пробігає частину шляху раніше, ніж хтось поставить стілець на ній;
– заважає іншому поставити стілець на своєму шляху.
Можна запитати, що він думає з приводу того, чому він так робить?
Бажано, щоб через цю вправу пройшли всі учасники групи. Це є додатковим діагностичним матеріалом для ведучого, який він може використовувати при розробці індивідуальних рекомендацій.
3.8. Вправа “Переступити межу”.
На підлозі накреслена лінія; всім учасникам пропонується розбитись на пари і встати по обидві сторони від лінії. Після того, як ведучий пояснить правила гри, учасники беруть свою пару за руки і починають. Завдання полягає в тому, щоб перевести свою пару на свою сторону (правильний спосіб: не перетягувати, а просто перейти). Після того, як вправа закінчилась, ведучий може розповісти, що існує декілька способів:
- спробувати перетягти силою;
- переконати перейти на свою сторону;
- вмотивувати чимось цікавим для напарника;
- вмовити напарника побути деякий час на вашій стороні, а потім перейти на його.
Потім всі можуть випробувати кожен спосіб.
Ведучий відмічає: “Ми ще раз впевнились, що у різних ситуаціях, в т. ч. і в конфліктах, завжди можна повести себе по-різному; при цьому можна вибирати, який спосіб є найбільш для вас вигідним і який не потребує великих зусиль”.
3.9. Вправа “Пристосування”.
Один з учасників під час бесіди на будь-яку тему (про погоду, роботу, їжу...) з інтервалом близько 1 хв. приймає різні пози. Другий, уважно слухаючи його, висловлюється: бере активну участь у розмові, намагається скопіювати пози співрозмовника, так, щоб все виходило природно. Група оцінює, наскільки це в нього виходить. Можна пояснити, що таке пристосування допомагає зрозуміти стан іншої людини і зробити його більш сприйнятливим для того, що ви будете говорити.

4.Технологія проведення бесіди “Коли я гніваюсь”.

У ході бесіди ведучий намагається спонукати до саморозкриття учасників і з’ясувати, що може викликати у них негативні емоції, які ситуації, яка поведінка оточуючих, які події, які невдачі. Можна запитати: “Що викликає найбільш сильну злість, що викликає образу, що гнів, що відчай. Як це відбувається? Як ви сердитесь? Коли це відбувається? Скільки може продовжуватись ваша злість? Як ви потім себе почуваєте? Що відбувається в результаті вашої злості? Хто страждає більше всього? Що може вас заспокоїти, якщо ви розгнівались і т. д.”. При цьому ведучий може почати з себе (“Не лякайтесь бути відвертими; кожен занепокоєний передусім своїми почуттями і тим, як їх висловити, не звертає уваги на ваші”).
У кінці ведучий, підкріплюючи свої вислови прикладами із бесіди, відмічає наступне:
– всі люди інколи сердяться. Важливим є те, через що вони зляться і як це виражають, що при цьому з ними відбувається;
– коли ми сердимося, у нас прискорюється дихання (робиться глибоким), серце б’ється швидше, лице наливається кров’ю. В цей час організм може отруюватись гормонами, які супроводжують злість;
– інколи по одній і тій самій причині ми сердимось більше, інколи менше. Це означає, що є речі, які на це впливають;
– кожна людина може слідкувати за тим, як вона виражає злість;
– кожен може вибирати із декількох способів той, як проявити свою злість; при цьому майже завжди можна вибрати спосіб з найменшими наслідками;
– кожен може навчитися, як вибирати ці способи.

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ У СІМ’Ї

ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Шляхи і способи виходу з конфлікту, зниження напруженості в між особових стосунках партнерів:

1. Необхідно пом'якшити чи навіть заперечити можливу провину:

ü визнати певну обґрунтованість його дій;

ü показати розуміння його стану;

ü виправдати його дії обставинами;

ü виразити впевненість, що у партнера не було поганих намірів;

ü дати зрозуміти партнеру, що його поведінка некоректна.

2. Якщо нормалізація не відбувається, варто подумати, чи не дали ви самі привід для конфліктної поведінки. Якщо приводу ви не давали, то дуже можливо, що причина такої поведінки партнера не у вас, а у ситуації, яка діє негативно на партнера.

3. Треба усунути причину конфлікту. Краще зробити так:

ü усунути випадковий привід для конфлікту чи роз'яснити неможливість його усунення;

ü визнати свою частину провини;

ü пом'якшити свою провину; ви діяли по-своєму логічно, обґрунтовано і зовсім не були із злим наміром по відношенню до партнера;

ü попросити пробачення.

4. Коли і після цих зусиль конфлікт не вичерпаний, слід здійснити конструктивну критику конфліктної поведінки партнера. З цією метою слід тактовно висловити думку, що дії партнера:

ü необґрунтовані або зовсім необґрунтовані;

ü спричиняють вам чи оточуючим реальні незручності;

ü викликають негативні емоції.

5. Внести конструктивні пропозиції відносно дій партнера і норм ваших взаємин з партнером.

6. Знизити значущість нанесеної партнером шкоди:

ü висловити думку, що все зводиться до непорозуміння з незначним вибачливим промахом;

ü показати, що все легко виправити.

7. Висловити жаль з приводу:

ü обставин;

ü поведінки партнера;

ü необхідності вести подібну розмову.

8. Корисно буває дати партнерові можливість розрядитися: вдатися до гумору, а також дати виговоритися.