Формування вміння порівнювати 2 предмета по довжині, ширині, висоті, товщині за допомогою прийомів прикладання та накладення (3 - 4 роки)

1 етап. Прийом прикладання.

Алгоритм порівняння предметів за величиною (наприклад, по довжині):

1. Дітям пропонується 2 однакових предмета за всіма ознаками, крім порівнюваного (крім довжини).

2. З'ясовується, чим відрізняються предмети.

3. Пропонується перевірити який предмет, наприклад, довший.

4. Для цього предмети треба розташувати так, щоб вони стосувалися по порівнюваних ознак: по довжині по ширині по висоті по товщині

5. Предмети підрівнюються з одного боку.

6. Ведеться міркування про наявність або відсутність зайвого шматочка. Висновок: та смужка, у якої є зайвий шматочок - довший, якщо шматочка не вистачило - коротше.

7. Протяжність показується розставленими руками (за допомогою рухового аналізатора).

8. Потім дітям пропонуються ситуації і вправи, в яких необхідно порівняти предмети за однією з ознак. Прийом накладання, як правило, використовується для порівняння плоских предметів по довжині або ширині, або для порівняння площинних зображень об'ємних предметів. Методика порівняння аналогічна як для прийому прикладання з тією різницею, що:

- Предмети повинні обов'язково відрізнятися за кольором;

- Предмети накладаються один на одного: по ширині, по довжині.

У середньому віці дітей вчать порівнювати предмети відразу за 2-ма ознаками (наприклад, довжині і ширині), але спочатку одна з ознак повинна бути однакова у двох предметів, наприклад: знайти стрічку такої ж довжини, але ширше. Потім пропонуємо порівнювати різні предмети за двома різними параметрами. У старшому віці дітей вчать порівнювати предмети відразу за трьома ознаками.

Порівняння 2-х предметів за масою (3-5 років)

1 етап (мол.вік.). У ситуаціях повсякденного життя, в процесі спілкування та ігор вводяться в активний словник дітей слова «важкий, легкий», «важче, легше». Пояснюється значення цих слів. Використовуються такі ситуації, як пересування меблів, катання на гойдалках, гра в кораблики (кораблики - бруски різної тяжкості).

2 етап (сер.гр.). Вчать дітей порівнювати 2 предмета за масою, використовуючи метод імітації руками руху важільних ваг. Правила зважування: беремо предмети в руки, долоні догори, розпрямляємо долоні, виконуємо рух важільних ваг трохи витягнутими вперед руками. Визначаємо, в якій руці предмет важче; міняємо предмети місцями і повторюємо зважування. Робимо висновок: «червоний кубик був важчий і в правій і в лівій руці, значить він важчий від синього». Наочний матеріал повинен бути відмінним тільки за порівнювальними ознаками і кольором.

Варіанти наочного матеріалу:

- Предмети з матеріалу різної щільності;

- Порожнисті предмети, в які насипається що-небудь або кладеться вантаж. Завдання вирішується в індивідуальному порядку, тому маса невидима.

Формування вміння порівнювати більше 2-х предметів за розміром і масою (2 - 6 років)

1 етап (2-3 роки.). У ході ігор з матрійками та іншими іграшками-вкладками діти впорядковують предмети методом проб і помилок.

2 етап (4-5 років). Показується спеціальний метод упорядкування. Спочатку даються вправи на знаходження місця предмета серед інших в готовому упорядкованому рядку. Потім пропонується упорядковувати предмети за заданим ознакою: спочатку за зразком, потім за словесною інструкцією (від самої короткої до найдовшою). Спочатку даються вправи на побудову зростаючих по величині, а потім зменшуючи рядів. У формулюванні завдань обов'язково вказується не тільки порядок упорядкування, але й напрямок розкладання предметів (знизу - вгору, зліва - направо). Необхідно використовувати в мові найвищий ступінь порівняння прикметників (найкоротша, довший, ще довший, найдовша).

На цьому етапі використовуються методи:

- На око (повинно бути 3-4 предмета, сильно контрастних за порівнюваними ознаками),- Шляхом підрівнювання з одного боку усіх предметів (повинно бути 3-5 предметів, сильно контрастних за порівнюваними ознаками). Ігрові та навчальні ситуації: наведи порядок (ляльки, машинки, матрійки); допоможи мамі консервувати (внизу найбільші, вгорі найдрібніші); переказ творів художньої літератури («Три ведмеді»).

3 етап (з 5 років). Вчать упорядковувати більше 5 предметів по довжині, ширині, висоті, товщині і порівнювати 3 предмета за масою. Контраст в розмірах зменшується. Вчать упорядковувати за допомогою методу попарного порівняння (накладання або зважування). Наприклад, треба впорядкувати 3 кульки за масою: червоний, жовтий, зелений. Нехай нам потрібно розташувати кулі від самого легкого, до самого важкого зліва направо. Ставимо завдання: з усіх кульок вибрати найлегшу. Для цього ми беремо 2 будь-які кульки і порівнюємо їх за масою; із них вибираємо ту, яка легша; залишаємо її в руках, а другу відкладаємо вбік. Беремо 3-тю кульку і порівнюємо з тією, що в руці. Знову з 2-х куль вибираємо ту, яка легша і кладемо її першою зліва - «найлегша кулька»; далі з решти кульок знову вибираємо саму легшу. Яка легша, кладемо другою, що залишилася кладемо останньою, вона - «найважча». Тобто кожен раз з решти предметів шукаємо найлегшу. Цей метод використовується, якщо предметів багато і вони мало контрастні за порівнюваними ознаками. На практиці часто крім цього методу діти користуються змішаним методом: і за допомогою окоміру, і методом попарного порівняння.

4 етап (5-6 років). Дітям пропонуються ускладнені варіанти вправ.

- Одні й ті ж предмети упорядкувати спочатку за однією, а потім за іншою ознакою.

- Порівнювати предмети в ряді не тільки з сусідніми, але з усіма попередніми і з усіма подальшими. Міркування ведуться на основі властивості транзитивності.

- Вправи на визначення самого високого (найнижчого предмета) на основі логічних міркувань. Спочатку ці вправи виконуються з опорою на наочність, а потім тільки по словесній інструкції. (Миколка вище Сергійка і нижче Саші. Хто найвищий?)

Упорядковувати предмети можна не тільки за ознакою величини, але і за іншими ознаками (відтінки кольору, кількість). З 5-6 років можна вчити дітей проводити упорядкування явищ в природі, справ упродовж дня.

Формування вміння порівнювати величини предметів за допомогою умовної мірки-посередника (5 - 6 років)

Слід починати з проблемної ситуації, в якій діти ставляться в такі умови, що не можуть порівняти предмети за допомогою відомих методів. Для даного прийому умовна мірка повинна бути більше або дорівнює порівнюваним предметам і мітка ставиться на самій умовній мірці.

Правила лінійного виміру:

1. Мірка прикладається точно до початку предмета (ліворуч, якщо порівнюємо довжину, знизу - якщо порівнюємо ширину або висоту).

2. Мірка прикладається по найкоротшій прямій (цю лінію дітям показуємо).

3. У тому місці, де закінчився предмет, ставиться мітка на мірці (кольоровими олівцями).

4. Аналогічно вимірюється інший об'єкт.

5. Проводиться міркування про просторове розташування міток (так як червона мітка ближче до початку предмета, ніж синя, то перший об'єкт менший). Можливі варіанти: - Мірка відрізається в тому місці, де закінчився об'єкт, прикладається до іншого предмета і ведеться міркування (якщо мірка більше другого предмета, то перший предмет більше другого).- Кожен предмет вимірюється різними мірками, і мірки порівнюються шляхом додатка. За допомогою цього методу порівнюють обсяги рідких і сипучих тіл. Необхідно визначити: у якій з двох посудин більше рідини. Для цього візьмемо третю посудину (посередник), спочатку переллємо в нього з 1-го, зробимо мітку на посудині-посереднику на рівні стояння рідини; то ж проробляємо з 2-ма посудинами, ставимо мітку іншим кольором. Міркуємо про просторове розташування міток (якщо синя мітка нижче, то рідини в 1-шій посудині більше).

Можливі варіанти:

- Можна не виливати рідину назад в другу посудину, а відразу робити висновок (тому рідина вище мітки, що показує рівень у першій посудині, то в другій посудині рідини більше, ніж у першій).

- Посудина-посередник береться однакової форми з одним з порівнюваних судин. Тоді обсяг порівнюємо по висоті стояння рідини в посудині-посереднику і посудині, рівній її за формою.

Вимоги до демонстрації методу використання мірки-посередника:

1. Діти повинні бути розбиті на підгрупи, перебувати поруч з місцем, де проходить вимір, щоб усім добре було видно.

2. Посудини повинні бути обов'язково різної форми, прозорими, а рідина - підфарбована.

3. Вихователь повинен дослід проробити напередодні.

Формування вміння порівнювати і вимірювати предмети за величиною за допомогою умовної мірки як одиниці виміру (5 - 6 років)

Для цього методу умовна мірка повинна бути менше вимірюваних об'єктів, мітка ставиться на вимірюваних об'єктах, результат вимірювання виражається числом. Навчання слід починати з проблемної ситуації, в якій не можна скористатися відомим методом (яка відстань більше: від берези до веранди або від берези до лавки?).

Правила лінійного вимірювання:

1. Мірка прикладається точно до самого початку (зліва - якщо по довжині; знизу - якщо по ширині і висоті).

2. Мірка прикладається і переміщається по найкоротшій прямій, ця пряма дітям показується.

3. У тому місці, де закінчилася мірка, ставиться мітка на об'єкті.

4. Наступного разу мірка прикладається точно до мітки.

5. Вимірювання ведеться до тих пір, поки предмет не закінчиться.

6. Проговорюється, що чим вимірювали і який результат.

7. Аналогічно вимірюється інший предмет і на основі порівняння результатів вимірювання робиться висновок.

Кількість мірок можна підрахувати 2 способами:

- Після кожного прикладання мірки ставиться фішка. Важливо фішки ставити не в тому місці, де знаходиться мітка, а в зазначеному місці окремо. Однак у процесі лінійного виміру фішки можна не використовувати, тому результат вимірювання залишається наочним.

- Дітям пояснюється, що величина проміжків між рисками дорівнює величині умовної мірки. Тому достатньо порахувати кількість проміжків і зробити висновок про кількість умовних мірок. За допомогою цього методу можна порівнювати обсяги рідких і сипучих речовин. Наприклад, необхідно порівняти: в якій з двох посудин більше речовини. Для цього візьмемо більш дрібну мірку і з її допомогою пересиплемо всю речовину 1-ї посудини в яку-небудь ємність. Наповнення кожної мірки позначаємо фішкою. Підраховуємо кількість фішок. Аналогічно вимірюємо кількість речовини в другій посудині.

Правила для вимірювання об’ємів:

1. Кожного разу необхідно дотримуватися однакової повноти мірки (або рівно по краю або з гіркою).

2. Переливши рідину за допомогою мірки, ставиться фішка. У підсумку виходить стільки мірок, скільки фішок.

3. Проговорюється, що чим виміряли і який результат.

4. Аналогічно вимірюється обсяг іншого предмета і на основі порівняння результатів вимірювання робиться висновок. При першій демонстрації вимірювання об’єму доцільно зробити результат вимірювання видимим: взяти стільки умовних мірок, скільки їх міститься в посудині, тобто не використовувати фішки. За допомогою цього методу можна порівнювати маси об'єктів.

Правила вимірювання мас:

1. Врівноважуються ваги.

2. Кладеться об'єкт на ліву шальку терезів, а на праву - послідовно важки (умовні мірки) до тих пір, поки ваги не урівноважаться.

3. Підраховується кількість важків.

4. Проговорюється, що чим вимірювали і який результат.

5. Аналогічно вимірюється маса іншого предмета і на основі порівняння результатів вимірювання робиться висновок.