Диктант як форма вступного випробування

 

Диктанти для вступних іспитів добираються відповідно до основних правил орфографії та пунктуації, з урахуванням таких вимог: відображення рівня розвитку сучасної української мови; наповненість орфограмами та пунктограмами, різноманітною лексикою і стилістичними засобами, передбаченими Програмою; відповідність нормам літературної мови; обсяг текстів: від 180 до 200 слів. Зміст текстів зорієнтовані на тематику культурологічної змістової лінії, тобто представляють українську літературу, історію, звичаї і традиції, мистецькі скарби, матеріальну і духовну культуру українського народу, загальнолюдські цінності.

Тексти диктантів відповідають вимогам структурної цілісності та логічної завершеності, зрозумілі за змістом для вступників відповідної вікової категорії.

Критерії оцінювання вступного диктанту

- орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

- однакові помилки в тому ж слові, що повторюється в диктанті, вважається однією помилкою;

- помилки на те саме правило, але в інших словах, вважаються різними помилками;

- розрізняють грубі і негрубі помилки, тобто такі, що істотно впливають на рівень грамотності, або навпаки;

- до негрубих помилок відносять такі:

- у винятках з усіх правил; у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;

у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

у випадках написання разом і окремо частки не з прикметниками та дієприкметниками, що є присудками у реченні;

у випадках, що вимагають розрізнення вживання не і ні у таких сполученнях: не хто інший, як...; не що інше, як... тощо;

у заміні українських літер російськими; у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності.

 

При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки: на правила, що не включені до даної Програми; у передачі так званої авторської пунктуації; помилки, що спотворюють звуковий склад слова.

При підрахуванні помилок дві негрубі помилки вважаються за одну грубу помилку, три виправлення – за одну негрубу помилку, п’ять виправлень - за одну грубу помилку; одне виправлення не враховується при підрахуванні помилок від 9 балів; відмінна оцінка не ставиться за наявності трьох і більше виправлень.

Нормативи оцінювання диктанту за 12-ти бальною системою

 

Бали	Кількість помилок
	15 і більше
	13-14
	11-12
	9-10
	7-8
	5-6
	1 + 1(негруба)
	1 негруба
	-

 

Методика проведення вступного випробування

.

Викладач записує на дошці вид роботи й назву тексту. Спочатку викладач читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту,

правописних особливостей та тлумачення значень використаних у ньому слів (з огляду на те, що тексти адаптовано для навчальних потреб, у них практично відсутня так звана авторська пунктуація, немає діалектизмів, застарілих слів, складної зі значеннєвого погляду, а тому малозрозумілої

лексики тощо). Викладач може давати тільки коментарі формального характеру, як-от: розміщення заголовку, запис автора чи джерела

тексту та ін.

Після прочитання всього тексту викладач читає перше речення повністю, а абітурієнти тільки уважно слухають його. Далі це саме речення

диктується для запису частинами, причому кожна частина, як правило, читається тільки один раз (частиною в цьому випадку слід вважати

словосполучення з двох-п’яти слів або частину складного речення приблизно з тією ж кількістю слів). Викладач може повторно прочитати частину

речення, якщо вона велика за обсягом, у ній змінено нормативний порядок слів або під дією певних зовнішніх чинників абітурієнти недочули якогось

слова або словосполучення). Після того, як абітурієнти запишуть усе речення, його слід прочитати повністю повторно, щоб абітурієнти мали

змогу перевірити записане.

У такий спосіб диктується кожне речення тексту. Викладач обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз від початку до кінця, роблячи паузи між реченнями, дещо триваліші від звичайних, і надаючи цим самим змогу абітурієнтам ретельно перевірити написане й усунути можливі помилки. Текст слід диктувати виразно, відповідно до норм літературної мови, з правильним наголошуванням слів та інтонуванням звукового потоку, у такому темпі, щоб абітурієнти встигали вільно його записувати.

Після повторного читання всього тексту диктанти збираються. Часу для додаткової перевірки виділяти не слід: сумніви щодо правописного оформлення роботи абітурієнти повинні вирішувати в процесі написання.

Основні орфографічні та пунктуаційні правила

(Шановні абітурієнти!

Ретельно повторіть орфографічні та пунктуаційні правила,

Вивчені у школі)

Перелік орфограм

1. Ненаголошені голосні в коренях слів.

2. Роздільне написання прийменників з іменниками та займенниками.

3. Букви, що позначають звуки, які уподібнюються.

4. Перенос слів.

5. М’який знак.

6. Буквосполучення йо, ьо.

7. Апостроф.

8. Подвоєні букви.

9. Приголосні в префіксах.

10. Букви е - и в префіксах.

11. Букви о - а, е - и, е - і в коренях дієслів.

12. Букви о - і, е - і, є - і в коренях слів.

13. Букви и - і після ж, ч, ш, щ, г, к, х.

14. Букви е - о після ж, ч, ш, щ.

15. Чергування у - в, і - й.

16. Букви ч, щ, в іменниках із суфіксом -ин-.

17. Буквосполучення -чн- у прикметниках із суфіксом -н-.

18. Буквосполучення -зьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств-.

19. Спрощення в групах приголосних.

20. Букви о-е-є в складних словах.

21. Написання складних слів.

22. Букви и - і в словах іншомовного походження.

23. Подвоєння в словах іншомовного походження.

24. Велика буква і лапки у власних назвах.

25. Букви о, е, є в закінченнях орудного відмінка однини і множини іменників І відміни

26. Букви а, я, у, ю в родовому відмінку однини іменників ІІ відміни.

27. Букви о, е, є в закінченнях давального й орудного відмінка однини іменників ІІ відміни.

28. Одна і дві букви перед закінченням орудного відмінка однини іменників ІІІ відміни.

29. Букви и, е, є в суфіксах -ичк-, -ичок-, -ечк- (-єчк), -енн- (-єнн-),-ив-,-ев-.

30. Не з іменниками, прикметниками, прислівниками.

31. Н, нн у прикметниках.

32. Букви и, і, ї, йо, ьо, о, е, є в російських прізвищах.

33. Буква ь у числівниках.

34. Написання разом числівників на позначення сотень у непрямих відмінках.

35. Ні в заперечних займенниках.

36. Дефіс у неозначених займенниках.

37. Не з дієсловами.

38. Буквосполучення -ться, -шся, у дієсловах.

39. Букви е(є), и(ї) в особових закінченнях дієслів.

40. Частка б (би) з дієсловами умовного способу.

41. Букви и-і в закінченнях дієприкметників.

42. Буква н у суфіксах дієприкметників.

43. Буква е в суфіксі -ен- пасивних дієприкметників.

44. Не з дієприкметником.

45. Буква и в суфіксах дієприслівників.

46. Одна буква н і дві букви нн у прислівниках.

47. Ні з прислівником.

48. Дефіс у прислівниках.

49. Написання прислівників разом.

50. Букви и, і в кінці прислівників.

51. Написання прийменників разом, окремо і через дефіс.

52. Написання сполучників разом і окремо.

53. Дефіс у вигуках.

Перелік пунктограм

1. Розділові знаки в кінці речення.

2. Тире між підметом і присудком.

3. Виділення комами порівняльних зворотів.

4. Тире в неповному реченні.

5. Розділові знаки при однорідних членах речення.

6. Розділові знаки при звертаннях.

7. Розділові знаки при вставних словах і реченнях.

8. Розділові знаки при відокремлених означеннях і прикладках.

9. Виділення комами відокремлених обставин і додатків.

10. Розділові знаки при уточнюючих членах речення.

11. Розділові знаки при вигуках, стверджувальних і заперечних словах.

12. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.

13. Розділові знаки при діалозі.

14. Розділові знаки при цитатах.

15. Розділові знаки в складносурядному реченні.

16. Розділові знаки в складнопідрядному реченні.

17. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

 

Зразки вступних диктантів

Вас ніколи не тривожило відчуття знайомості якоїсь місцевості — лісу чи поля, де ви раніше не бували й куди навідалися вперше? Це відчуття пригнічує вас, і ви, дивуючись, починаєте впізнавати навколо себе те, з чим раніше не стикалися...

А чи переживали ви колись, довгий час залишаючись наодинці з природою (над лісовою стежкою, скажімо) чи переживали ви тривале відчуття, що душа ваша зливається з цими деревами і їхнім тихим шумом, що вона становить одне ціле з рівномірним погойдуванням очеретини, одне ціле з розсипищами білого піску, з сонячними спалахами на хвилях? Начебто душа природи стала вашою власною, а ваша злилася з душею природи. Ваш розум розчинився в повітрі, проник у судини трав, просочився в найтонші капіляри коріння, рослини мислять по-вашому, а ви мислите по-рослинному...

Ще про одне хочеться запитати: чи не здавалось вам, що на цій землі живете ви вічно, що вашому життю немає початку, що й кінця йому теж не буде? Бо ж не може, правда, не може обірватися раптом на півшелесті, на півсплеску оцей світ, не може перестати існувати пісня вітру...

Наодинці з природою прислухаєшся до биття свого серця і в його битті

вловлюєш, як уперто, як вагомо й значущо б'ється серце вічності, серце самої

природи.

 

(185 слів.) (За Є. Гуцалом.)

 

 

Земле! Ти народжуєш нас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе, як од власної долі, і хоч куди б заносили нас урагани часу, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітися твої обрії, то ми знову прагнемо до тих місць, де вперше побачили тебе з колискової висі, наче перекинуту горілиць, потім з отих віконець маленьких, у чотири шибки — прагнемо на ті споришеві подвір'я, де ми вперше ступили на тебе босоніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою незміряну силу.

Тож лишень тобі дано повертати лебедині зграї з далеких світів. Хто не чув, як стривожено вони ячать, шукаючи тебе в чорних туманах, хто не бачив, як їхні безстрашні ватажки розбиваються вночі об незнані скелі, аби інші жили й могли долетіти до тебе, той ніколи до кінця не збагне, що в людях живуть ті самі закони землі обітованої. Для одних вони стають непереборними лише за тридцять п'ять мільйонів кілометрів від рідної землі, а для інших, що обертаються на менших орбітах, достатньо і тридцяти п'яти...

 

(175 слів.) (За В. Земляком.)

Найцінніший спадок

Варто лише почути святі для кожного українця слова — «воля», «незалежність», «патріотизм»,— як в уяві мимоволі постає образ сивочолого

лицаря, славетного чернігівського полковника, а пізніше І наказного гетьмана Павла Полуботка. Постає так, начебто усі ці поняття уособились в його імені.

Вольовий, цілеспрямований, незалежного характеру і бунтівної думки, він рішуче виступив проти московських порядків, що панували на теренах нашої землі. Він власноруч скасував посаду царського міністра, який наглядав за гетьманськими ділами, сповідував і повсюдно конституцію Пилипа Орлика. Словом, провадив незалежну від Петербурга політику.

Цар вибухнув чорною люттю — Полуботка кинули до Петропавловської фортеці. Коли від жорстоких катувань гетьман заслаб, цар Петро прийшов до нього і почув такі слова: «За невинне страждання моє і земляків моїх будемо судитися у нелицемірного судді, Бога нашого. Він розсудить Петра з Павлом!»

Феномен Полуботка і в тому, що його ім'я ще й досі оповите романтичним серпанком загадковості. Одна з легенд переповідає, що більш ніж двісті сімдесят років тому до одного з англійських банків було покладено Полуботків скарб, призначений ним для незалежної України.

Втім, найціннішим скарбом гетьмана-патріота є незалежність, і скарб цей дійшов-таки до нас, нині сущих!

 

(180 слів.) (За А. Жиколом.)

 

Рекомендована література

1. Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Пазяк О.М., Терлак З.М. Словник труднощів української мови. - К., 1989.

2. Донець Л.С., Мацько Л.І. Вступ до мовознавства. - К., 1989.

3. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. - К.,1989.

4. Козачук Г.О. Українська мова (практикум).- К., 1991.

5. Лобода В.В., Скуратівський В.Л. Українська мова в таблицях: Довідник. -К.,1993.

6. Орфографічний словник української мови. - К., 1999

7. Юшук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1997.

8. Українська мова Практичний довідник. 2-ге вид.: доп.та переробл./Попко О.Г.- Харків:ФОП Співак Т.К., 2011. – 404 с.

9. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посіб. – 7-ме вид.- К.: Вища школа, 2006.- 287 с.

10. Голоскевич Г. Правописний словник. – 13-те вид. – К., 2006

11. Авраменко О.М., Блажко М.Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. І частина. – К.: Грамота, 2012

12. Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису: Навч. Посібник/ За ред. В. В. Різуна. - К.: Либідь, 2003. - 272 с.

13. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики, Бусел В.Т., Перун, 2003

14. Гуйванюк Н.В. та інш. Українська мова. Схеми, таблиці, тести: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2005

15. Козачук Г. Підвищення грамотності учнів: Навчальний посібник. – К.: Освіта, 1993.

16. Практикум з української орфографії та пунктуації. На допомогу вступнику. Методичний посібник/ Укладач: Л. Федчук, Т. Шевчук. – Рівне: РДГУ, 2000

17. Стоян Л. Українська мова: посібник з орфографії та пунктуації. – К.: Наук. Думка, 1998.

18. Український правопис /НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. Потебні; Інститут української мови. – К.: Наук. Думка, 2003.

19. Дмитренко Г., Росоха Ю. Українська мова: Навчальний посібник для учнів 9 класу. – К.: Ред. журналу «Народознавство», 2002.

20. Ужченко В.Д. та ін. Сучасна українська мова: Збірник вправ і завдань: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2006