Правова система Європейського Союзу

Право Європейського Союзу у широкому розумінні – усі правові норми, що діють у Євросоюзі; вони ще мають назву acquis communautaire (надбання ЄС), що охоплює все набуте Європейським Союзом у правовому і політичному розумінні і зафіксоване документально приблизно на 80 000 сторінках.

Право ЄС включає:

• основні принципи права ЄС;
• судові справи ЄС;
• правові норми, що випливають із:
• зовнішніх відносин ЄС;
• доповнюючих правових норм, що містяться у конвенціях, угодах, договорах).

Право Європейського Союзу у вузькому розумінні – це правові норми первинного і похідного (або вторинного) законодавства.

Первинне законодавство складають:

ü засновницькі (або установчі) Договори;

ü додані протоколи та декларації;

ü договори та акти, що видозмінюють інституційну систему;

ü договори та акти, що вносять зміни та доповнення до бюджетних процедур;

ü договори та акти про прийняття нових держав – членів.

ü Похідне (вторинне) законодавство складають:

ü типові акти:

¨ постанови;

¨ директиви;

¨ рішення;

Ø рекомендації;

Ø висновки;

· спеціальні акти:

¨ про внутрішню роботу інституцій Європейського Союзу;

¨ програми загальної гармонізації;

¨ загальні декларації та між інституційні угоди тощо;

· акти органів ЄС:

¨ акти про призначення;

¨ інші акти ЄС (повідомлення, Біла книга, Зелена книга).

Принципи права Європейського Союзу – це неписані джерелаправа, які походять від судової винахідливості і застосовуються суддею у відповідності до спільних цінностей та норм, що становлять конституційну філософію та політику судочинства.

Типологія основних принципів права ЄС:

1. Принцип основних прав

1.1. Права людини та громадянських свобод, що гарантуються національними конституціями та міжнародними інструментами захисту прав людини, серед яких головну роль відіграє Європейська конвенція з прав людини.

1.2. Індивідуальні права, пов’язані із захистом особистого і сімейного життя, житла та кореспонденції, релігійними свободами.

1.3. Права, безпосередньо пов’язані з економічним та соціальним життям (право приватної власності, право вільного здійснення економічної діяльності, захист комерційної таємниці, право на участь у профспілках).

14. Права, пов’язані із свободою слова.

2. Принципи, що витікають з правового Співтовариства

2.1. Прагнення Суду ЄС забезпечити функціонування Європейського Союзу як правового Співтовариства привело до впровадження в правопорядок ЄС обов’язку суворого дотримання принципів, притаманних будь - якій правовій системі, організованій за зразком поваги до права. В цьому контексті можна згадати принцип судового захисту, який поділяється на низу “підпринципів”:

· поваги до наданих прав;

· передбачуваності і ясності чинних норм;

· доброї волі;

· оприлюднення актів;

· незворотності дії;

· законної довіри;

2.2. До цієї категорії відносяться також принципи, пов’язані з правом на ефективний судовий захист і правом на неупереджений процес.

2.3. Можна також трактувати як прояви дотримання права принципи:

· ефективного управління та неперервності державних послуг;

· постійне застосування принципу пропорційності;

· прозорості;

· передбачливості;

3. Структурні принципи

На відміну від попередніх, ці принципи не мають безпосередньо на меті забезпечення захисту громадян ЄС чи підсудних, навіть якщо вони непрямим чином можуть мати такі наслідки. Мова іде про принципи, які певною мірою відображають економічну і політичну структуру Співтовариства.

3.1. Принципи конституційного характеру ‑ це регуляторні принципи, що керують розподілом компетенцій.

Зокрема, це принципи:

· верховенства права;

· субсидіарності і пропорційності;

· інституціональної рівноваги;

· лояльної співпраці між:

o інституціями,

o інституціями і державами – членами,

o державами - членами,

· рівності і солідарності між державами – членами;

· однакового застосування спільних норм;

· безпосередності та верховенства права ЄС;

· принципи ефективного управління та ефективного фінансового управління;

· інші принципи, що приймаються поки що дуже обережно і формулюються таким чином, що дозволяє пророкувати їхнє найближче узаконення, як, наприклад, принцип покарання за порушення права ЄС.

3.2. Принципи економічного характеру головним чином відповідають основним принципам вільного пересування і недискримінації та доповнюються принципами вільної конкуренції та єдності спільного ринку. (Перелік цих принципів не є ні закритим, ні остаточним: так, наприклад, принцип європейської преференції, або принципи економічного і соціального узгодження, які раніше розглядалися як основні принцип права ЄС, були пізніше позбавлені Судом ЄС цієї якості).

Правові акти ЄС

Види правових актів ЄС
Вид акту	Характер акту
Постанова	ü акт загального застосування, обов'язковий в усіх своїх елементах і має пряму дію в усіх державах-членах; ü привілейований інструмент виконання законодавчої функції в ЄС.
Директива	Ø має обмежені чи координовані повноваження; Ø фіксує лише цілі, які мають бути досягнуті, залишаючи вибір засобів за національними урядами.
Рішення	· є обов'язковим у всіх своїх елементах для тих, кому воно адресоване; найчастіше має індивідуальних адресатів.
Рекомендації та висновки	o не мають обов'язкової сили; o орієнтаційні правові інструменти, що запрошують адресатів до вироблення певної лінії поведінки.

 

Висновки до теми:

1. Вивчення конституційних основ права (правової системи) Європейського Союзу дає підстави констатувати, що Договори заснування цього Союзу становлять структуровану систему норм з власними джерелами, розробка і впровадження яких забезпечується інституціями згідно з відповідними процедурами, а ухвалення відбувається через автономні правові механізми.

2. Такий висновок випливає із формулювання Суду Європейського Співтовариства про те, що Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (1957 р.), незважаючи на те, що він був укладений у формі міжнародного договору, все ж таки є основним конституційно - правовим актом Співтовариства.

3. Договори про Європейські Співтовариства заснували новий правопорядок, згідно з яким держави обмежують свої суверенні права у певних сферах, яких стає все більше, а суб’єктами є не лише держави - члени, але й їх громадяни.

4. Головними характеристиками права Європейського Союзу є, зокрема, його (1) верховенство по відношенню до права держав - членів та (2) пряма дія всіх положень, що застосовуються до них самих та їх громадян.

5. Право (правова система) ЄС – це новий правовий порядок, утворений засновницькими договорами, характеризується своєю автономністю та внутрішнім узгодженням власної системи правових джерел, а також специфічною природою взаємовідносин, що існують між правовими нормами Європейського Союзу та національними правовими системами держав - членів.

6. Подальший розвиток ЄС через (а) розширення компетенції в економічній сфері і єдину валюту, (б) розширення компетенції Союзу в сфері зовнішньої і безпекової політики, а також (в) у сфері внутрішніх справ і кримінального правосуддя не надав достатніх аргументів на користь федеральної системи.

7. Конструкція, що об’єднує 25 держав – членів на Європейському континенті, і сьогодні за своїм устроєм залишається особливим утворенням у формі Співтовариства / Союзу, в основі якого поєднується два різних, і одночасно взаємодоповнюючих, типи міжнародного співробітництва: (1) міжнародної організації та (2) міждержавного об’єднання з цілим комплексом цілей і завдань та надзвичайно складним масивом компетенцій і функціональних повноважень. Тому, визначаючи форми устрою сучасного Європейського Союзу, одні вчені вбачають у ньому елементи федерації, інші – конфедерації.

8. Поданий на ратифікацію державами-членами ЄС проект Конституції для Європи юридично оформлює Європейський Союз, уточнює його устрій, статус, природу відносин ЄС з державами - членами, їх громадянами, розмежовує повноваження в ЄС, закладає конституційні основи принципово нової моделі європейського законодавства. Проект Конституції для Європи засвідчує завершення еволюції європейської конструкції до високоінтегрованої конфедерації держав.

9. Новий Союз розглядається як міжнародне об’єднання держав, які, зберігаючи свою незалежність, задля для досягнення наперед узгоджених цілей передають у колективне розпорядження Союзу частину своїх суверенних прав, зокрема й тих, що стосуються внутрішніх справ, а саме питань економіки, ресурсів, монетарно - фінансової політики тощо.

Згідно з новітніми науковими підходами таке міжнародне об’єднання держав кваліфікується як сучасна конфедерація держав.

Список рекомендованої літератури:

1. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу: Навчальний посібник.‑ К.: “К.І.С.”, 2004. – 260 с.

2. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навчальний посібник. / Упорядник – Ін-т європ. політики, Берлін. За наук. ред. В.П’ятницького. – Вид – во “Заповіт”. – 368 с.

3. Володимир Посельський. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. – К.: Смолоскип, 2002. – 168 с.

4. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.

5. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб. / Пер. З англ. – К.: Т – во “Знання”, КОО, 2002. – 381 с. (Європейське право).

6. Сорон Жак – Люк. Курс європейських інституцій: європейська головоломка: Підручник. / Пер. з франц. За ред. В.І. Муравйова. – К.: ІМВ, 2001. – 444 с.

7. Європейський Союз: Консолідовані договори. / Пер. Ю.Петруся. За наук. ред. В.Муравйова. – К.: Вид-во “Port - Royal”, 1999. – 206 c.