Структура програми навчального курсу

Пояснювальна записка

Сучасна літературознавча наука позначена змістовними дослідженнями проблем художнього світу в усій багатоаспектності. І це закономірно. З’ясування особливостей поетики певного автора дає можливість простежити своєрідність вияву його естетичної свідомості. Особливий науковий інтерес викликають перехідні, зламові епохи. До таких належать і кінець ХХ – початок ХХІ століть.

Нинішній етап розвитку літературознавчої науки дозволяє підійти до вирішення даної проблеми з принципово нових, порівняно з роками тоталітаризму та застою, позицій. Так, прикметного для сучасного світу, зростає увага вітчизняних учених до українських сучасних письменників.

“Художній світ літературного твору”, “внутрішній світ літературного твору”, “художній світ письменника” є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Вживаються вони часто і фігурують у назвах статей, монографій, дисертацій, автори яких дуже рідко обтяжують себе завданнями роз’яснити сутність цих термінологічних понять. Ще рідше зустрічаються розмірковування щодо основних принципів аналізу позначених цими термінами об’єктів – тобто художніх світів як конкретних творів, так і конкретних письменників. Пошук літературою власної ідентичності – процес знаковий і постійний. Він зазнає пожвавлень та спалахів у моменти, коли система естетичних вартостей улягає радикальному переосмисленню або ж, навпаки, втрачає гостру актуальність, якщо є недавно вироблений канон і досконалі тексти, котрі той канон стверджують та у привілейовують. У нинішній ситуації переживаємо радше перший сценарій. Дискусія про новий статус і нову якість української літератури, почата ще півтора десятиліття тому, не вичерпана й не закінчена, а раз у раз спалахує з новою силою. Одні охоче провокують її розвиток, інші вказують (і не без слушності) на повторюваність арґументів. Треті виступають репрезентаторами унікального своїм консерватизмом та живучістю українського опортунізму і закликають припинити усякі навкололітературні суперечки, позаяк вони відволікають письменника від головного – писання текстів. За їхньою логікою, писання самовартісне, а вже в контексті цієї роботи коли-небудь прийде розуміння, що, як і для чого пишеться. Та як би ми не хотіли, самосвідомість літератури не може обмежитися практичним рівнем, а вимагає теоретичної абстракції та побудови певних інтелектуальних концепцій, особливо якщо оцінювати літературу як інституцію, чого, між іншим, вимагає шкільна та університетська гуманітарна освіта.

Контекст української сучасної літератури практично неможливо з’ясувати поза постмодернізмом. Він прийшов у неї досить раптово і значно пізніше ніж до решти світу, і його основи одразу ж потонули в українській специфіці. Ця специфіка на превеликий жаль, в першу чергу зумовлена не багатою літературною традицією, національним колоритом і навіть не багатством української мови, а складними історичними обставинами.

Основна мета курсу – поглиблене вивчення тенденцій розвитку української літератури кінця XX — початку XXI століття, постмодернізму як основного напряму її постмодерної поезії та прози, що сприятиме глибокій та ґрунтовній літературній підготовці магістрантів; з’ясувати основні тенденції у розвитку літературного процесу рубежу століть; дати філологам ґрунтовні знання про творчість найяскравіших письменників цього періоду; спонукати до самостійного осмислення дискусійних питань; удосконалити навички аналізу постмодерних художніх творів.

 

Завдання курсу:

· поглиблювати знання магістрантів про специфіку історії української літератури кінця XX — початку XXI століття;

· систематизувати відомості з теорії літератури про своєрідні ознаки;

· дати наукове знання фактів і явищ сучасного українського письменства;

· виробити вміння висловлювати власне бачення порушених у сучасних художніх творах проблем;

· ознайомити магістрантів з досягненнями сучасного літературознавства у вивченні новітніх напрямів, стилів, жанрових модифікацій тощо;

· спонукати до читання творів су­часних українських авторів, філософських, психолого-педагогічних та літературознавчих праць.

Студенти мають вміти:

· виконувати науково-дослідну роботу;

· вміти вести спостереження над особливостями поетики сучасних творів;

· аналізувати сучасні поетичні та прозові тексти;

· порівнювати їх із творами різних жанрів письменників-класиків;

· послуговуватися філософськими та літературознавчими термінами;

· бути готовими до практичної роботи, до майбутньої професійної діяльності.

 

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

«Історія української літератури кінця XX — XXI століття»

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

 

Предмет: Ліричні, драматичні, епічні твори сучасних українських письменників.

 

Курс:	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, ві відповідних ЕСТS: 5 кредити   Змістові модулі: 8 модулів Загальний обсяг дисципліни (години): 180 годин   Тижневих годин: 2 години	Шифр та назва напряму 0305 Філологія   Шифр та назва спеціальності: 8.030506 Літературна творчість Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»	Нормативна   Рік підготовки: V.   Семестр: I   Аудиторні заняття: 48 годин, з них: Лекції (теоретична підготовка): 24 годин П Семінарські заняття: 24 години Індивідуальна робота: 8 годин Самостійна робота: 80 годин Семистровий контроль: 36 годин Вид контролю: Екзамен

 

ІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№ п/п	Назви теоретичних розділів	Семистровий контроль	Кількість годин
Разом	Аудиторних	Лекцій	Практичних	Семінарських	Індивідуальна робота	Самостійна робота	Підсумковий контроль
Змістовий модуль І. «Постмодерна епоха В Україні: дискусії, спроба періодизації, провідні естетичні орієнтації»
1.	Тема 1. «Постмодерна епоха в Україні»
2.	Тема 2. «Специфіка жанрово-стильових ознак у романі-новелі «Вурґун».
3.	Тема 3. «Явища помежів’я і традиція у сучасній літературі».
4.	Тема 4. «Євгенія Кононенко – українська Франсуаза Саган (із статті Володимира Габора)»
	Разом:
Змістовий модуль ІІ. «Перехідні форми українського неомодернізму. Типологія жанрових моделей у масовій літературі»
8.	Тема 5.«Неомодерний стиль у сучасній прозі».
9.	Тема 6. «Художній феномен творчості Юрія Андруховича»
10.	Тема 7. «Сучасна масова література».
11.	Тема 8. «Гранд-дама української літератури (Марія Матіос)»
	Разом:
Змістовий модуль ІІI. «Фемінний гендер як чинник виокремлення масиву «жіночої» прози: типологія жанрових моделей, ідіостиль творів жінок, лінгвокультурні концепти»
Тема 9. «Феміністичні тенденції у сучасній українській літературі».
Тема 10. «Сучасна інтерпретація міфологічного матеріалу у творчості Оксани Забужко»
Разом:
Змістовий модуль ІV-V. «Літературна альтернатива молодих українських письменників»
Тема 11. «Літературна альтернатива молодих українських письменників»
Тема 12. «Абсолютна істина Люко Дашвар»
Разом:						1 4
Разом за навчальним планом			24 48

ІІІ. ПРОГРАМА

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

«Постмодерна епоха В Україні: дискусії, спроба періодизації, провідні естетичні орієнтації»

Вступ.

Тенденція розвитку української літератури наприкінці ХХ – початку ХХІ століття. Зміна характеру розвитку літературного процесу. Типи дискурсів у сучасній українській.

 

Лекція 1-2. «Постмодерна епоха в Україні»

Генеза українського постмодернізму. Дискусія довкола постмодернізму. Спроба періодизації. Провідні естетичні засади (неопозитивізм, неомодернізм, постмодернізм).

Лекція 3-4. «Явища помежів’я і традиція у сучасній літературі».

Прояви неонародництва і неопозитивізму. Складна модель творчості Валерія Шевчука. Міфологія буття українства у прозі Марії Матіос.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІI

«Перехідні форми українського неомодернізму. Типологія жанрових моделей у масовій літературі»

Лекція 5-6. «Неомодерний стиль у сучасній прозі».

Безкінечний багатослівний текст «В’ячеслава Медвідя». Войовничо-цнотливий Євген Пашковський. «Цікаве чтиво» О. Уль’яненко. Традиційність творів Степана Процюка.

Лекція 7-8. «Сучасна масова література».

Дискусійні позиції щодо українського бестселеру. Типологія жанрових моделей у масовій літературі. Лінгвокультурні концепти у творчості Володимира Лиса, Максима Кідрука, Андрія Кокотюхи, Віктор Абузяров.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІII

 

«Фемінний гендер як чинник виокремлення масиву «жіночої» прози: типологія жанрових моделей, ідіостиль творів жінок, лінгвокультурні концепти»

 

Лекція 9-10. «Феміністичні тенденції у сучасній українській літературі».

«Найуспішніша в усіх відношеннях українська книжка дев’яностих…» (роман О. Забужко «Польові дослідження з українського сексу». Поліфонізм творчості Є. Кононенко. Художній феномен романів Люко Дашвар. Жанрові форми «жіночої» прози (Софія Андрухович, Марина Гримич, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Анна Багряна, Наталія Шевченко та ін.)

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV-V

«Літературна альтернатива молодих українських письменників»

 

V. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

 

«Постмодерна епоха В Україні: дискусії, спроба періодизації, провідні естетичні орієнтації»

 

Тема 1-2.

«Художній світ сучасної української прози»

 

1. «Художній світ» як категоріальне поняття.

2. Художній світ як детермінант структурної організації твору.

3. Психологічність прози у збірці новел Софії Андрухович «Жінки їхніх чоловіків».

4. Філософічність у збірці новел «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська.

5. Автобіографічний мотив у есе Є. Кононенко «без мужика».

6. Колористичний роман «Темна вода» А. Кокотюхи.

7. Символічність роману «Танці в масках» Лариси Денисенко.

8. Особливості моделі героїв у сучасній прозі.

 

[11, 12, 26, 28, 48, 58, 66]

 

Тема 3-4.

«Прикметні риси сучасного роману»

1. Карнавальність, поліфонізм, іронічна складова романів Ю. Андруховича.
2. Інтерсеміотичність та інтертекстуальність у романах Юрка Іздрика. Роман-метод «Воццек».
3. Роман-цитата «Льох» та «роман без автора», «Кров на соломі» В’ячеслава Медвідя.
4. Синтез інтелектуального письма та формальних пошуків в дусі масових жанрів у творах Оксани Забужко.
5. Тема підліткової злочинності у романах Анатолія Дністрового («Місто уповільненої дії»).
6. Імпресіоністична манера Тараса Прохаська (роман НепОстії).
7. Жанрові дифузії у романі-новелі І. Андрусяка «Вурґey».

 

[13, 15, 38, 39, 40, 41, 61, 62, 67]

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІI

«Перехідні форми українського неомодернізму. Типологія жанрових моделей у масовій літературі»

Тема 5-6.

 

«Місто як невипадкове місце в просторі: діалектика порядку і хаосу»

1. Простір Києва у творах Оксани Забужко та Євгенії Кононенко.
2. Художня рецепція Львова та Івано-Франківська у творах Тараса Прохаська, Юрія Іздрика.
3. Урбаністичний контекст у романі Сергія Жадана «Депеш Мод».
4. Моделювання маскового простору у романі «Московіада» Ю. Андруховича.
5. Топос міста в сучасній масовій літературі (роман М. Гримич «Егоїст», «Павук» Олега Шміда, «Містичний вальс» Наталки Шевченко, «Рай.Центр» Люко Дашвар).
6. Стильові ознаки міського іронічного роману — «Зелена Маргарита» Світлани Пиркало, «Сарабанда банди сари» Лариси Денисенко.

 

 

[1, 2, 3, 4, 5, 6,,8, 9, 10, 11, 12, 21,37, 50, 64]

 

 

Тема 7-8.

«Концепція сучасного бестселера»

1. Масовий та елітарний читач сучасної української прози.

2. Жанрове кліше бестселера в українській прозі початку XXI століття.

3. Брендові імена українського бестселера — Люко Дашвар, Марина Гримич, Максим Кідрук, Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Андрій Кокотюха.

4. Тематика та художні образи сучасного українського бестселера.

5. Рецепція кольору у творах Люко Дашвар, Марини Гримич, Лариси Денисенко, Наталки Шевченко.

6. Філософсько-художній концепт Бога і людини у романах Віктора Абузярова і Володимира Лиса («Євангеліє від Євгенії», «Століття Якова»).

7. Специфіка детективних творів Андрія Кокотюхи. Особливості сюжету та художніх образів.

 

 

[12, 17,23,56, 68, 72, 73]

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІII

 

«Фемінний гендер як чинник виокремлення масиву «жіночої» прози: типологія жанрових моделей, ідіостиль творів жінок, лінгвокультурні концепти»

 

Тема 9-10.

 

«Стильове розмаїття сучасних пошуків у царині драматургії»

1. Тенденції та ознаки сучасного драматургічного літературного процесу.

2. Яскрава театральність, масковість характерів, внутрішня близькість творам Григорія Горіна у п’єсі «Одинадцята заповідь» Неди Неждани.

3. Пошук символічної мови, елементи гри, багатозначність слова, тяжіння до символізму, роль ремарок к п’єсі Олени Савчук «Побачення зі смертю».

4. Естетика школи абсурдистів та символістів у п’єсі «Учитель» Анатолія Дністрового.

5. Художня рецепція теми голодомору у творах «Intermezzo» Олени Клименко, «Зерносховище» Наталії Ворожбій, «Калина і песиголовці» Надії Марчук.

[9, 10, 11, 12, 16, 35, 45, 53, 54, 71]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV-V

«Літературна альтернатива молодих українських письменників»

Тема 11-12.

«Літературна альтернатива молодих українських письменників»

1. Молодіжний субкультурні романи Світлани Поваляєвої.

2. репрезентація образу нового покоління у творах Любко Дереш та Сашка Ушкалова.

3. Драматична суперечність Ірени Карпи.

4. Дискурс любові, сексуальності та влади у текстах Тані Малярчук.

5. Духовна безпритульність як домінанта творчості Сергія Жадана.

6. Художнє втілення мандрів у творчості Максима Кідрука.

[8, 9, 10, 11, 12, 23, 24, 25, 29, 52, 56, 70]

VІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

«Постмодерна епоха В Україні: дискусії, спроба періодизації, провідні естетичні орієнтації»

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Змістовий модуль та теми курсу	Академічний контроль	Бали	Термін виконання (тижні)
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І «Постмодерна епоха В Україні: дискусії, спроба періодизації, провідні естетичні орієнтації»
Тема 1-2. Постмодерна епоха в Україні (20 год.)	Індивідуальне заняття, семінарське заняття.	5+5	І
Тема 3-4. Явища помежів’я і традиція у сучасній літературі (20 год.)	Семінарське заняття, Індивідуальне заняття.	5+5	ІІ-ІІІ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІI «Перехідні форми українського неомодернізму. Типологія жанрових моделей у масовій літературі»
Тема 5-6. Неомодерний стиль у сучасній прозі (20 год.)	Модуль­ний контроль, семінарське заняття.		IV
Тема 7-8. Сучасна масова література (20 год.)	Семінарське заняття, Індивідуальне заняття.		V-VI
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІII «Фемінний гендер як чинник виокремлення масиву «жіночої» прози: типологія жанрових моделей, ідіостиль творів жінок, лінгвокультурні концепти»
Тема 9-10. Феміністичні тенденції у сучасній українській літературі (20 год.)			VII
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV-V «Літературна альтернатива молодих українських письменників»
Тема11-12.Літературна альтернатива молодих українських письменників (20 год.)	Семінарське заняття, Індивідуальне заняття.		IX
Разом: 80 год.	Разом: 40 балів

 

ІХ. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

1) За джерелом інформації:

• Словесні: лекція (традиційна, проблемна), семінари, пояснення, розповідь, бесіда.

• Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

• Практичні: аналіз.

2) За логікою передачі і сприймання навчальної інформації: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні.

3) За ступенем самостійності мислення: репродуктивні, пошукові, дослідницькі.

4) За ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом викладача; самостійна робота студентів: з книгою; виконання індивідуальних навчальних завдань.

ІІ. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності:

1) Методи стимулювання інтересу до навчання: навчальні дискусії; створення ситуації пізнавальної новизни; створення ситуацій зацікавленості (метод цікавих аналогій тощо).

Пояснювальна записка

Сучасна літературознавча наука позначена змістовними дослідженнями проблем художнього світу в усій багатоаспектності. І це закономірно. З’ясування особливостей поетики певного автора дає можливість простежити своєрідність вияву його естетичної свідомості. Особливий науковий інтерес викликають перехідні, зламові епохи. До таких належать і кінець ХХ – початок ХХІ століть.

Нинішній етап розвитку літературознавчої науки дозволяє підійти до вирішення даної проблеми з принципово нових, порівняно з роками тоталітаризму та застою, позицій. Так, прикметного для сучасного світу, зростає увага вітчизняних учених до українських сучасних письменників.

“Художній світ літературного твору”, “внутрішній світ літературного твору”, “художній світ письменника” є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Вживаються вони часто і фігурують у назвах статей, монографій, дисертацій, автори яких дуже рідко обтяжують себе завданнями роз’яснити сутність цих термінологічних понять. Ще рідше зустрічаються розмірковування щодо основних принципів аналізу позначених цими термінами об’єктів – тобто художніх світів як конкретних творів, так і конкретних письменників. Пошук літературою власної ідентичності – процес знаковий і постійний. Він зазнає пожвавлень та спалахів у моменти, коли система естетичних вартостей улягає радикальному переосмисленню або ж, навпаки, втрачає гостру актуальність, якщо є недавно вироблений канон і досконалі тексти, котрі той канон стверджують та у привілейовують. У нинішній ситуації переживаємо радше перший сценарій. Дискусія про новий статус і нову якість української літератури, почата ще півтора десятиліття тому, не вичерпана й не закінчена, а раз у раз спалахує з новою силою. Одні охоче провокують її розвиток, інші вказують (і не без слушності) на повторюваність арґументів. Треті виступають репрезентаторами унікального своїм консерватизмом та живучістю українського опортунізму і закликають припинити усякі навкололітературні суперечки, позаяк вони відволікають письменника від головного – писання текстів. За їхньою логікою, писання самовартісне, а вже в контексті цієї роботи коли-небудь прийде розуміння, що, як і для чого пишеться. Та як би ми не хотіли, самосвідомість літератури не може обмежитися практичним рівнем, а вимагає теоретичної абстракції та побудови певних інтелектуальних концепцій, особливо якщо оцінювати літературу як інституцію, чого, між іншим, вимагає шкільна та університетська гуманітарна освіта.

Контекст української сучасної літератури практично неможливо з’ясувати поза постмодернізмом. Він прийшов у неї досить раптово і значно пізніше ніж до решти світу, і його основи одразу ж потонули в українській специфіці. Ця специфіка на превеликий жаль, в першу чергу зумовлена не багатою літературною традицією, національним колоритом і навіть не багатством української мови, а складними історичними обставинами.

Основна мета курсу – поглиблене вивчення тенденцій розвитку української літератури кінця XX — початку XXI століття, постмодернізму як основного напряму її постмодерної поезії та прози, що сприятиме глибокій та ґрунтовній літературній підготовці магістрантів; з’ясувати основні тенденції у розвитку літературного процесу рубежу століть; дати філологам ґрунтовні знання про творчість найяскравіших письменників цього періоду; спонукати до самостійного осмислення дискусійних питань; удосконалити навички аналізу постмодерних художніх творів.

 

Завдання курсу:

· поглиблювати знання магістрантів про специфіку історії української літератури кінця XX — початку XXI століття;

· систематизувати відомості з теорії літератури про своєрідні ознаки;

· дати наукове знання фактів і явищ сучасного українського письменства;

· виробити вміння висловлювати власне бачення порушених у сучасних художніх творах проблем;

· ознайомити магістрантів з досягненнями сучасного літературознавства у вивченні новітніх напрямів, стилів, жанрових модифікацій тощо;

· спонукати до читання творів су­часних українських авторів, філософських, психолого-педагогічних та літературознавчих праць.

Студенти мають вміти:

· виконувати науково-дослідну роботу;

· вміти вести спостереження над особливостями поетики сучасних творів;

· аналізувати сучасні поетичні та прозові тексти;

· порівнювати їх із творами різних жанрів письменників-класиків;

· послуговуватися філософськими та літературознавчими термінами;

· бути готовими до практичної роботи, до майбутньої професійної діяльності.

 

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

«Історія української літератури кінця XX — XXI століття»