Економічні аспекти Другої світової війни (причини, методи воєнно-господарського регулювання, економічні наслідки).



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічні аспекти Другої світової війни (причини, методи воєнно-господарського регулювання, економічні наслідки).



Друга світова війна, що почалася 1 вересня 1939 року, не мала аналогів щодо масштабів руйнації господарства, демографічноїкатастрофи, трансформації свідомості людини і суспільства загалом.

До безпосередніх причин Другої світової війни слід
віднести загострення та зіткнення національних, економічних, ідеологічних і геополітичних інтересів, а саме:
1) монополій Японії та США у Південно-Західній Азії;

2) італійсько-німецьких й англійсько-французьких монополій у Північно-Східній Африці і на Близькому Сході;

3) Німеччини в руслі реваншистської політики захоплення «життєвого» простору — джерел стратегічної сировини (промисловість), ринків збуту (торгівля), родючих ґрунтів;

4) планів СРСР щодо політики розбудови «всесвітньої соціалістичної республіки»;

5) Англії, Франції та США в бажанні протистояння й послаблення СРСР та Німеччини з використанням тактики зіштовхування останніх.

Крім перевірки війною стану вій-
ськово-промислових комплексів, іспит на ефективність скадали й соціально-економічні системи різних країн:

а) американська система, заснована на демократії, ринковій економіці, із домінуванням середнього класу суспільства та гнучким державним регулюванням;

б) британська імперська система, зорієнтована на управління та використання значних територ володінь, матеріальнихі людських ресурсів та недолугість у використанні їх;

в) німецька та японська мобільні системи змішаного ринково-адміністративного типу;

г)радянська командно-адміністр система тоталітарного типу.

У країнах фашистського блоку інтенсивно розвивалися державно-монополістичні форми управління. Посилилася централізація державного військово-екон регулювання шляхом створення надзвичайних органів, яким підпорядковувалося все народне господарство; вІталії — інститут «промислової реконструкції»; в Японії у промисловості створюється система «контрольних асоціацій»). Для військово-державного монополістичного капіталізму дуже характерним було посилення втручання держави в економіку з метоюїї тотальної мобілізації. З одного боку, це зумовлювало зростання доходів монополій, з іншого —зростання цін, податків, посилення інфляції, скорочення витрат на соціальні потреби.

На відміну від інших країн антигітлерівської коаліції, США вдалося значно збільшити виробничий потенціал і зміцнити свої міжнародні позиції. Війна спричинила нечуваний попит на озброєння й військові матеріали, завдяки чому ринок збуту для американського виробництва дуже розширився. Наприкінці війни США опинилися на вершині своєї могутності. За роки війни панування найбільших монополій в америк економіц зросло.

За матер-и витратами Друга світова війна не має собі рівних. Принципова відмінність Другої світової війни від Першої полягає в тому, що війна зрештою спричинилася практичного знищення витрат на обслуговування державного боргу в усіх країнах, які сильно постраждали від неї. Ця обставина фактично стала ключовою умовою швидкого розвитку у повоєнний період економік Франції, Італії, ФРН, Японії. Відтак економічна ситуація після Другої світової війни змінювалася інакше, ніж у 1920-тіроки, коли економічне зростання швидко завершилося кризою.

Разом із тим Друга світова війна зумовила серйозні зміни у світовій валютно-грошовій сфері. Наприкінці війни близько 70 % світового золотого запасу (без СРСР) було зосереджено у США.

Отже, одним із важливих уроків Другої світової війни є посилення її зворотної дії на економіку. Різко збільшився рівень підпорядкування народного господарства потребам війни. Майже псі галузі економіки тією чи тією мірою працювали на неї. Глибокої перебудови зазнали кредитно-фінансова система держав, грошовий обіг і зовнішня політика. Упродовж війни посилилося втручання капіталістичних країн в економіку. При цьому використовували прямі й непрямі засоби регулювання для мобілізації резервів робочої сили, сировини, виробничих потужностей, обмеження споживання населення, підвищення інтенсивності праці. Внутрішні та зовнішні ресурси спрямовувалися на забезпечення військового виробництва, збільшення випуску військової продукції і посилення збройних сил.

Таким чином, перша половина XX ст. посідає особливе місце у розвитку суспільств європейської цивілізації. Саме в цей період історично завершилося формування світового господарства.

Друга світова війна довела ефективність західної економічної системи, що була основана на демократії, ринковій економіці та обміркованому державному регулюванні. Вона дала змогу досить оперативно мобілізувати не більше 20 % ресурсів для ведення
війни, чого вистачило для повної перемоги. Основним важелем державного регулювання США та Англії став бюджет, за допомогою якого було створено могутню воєнну машину та воєннопромисловий комплекс, що істотно перевершив за валовими показниками випуск німецької промисловості. Та якщо у США та Англії за роки війни діяльність ринкових механізмів була істотно обмежена і значну роль відігравали механізми планування, регулювання і розподілу, то в Німеччині, навпаки, були активізовані ринкові механізми та методи підвищення ефективності.

 

Виникнення інституціоналізму. Сутність та основні напрями.

На початку XX ст. посилилися монополістичні тенденції в світовій економіці і особливо в США – найбагатшій країні світу. Монополізм і корпоратизація економіки негативно впливали на діяльність дрібних і середніх підприємств, вони

не витримували конкурентної боротьби з трестами, і це приводило їх до банкрутства. Перед країнами постала необхідність стримування стихійної монополізації та протидії її руйнівним наслідкам, створення нового господарського

механізму, який би сприяв підтримуванню здорової конкуренції в економічному житті. Така ситуація сприяла формуванню нового напрямку в економічній науці,

який тепер прийнято називати соціально-інституціональним, або просто інституціоналізмом.

Виникнення інституціоналізму обумовлено такими факторами:

1) трансформаційними зрушеннями в ринковій системі під впливом монополізації та корпоратизації економіки та проявами ринкової нестабільності – ознаками циклічності, проблемою зайнятості тощо;

2) наявністю соціальних суперечностей та посиленням впливу масових суспільних організацій та рухів (робітничого, профспілкового);

3) неспроможністю неокласичної доктрини підтримувати думку про самодостатність конкурентного ринку, його цілком автоматичне ефективне регулювання та невтручання держави;

4) потребою суспільного контролю над ринковим механізмом та демократичного реформування суспільних відносин.

Прихильники цього напряму, як уже зазначалось, вирішальну роль у суспільному розвитку надають позаекономічним факто­рам — соціальним інститутам (держава, конкуренція, монополія, Звичаї і т. ін.). Інституціоналізм виник і набув поширення в США за умов монополістичного капіталізму.

У рамках раннього інституціоналізму сформувались три ос­новні напрями; соціально-психологічний (його було започаткова­но працею Т. Веблена «Теорія бездіяльного класу»); соціально-правовий (основний представник Д. Р. Коммонс): емпіричний (кон'юнктурно-статистичний) — засновник В. Мітчелл.

Інституціоналізм передбачав аналіз економічних проблем у контексті з іншими соціальними, політичними, етичними, право­вими тощо. Він виник як суто американське явище, але пізніше його місце в науці змінилося. Інституціоналізм отримав поши­рення і в інших країнах.


Післявоєнна стабілізація фінасово – грошової сфери у Західній Європі. План Маршалла та Бреттон-Вудська угода.

Від останньої третини XIX ст. до початку 1930-х років, за ви­нятком років Першої світової війни, існувала міжнародна валют­на система, відома як золотий стандарт. Вона передбачала прак­тично фіксовані валютні курси, бо межі відхилень їх від монетного паритету були незначними.

Фактор війни підірвав фінансово-грошову сферу та інвестиційну складову націон. економік європ. цивілізаціі. Німеччина пограбувала 70% промисловості окупованих країн, до цієї країни вивозили сировинні, паливні запаси нафти, металу, вугілля, продовольства. Це було серйозним бар’єром на шляху відродження економік.

Стабілізувати фінасово-грошову сферу та її інвестиційну складову національних економік європейської цивілізації був по­кликаний план Маршалла, ініційований урядом США. Ця країна прагнула активної участі в перебудові міжнародних економічних відносин відповідно до потреб мирного часу.

План Маршалла названо на честь держ секретаря США Джорджа Маршалла.

Серед причин виникнення плану Маршалла назвемо такі: уповільнені темпи повоєнного екон відродження Зах Європи, посуха й низький урожай 1947 року; скорочення міжнар товарообігу та дефіцит то­варів як наслідок валютного контролю у довоєнний та воєнний періоди, а також дотримання збалансованих двохстороннІх тор­гов потоків; брак америк валюти («доларовий го­лод») для подолання товарного дефіциту; брак інвестицій; загрозу політичній стабільності Зах Європи (загострення «холодної війни» між США і СРСР).

План Маршалла реалізовували від квітня 1948 року до грудня 1951 року. Загальний контроль за його виконанням здійснювала Адміністрація екон співпраці. Допомогу на­давали з федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. За цим планом США видали 17 млрд доларів, основну частку з яких (60 %) отримали Англія, Франція, Італія, ФРН. 30 грудня 1951 року план був офіційно замінений законом «Про взаємну безпеку».

Стосовно процесу відродження Європи план Маршалла передбачав тимчасове припинення дії принципів еко­н лібералізму (на чотири роки). Передбачалося зосере­дитися на виконанні таких завдань: модернізація інфраструктури, збільшення обсягів виробництва, більш рівномірний розподіл важкої індустрії, раціоналізація ви­робництва в с/г та легкій промисл, грошова і фінансова стабілізація. Принцип плану пе­редбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалі­зації в життя.

Реалізація плану Марш мала низку наслідків.

1.новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи.

2. створено умови для модернізації індустріального й с/г обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах націон економік Зах Європи.

3. на стабільний рівень було виведено темпи вироб­ництва продукції, полегшилися внутрішньоєвроп розрахун­ки та розрахунки із боргами країн Західної Європи.

4. відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття євро­п ринку збуту для США і Канади,

5. розпочалося відновлення європ середнього класу - гаранта політ стабільності і сталого розвитку.

6. було усунено загрозу комунізму для Зах Європи.

У 1944р. було створено МВФ(між нар. валютний фонд). МВФ розпочав функціонування у 1947 року. Метою діяльності МВФ було сприяння розвитку міжнар торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фі­нансування короткотривалих дисбалансів у міжнародних пла­тіжних відносинах.

Під час підписання «бреттон-вудської» угоди 1944р було утвердже­но створення стабілізаційного фонду в межах МВФ. Тоді ж було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної ор­ганізації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйно­ваних війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Бреттон-Вудська валютна система була побудована

на теоретичних положеннях кейнсіанства (концеп-ція введення інститутів наднаціонального регулю-вання, надання долару статусу резервної валюти).

Багато років ця система працювала досить ефек-тивно. Проте, з другої половини 60-х рр. хронічний дефіцит державного бюджету США разом із загальним дефіцитом платіжного балансу пере-творили долар на вельми нестійку валюту. Уряди зарубіжних країн почали масово позбавлятись американської валюти. Як наслідок – швидко скоротились золоті запаси США і у 1971 р. президент Р.Ніксон оголосив про припинення обміну доларів на золото. Це означало крах Бреттон-Вудської валютної системи, після чого посилилась критика кейнсіанців, як її ініціаторів.

 




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.013 с.)