Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості комунікативної компетентності особистості.

Поиск

Приклади повсякденного буття свідчать про те, що успішність нашого життя, його ефективність залежить від умілої організації процесу спілкування. Якщо розглянути, проаналізувати успіш­ність життєдіяльності людини в такій суто особистісній сфері, як створення сімейного затишку, гармонійних стосунків у родині, ви­хованні підростаючого покоління, то тут успіх на всі 100 % зале­жить від організації довірливих стосунків, обізнаності з правила­ми та вміннями, що перебувають у сфері її комунікативної компе­тентності. Комунікативна компетентність - складний феномен, в основі якого лежать певні здібності. На думку фахівців, головними є: вміння прогнозувати соціально-психологічну ситуацію спілку­вання, враховувати її своєрідність, "вживатися" та управляти цією ситуацією

Коло перелічених здібностей характеризує комунікативний по­тенціал особистості, її комунікативно-виконавчу майстерність. Комунікативно-виконавча майстерність проявляється як два взаємопов'язаних уміння: вміння знайти адекватну темі спілкуван­ня комунікативну структуру, яка відповідає завданню спілкування, та вміння реалізувати комунікативні наміри безпосередньо у спіл­куванні, тобто продемонструвати комунікативно-виконавчу техніку спілкування.

Комунікативно-виконавча майстерність передбачає діагноз ко­мунікативної ситуації, в якій відбувається спілкування, прогноз розвитку такої ситуації. Життєва практика свідчить, що різні лю­ди в процесі взаємодії між собою або зі спільнотами досягають різного ступеня успішності. Одні, очевидно, ті, що володіють на­вичками комунікативної майстерності, роблять це досить успішно. Вони психологічно оптимально спілкуються з людьми як у побу­ті, так і на роботі. їм, як свідчать спостереження, однаково добре вдається і ситуаційне, і рольове, і міжособистісне спілкування. У інших людей процес спілкування менш успішний, а іноді й зовсім неефективний.

Виникає питання: де психологічна основа успішності спілку­вання? О. Бодальов вважає, що такою психологічною основою є певне соціальне обдарування людей, для яких характерна успіш­ність спілкування. Якщо спробувати розкрити сутність цієї обда­рованості, то слід зауважити, що окрім соціального інтелекту є ці­ла сукупність психологічних утворень людини, які забезпечують успішність спілкування. Сюди відносять мотиваційно-потребнісну та емоційну сфери, що мають конкретні характеристики, і своєрід­ну волю, і відповідний набір психічних якостей, і своєрідні поведінкові реакції в процесі здійснення спілкування.

Успішність спілкування соціально обдарованих людей знач­ною мірою забезпечується наявністю характерної мотиваційно-потребнісної сфери цієї категорії людей. У них переважає спря­мованість на виявлення в кожному конкретному випадку своєрід­ності іншої людини, яка тісно пов'язана зі ставленням до неї як до цінності.

Важливою складовою частиною комунікативної компетент­ності, тобто здібності особистості успішно здійснювати процес спілкування, є наявність навичок. І насамперед навичок емоційно-психологічного саморегулювання. Емоційно-психологічне само­регулювання створює настрій на спілкування в різноманітних си­туаціях, які мають свою специфіку (зустрічі, бесіди, дискусії).

Продовжуючи характеристику комунікативної компетентності, необхідно підкреслити ще один важливий момент. Розвиток ком­петентності спілкування дорослих людей неминуче передбачає два процеси: з одного боку, це набуття нових знань, умінь, досвіду, а з другого - це корекція, зміна вже усталених її форм.

Комунікативну компетентність, окрім зазначених компонентів, характеризують певні здібності особистості. Одна з найважливіших здібностей - це здатність робити соціально-психологічний прогноз ситуації, в якій відбуватиметься спілкування. Справді, неможливо назвати жодної сфери людської діяльності, де людина не мала б потреби у передбаченні та прогнозі. Не менш важливою здібністю є здатність соціально-психологічно програмувати процес спілку­вання, спираючись на своєрідність комунікативної ситуації. Свідо­мий підхід до своїх позитивних та негативних прогнозів, а також прагнення з'ясувати та врахувати у своїх діях очікування та побо­ювання партнера, накреслити програму розвитку процесу спілку­вання є необхідною умовою ефективності спілкування. Ще однією здібністю, яка входить до складу комунікативної компетентності, є вміння "вживатися" в соціально-психологічну атмосферу кому­нікативної ситуації, тобто робити правильну оцінку позитивних і негативних сторін спілкування. Таке "вживання" має відбуватися для того, щоб допомогти особистості органічно влитися в процес спілкування. І зрештою, дуже важливою є здатність здійснювати соціально-психологічне управління процесами спілкування в ко­мунікативній ситуації (організація уваги партнерів зі спілкування, стимулювання їх комунікативної активності, управління процесом спілкування тощо).

Комунікативна компетентність виявляється в цілому як знання норм та правил спілкування, оволодіння його технологією, викорис­тання в повному обсязі комунікативного потенціалу особистості.

Комунікативний потенціал особистості характеризує наявність успішного засвоєння та ефективного оволодіння комунікативною технікою спілкування. Володіння нею - важлива ознака професій­ної майстерності тих людей, чия робота безпосередньо пов'язана зі спілкуванням. Виходячи з цього, спеціалісти в галузі ділового спілкування називають характерні ознаки, які становлять, так би мовити, професійний портрет фахівця з точки зору володіння ним комунікативною технікою. Сукупність цих ознак входить до скла­ду комунікативної професіограми і є основою теорії та практики ділового спілкування.

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин знання основ ді­лового спілкування є запорукою успішної діяльності спеціалістів-керівників різних галузей практичної діяльності. Фахівець такого профілю повинен:

- знати мовний етикет і вміло його використовувати;

- формулювати цілі та завдання ділового спілкування;

- організовувати процес спілкування та управляти ним;

- аналізувати предмет спілкування, розглядати заяви тощо;

- ставити питання та конкретно відповідати на них;

- володіти навичками та прийомами ділового спілкування, його тактикою та стратегією;

- вміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, полеміку, дис­кусію, діалог, дебати, диспут, круглий стіл, ділову нараду, команд­ну ділову гру, переговори;

- аналізувати конфлікти, кризові ситуації, конфронтації та роз­в'язувати їх;

- володіти технікою мови, прийомами, що допомагають переко­нувати, критикувати, досягати рішень, компромісів та конвенцій;

- знати службовий етикет та вміти його використовувати;

- вміти за допомогою "слова" здійснювати психотерапію, зні­мати стрес, адаптувати клієнта до певних умов, коригувати його поведінку та оцінки.

Це досить незначний перелік тих професійних навичок, без яких професіонал не може здійснюватися успішний процес спілку­вання. Вміння говорити та бути почутим, переконувати, створюва­ти довірливі відносини і водночас не "загравати", співчувати - все це важливі глибинні характеристики комунікативної професіограми, яка характеризує комунікативний потенціал фахівця. Без таких вмінь він може бути лише функціонером, "столоначальником", гу­маністом за посадою і бюрократом в душі.

Як свідчить практика ринкових відносин, успіх ділових контак­тів багато в чому залежить від ефективності ділового спілкуван­ня. Уміння досягти поставленої мети з мінімальними витратами засобів і часу - велике мистецтво, що вимагає не тільки глибоких професійних знань і умінь, а й досконалого володіння технікою ді­лового спілкування.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 503; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.70.99 (0.011 с.)