До проведення практичних занять

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

 

 

для студентів всіх спеціальностей

за освітньо-кваліфікаційними рівнями

«спеціаліст», «магістр»

 

Схвалено на засіданні кафедри ПНД Протокол № 1 від "1" вересня 2011 р. Завідувач кафедри д.т.н., проф.__________ В.Ю. Аркад’єв

 

Херсон МУБіБ 2011

Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни «Цивільний захист» для студентів всіх спеціальностей / Укл. Л.С. Гончаренко, Є.С. Середа. - Херсон: МУБіП, 2011. - 40 с.

 

 

Укладачі: Л.С. Гончаренко, к.т.н., доцент

Є.С. Середа, ст. викладач

 

Рецензент: В.Ю. Аркад’єв, д.т.н., професор

 

Відповідальний за випуск заст. зав. кафедри природничо - наукових дисциплін Середа Є.С., ст. викладач

 

 

Методичні вказівки розроблені у відповідності з основними положеннями Типової навчальної програми нормативної дисципліни «Цивільний захист» для вищих навчальних закладів для всіх спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр», затвердженої Заступником Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Жебровським Б.М. 31.03.2011 р.

ЗМІСТ

 

Практичне заняття №1.Загальна характеристика можливих наслідків НС в Україні………………………………...............
Практичне заняття №2.Характеристика осередків ураження, які виникають при застосуванні сучасної зброї………………………….
Практичне заняття №3.Основні поняття і визначення при оцінці радіаційної, хімічної, інженерної та пожежної обстановки……………………………………………………………….....
Практичне заняття №4.Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах та застосуванні сучасних засобів ураження…………………………………
Практичне заняття №5.Захисні споруди ЦЗ і вимоги, які ставляться до них…………………………………………………………..
Практичне заняття №6.Засоби індивідуального та колективного захисту населення………………………………………………………….
Практичне заняття №7.Навчання населення з цивільного захисту……………………………………………………………………...
Практичне заняття №8.Стійкість роботи промислового об'єкта в надзвичайних ситуаціях…………………………………………
Практичне заняття №9. 0рганізація і проведення заходів ЦЗ на промислових об'єктах і життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях……………………………………………………………………
Література……………………………………………………………...

Практичне заняття № 1

Загальна характеристика можливих наслідків

НС в Україні

 

Зміст заняття. Виробничі аварії та катастрофи, стихійні лиха. Основні поняття та визначення. Коротка характеристика стихійних лих, аварій і катастроф.

Рекомендована література: [1] с. 54-59, 60, 67, 68, 73, [3].

Теоретичні передумови до виконання роботи

Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 15.07.1998 р. "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій (НС)" затверджено "Положення про класифікацію НС". Розглянемо можливі НС та їх короткі характеристики:

Геологічні небезпечні явища:

- землетруси;

- вулканізм;

- лавини;

- провалювання земної поверхні;

- зсуви;

- обвали,

- осипи;

- абразія.

Гідрологічні НС:

– повені;

– цунамі;

– селі.

Метеорологічні НС:

– зливи;

– град;

– сильна спека;

– суховії, посуха, ураган, циклони, смерчі.

Природні пожежі:

– лісові пожежі;

– низові пожежі;

– верхові лісові пожежі;

– торф'яні пожежі

 

Надзвичайні ситуації екологічного характеру:

до надзвичайних ситуацій, які пов'язані зі змінами стану суші відносяться:

– зсуви,

– обвали, провали;

– ерозії;

– абразії;

– хімічне забруднення;

деградація ґрунтів;

до ситуацій, пов'язаних зі змінами стану і властивостями атмосфери відносяться:

– забруднення атмосфери;

– температурна інверсія та недостача кисню;

– виникнення зон кислотних опадів;

 

до зміни стану гідросфери відносяться:

– скорочення водних ресурсів;

– забруднення джерел водних ресурсів.

 

До змін біосфери відноситься знищення рослинного та тваринного світу, обумовлене життєдіяльністю людини. Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати з такими основними ознаками:

- за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальні державного рівня);

- за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації - у сільському та лісовому господарствах, у заповідній території, об'єкти особливого природоохоронного значень у водоймах, на об'єктах промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства.

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій розподіляються на фактори: прямої дії (первинні) та побічної дії (вторинні). Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної НС. Вторинні фактори ураження викликаються змінами об'єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження. Фактори ураження джерел техногенних НС за механізмом дії розподіляють на фактори фізичної і хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю, хвилю тиску в ґрунті, сейсмічну вибухову хвилю, хвилю прориву гідротехнічних споруд, дію уламків, екстремальний нагрів середовища, теплове випромінювання, іонізуюче випромінювання. До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

Хімічно небезпечні виробництва.

До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) відносяться:

— заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

— заводи (або їх комплекси) з переробки нафтопродуктів;

— виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

—підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

— залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

— транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

— склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

— склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. Виробництво, транспортування і збереження СДОР суворо регламентується спеціальними правилами техніки безпеки і контролю. Проте при значних промислових аваріях, катастрофах, пожежах і стихійних лихах можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складів, ємностей, технологічних ліній, трубопроводів і інше. У результаті цього великі кількості СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище: на поверхню ґрунту, різноманітні об'єкти, в атмосферу і поширитися на території населених пунктів, що може спричинити масові отруєння робітників виробництва і населення. Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовуються такі параметри:

– гранично допустима токсодоза — така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають;

– середня порогова (токсодоза РС₅₀) — доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених;

– середня вивідна (токсодоза ІС₅₀) - доза, яка призводить до втрати працездатності до 50% уражених;

– середня смертельна (токсодоза LС₅₀) - доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії.

Питання для самоконтролю та обговорення

1. Дати визначення і коротку характеристику надзвичайної ситуаціі.

2. Дати визначення і коротку характеристику стихійному лиху.

3. Дати визначення і коротку характеристику небезпечним природним явищам.

4. Дати визначення і коротку характеристику аварії.

5. Дати визначення і коротку характеристику катастрофи.

Практичне заняття № 2

Практичне заняття № З

Практичне заняття № 4

Практичне заняття № 5

Практичне заняття № 6

Засоби захисту шкіри.

Для захисту шкіри використовуються як спеціальні, так і простіші засоби захисту. Спеціальними засобами захисту оснащується переважно особовий склад формувань, який призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт на зараженій місцевості, проведення радіаційної та хімічної розвідки.

За типом захисної дії спеціальні засоби індивідуального захисту шкіри поділяються на ізолюючі та фільтруючі. Засоби захисту шкіри, які виготовлені із ізолюючих матеріалів, можуть бути герметичні (комбінезони, костюми) та негерметичні (накидки, фартухи). Всі вони виготовляються із газо- та вологонепроникної тканини.

До засобів захисту шкіри ізолюючого типу відносяться загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) та легкий захисний костюм (Л-1). До складу загальновійськового захисного комплекту входять захисний плащ (ОП-1), захисні панчохи і захисні рукавиці. Захисні плащі виготовляються із прогумованої термостійкої тканини. Захисні рукавиці бувають літніми — п'ятипалі із гуми та зимові — двопалі із прогумованої тканини. Захисний плащ може використовуватись як накидка, плащ та комбінезон.

Комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, що перебувають у вигляді пару та від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів.

До його складу входять бабовнянопаперовий комбінезон, який змочується розчином спеціальної пасти — хімічними речовинами, що затримують пари ОР (адсорбцного типу) або нейтралізують їх (хемосорбцного типу), а також білизни, підшоломника та двох пар онуч (одна з яких змочується тим самим розчином, що і комбінезон). Розміри комбінезонів: 1 — до 160 см; 2 — 160—170 см; 3 — більше 170 см.

Для проведення дегазаційних робіт та захисту виробничого персоналу на підприємствах використовують різні табельні протикислотні та протилужні костюми, фартухи, чоботи та рукавиці.

Костюм протилужно-кислотний застосовується при роботі з їдким натрієм, його розчинами з концентрацією до 35% і розчинами кислот з концентрацією до 22%. У комплект костюма входять: куртка, штани, головний убір, чоботи, рукавиці та шолом-маска.

Практичне заняття № 7

Практичне заняття № 8

В надзвичайних ситуаціях

 

Зміст заняття. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів. Захист виробничого персоналу й оцінка інженерного захисту робітників і службовців.

Рекомендована література: [1] с. 208-210, [3].

Теоретичні передумови до виконання роботи

 

Під стійкістю роботи ОГД розуміють його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності розуміють їх спроможність виконувати свої функції в умовах НС.

На стійкість роботи ОГД в умовах НС впливають наступні фактори:

— надійність захисту робітників та службовців;

— спроможність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти у визначеному ступеню уражаючих факторів стихійного лиха, аварій, катастроф та сучасних видів зброї;

— захищеність об'єкта від вторинних уражаючих факторів (пожеж, вибухів, зараження ОР та СДОР);

— надійність системи забезпечення об'єкта всім необхідним для виробництва (сировиною, паливом, комплектуючими вузлами і деталями, електроенергією, водою, газом та іншим);

— стійкість та безперервність управління виробництвом та ЦЗ;

— підготовленість об'єкта до ведення РШР та робіт щодо порушеного виробництва.

 

Перелічені фактори є основними загальними для усіх ОГД шляхи підвищення стійкості роботи в умовах НС, а саме:

— забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих факторів сучасної зброї, аварії, катастрофи і стихійного лиха;

— захист основних виробничих факторів від уражаючих факторів, в тому числі і від вторинних, які виникають в умовах НС;

— стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

— підготовка до відновлення порушеного виробництва;

— підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та ЦЗ.

 

Захист робітників та службовців досягається чотирма основними способами:

— укриття людей в захисних спорудах;

— проведення евакозаходів;

— радіаційно-хімічний захист;

— медичний і біологічний захист.

 

Надійно захистити виробничий персонал об'єкта можливо лише при комплексному використанні усіх основних способів захисту.

Захист виробничих фондів полягає у підвищенні протидії будинків, споруд і конструкції об'єкта до уражаючих факторів та захисті технологічного обладнання, верстатів, систем і комунікацій та інших засобів, що формують основу виробничого процесу.

Створення надійних систем електро-, водо- та теплозабезпечення об'єктів:

а) підвищення стійкості електрозабезпечення:

– розподіл схеми електромереж на незалежно працюючі частини;

– закільцювання електромереж та підключення їх до декількох джерел енергозабезпечення;

– створення резерву дизельних електростанцій;

б) підвищення стійкості систем водопостачання:

– водопостачання від двох незалежних джерел, одне з яких підземне;

– захист вододжерел та резервуарів чистої води;

– створення обвідних (байпасних) ліній навколо водонапірних веж;

в) підвищення стійкості систем газо-, тепло- та паливо- забезпечення:

– розподільні газопроводи робити підземними та передбачати їх кільцювання:

– газорозподільні станції та опорні пункти обвідних газопроводів передбачати в підземному варіанті;

– встановлювати в основних вузлових точках систем газозабезпечення автоматичні вимикаючі пристрої, які спрацьовують при аваріях. Підвищення протипожежної стійкості:

– максимальне скорочення запасів паливо та вибухонебезпечних речовин;

– проведення профілактичних протипожежних заходів;

– підготовка сил і засобів пожежогасіння.

Створення стійкості системи матеріально-технічного постачання. На ОГД створюють запаси сировини, палива, комплектуючих вузлів і деталей, обладнання, які дозволяють продовжувати роботу на випадок дезорганізації постачання.

Створення стійкості системи управління:

— підготовка ПУ (захищених);

— забезпечення ПУ засобами зв'язку;

— використання автоматизованої системи управління.

Підготовка до прискореного (негайного) відновлення порушеного виробництва:

— розробка необхідної технічної та технологічної документації;

— створення запасів матеріальних засобів для встановлення робіт;

— розробка розрахунків сил і засобів для відновлюючих робіт;

— визначення вірогідної черговості робіт по' відновленню виробництва з урахуванням наявних ресурсів та місцевих умов.

Крім того, на стійкість роботи ОГД буде впливати наявність підготовленої робочої сили. Підвищення надійності та оперативності управління виробництвом:

— створення на об'єкті стійкої системи зв'язку;

— висока підготовка керівного складу;

— своєчасне прийняття вірних рішень та постановка завдань підлеглим у відповідності до обстановки, що склалася.

Підвищення стійкості роботи ОГД досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження дії уражаючих факторів і створення умов для ліквідації наслідків АС.

Інженерно-технічні заходи — це комплекс робіт, що забезпечують підвищення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкт шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва продукції та усуває можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного командно-начальницького складу штабу, служб і формування СО при захисті робітників і службовців, проведенні Р та ІНР, відновленні виробництва.

Питання для самоконтролю та обговорення

 

1. Дати визначення стійкості роботи ОГД в НС.

2. Які фактори впливають на стійкість роботи ОГД?

3. Якими основними способами досягається захист робітників та службовців?

4. Якими заходами досягається підвищення стійкості електрозабезпечення?

5. Якими заходами досягається підвищення стійкості водозабезпечення?

6. Якими заходами досягається підвищення стійкості газо-, тепло- та паливозабезпечення?

7. Комплексом яких організаційних заходів досягається підвищення стійкості роботи ОГД?

 

 

Практичне заняття № 9

У надзвичайних ситуаціях

 

Зміст заняття. Організація і проведення рятувальних робіт в осередках ураження. Проведення рятувальних робіт при ліквідації наслідків аварій на АЕС, в зонах радіоактивного зараження та осередках хімічного ураження. Ліквідація наслідків аварій на об'єктах з сильно діючими отруйними речовинами. Послідовність проведення заходів ЦЗ на промислових об'єктах і життєзабезпечення населення у НС.

Рекомендована література: [ 1 ] с. 231 -241, 245, 251, [3].

Теоретичні передумови до виконання роботи

До рятувальних робіт відносяться:

— розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

— локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

— визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

— визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

— пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

— розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

— надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

— вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

— організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;

— відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;

— пошук, розпізнавання і поховання загиблих;

— санітарна обробка уражених;

— знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

— соціально-психологічна реабілітація населення.

 

До невідкладних робіт відносяться:

— прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у завалах та на зараженій території;

— локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

— ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв'язку для забезпечення рятувальних робіт;

— зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;

 

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

 

На першому етапі вирішуються завдання:

– щодо екстреного захисту населення;

– з запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків;

– з підготовки до виконання РІНР.

 

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

— оповіщення про небезпеку;

— використання засобів захисту;

— додержання режимів поведінки;

— евакуація з небезпечних у безпечні райони;

— здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

— локалізація аварій;

— зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

— попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

 

На другому етапі проводяться:

— пошук потерпілих;

— витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

— евакуація людей із зони лиха, аварії, осередку ураження;

— надання медичної допомоги;

— санітарна обробка людей;

— знезараження одягу, майна, техніки, території;

— проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і 'забезпечують здійснення рятувальних робіт.

 

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

— відновлення чи будівництво житла;

— відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

— організація медичного обслуговування;

— забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

— знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

— соціально-психологічна реабілітація;

— відшкодування збитків;

— знезараження майна, території, техніки.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей. Він включає:

— управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

— захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, а також стихійного лиха;

— забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами першої необхідності;

— захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

— житлове забезпечення і працевлаштування;

— комунально-побутове обслуговування;

— медичне обслуговування;

— навчання населення способів захисту і дій в умовах НС;

— розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

— санітарну обробку;

— знезараження (обеззараження) території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

–– підготовка сил та засобів і ведення РІНР у районах лиха і осередках безпосереднього ураження;

— забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;

— морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

— заходи, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

 

Питання для самоконтролю та обговорення

 

1. Перелічити порядок рятувальних робіт.

2. Що відноситься до невідкладних робіт?

3. У виконанні яких заходів полягає організація і проведення РІНР при аварії на АЕС?

4. Комплексом яких заходів досягається організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах?

5. Дії невоєнізованих формувань ЦЗ при аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: навч. посібник / За ред. П.І. Кашина. - Львів: Афіша, 2005. - 336 с.

2. Закон України «Про Цивільну оборону України», ВРУ №2974 - XII. - К., 1993.

3. Михайлюк В.О. Цивільний захист: навч. посіб. ЧЗ: Цивільна оборона/В.О. Михайлюк. – Миколаїв: УДМГУ, 2002.-155с.

4. Мігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.

5. Цивільна оборона. Нормативно-правові акти. - Херсон: МІБ, 2001. - 112 с.

6. Цивільна оборона: Конспект лекцій / Укл. Д.Г. Сис, Л.С. Гончаренко, В.М. Молчанов. -Херсон: МІБ, 2001. - 100 с.

7. Цивільна оборона: Курс лекцій/ Укл. М.Д. Кузьмінов. – Херсон: МУБіП, 2004. – 108 с.

Навчальне видання

 

Середа Євген Сергійович

 

 

Методичні вказівки

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ