Документи, що посвідчують повноваження представника

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи - вона повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника – видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

 

Процесуальне становище представника в суді

Процесуальний представник – це особа, яка надає правову допомогу іншій особі, шляхом вчинення в межах наданих їй повноважень від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних дій у зв’язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Для того, щоб відбулося процесуальне представництво повинно бути дотримано низку умов:

- такі особи мають бути правоздатні та дієздатні, інакше кажучи, не може бути представником особа, яка не має цивільної процесуальної правосуб’єктності, тобто не досягла вісімнадцяти років чи обмежена в дієздатності, або позбавлена її;

- не повинно бути заборони закону на представництво;

- належним чином повинні бути оформлені повноваження. Представники допускаються в процес тільки при наявності відповідних документів, що засвідчують їх повноваження. Довірителі уповноважують своїх представників на участь у справі усною заявою, зробленою в суді, яка заноситься до журналу судового засідання, або письмовою заявою.

Особи, які можуть бути представниками

Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Представниками можуть бути адвокати. Вони володіють значними навичками юридичної діяльності, необхідними юридичними знаннями.

Представниками у суді можуть бути й інші особи:

1) вони повинні бути повнолітніми;

2) мати цивільну процесуальну дієздатність;

3) мати належно посвідчені повноваження на здійснення представництва;

4) не належати до кола осіб, які не можуть бути представниками в суді.

 

Поняття і види цивільної юрисдикції

Цивільна юрисдикція – це коло справ, вирішення яких віднесено законом до компетенції певного державного або громадського органу.

Цивільна юрисдикція поділяється на види:

- виключну – юрисдикція, за якою розгляд певної категорії цивільних справ входить виключно до компетенції суду;

- альтернативну – юрисдикція справи як суду, так і іншого юрисдикційного органу;

- договірну – юрисдикція, яка визначається за взаємною згодою сторін;

- імперативну (умовну), за якою справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності. Зокрема, до органів, які розглядають трудові спори, відносяться комісії по трудових спорах, а також районні, районні у містах, міські чи міськрайонні суди;

- за зв’язком справ, яка поєднує ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній юрисдикції. Так, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Таке звернення не позбавляє особу права на звернення до суду.

 

Поняття і види підсудності

Підсудність – це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчості їм цивільних справ.

Види підсудності:

1) предметна (функціональна) підсудність - визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій;

2) територіальна підсудність - розмежовує компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність;

3) альтернативна підсудність - підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'явлений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність названа підсудністю за вибором позивача.

 

47. Предметна (функціональна) підсудність

Функціональну підсудність визначають як компетенцію окремих ланок єдиної системи загальних судів України по розгляду й вирішенню цивільних справ, як підсудність, що визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі функцій, що виконуються ними (місцеві, апеляційні, касаційні суди).

У відповідності із загальними правилами про функціональну підсудність, всі цивільні справи, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними в містах, міськими й міськрайонними судами. Зазначені місцеві суди розглядають підвідомчі їм цивільні справи власне кажучи, як суди першої інстанції, а також здійснюють перегляд своїх рішень і визначень, що вступили в законну силу по нововиявленним обставинам.

Апеляційні загальні суди областей, апеляційні суди міст Києва й Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим здійснюють:

а) перевірку законності й обґрунтованості рішень, визначень судів першої інстанції, що не вступили в законну силу по скаргах осіб;

б) переглядають по нововиявленних обставинах, свої рішення й визначення, що вступили в законну силу по заявах осіб, зазначених у законі.

У цей час функції касаційної інстанції по цивільних справах здійснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

 

Територіальна підсудність та її види

Територіальна підсудність розмежовує компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове розмежування компетенції називається особистою, або суб'єктивною, компетенцією. Вона персоніфікує суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Територіальна підсудність має декілька видів:

1) загальна - визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача;

2) альтернативна - підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу;

3) договірна - встановлюється за угодою сторін, у зв'язку з чим вона ще називається добровільною;

4) виключна - встановлює, що пред'явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді.;

5) по зв'язку справ - встановлює, що позов підлягає розглядові судові, який розглядає іншу, пов'язану з ним справу.

 

Альтернативна підсудність

Альтернативною називається підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'явлений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність названа підсудністю за вибором позивача. Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо велике життєве значення для громадян. Визначена вона для позовів про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позовів робітників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позовів, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторську пропозицію, які можуть подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.