Заміна неналежного відповідача

Заміна неналежної відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи.

У ході розгляду справи може бути виявлено, що позов пред’явлений не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що відповідач не є правозобов’язаною особою, суб’єктом матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторона може визнаватися неналежною. Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що дана особа не несе обов’язку по справі. Його може бути замінено на особу, яка за змістом матеріально-правової вимоги, яка є предметом судового розгляду та вирішення повинна відповідати. Цей інститут носить назву заміни неналежного відповідача.

 

Поняття та підстави процесуального правонаступництва

Процесуальне правонаступництво - це заміна у справі сторони або третьої особи у разі переходу повноважень, прав і обов'язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру.

 

Порядок вступу в процес правонаступника і його правове становище

Порядок настання правонаступництва в процесі:

1) в разі настання обставин, що є підставою для універсального правонаступництва в матеріальному праві, провадження по справі має бути обов'язково призупинено;

2) у випадах сингулярного правонаступництва вступ до справи правонаступника відбувається без призупинення провадження по справі;

3) правонаступник повинен надати суду документи, що засвідчують його правонаступництво в матеріальних правовідношеннях;

4) якщо правонаступництво в матеріальному праві наступає стосовно декількох осіб, кожна з них може вступити до справи за своїм бажанням. Вступ одного з правонаступників до справи не зв'язує інших правонаступників, однак суд має їх сповістити про поновлення процесу;

5) правонаступництво можливо у будь-якій стадії процесу;

6) для правонаступника всі дії, що вчинені до його вступу до справи, обов'язкові в тому обсязі, в якому вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник змінив. Правонаступник не має права вимагати переперевірки доказів, що в їх дослідженні брав участь його попередник;

7) при процесуальному правонаступництві процес не починається знову, а поновлюється з тієї стадії, на якій був призупинений, або продовжується з тієї стадії, на якій настало правонаступництво.

Таким чином процесуальне правонаступництво є особливим випадком заміни осіб в процесі. Від заміни неналежної сторони правонаступництво відрізняється декількома суттєвими моментами: воно можливе у будь-якій стадії виконання; воно тягне поновлення чи продовження процесу; воно тягне передачу правонаступнику всіх процесуальних прав та обов'язків попередника; і останнє - правонаступник ніколи не може приймати участь у справі разом з право попередником.

 

Поняття, ознаки та види третіх осіб у цивільному процесі

Треті особи – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин які вступають у вже порушену в суді справу для захисту своїх власних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відмінних відповідача.

Ознаками третіх осіб:

1) вступають у справу коли провадження по ній відкрите і ще не ухвалене рішення;

2) втручаються у спір між сторонами;

3) особиста заінтересованість в результатах розгляду справи на свою користь.

Види третіх осіб:

1) треті особи які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору - суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу з метою захисту своїх особистих прав свобод чи інтересів, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін.

2) треті особи які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору - суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин які залучаються до участі у справі або вступають у неї з метою захисту їх суб’єктивних прав та інтересів.

 

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

Третіми особами які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору – називаються суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу з метою захисту своїх особистих прав свобод чи інтересів, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін.

Характерною ознакою таких осіб є саме пред’явлення самостійної вимоги до предмета матеріального спору між сторонами а не наявність самостійних прав на нього так як такі права можуть бути визначені тільки рішенням суду, місце розгляду справи по суті. Такі треті особи можуть вступити у цивільний процес до закінчення судового розгляду, вони приєднуються до справи за власною ініціативою, подавши позовну заяву яка повинна відповідати всім вимогам до позовної заяви. Після вступу у процес, третя особа може клопотати перед судом про розгляд її, спочатку така третя особа має спільність із позивачем і наділена правами може змінити підставу або предмет свого позову, відмовитися від нього, збільшити або зменшити розмір своїх позовних вимог.

 

Підстави та процесуальний порядок вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, до справи

Підстави вступу до справи третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

- участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірним правовідношенням.

- участь у справі третіх осіб дозволяє суду повно та всебічно дослідити обставини справи, з'ясувати дійсні взаємовідносини учасників спору.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Позовна заява третьої особи повинна відповідати загальним вимогам, що містяться у ЦПК, але має вона й свої особливості. У позовній заяві третьої особи слід зазначити, що вона подається третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в іншій судовій справі, і зазначити сторін цієї справи. Доцільно зазначити також у провадженні якого судді перебуває ця справа та її номер, якщо це відомо.

 

Процесуальні права і обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

Істотним є той факт, що ці особи мають всі права та обов'язки позивача без жодних винятків та застережень. Паритетність їх процесуальних прав у цивільному процесі пояснюється зробленим законодавцем припущенням, що треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору є суб'єктами спірного права.

Але треба відрізняти поняття цивільного позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Так, в інтересах позивача розпочинається провадження у цивільній справі, а зазначені треті особи завжди втручаються у вже порушений цивільний процес.

 

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, котрі беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.