Поняття та ознаки приватного права

Сутність приватного права виражена в його принципах - незалежності та автономії особистості, визнання захисту приватної власності, свободи договору. Приватне право - це право, що захищає інтереси особи в його взаєминах з іншими особами. Воно регулює сфери, безпосереднє втручання у які регулюючої діяльності держави є обмеженим. Індивід самостійно вирішує, чи використовувати йому свої права чи утриматися від дозволених дій, укладати договір з іншими особами або вступити в інший спосіб.
Інша річ сфера дії публічного права.

Приватне право захищає інтереси приватної особи, як окремого суб'єкта. Кожен суб'єкт права має правовий статус, тобто сукупність прав, свобод, законних інтересів окремих осіб, які визнаються і гарантуються державою на законодавчому рівні. Слід розрізняти поняття «права людини» і «права громадянина».

Права людини є вихідними, вони належать усім людям від народження незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в якому живуть чи ні.

Права громадянина включають в себе тільки ті права, які закріплюються за особою лише через його приналежність до держави (громадянство).
Свобода людини визначається, як узаконена можливість діяти у відповідності зі своєю волею, відсутність обмежень діяльності людини.

Права людини невіддільні від соціальної діяльності людей, від їх суспільних відносин, способів буття індивіда. Права людини органічно вплетені в суспільні відносини, вони є нормальною формою взаємодії людей, упорядкування їх зв'язків, координації їх вчинків і діяльності, запобігання протиріч, протиборства, конфліктів. За своєю суттю вони нормативно формулюють ті умови і способи життєдіяльності людей, які необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда. Суспільства, держави.

Основні документи про права людини:

· Загальна декларація прав людини (1948 р.);

· Конвенція про політичні права жінок (1952 р.);

· Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.);

· Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р., набув чинності в 1973 р.);

· Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.);

· Конвенція про права дитини (1989 р.);

· Декларація прав і свобод людини і громадянина (1991 р.);

· В Україні – Конституція України (1996 р.).

При цьому в нашій країні права людини і громадянина проголошені в числі основ конституційного ладу, визнані невідчужуваними та затверджені як безпосередньо діючих і визначають сенс і зміст діяльності держави.

Предмет приватного права - це майново-вартісні та особистісно-немайнові відносини осіб (а також все, пов'язане з відносинами зі сприяння зайнятості і з Трудові, і результатами цієї діяльності).

У приватному праві використовується метод юридичної рівності сторін, метод вирішення конфліктів у судовому порядку, метод договірногохарактеру правовідносин. [10;55- 58]

Принципи приватного права складаються з загальногалузевих і конституційних принципів.

Основні конституційні:

- Принцип свободи договору;

- Незалежності;

- Автономії особистості;

- Визнання та захисту приватної власності;

- Недоторканності власності;

- Неприпустимості втручання у приватні справи;

Джерелами права є Закони, підзаконні акти (галузеві кодифіковані акти), нормативно-правові акти міністерств і відомств, міжнародні договори.

Отже, приватне право- це це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання.

Приватне право має велике значення в забезпеченні свободи автономної особи, незалежності і самостійності приватних осіб і тому є умовою і гарантом розвитку ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства. Воно охоплює відносини, учасники яких не володіють ніякою примусовою владою один щодо одного, а, більш того, відокремленні від державної влади і тому є «приватними». [12;85 – 86]

 

 

Предмет та метод приватного права. Загальні положення

Предметом міжнародного приватного права є правовідносини двох груп. По перше, це так звані колізійні відносини, а по друге — приватноправові відносини в широкому розумінні слова, тобто власне цивільно-правові відносини — особисті немайнові та майнові, "обтяжені" іноземним елементом. Ці відносини випливають з права власності, права на підприємницьку діяльність, торговельних та інших відносин, відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. При цьому головну увагу слід приділити саме останнім, оскільки традиційні сімейні, спадкові, трудові відносини достатньо повно відображені у наявній літературі з МПрП.

Методи приватного права

Правовий метод регулювання  сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є цивільно-правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Проте цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно-правовий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним елементом застосовуються два юридично-технічних методи  колізійний та матеріально-правовий.

Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує таке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав.

Об'єкти порівняння у МПрП. Порівняльно-правовий метод застосовується до певних об'єктів права. Ними можуть бути системи і "родини" права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об'єктів іноземних гетерогенних (різних за природою) правових систем. У разі зіставлення двох об'єктів однієї правової системи може йтися про порівняльне дослідження, а не про порівняльне право.

Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП.

Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії).

Колізійні норми. Передумовами виникнення колізійної норми є посилення процесів міграції населення за кордон, розширення господарських зв'язків між державами тощо. Сутність колізійної норми полягає у відсиланні до компетентного законодавства, визначенні умов і меж його застосування до певних правовідносин.

У МПрП утвердилася позиція, згідно з якою кожна колізійна норма складається з двох частин  обсягу і прив'язки. У першій частині норми (в обсязі) вказуються правовідносини, які вимагають правового врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ). У другій частині (прив'язці, колізійному принципі, формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яке повинне регулювати певні правовідносини (згідно із законодавством держави, де створено підприємство; за законом країни, де перебуває майно). За змістом прив'язки вони поділяються на односторонні та двосторонні.

Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми. Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не регулює правовідносини з іноземним елементом. її існування має сенс за умови використання і матеріально-правової норми, тобто такої, яка, по суті, регулює правовідносини в МПрП. Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування разом з колізійним матеріально-правового методу регулювання зазначених відносин. Сутність цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи.

У книзі "Міжнародне приватне право" за редакцією Г. К. Дмитрієвої запропоновано так званий загальний метод МПрП. Під ним розуміють сукупність конкретних прийомів, способів і засобів юридичного впливу, спрямованого на подолання колізії права різних держав. Цей метод передусім поєднує способи регулювання, тобто шляхи юридичного впливу, виражені в юридичних нормах. Їх два — колізійно-правовий та матеріально-правовий. Обидва вони спрямовані на подолання колізії права. Сюди ж належать конкретні юридичні прийоми: застосування застереження про публічний порядок, вирішення інтерлокальних та інтертемпоральних колізій, зворотного відсилання і відсилання до права третьої держави тощо.