Господарський розвиток під час та після Великої депресії.

Світова економічна криза 1929-33 рр. відома як «Велика депресія».Найбільш від кризи постраждали США.

- зменшення обсягів промислового в-цтва (на 46%);- банкрутство десятків тисяч п-ств, понад 5 тис банків, бл 1 млн фермерських господарств;- різке зменшення рівня ЗП;

- зростання безробіття;- дефляція внаслідок ефекту перевиробництва;

- значна тривалість, зумовлена посиленою антикризовою політикою (невтручання д-ви в економ життя).

Важливою характеристикою Великої депресії була її значна тривалість, зумовлена пасивною антикризовою політикою, яка базувалась на концепції «невтручання» держави в економічне життя.

США. Зальний обсяг промислової продукції становив там лише 53% докризового рівня (видобуток вугілля зменшився на 40%, виплавка сталі – більш як у 4 рази.) Налічувалося майже 17 млн. безробітних, кожен другий робітник – безробітний.Повністю зайнятих у виробництві залишилося 10%. Було зареєстровано близько 2 тис. випадків голодної смерті.Криза охопила і всю банківську систему США. За 4 роки (1929-1933 рр.) збанкрутувало 5 тис. банків – 1/5 частина усіх банків країни. (Після Великої Депресії: 1933-1934 рр. адміністрацією Рузвельта було скасовано золотий стандарт, відбулася інавгурація Рузвельта, конгрес прийняв закон про допомогу безробітним, закон про відновлення промисловості, закон про допомогу фермерам. 17 мільйонів безробітних отримали роботу на будівництві, дорожніх роботах, в сільському господарстві.)

Великобританія. продовжували домінувати колоніальні тенденції, а на внутрішній ринокактивно почав поширювати свій вплив американський капітал.До кінця 1930 безробіття більш ніж подвоїлося з 1 до 2,5 млн. осіб (20% робочої сили), а експорт знизився на 50%. Рівень виробництва, порівняно з 1929 р., впав на 23%, виплавляння чавуну – на 53%, випуск в суднобудівельній промисловості знизився у 12 разів. Різко скоротилися (майже на 25%) зарубіжні інвестиції, фінансові операції сіті. (Після: ліквідовано золотий стандарт фунта стерлінгів, наприкінці 1933 – на початку 1934 p. з економічною кризою у Великобританії було покінчено. Рівень її промислового виробництва сягнув довоєнного рівня.)

Франція. Криза у Франції розпочалася пізніше, ніж в інших країнах світу, але набрала затяжного характеру. Так, спад виробництва, що розпочався наприкінці 1930 р., продовжувався до середини 1935 р. Налічувалося майже 0,5 млн. безробітних. На 30% скоротилася заробітна плата.випуск промислової продукції знизився на третину, сільськогосподарської продукції – вдвічі.Різко скоротилася французька зовнішня торгівля (експорт знизився в 2,5 рази). Після: У країні встановлювався 40-годинний робочий тиждень, двотижневі щорічні відпустки, підвищувалася зарплата. національні збори прийняли понад 130 законів, що мали сприяти реалізації програм Народного фронту)

У Німеччині, що несла тягар репараційних платежів, кризові прояви були особливо гострими.Обсяг промислового виробництва (1929-1933 рр.) скоротився на 58%, заробітна плата становила половину офіційно прожиткового мінімуму. Кількість безробітних у 1932 р. перевищила 7 млн. чоловік, тільки 20% з них одержували мізерну допомогу. Поглибилася кредитна й фінансова криза, що призвела до банкрутства кількох банків. Криза вразила й сільське господарство. Протягом 1928-1932 рр. було продано 500 тис. га збанкрутілих фермерських господарств. Після: було введено жорстку розподільну (карткову) систему; Було проголошено закон про примусову картелізаціюдрібних і середніх підприємств; Було збільшено ціну с/г продукції, ліквідовано безробіття за рахунок значних будівельних робіт; впровадження тотального контролю над економічною системою).

 

16. Господарськийрозвитоксвітупід час та після II Світовоївійни.

Друга світова війна (1939—1945 pp.) була небаченим лихом в історії людства. Результатом війни було знищення, демонтаж індустріальних господарств Німеччини, Франції, Японії, багатьох менших індустріальних країн Європи. Частково було знищено господарство Англії. Крім прямих військових зруйнувань піддавалося зносу виробниче обладнання, машини і механізми, припинилося оновлення виробничих потужностей, мав місце вивіз фабрично-заводського обладнання з переможених країн переможцями.

Єдинаіндустріальнакраїна, яка під час війни пережила справжнєекономічнепіднесення, були США. Більше того, у СполученихШтатахбулоздійсненотехнологічнийпрорив, якийзабезпечивїмлідерство у наступнідесятиліття.

Післядругоїсвітовоївійнирозпочалосявідродженняринковихгосподарстврозвинутихєвропейськихкраїн шляхом їхньоїамериканізації. Вона мала кількаважливихнапрямків:-американізаціясвітовоївалютноїсистеми;-вивізамериканськихтоварів, широкомасштабнее-кредитування, державне і приватне;-інвестуваннявідбудовчихпроцесів;-перебудоваіндустріальних структур, особливо в Німеччині і Японіїпідбезпосереднім контролем США;-розвитоксвітовоїторгівлі, де важливу роль у першіповоєнні роки відігравалатакожАнглія.

Світовегосподарствоохоплювало три підсистеми: господарстваекономічнорозвинених, соціалістичних держав та країн, щорозвиваються. Головною тенденцією в економічномурозвиткувсіхкраїнбулаіндустріалізація. Економічнорозвиненікраїнисвіту вступили у фазу інтенсивногорозвитку. Змінювалася структура національнихгосподарств. Важливимичинникамирозвиткусвітовогогосподарствабулинауково-технічнийпрогрес, подальше поглибленнявсесвітньогоподілупраці, інтернаціоналізаціявиробництва. Сформуваласясвітоваінфраструктура — комплекс галузей, щообслуговувалисвітовіекономічнівідносини (транспортна система, мережа інформаційнихкомунікаційтощо). Розширилися і набули нового змістувсіформиміжнароднихекономічнихвідносин. Для господарськогорозвиткухарактернимбулопосиленнявзаємозв'язківміжусімакраїнами та їхнімигрупами. Набулирозвиткуміждержавніінтеграційніпроцеси. Економічнезростаннянаціональнихгосподарств залежало відступенявходженняїх до всесвітньогогосподарства. Посилилосядержавнерегулюваннягосподарськихпроцесів.Основ.наслідки 2 с.в.для світового господарства:1.людські втрати (близько 50млн.чол.);2.надзвичайний занепад господарства;3.виснаження сировинних баз;4.моральний та фіз..зноспромисл.обладнання;4.зниження життєвого рівня,що призвело до високої смертності мирного населення; 5.нестабільність національної валюти;6.розпад колоніальної системи;7.зміна у співвідношенні сил на світовій політико-ек.арені,зумовленізрост.нац.руху та соц..системи господарства.

17. Національні програмивідбудовигосподарства США, Великобританії та Франціїпісля II Світовоївійни.

США:

ü швидка та ефективна конверсія;

ü прискоре­ний розвиток господарства за рахунок експортоорієнтованої урядової політики;

ü зростання зайнятості населення за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати та збільшення урядових видатків на війну в Кореї (поч. 1950);

ü реалізація програми будівництва дешевого житла;

ü збільшення внутрішнього боргу і як наслідок ско­рочення соціальних витрат;

ü скорочення золотих та валютних резервів;

ü послаблення позицій на світовому ринку внаслідок утворення нових промислових центрів та посилення міжнародної конкуренції з боку ФРН та Японії.

У результаті економіка США дещо втратила динамізм, на деяких напрямках на початку 60-х років стало помітним відставання.

Великобританія:

ü част­кова націоналізація базових галузей економіки (енергетики, транспорту, кам’яновугільної та сталеливарної промисловості, а також інфраструктури) з метою забезпечення повної зайнятості;

ü обмеження імпорту задля досягнення рівноваги платіжного балансу та під­тримання курсу фунта стерлінгів.

Франція:

ü запровадження системи індикативного планування та прог­рамування. Реалізація трьох стратегічних планів щодо модернізації націоналізованого сектора економі­ки (1947-1953 рр.), зміцнення конкурентоспроможності приват­них фірм (1954-1957 рр.) та переходу від протекціонізму до “від­критої економіки” (1958-1961 рр.);

ü створення фонду соціально-економічного розвитку, який дає змогу здійснювати інвестування в державний та приватний сек­тори економіки.

 

18. Національніпрограмивідбудовигосподарства ФРН та Японіїпісля II Світовоївійни.
Основні заходи післявоєнної відбудови господарства Японії значною мірою були засновані напрограмі “ Зворотного курсу ”і передбачали:

ü прийняття нової конституції, що проголосила демократичні права і свободи;

ü структурну перебудову економіки, спрямовану на розвиток зовсім нових галузей промисловості, передовсім переробних галузей, які б враховували забезпе­чення експорту та заміщення імпорту;

ü стрімку торговельну експансію, яка досить швидко набрала глобального характеру;

ü аграрну реформу, що сприяла значному розширенню внутріш­нього ринку;

ü лі­бералізацію господарської системи та демонополізацію промисловості шляхом розпуску вертикальних концернів-холдингів;

ü радикальну бюджетну реформу;

ü реформу трудо­вого законодавства та середньої школи, що дало Японії висококваліфіковану і водночас найдешевшу у світі робочу силу;

ü запровадження специфічних методів управління та організації праці, зокрема колективних форм стимулювання та відповідальності, систему довічного найму та ін.

Зазначені чинники сприяли перетворенню Японії у велику індустріальну державу, що вже у 1950-60 рр. посіла одне з перших місць у світі за рівнем економічного розвитку.

Повоєнну відбудову Німеччини (ФРН) пов’язують із політикою Л.Ерхарда, розробленою на основі концепції “ соціального ринкового гос­подарства ”. Вона включала:

ü грошову реформу (1948) – заміну знецінених рейхсмарок на дойчмарки, що значною мірою вирівняло вартість фінансових активів населення;

ü цінову реформу (лібералізація цін);

ü податкову реформу, що сприяла розвитку малого і середнього бізнесу.

Результати здійснених заходів досить швидко проявилися у поступовому наповненні внутрішнього ринку товарами, стабілізації темпів зростання цін та заробітної плати, підвищенні продуктивності праці. Уже в 1954 р. на третину було перевищено рівень довоєнного виробництва, а згодом ФРН вийшла на друге місце в світі після США за рівнем золотих запасів. Ставши провідною країною Західної Європи, ФРН вдруге випередила своїх минулих переможців за рівнем господарського розвитку.