Безпека життєдіяльності людини – найважливіше завдання людської цивілізації.

Безпека життєдіяльності використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук, зокрема: філософії, біології, фізики, хімії, психології, соціології, екології, економіки, менеджменту і тісно пов’язана з практичною діяльністю людини. Тому при вивченні дисципліни “Безпека життєдіяльності” студентам необхідні знання з біології, фізики, хімії, екології, психології, валеології, філософії, соціології, правознавства тощо.

Дисципліна “Безпека життєдіяльності” має світоглядно-професійних характер.

Основні теоретичні положення безпеки життєдіяльності.

1. Небезпека є об'єктивною необхідною умовою розвитку природи і еволюції людства.

2. Небезпека створюється особливими властивостями матеріальних об'єктів, явищ та інформацій, що несумісні з характеристиками людини.

3. Безпека – стан діяльності людини, при якій з певною вірогідністю виключено можливість нанесення шкоди її здоров'ю.

4. БЖД вивчає явище, об'єкти, процеси з позиції їх оптимізації за параметрами безпеки.

5. Управління безпекою, розробка правил та рекомендацій базується на основі знання законів, принципів і методів забезпечення безпеки.

6. Мета БЖД – забезпечення оптимальних умов життя для кожної людини окремо та людства в цілому.

Небезпека – явище, інформація, процеси, об'єкти, які можуть викликати небажані наслідки.

Небезпеки класифікуються за: походженням, сферою проявлення, локалізацією, шкодою, наслідками, часом проявлення, структурою і характером дії на людину.

Ідентифікація небезпек – знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Основні законодавчі акти з БЖД

Головним законодавчим України є Конституція, цілий ряд статей якої стосується питань БЖД, зокрема:

ст. 43: „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці,.... Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється”;

ст. 49: „Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування”;

ст. 50: „Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”.

1. Закон України „Про охорону праці”, 2002р.
2. Закон України „Про працю”, 1994р.
3. Закон України „Про освіту”, 2008р.
4. Закон України „Про охорону здоров'я”, 1992р.
5. Закон України „Про пожежну безпеку”, 1993р.
6. Закон України „Про дорожній рух”, 1993р.
7. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, 1994р.
8. Закон України „Про цивільну оборону”, 1993р.
9. Закон України„Про правові засади цивільного захисту”, 2004р.

Практична частина

Завдання № 1.

Ознайомитись з Конвенцією ООН про права дитини та законспектувати основні статті, що гарантують безпеку життя та здоров’я дитини.

Завдання № 2.

Ознайомитись та законспектувати основні статті Конституції України, що гарантують безпеку життя та діяльності людини.

Завдання № 3.

Ознайомитись з законами України (перелік дивись у списку літератури) та законспектувати основні статті законів України, що гарантують безпеку життя та діяльності людини.

Запитання для самоконтролю:

1.Дати визначення, що таке "безпека життєдіяльності"?

2. Дати визначення, що таке "життєдіяльність"?

3. Дати визначення, що таке "діяльність"?

4. Головні завдання БЖД.

5. Що таке небезпека?

6. Таксономія (класифікація) небезпеки.

7. Сфери проявлення небезпеки.

8. Номенклатура небезпек. Назвати в алфавітному порядку 5-10-15 небезпек

Самостійна робота:

Законспектувати статті Конституції України, які гарантують безпеку життя, здоров'я та діяльності громадянина країни (дивись літературу).

Література

1. Конвенція ООН Про права дитини. – К.: ТМ Прінтікс Прес, 1999. – 32с.

2. Конституція України. 1996. – ст. 3, 16; 21; 27-30; 32; 43; 45; 49; 50.

3. Законодавчі акти України з охорони оточуючого середовища. – Черкаси, 1997. – С. 78-79; 126; 130; 142; 143; 152; 190; 192.

4. Закон України “Про охорону праці”. Відомості Верх. Ради України 2002.

5. Закон України “Про пожежну безпеку”. Відомості Верх. Ради України 1994.

6. Закон України “Про дорожній рух”. Відомості Верх. Ради України 1994, с. 12; 2; 46.

7. Збірник директивних документів з питань викладання нормативних дисциплін “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці”, “Охорона праці в галузі”, “Цивільна оборона” у вищому навчальному закладі. – К.: Основа, 2003. – 488 с

8. Нормативні акти по охороні праці / збірник НІ. ст. 239; Наказ № 429 Мін. освіти України від 10.11.93р. “Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах”.

9. Законодавство України про охорону праці / Збірник нормативних документів // Під ред. Т.П. Яковенко. – К., 1995. Т.І. – С. 225, Т.З. – С. 452; 507; 532.

10. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. – К.: КДТЕУ, 1999. – 208с.

11. Збірник директивних документів з питань викладання нормативних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Охорона праці в галузі», «Основи охорони праці», «Цивільна оборона» у вищому навчальному закладі. – К.: Основа, 2003. – 488 с.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

. Тема. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ. ЇХ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Мета: вивчити основні джерела забруднення біосфери і навколишнього природного середовища, їх вплив на здоров'я людини.

Обладнання: збірник природоохоронних законів, державні стандарти, довідникові матеріали, таблиці.

ХІД РОБОТИ

Теоретична частина

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу, або частота реалізації небезпеки. Він є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірним ризик.

Види ризиків: виправданий, невиправданий, політичний, фізичний і економічний.

Аксіома потенціальної небезпеки: будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною.

Методи визначення ризику:

§ Інженерний – спирається на статистику, розрахунки частоти, проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову „дерев” небезпек;

§ Модельний – базується на побудові моделей впливу небезпеки як на окрему людину так і на соціальні, професійні групи;

§ Експертний – за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами – експертами:

§ Соціологічний – опитування населення.

§ За статистичним методом ризик обчислюється за формою:

R = n / N

R – ризик за певний період часу:

n – кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій і катастроф);

N – теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об'єкта.

Прийнятний ризик – це нормований ризик у світовій практиці (10^-6) або певний компроміс між рівнем безпеки та можливістю її досягнення.

Теоретична частина

Екологічна безпека як складова глобальної і національної безпеки – стан суспільних відносин в галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона навколишнього середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.

Види екологічної безпеки:

За територіальними ознаками:

§ глобальна (міжнародна);

§ національна (державна);

§ регіональна;

§ локальна.

За способами забезпечення:

§ техногенно-екологічна безпека;

§ соціо-екологічна безпека;

§ природна безпека;

§ економіко-екологічна безпека.

За об'єктами охорони:

§ екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів;

§ екологічна безпека суспільства та людини.

Екологія – це наука про взаємозв'язок живих організмів між собою та навколишнім середовищем, тобто про взаємодію суспільства та природи, людини і навколишнього середовища.

Головні екологічні проблеми: забруднення атмосфери;

парниковий ефект;

озонові дірки,

деградація біосфери,

забруднення гідросфери,

деградація ґрунтів,

опустелювання

Природне забруднення має розподільчий (космічний пил, який практично не впливає на оточуюче середовище) або тимчасовий стихійний характер (пожежі, виверження вулканів). Рівень забруднення атмосфери в глобальному масштабі при цьому, як правило, залишається фоновим.

Антропогенне забруднення характеризується багато чисельністю видів та джерел внаслідок використання практично всіх хімічних елементів для забезпечення сучасних технологічних процесів.