Та її особливості на сучасному етапі

Проблема ВІЛ-інфекції понад 25 років залишається актуальною для світової спільноти, масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.

На сьогодні в Україні епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції залишається напруженою – триває поширення ВІЛ серед населення, зростає кумулятивна кількість ВІЛ-інфікованих осіб і хворих на СНІД.

Із часу реєстрації ВІЛ-інфекції станом на 01.07.2012 р. за даними персоніфікованого обліку в країні зареєстровано 212 838 випадків ВІЛ-інфекції, у тому числі 51 468 випадків СНІДу, включаючи 1 171 дитину до 14 років.

На початку епідемії ВІЛ-інфекції та у перші роки її поширення значно менше осіб потребувало лікування антиретровірусними препаратами, ніж тоді, коли епідемія стає “зрілою”. Як показують дослідження, в умовах обмежених ресурсів медіана виживання для хворих на СНІД, які не отримують антиретровірусну терапію (АРТ), становить менш одного року, а відсоток дорослих та дітей з ВІЛ-інфекцією, які отримують лікування протягом 12 місяців після початку антиретровірусної терапії, в 2011 р. в Україні становила 82,3 %.

В ідеальному випадку ВІЛ-інфікована людина повинна починати антиретровірусне лікування до розвитку в неї стадії СНІДу, відповідно до критеріїв призначення антиретровірусної терапії (АРТ), що визначені нормативно-правовими документами.

Незважаючи на подальше розширення доступу до антиретровірусної терапії (відсоток охоплення дорослих та дітей антиретровірусною терапією від диспансерної групи в 2011 р. становив 69,9 %), епідемія ВІЛ-інфекції в першому півріччі 2012 р. забрала життя у 2 039 хворих на СНІД, в тому числі у 2 дітей (показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом – 4,5 на 100 тис. населення). У Дніпропетровській області показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, становить 14,1 на 100 тис. населення, в Донецькій – 10,8; Одеській – 7,5; Миколаївській – 5,9 в м. Севастополі – 8,1; на 100 тис. населення.

Офіційні дані епіднагляду містять інформацію лише про тих осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ і перебувають під диспансерним наглядом.

Оновлені оцінки щодо ВІЛ/СНІДу в Україні засвідчують, що на початок 2012 р. в країні мешкало 230 тисяч людей, віком від 15 років і старші, які живуть з ВІЛ, що становило 0,58 % усього населення у зазначеній віковій категорії. Ці дані відрізняються від даних офіційної статистики щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під диспансерним наглядом у спеціалізованих закладах охорони здоров’я (120,1 тисячі) на кінець 2011 р. Відмінність між цими показниками свідчить, що лише кожен другий з людей, які живуть з ВІЛ, пройшов тест на ВІЛ і знає свій ВІЛ-позитивний статус.

І саме завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на протидію епідемії ВІЛ-інфекції, зокрема серед споживачів ін’єкційних наркотиків, останніми роками намітилася позитивна тенденція в розвитку епідемії. Темпи приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію в Україні, починаючи з 2006 р., невпинно знижуються. Так, якщо в 2006 році порівняно з попереднім 2005 роком показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цілому по країні збільшився на 16,8 %, то в 2011 р., порівняно з 2010 р. лише на 3,6 %. Отже, саме стабілізація ситуації серед споживачів наркотиків зумовила зниження темпу приросту показника захворюваності на ВІЛ-інфекцію майже у 5 разів.

За висновками експертного опитування, всі складові програм профілактики потребують комплексного збалансованого підходу.

Для досягнення міжнародних та національних цілей щодо елімінації передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні необхідно активно розширювати інтегровані послуги з профілактики передачі вірусу від матері до дитини, особливо для жінок із груп високого ризику щодо інфікування ВІЛ. Також потребує перегляду низка нормативних документів відповідно до міжнародних рекомендацій 2010 – 2012 рр. щодо організації та нових підходів проведення заходів з профілактики передачі вірусу від матері до дитини.

Розширення доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) за нестачі повного обсягу медичних препаратів відбувається дуже повільно. За останніми розрахунками на сьогодні АРТ повинні отримувати 44 000 пацієнтів. Станом на 01.07.2012 р. АРТ отримують 32 872 особи (без урахування пацієнтів Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань); з них за кошти Державного бюджету отримують лікування 23 957 осіб (72,88 %), серед них – 2430 дітей; 8 915 осіб (27,12 %) лікується за кошти Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією 6-го раунду в рамках реалізації програми “Підтримка профілактики ВІЛ/СНІД, лікування та догляд для найуразливіших верств населення в Україні”.

Щодо поліпшення якості та ефективності діагностики, то центри СНІДу на сьогодні не мають достатньої кількості обладнання та діагностичних тест-систем для лабораторного моніторингу лікування. Потрібно відмітити, що програми медико-соціального супроводу та підтримки, замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), а також програми з формування прихильності до АРТ за участі людей, які живуть з ВІЛ, розгорнуті у більшості регіонів лише в обласних центрах. На сьогодні ЗПТ отримують лише 13,3 % від тих, хто її потребує.

Незважаючи на 25-річну історію епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, на сьогодні вона все ще залишається сконцентрованою в групах високого ризику інфікування ВІЛ і не порушила в повною мірою загальну популяцію. Беручи до уваги епідемічну ситуацію, що склалася у нашій країні, особливу увагу необхідно приділяти попередженню поширення ВІЛ саме серед груп ризику: споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників/жінок комерційного сексу, чоловіків, які мають секс із чоловіками, ув’язнених.

Рівень охоплення та якість програм АРТ мають визначальний вплив на показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, а також може впливати на зниження передачі ВІЛ (за умови високого рівня охоплення АРТ). Починаючи з 2004 р. в Україні було досягнуто значного прогресу в наданні лікування людей, які живуть з ВІЛ. Втім, на сьогодні рівень охоплення АРТ залишається недостатнім для забезпечення потреб дедалі більшої кількості пацієнтів, які потребують лікування. Показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, продовжує зростати. Це свідчить про те, що розширення лікування залишається неадекватним для того, щоб реально вплинути на рівень смертності. Серйозні недоліки існують також у лікуванні опортуністичних інфекцій, насамперед це стосується туберкульозу, який є основною причиною смерті хворих на СНІД. Головні проблеми, що вимагають невідкладного вирішення – це децентралізація надання АРТ, розширення програм замісної підтримувальної терапії з використанням метадону, а також ефективна профілактика, діагностика та лікування туберкульозу у людей, які живуть з ВІЛ.

 

ПРОГРАМНА ІНЖЕНЕРІЯ

Методологія об’єктно-орієнтованого аналізу і проектування тісно пов’язана з концепцією автоматизованого розроблення програмного забезпечення (Computer Aided Software Engineering, CASE). Вибір інструментального засобу автоматизованого проектування комп’ютерних повчальних систем повинен бути продиктований цілями, потребами і обмеженнями майбутнього проекту системи (включаючи кваліфікацію фахівців, що беруть участь у процесі проектування). Визначальним чинником вибору інструментарію є використовувані методи і технології проектування.

Для автоматизації розроблення комп’ютерних навчальних систем у рамках Rational Unified Process на основі практичних досліджень автора пропонується застосування об’єктно-орієнтованого CASE-засобу Rational Rose. Цей інструментарій виробництва компанії IBM Rational на сьогодні є домінуючим на ринку продуктів для об’єктно-орієнтованого аналізу, моделювання і проектування. Необхідно зазначити, що вибір Rational Rose продиктований також міркуваннями застосовності цього інструментарію для автоматичної генерації за побудованими моделями програмного коду і здійснення реверсного інжинірингу для повторного використання програмних компонентів комп’ютерних повчальних систем у нових проектах.

Інструментарій Rational Rose базується на уніфікованій мові моделювання Unified Modeling Language (UML). Мова моделювання UML, доповнена методологічними основами застосування системи позначень, процедурами для вирішення питань моделювання даної наочної сфери і вимог, стає методом аналізу і проектування комп’ютерних навчальних систем.

Метою аналізу і проектування комп’ютерних навчальних систем є створення стійкої архітектури, розроблення докладного проекту на основі вимог і адаптація проекту до середовища реалізації. Для якнайкращого досягнення цієї мети в запропонованій методології реалізована концепція сучасної програмної інженерії із застосування зразків проектування (модельних шаблонів і патернів). Виявлені проектні зразки можуть додаватися до існуючих елементів проекту, щоб поліпшити колишнє рішення архітектури, або служити основою для створення нового набору елементів на стадії аналізу програмної системи. Повторне використання проектних зразків у подальших проектах комп’ютерних навчальних систем сприяє швидшому конструюванню моделей і зменшенню залежності від вимог, що змінюються. Застосування проектних зразків особливо актуальне під час розроблення широкозатребуваних сьогодні комп’ютерних навчальних систем зі складним графічним інтерфейсом, орієнтованих на Інтернет і які підлягають адаптації до частих змін вимог.