відносний або абсолютний характер норм;

Забезпечення дії моральних норм (мотивація виконання);

4) проблема кодифікації моральних норм.

 

47. Які основні аргументи свідчать про життєздатність основних етичних систем:

1) економічний;

2) науковий;

3) правовий;

4) міжнародно-політичний.

 

48. У чому полягає сутність наукового аргументу, який забезпечує життєздатність основних

наукових систем сучасності?

1) наука – універсальна сфера пізнання;

2) найдосконаліші методи пізнання - наукові;

3) існує розмежування сфер пізнання науки і етичних систем;

4) наука сьогодні виконує функцію релігії.

 

49. У чому полягає сутність наукового аргументу, який забезпечує життєздатність основних

наукових систем сучасності?

1) відсутність комплексної наукової теорії походження та природи людини;

2) найдосконаліші методи пізнання - наукові;

3) існує розмежування сфер пізнання науки і етичних систем;

4) наука сьогодні виконує функцію релігії.

 

50. У чому полягає сутність правового аргументу, який забезпечує життєздатність основних

наукових систем сучасності?

1) призначення права – комплексне, всеохоплююче регулювання суспільних відносин;

2) право як система юридичних норм забезпечує втілення ідеалів людської свободи та рівності;

3) призначення права – забезпечення сфери громадського порядку та простору індивідуальної

автономії індивіда, де він покликаний здійснити власний смисложиттєвий вибір;

4) правові та моральні норми – взаємодоповнюючі системи регулювання.

ВЧИТЕЛІ ЛЮДСТВА.

ВИДАТНІ ФІЛОСОФИ-МОРАЛІСТИ

 

1. Хто з філософів вважається гедоністом?

1) Мойсей;

2) Конфуцій;

3) Будда;

4) Епікур;

5) Ісус Христос;

6) Сократ.

 

 

1. Основним поняттям етики якого з перелічених філософів є любов?

1) Мухаммед;

2) Мойсей;

3) Конфуцій;

4) Будда;

5) Сократ;

6) Августин Блаженний.

 

1. Хто з філософів-моралістів вбачав орієнтир для вчинків людини у любові до Бога?

1) Платон;

2) Арістотель;

3) Епікур;

4) Августин Блаженний;

5) Джон Стюарт Мілль;

6) Фрідріх Ніцше.

 

1. Хто стверджував, що свобода людини робити добро наперед визначена Богом?

1) Мухаммед;

2) Мойсей;

3) Конфуцій;

4) Будда;

5) Августин Блаженний;

6) Сократ.

 

 

1. Предметом етики якого з філософів є сфера людської практики?

1) Мухаммед;

2) Мойсей;

3) Конфуцій;

4) Будда;

5) Ісус Христос;

6) Арістотель.

 

1. Хто з перелічених філософів розрізняв діаноетичні й етичні чесноти?

1) Платон;

2) Арістотель;

3) Епікур;

4) Іммануїл Кант;

5) Джон Стюарт Мілль;

6) Фрідріх Ніцше.

 

1. Що є благом для людини, на думку Арістотеля?

1) щастя;

2) задоволення;

3) насолода;

4) діяльність відповідно до вимог розуму;

5) справедливість;

6) розсудливість.

 

 

1. Головною діаноетичною чеснотою Арістотель вважав:

1) щастя;

2) задоволення;

3) насолода;

4) діяльність відповідно до вимог розуму;

5) справедливість;

6) розсудливість.

 

1. Моральна поведінка за Арістотелем є наслідком поєднання:

1) розсудливості та справедливості;

2) розсудливості та мужності;

3) розсудливості й етичної чесноти;

4) щастя та насолоди;

5) задоволення та стриманості;

6) справедливості та мужності.

 

 

1. Хто з філософів розглядав етичну чесноту як середину між хибними крайнощами?

1) Сократ;

2) Платон;

3) Арістотель;

4) Епікур;

5) Августин Блаженний;

6) Іммануїл Кант.

 

 

1. Автором категоричного імперативу є

1) Мухаммед;

2) Мойсей;

3) Конфуцій;

4) Будда;

5) Іммануїл Кант;

6) Сократ.

 

 

1. „Чини так, щоб максима твого вчинку в будь-який момент могла вважатися принципом загального законодавства” – це

1) максима;

2) імператив;

3) імперативна максима;

4) категорія;

5) категорична максима;

6) категоричний імператив.

 

1. „Чини так, щоб людство – яку твоїй особі, так і в особі кожного.іншого — у будь-який момент було для тебе разом з тим і метою, але ніяк не просто засобом” – це

1) максима;

2) імператив;

3) імперативна максима;

4) категорія;

5) категорична максима;

6) категоричний імператив.

 

 

1. Хто є автором висловлювання: „Чини так, щоб максима твого вчинку в будь-який момент могла вважатися принципом загального законодавства”?

1) Арістотель;

2) Епікур;

3) Августин Блаженний;

4) Іммануїл Кант;

5) Джон Стюарт Мілль;

6) Фрідріх Ніцше.

 

1. Хто є автором висловлювання: „Чини так, щоб максима твого вчинку в будь-який момент могла вважатися принципом загального законодавства”?

1) Мойсей;

2) Конфуцій;

3) Будда;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Іммануїл Кант.

 

 

1. Хто звинувачував християн у лицемірстві?

1) Платон;

2) Епікур;

3) Августин Блаженний;

4) Іммануїл Кант;

5) Джон Стюарт Мілль;

6) Фрідріх Ніцше.

 

1. Хто є автором висловлювання „Бог помер! Він мертвий! І вбили його ми!”?

1) Мойсей;

2) Конфуцій;

3) Фрідріх Ніцше;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Платон.

 

 

1. Хто є автором концепції надлюдини?

1) Мойсей;

2) Конфуцій;

3) Будда;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Фрідріх Ніцше.

 

 

1. Хто є автором концепції „волі до влади”?

1) Арістотель;

2) Епікур;

3) Августин Блаженний;

4) Іммануїл Кант;

5) Джон Стюарт Мілль;

6) Фрідріх Ніцше.

 

 

1. Хто є автором Декалогу?

1) Будда;

2) Епікур;

3) Мойсей;

4) Іммануїл Кант;

5) Августин Блаженний;

6) Конфуцій.

 

1. В яких книгах П’ятикнижжя Мойсея закріплено Десять заповідей Божих?

1) Буття;

2) Вихід;

3) Левіт;

4) Числа;

5) Второзаконня;

6) Тора.

 

1. Хто з учителів людства проповідував віру в єдиного Бога?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Арістотель;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Платон.

7) Будда;

8) Епікур;

9) Мойсей;

10) Іммануїл Кант;

11) Конфуцій;

12) Мухаммед.

 

 

1. Хто є автором „етики ритуалу”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Арістотель;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Конфуцій.

 

 

1. Хто є автором „етики любові”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Арістотель;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Платон.

 

 

1. Чиє вчення було викладене у книзі „Лунь юй” („Судження та бесіди”)?

1) Платон;

2) Будда;

3) Епікур;

4) Мойсей;

5) Іммануїл Кант;

6) Конфуцій.

 

1. У вченні якого з філософів розкривається зміст категорії „жень”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Конфуцій;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Платон.

 

27. У вченні якого з філософів розкривається зміст категорії „лі”?

1) Платон;

2) Будда;

3) Епікур;

4) Мойсей;

5) Арістотель;

6) Конфуцій.

 

 

28. У вченні якого з філософів розкривається зміст категорії „вень”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Мухаммед;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Конфуцій.

 

29. „Вень” – це

1) благородний муж;

2) неблагородний муж;

3) людяність;

4) вихованість;

5) ритуал;

6) виправлення імен.

 

30. „Жень” – це

1) благородний муж;

2) неблагородний муж;

3) людяність;

4) вихованість;

5) ритуал;

6) виправлення імен.

 

31. „Лі” – це

1) благородний муж;

2) неблагородний муж;

3) людяність;

4) вихованість;

5) ритуал;

6) виправлення імен.

 

32. „Цзюнь-цзи” – це

1) благородний муж;

2) неблагородний муж;

3) людяність;

4) вихованість;

5) ритуал;

6) виправлення імен.

 

33. Людинолюбство у Конфуція – це

1) „вень”;

2) „жень”;

3) „лі”;

4) „цзюнь-цзи”;

5) „сяо жень”;

6) „сяо”.

 

34. Ритуал у Конфуція – це

1) „вень”;

2) „жень”;

3) „лі”;

4) „цзюнь-цзи”;

5) „сяо жень”;

6) „сяо”.

 

35. Вихованість у Конфуція – це

1) „вень”;

2) „жень”;

3) „лі”;

4) „цзюнь-цзи”;

5) „сяо жень”;

6) „сяо”.

 

36. Благородний муж у Конфуція – це

1) „вень”;

2) „жень”;

3) „лі”;

4) „цзюнь-цзи”;

5) „сяо жень”;

6) „сяо”.

 

37. Хто є автором „етики подолання бажань”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Мухаммед;

4) Ісус Христос;

5) Сократ;

6) Будда.

 

38. Етика Сіддхартхи Гаутами – це

1) етика ритуалу;

2) евдемонізм;

3) етика любові;

4) етика подолання бажань;

5) утилітаризм;

6) гедонізм.

 

39. Етика Конфуція – це

1) етика любові;

2) евдемонізм;

3) етика ритуалу;

4) етика подолання бажань;

5) утилітаризм;

6) гедонізм.

 

40. Етика Ісуса Христа – це

1) етика ритуалу;

2) евдемонізм;

3) етика любові;

4) етика подолання бажань;

5) утилітаризм;

6) гедонізм.

 

41. Хто є автором „чотирьох благородних істин”?

1) Августин Блаженний;

2) Фрідріх Ніцше;

3) Мухаммед;

4) Сіддхартха Гаутама;

5) Ісус Христос;

6) Сократ.

42. Хто є автором концепції „серединного шляху”?

1) Сократ;

2) Конфуцій;

3) Будда;

4) Епікур;

5) Мойсей;

6) Іммануїл Кант.

 

43. Оберіть "чотири благородні істини".

1) Є страждання. Нема страждань. Є причина страждань. Є причина того, що страждань нема;

2) Є страждання. Є причина страждань. Є наслідки страждань. Є шлях від страждання до його наслідків;

3) Є причина страждань. Є наслідки страждань. Є виникнення страждань. Є припинення страждань;

4) Є страждання. Є причина страждань. Є припинення страждань. Є шлях від страждання до його припинення;

5) Є страждання. Нема страждань. Є причина страждань. Є наслідки страждань;

6) Є виникнення страждань. Є припинення страждань. Є шлях від страждання до його наслідків. Є шлях від страждання до його припинення.

 

 

44. Хто з наведених постатей вважав життя стражданням?

1) Конфуцій;

2) Будда;

3) Мойсей;

4) Іммануїл Кант;

5) Арістотель;

6) Платон.

 

45. Серединний шлях – це

1) істинне зосередження;

2) шлях благородного мужа;

3) „золота середина” між двома крайнощами;

4) вісім ступенів духовного зростання;

5) істинні наміри та вчинки;

6) нірвана.

 

46. Оберіть ступені духовного зростання людини, визначені Буддою:

1) істинне народження;

2) істинні погляди (праведна віра);

3) істинне подолання бажань;

4) істинні наміри;

5) істинна синівська повага;

6) істинна мова.

 

47. Оберіть ступені духовного зростання людини, визначені Буддою:

1) істинне зосередження;

2) праведні думки;

3) істинне зусилля;

4) істинні наміри;

5) істинні вчинки;

6) істинна мова.

 

48. Оберіть ступені духовного зростання людини, визначені Буддою:

1) істинне народження;

2) істинне зосередження;

3) істинний ритуал;

4) праведні думки;

5) істинний спосіб життя;

6) істинне подолання бажань.

 

 

49. новий заповід 27 книг

 

50. Що розуміє Ісус Христос під поняттям „Царство Небесне” („Царство Боже”)?

1) апокаліпсис, кінець світу;

2) рай;

3) царство духу;

4) життєвий вибір;

5) любов;

6) справедливість.

 

51. В якому фрагменті Євангелія міститься найбільш концентрований виклад етичного вчення Ісуса Христа?

1) десять заповідей Божих;

2) притча про таланти;

3) Нагірна проповідь;

4) притча про блудного сина;

5) Тайна вечеря;

6) Євангеліє від Луки.

 

52. Яка з монотеїстичних релігій є наймолодшою (виникла найпізніше)?

1) християнство;

2) буддизм;

3) іудаїзм;

4) конфуціанство;

5) іслам;

6) синтоїзм.

 

53. В якому році народився Мухаммед?

1) 7 до н.е.;

2) 240

3) ІІІ ст.;

4) 570;

5) 622;

6) 1024.

 

 

54. Які є обов’язки правовірних мусульман?

1) шлюб;

2) молитва;

3) піст;

4) священна війна;

5) милостиня;

6) паломництво.

55. Які є обов’язки правовірних мусульман?

1) шлюб;

2) принцип відплати;

3) піст;

4) священна війна;

5) милостиня;

6) хадж.

 

56. Які є обов’язки правовірних мусульман?

1) шлюб;

2) молитва;

3) піст;

4) священна війна;

5) хадж;

6) закат.

 

 

57. Хто встановив обов’язковий піст у мусульман?

1) Мойсей;

2) Авраам;

3) Ісус Христос;

4) Аллах;

5) Кааба;

6) Мухаммед.

 

58. В якому місяці встановлено обов’язковий піст у мусульман?

1) Ясріб;

2) Кааба;

3) Рамазан;

4) Закят;

5) Рамадан;

6) Хадіджа.

 

59. Які вимоги до посту у мусульман?

1) утримуватися від їжі у темну пору доби;

2) утримуватися від їжі у світлу пору доби;

3) утримуватися від статевих відносин у темну пору доби;

4) утримуватися від статевих відносин у світлу пору доби;

5) утримуватися від молитви у світлу пору доби;

6) утримуватися від молитви у темну пору доби.

 

60. Які вимоги до посту у мусульман?

1) утримуватися від їжі у світлу пору доби;

2) утримуватися від статевих відносин у темну пору доби;

3) утримуватися від статевих відносин у світлу пору доби;

4) утримуватися від куріння у світлу пору доби;

5) утримуватися від молитви у світлу пору доби

6) утримуватися від води у світлу пору доби.

 

61. Як називається обов’язкова милостиня у мусульман?

1) Ясріб;

2) Кааба;

3) Рамазан;

4) Закат;

5) Рамадан;

6) Хадіджа.

 

62. В ісламі „закат” – це

1) захід сонця;

2) піст;

3) паломництво;

4) молитва;

5) милостиня;

6) нірвана.

 

63. Регулярний, обов’язковий, суворо нормований і пропорційний доходу внесок, який кожний дієздатний і забезпечений мусульманин вносить в общину, – це

1) Сунна;

2) Кааба;

3) хадж;

4) закат;

5) Рамадан;

6) Хадіджа.

 

 

64. Хто запровадив обов’язок паломництва для мусульман?

1) Мойсей;

2) Авраам;

3) Ісус Христос;

4) Аллах;

5) Кааба;

6) Мухаммед.

 

65. Яка з наведених етик є етикою конкретних норм?

1) християнська;

2) буддистська;

3) іудейська;

4) конфуціанська;

5) мусульманська;

6) юридична.

 

66. Яка з нижчеперелічених світових релігій не визнає наявність людського первородного гріха мотивуючи тим, що Бог пробачив Адама?

1) християнство;

2) буддизм;

3) іудаїзм;

4) конфуціанство;

5) іслам;

6) синтоїзм.

 

ЮРИДИЧНА ЕТИКА

 

1. Хто має право тлумачити Правила адвокатської етики?

1) Конституційний суд України;

2) Спілка адвокатів України;

3) Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України;

4) Кабінет Міністрів України;

5) Вища атестаційна комісія України;

6) жодний з перелічених органів.

 

2. Передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги – це

1) заробітна плата адвоката;

2) премія;

3) гонорар;

4) клієнтський збір;

5) подяка;

6) хабар.

 

3. З ким адвокат повинен ділити отриманий гонорар?

1) судом;

2) прокурором;

3) клієнтом;

4) спадкоємцями померлого адвоката, чиє частково виконане доручення адвокат прийняв і за нього отримав гонорар;

5) головою спілки адвокатів України;

6) адвокатом, який раніше виконував доручення клієнта, від якого отримано гонорар;

4. Які поради Правила адвокатської етики забороняють адвокатам давати клієнтові?

1) свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень клієнтом;

2) свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень іншими особами;

3) щодо налагодження особистого життя клієнта після відбування ним покарання за вчинення правопорушень;

4) такі, що зумисно сприяють скоєнню правопорушень клієнтом;

5) щодо налагодження клієнтом контактів з іншими адвокатами, а також судом, прокуратурою тощо;

6) такі, що зумисно сприяють скоєнню правопорушень іншими особами.

 

5. Інтереси клієнта адвоката повинні переважати перед інтересами

1) колег адвоката;

2) держави;

3) самого адвоката;

4) суспільства;

5) партнерів адвоката;

6) правосуддя.

 

6. Хто не може бути клієнтом адвоката?

1) засуджений;

2) затриманий;

3) психічно хворий;

4) особа, інтереси якої суперечать інтересам іншого клієнта;

5) особа, яка має піклувальника;

6) юридична особа.

 

7. Дотримання принципу _____________________ є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Яке слово пропущене?

1) законності;

2) незалежності;

3) конфіденційності;

4) гласності;

5) відкритості;

6) компетентності.

 

8. Хто може відмінити конфіденційність інформації, отриманої адвокатом від клієнта?

1) прокурор;

2) суд;

3) особа, зацікавлена в дотриманні такої конфіденційності;

4) начальник райвідділу міліції;

5) правонаступники юридичної особи, зацікавленої в дотриманні такої конфіденційності;

6) ніхто.

 

9. В якій формі може бути відмінено конфіденційний статус інформації, отриманої адвокатом від клієнта?

1) тільки у простій письмовій;

2) тільки у письмовій, нотаріально засвідченій;

3) тільки в електронній;

4) у будь-якій, крім електронної;

5) у будь-якій зафіксованій формі;

6) у жодній, оскільки відміна конфіденційності вказаної інформації забороняється.

 

10. В яких випадках адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності?

1) у випадках притягнення його до кримінальної відповідальності;

2) у випадках притягнення його до адміністративної відповідальності;

3) у випадках допиту його у встановленому законом порядку як обвинуваченого стосовно обставин, які складають адвокатську таємницю;

4) у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами адвокатської етики;

5) у будь-якому, якщо адвокат з власної волі розкриває конфіденційну інформацію;

6) у жодному.

 

11. Які вимоги ставляться до особи, яка є адвокатом?

1) високий рівень професійної підготовки;

2) вік, який не має перевищувати встановлений у законодавстві вік, який діє право на отримання пенсії за віком;

3) фундаментальне знання чинного законодавства;

4) фундаментальне знання практики застосування законодавства;

5) опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності;

6) опанування ораторським мистецтвом.

 

12. Які вимоги ставляться до особи, яка є адвокатом?

1) високий рівень професійної підготовки;

2) діловий стиль одягу;

3) опанування прийомів адвокатської діяльності;

4) вік, який не має перевищувати встановлений у законодавстві вік, який діє право на отримання пенсії за віком;

5) вміння водити автомобіль;

6) опанування ораторським мистецтвом.

 

 

13. Що передбачає компетентність і добросовісність надання правової допомоги адвокатом?

1) знання відповідних норм права;

2) наявність необхідного досвіду застосування норм права;

3) доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта;

4) доскональність в урахуванні всіх можливих правових наслідків виконання доручення клієнта;

5) ретельну підготовку до належного виконання доручення клієнта;

6) не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу.

 

14. Що передбачає принцип чесності й порядності адвоката?

1) не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу;

2) не вдаватися до урахування всіх обставин, що стосуються доручення клієнта;

3) не вдаватися до використання особистих обставин інших осіб для досягнення своїх професійних цілей;

4) поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими адвокат спілкується;

5) наявність необхідного досвіду застосування норм права;

6) ретельну підготовку до належного виконання доручення клієнта.

 

15. Адвокат не має права:

1) пропонувати свої послуги конкретному клієнту через посередників;

2) рекламувати свою професійну діяльність;

3) на безкоштовну рекламу його професійної діяльності у газетах безкоштовних оголошень;

4) транслювати рекламні матеріали по радіо і телебаченню;

5) особисто пропонувати свої послуги конкретному клієнту;

6) виготовляти свої портрети та розповсюджувати їх серед клієнтів.

 

16. Рекламні матеріали щодо професійної діяльності адвоката не можуть містити:

1) відомості про те, в яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об'єднання) отримана освіта;

2) відгуків інших осіб про роботу адвоката;

3) порівнянь з іншими адвокатами і їх критики;

4) заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;

5) вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

6) номер телефону адвоката.

 

17. Підставами для надання адвокатом правової допомоги є:

1) угода з клієнтом про надання правової допомоги;

2) наказ голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатів;

3) призначення особою, яка здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України;

4) розпорядження керівника адвокатського об’єднання;

5) вказівка голови Спілки адвокатів України;

6) ордер.

 

18. Від кого адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги:

1) безпосередньо від клієнта;

2) від представника клієнта, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом;

3) від законного представника неповнолітнього клієнта;

4) від законного представника недієздатного клієнта;

5) від органу, уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України;

6) від адвокатського об’єднання.

 

19. Від кого адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги:

1) від адвокатського об’єднання;

2) від батьків психічно хворого клієнта;

3) від законного представника повнолітнього клієнта;

4) від представника клієнта, неуповноваженого на укладання угоди з адвокатом;

5) від органу, уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України;

6) безпосередньо від сусідів клієнта, якщо той перебуває у слідчому ізоляторі.

 

20. Адвокату забороняється:

1) давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення;

2) повідомляти клієнту, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання його доручення;

3) прямо або опосередковано сприяти формуванню у клієнта необґрунтованих надій,

4) прямо або опосередковано сприяти формуванню у клієнта уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків;

5) повідомляти клієнту, які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт, може мати для суттєвих інтересів клієнта;

6) з'ясовувати відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті.

 

21. Адвокату забороняється:

1) прийняти доручення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений він особисто або його близький родич;

2) прийняти доручення від органу, уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України;

3) прийняти доручення від законного представника недієздатного клієнта;

4) прийняти доручення від особи, яка перебуває у нетверезому стані;

5) прийняти доручення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений член технічного персоналу адвокатського об'єднання, до якого належить адвокат;

6) прийняти доручення від особи, яка вже отримувала адвокатську допомогу від іншого адвоката.

 

22. Адвокат, який виконував на попередньому слідстві захист клієнта на підставі укладеної угоди або за призначенням, не може відмовитись від прийняття доручення на захист цього клієнта

1) в суді першої інстанції;

2) в суді апеляційної інстанції;

3) в суді касаційної інстанції;

4) в органі конституційної юрисдикції;

5) в будь-яких органах державної влади, крім суду;

6) заборони адвокату відмовлятися від прийняття доручення немає.

 

23. В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

1) намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами;

2) робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи або давати їм свідомо неправильну правову оцінку;

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

4) посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору;

5) посилатися в суді на подані клієнтом докази, стосовно яких адвокату відомо, що вони є неправдивими;

6) посилатися в суді на особисту обізнаність з обставинами справи, свою суб'єктивну, не обґрунтовану поданими доказами думку щодо правдивості, порядності та інших особистих якостей учасників процесу, свідків, експертів.

 

24. В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

1) порушувати порядок у судовому засіданні;

2) мовчати;

3) припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу;

4) перемовлятись з клієнтом;

5) сидіти;

6) посилатися в суді на свою суб'єктивну, не обґрунтовану поданими доказами, думку щодо порядності учасників процесу.

 

25. У відносинах з іншими учасниками процесу адвокат повинен:

1) бути стриманим і коректним;

2) бути ніжним і лагідним;

3) реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формі заяв, клопотань, скарг;

4) при допиті сторін у цивільному процесі бути одягненим у мантію;

5) не ставити запитань у підвищеному тоні;

6) не ставити запитань у брутальній, знущальній формі, або формі, що принижує їх честь та гідність.

 

26. Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах:

1) взаємної поваги представників суддівської професії;

2) гуманізму;

3) колегіальності;

4) демократизму;

5) дотримання професійних прав адвокатів;

6) слідування всім основним принципам адвокатської етики, передбаченим Правилами адвокатської етики.

27. Адвокат не повинен допускати щодо іншого адвоката:

1) нетактовних та принизливих висловів;

2) поширення відомостей про нього;

3) спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним угоди про надання правової допомоги;

4) спілкування з клієнтом іншого адвоката;

5) намагань схилити до укладення угоди про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об'єднання до іншого адвоката;

6) введення іншого адвоката в оману стосовно місця і часу проведення судових засідань.