Підходи до формування культури здоров’я дітей

Здоров’я нації сьогодні — показник цивілізованості держави,який відбиває рівень соціально-економічого розвиткусуспільства. Згідно з резолюцією ООН № 38/54 від 1997р. здоров'я населення вважається головним критеріем доцільності й ефективності всіх сфер господарської діяльності.

"Здоров'я — це найцінніше, що є в людини", — на­голошував професор М. О. Семашко. А Вільям Шекспір підкреслював, що веселе серце йде та співає, жур­ливе— скоро змориться. Безумовно, оптимізм, самовладання, вміння протистояти хворобам, присто­совуватися до навколишнього середовища, самозбе­реження, саморозвиток також входять у поняття здо­ров'я. Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаєминах із зовнішнім середовищем.

Критеріями, які характеризують поняття "здоров'я нації", на думку Н. Ю. Синягіної та І. В. Кузнєцової, є як демографічні показники (народжуваність, смертність, кількість населення, середня тривалість життя, рівень захворюваності), так і психологічні (установка на здоро­вий спосіб життя, сприймання здоров'я як основної жит­тєвої цінності, психологічної характеристики професій­ного та особистісного потенціалів людини).

Сучасні вчені та практики (Т. К. Андрющенко, Г. І. Гри-горенко, О.Д. Дубогай, Н. Ф. Денисенко, Н. Ю. Синягіна, О. П. Козін, І. В. Кузнєцова та ін.) вважають, що стан здоров'я людини залежить не тільки від зовнішніх чин­ників, а й від власного ставлення до нього. О. Л. Кононко вважає: дитина дошкільного віку має не лише знати про власне здоров'я, а й емоційно ціннісно ставитися до нього, надаючи перевагу позитивним впливам сере­довища перед шкідливими, руйнівними.

Отже, окрім державної здоров'язбережувальної по­літики, велику роль в охороні та зміцненні здоров'я людини мають її індивідуальні установки та орієнтири, які закладаються ще в дитинстві як батьками, так і педа­гогами. Звідси висновок — здоров'я більшою мірою за­лежить від самої особистості, зокрема, від того, наскільки вона усвідомлює саму себе.

Усвідомлення — це утворення "свідомості", що тлу­мачиться як розуміння чогось, думка про щось, відчуття чогось; осмислене, свідоме сприймання навколишньо­го. Свідомість виявляється насамперед у ставленні до навчання та інших видів діяльності, до людей і суспіль­ства, до своїх обов'язків, до себе. Отже, й до власного тіла як оболонки внутрішніх органів та систем (субсфера компетентності "Я-фізичне"), до свого внутрішнього, душевного життя (субсфера компетентності "Я-психічне"), до здоров'я інших людей, однолітків (субсфера компетентності "Я-соціальне"). Не менш важливі у формуванні особистості й почуття, в яких вияв­ляється ставлення людини до навколишньої дійс­ності й до себе.

З огляду на сказане вище, вже в дошкільному віці дитина може усвідомлювати своє здоров'я за умови, що вона має знання про нього, розуміє свій фізичний і психологічний стан, уміє догля­дати за своїм тілом, володіє гігієнічними навич­ками.

Усвідомлення власного здоров'я пов'язане зі свідомим ставленням до нього. Таке "ставлен­ня" тлумачимо як активну спрямованість дитини на своє здоров'я, що базується на визначенні його високої об'єктивної значущості в суспільстві та су­б'єктивного особистісного смислу. Виховати в до­шкільника ціннісне ставлення до власного здо­ров'я неможливо, не сформувавши його компетентність у субсферах "Я-фізичне", "Я-пси-хічне", "Я-соціальне". Це пояснюється тим, що категорія здоров'я має складну структуру, в яку входять фізичний, психічний, духовний та соці­альний складники.

Якщо в дитини сформоване свідоме ставлен­ня до власного здоров'я, то вона усвідомлює: "Я— фізично здорова", "Я — психічно здорова", "Я — духовно здорова", "Я — соціально здорова".

"Я — фізично здорова дитина" — означає, що моє тіло, голова, тулуб, кінцівки, всі органи та фізіологічні системи працюють злагоджено, по­чуваються нормально.

"Я — психічно здорова дитина" — мої емоційні та інтелектуальні потреби у спілкуванні, у провідних видах діяльності (грі, навчанні, праці) задовольняються у про­цесі взаємодії з навколишнім середовищем.

"Я — духовно здорова дитина" — усвідомлюю свій взаємозв'язок із природою та суспільством, забезпечу­ється еволюційний розвиток моїх природних обдарувань, формується радісне світосприймання.

"Я — соціально здорова" — достатньо і врівноваже­но спілкуюся з рідними людьми, зі старшими за віком і вищими за соціальним статусом, з однолітками та молод­шими дітьми.

Загальновідомо, що через свідомість (відчуття, мис­лення, емоції, волю, самосвідомість) діти в процесі на­вчання і виховання набувають знань, умінь і навичок, засвоюють норми поведінки. У зв'язку з цим можна стверджувати: щоб сформувати у дошкільнят свідоме ставлення до власного здоров'я, слід дати їм знання про нього. Ці знання, досвід дитини, її емоційні пере­живання щодо формування, збереження, зміцнення та відновлення власного здоров'я сприятимуть формуван­ню її життєвої компетентності у субсферах "Я-фізичне", "Я-психічне", "Я-соціальне", "Я-духовне".

Важливим також є її знання про передумови фізичного здоров'я. Вона має усвідомити, що добрий фізичний стан забезпечують такі чинники:

♦ активна рухова діяльність;

♦ достатнє перебування на свіжому повітрі;

♦ загартування природними чинниками (повітря, вода, земля, сонце), гігієна;

♦ раціональне харчування з широким використанням рослинних продуктів рідної землі;

♦ цікавий та корисний відпочинок;

♦ достатній сон (відповідно до індивідуальної потре­би в кожний віковий період розвитку дитини).

Компетентним щодо психічного здоров'я можна вва­жати дошкільника, який прагне активно пізнавати світ; виявляє готовність до розв'язання проблемних ситуацій; здійснює елементарні мислительні дії; володіє початко­вими формами дослідництва, експериментування, вина­хідництва; вміє спостерігати; сприйнятливий, допитливий, уважний, уміє відрізняти головне від другорядного.Щоб у дитини було сформоване свідоме ставлення до власного духовного здоров'я, вона має знати, що до природи, людей, усього живого та неживого на Землі конче потрібне бережливе ставлення: слід шанувати й цінувати духовні надбання своєї сім'ї, роду, народу, всьо­го людства, рідну мову, культурну спадщину, мистецт­во, літературні твори, предмети образотворчого та на­родно-вжиткового мистецтва.

Свідоме ставлення до власного соціального здоров'я в дошкільника забезпечується системою знань, які спри­яють усвідомленню того, що стосунки між однолітками та дорослими мають бути не стресовими, а доброзичли­вими, добротворчими, культурними, дієвими; у спілку­ванні треба вміти управляти своїми емоціями, оцінювати себе та інших із розумінням мотивів поведінки, вчин­ків. — це, в свою чергу, сприятиме розвитку саморегу­ляції дитини як прояву її вольових зусиль. Окрім того, у спільній ігровій, пізнавальній, трудовій діяльності дити­на має проявляти самостійність (у діях, думках, рішеннях). активність.

Один із напрямків педагогічної роботи щодо формування в дошкільника свідомого ставлення до власного здоров'я — розвиток емоційної чутливості. На цьому на­голошує й О. Л. Кононко, яка вважає, що розвиток чут­ливості дитини до себе, свого тіла, до інших людей, що оточують її, сприятиме виникненню здатності відгукува­тися на життєві події, переживати їх, не бути-байдужою до людей і пов'язаних із ними ситуацій.

Прояви позитивних емоцій (привітності, приязності, щирості, вдячності у взаєминах), високої душевності (лю­бові, ніжності, співчуття) сприяють формуванню в дошкільників оптимістичного, радісного світосприйняття, ціннісного ставлення до себе, свого здоров'я, до людей, їхнього здоров'я і життя.

Виховання свідомого ставлення до власного здоро­в'я має поєднуватися з прищепленням навичок (догляду за тілом, самоаналізу, позитивного мислення, прояву ви­сокої душевності, доброзичливих взаємин) та звичок до відносно усталених способів дій щодо збереження влас­ного здоров'я, його зміцнення та відновлення. Отже, йдеться про засвоєння дітьми навичок здорового спо­собу життя