Побутові світильники та електронагрівальні прилади

Побутові однолампові світильники призначені для освітлення окремих місць кімнати та предметів (письмового столу, журнального столика, крісла тощо). Вони складаються із таких частин: електричної лампи, електричної арматури та освітлювальної арматури (світлорозсіювача і деталей кріплення світильника). Світлорозсіювачі виготовляють із негорючих матеріалів: скла, склотканини, різноманітних плівок, металу та ін.

Джерелом світла у побутових світильниках слугує лампа розжарювання. До джерела струму побутові світильники вмикають через квартирну електропроводку за допомогою штепсельної вилки.

«Торшер» - слово французького походження і в перекладі означає «факел». Цей світильник дійсно схожий на піднятий факел. Слово «бра» також має французьке походження і в перекладі означає «рука». Слово «лампа» походить від грецького й означає «світильник».

Побутові електронагрівальні прилади. Для кип'ятіння води, приготування їжі у побуті широко застосовують електричні чайники, плитки; для обігрівання приміщень - електричні каміни, радіатори; для прасування - електричні праски; для паяння - електропаяльники тощо.

Основною частиною нагрівальних приладів є нагрівальний елемент, виготовлений з ніхромового, фехралевого або нікелевого дроту у вигляді спіралі. Ці матеріали витримують робочу температуру розжарювання до 1000С. Нагрівальні елементи встановлюють на теплостійких, здебільшого керамічних ізоляторах. Такі ізолятори виготовляють з водотривких сортів глини. За конструкцією нагрівальні елементи поділяють на відкриті спіральні, закриті спіральні і пластинчасті.

Електроприлад, у якому тепло передається безпосередньо від його спіралі до предмета, що нагрівається, називається відкритим. Якщо спіраль покривається теплоізоляційними матеріалами, прилад називається захищеним. При вміщенні нагрівальної спіралі в спеціальний ізоляційний корпус нагрівальний елемент називається закритим.

Кожен електроприлад має певне призначення, розрахований на певні умови використання, має певні електричні характеристики. Ці дані записуються в технічному паспорті, який у вигляді таблички кріпиться на корпусі приладу. На ній зазначається робоча напруга, потужність, дата випуску, завод-виготовлювач тощо. До кожного побутового електроприладу додається інструкція-паспорт, де зазначаються технічні характеристики, будова та принцип роботи, правила безпечної експлуатації та інші дані.

Промисловість випускає велику кількість різних за конструкцією та призначенням побутових електричних приладів. Особливістю їх конструкції є наявність спеціальних пристроїв, які вмикаються в електричне коло приладу для управління електричним струмом та роботою приладу.

Прилади, які обладнані таким пристроєм, називаються регульованими (праска) або автоматичними, а при їх відсутності — нерегульованими (паяльник).

В електроплитці спіраль нагрівального елемента розміщена в пазах кільцевих отворів основи і запресована ізоляційним матеріалом. Електричний шнур з’єднаний з металевими вивідними контактами, які захищені від з’єднання струмопровідних елементів з корпусом фарфоровими ізоляторами.

Подібний принцип роботи і електричного обігрівача. Нагрівальний елемент розміщений в теплоізоляційній основі. Для кращої та спрямованої тепловіддачі обігрівач обладнаний дзеркальним рефлектором. Електричний обігрівач може бути обладнаний кількома нагрівальними елементами.

Більш складним нагрівальним приладом є електричний паяльник. Він призначений для розплавляння легкоплавких сумішей (припоїв) при спаюванні (з’єднанні) елементів металевих виробів. При нагріванні спіралі тепло передається до мідного стрижня (жала), за допомогою якого розплавляється припой. Нагрівальний елемент (спіраль) закритий ізоляційним теплостійким матеріалом і разом із жалом розміщується в металевому корпусі.

Основним елементом електричної праски є терморегулятор — пристрій, що автоматично вмикає або вимикає електричний струм, коли робочий нагрівальний елемент (підошва) нагрівається до певної температури.

Терморегулятор — це біметалева пластина із двох міцно з’єднаних між собою частин, виготовлених з різних металів.

Схема терморегулятора електропраски:

1 — підошва електропраски: 2 — біметалева пластина;

3 — керамічна основа; 4 — упор; 5 — регулювальний гвинт;

6 — керамічні ізолятори; 7 — пластина з рухомим контактом;

8 — пластина з нерухомим контактом; 9 — пластинчаста пружина;

10 — пружинний контакт; 11 — верхній контакт

 

Вона кріпиться на внутрішні поверхні нагрівального елемента (підошви) електропраски. Внаслідок нагрівання пластини по-різному видовжуються і набувають дугоподібної форми. У терморегуляторі електропраски біметалева пластина 2 одним кінцем торкається підошви електропраски. У момент ввімкнення приладу в мережу електричного струму контакти 7 і 8 замкнуті. Через певний час, коли спіраль нагріє металевий корпус підошви до певної температури, біметалева пластина згинається і електричне коло автоматично розмикається.

Нагрівання спіралі зупиняється. Через деякий час біметалева пластина охолоджується і випрямляється. Знову змикаються контакти 7 і 8 і процес «нагрівання» — «охолодження» автоматично повторюється.

Необхідна температура електропраски встановлюється регулятором, який з’єднаний з повідковим кільцем. За його допомогою можна змінювати відстань між контактними пластинами 10, 11 та біметалевою пластиною 2. Чим більша буде така відстань, тим більша температура нагрівання біметалевої пластини необхідна для її згинання (деформації) та розмикання контактів 10, 11.

На корпусі електропраски поблизу регулятора нанесена шкала з назвою тканини або інші умовні позначення, які відповідають певній температурі прасування.