Контрольна частина. Тестові завдання

 

3.2.1 Основні цілі ЮНЕСКО такі:

сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн у галузі науки, освіти й культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, сприяти дотримання прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови й релігії;

організація громадських рухів за охорону навколишнього середовища;

сприяння розвитку світової економіки;

фінансування досліджень біосфери;

усе зазначене вище разом.

3.2.2. Основні напрямки роботи ЮНЕСКО такі:

співробітництво в галузі глобальних наукових проблем охорони навколишнього середовища, охорона пам'ятників культури;

дослідження зв'язку між соціальними й економічними процесами;

співробітництво в галузі й розвитку атомної енергетики;

сприяння розвитку світової економіки;

усе зазначене вище разом.

3.2.3. Які основні задачі програми «Людина й біосфера»?

Визначення й оцінка змін у біосфері під впливом антропогенної діяльності;

дослідження зв'язку між екологічними й економічними процесами;

дослідження зв'язку між екологічними і соціальними процесами;

розробка шляхів і засобів збереження та подальшого стабільного розвитку життя на Землі;

усе зазначене вище разом.

3.2.4. Які основні напрямки діяльності “Зелених?

Організація роботи по прогнозуванню наслідків забруднення навколишнього середовища;

боротьба проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і таке інше;

розробка шляхів і засобів збереження та подальшого стабільного розвитку життя на Землі;

фінансування досліджень;

усе зазначене вище разом.

3.2.5. Основні напрямки діяльності “Римського клубу" такі:

розробка моделей майбутнього розвитку людства;

організація громадських рухів за охорону навколишнього середовища;

сприяння розвитку світової економіки;

сприяння розвитку атомної енергетики;

усе зазначене вище разом.

3.2.6.. Основні цілі “Римського клуба" такі:

сприяння зростанню виробництва;

сприяння розвитку світової економіки;

дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку;

сприяння розвитку атомної енергетики;

усе зазначене вище разом.

3.2.7. Що було взято за основу при розробці моделей Форестера

"мир-1,2":

зростання населення;

зменшення природних ресурсів;

забруднення навколишнього середовища;

виробництво продовольства;

усе зазначене вище разом.

3.2.8. Майбутнє людства при збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства таке:

можливий перехід на рейки стійкого розвитку;

населення планети й забруднення навколишнього середовища після піка індустріалізації по інерції будуть збільшуватися, а потім настане бистре скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продовольчої і промислової продукції на душу населення;

збільшення виробництва промислової продукції на душу населення;

збільшення виробництва продовольчої продукції на душу населення;

нічого не зміниться.

3.2.9. Яке майбутнє людства при розвитку суспільства, яке припускає нульовий приріст населення?

можливий перехід на рейки стійкого розвитку;

населення планети й забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане бистре скорочення чисельності населення;

після піка індустріалізації, бистре скорочення ресурсів;

нічого не зміниться;

збільшення виробництва промислової продукції на душу населення.

3.2.10. Екологізація суспільства - це:

виховання екологічної свідомості;

виховання екологічного мислення;

виховання екологічної поведінки;

виховання екологічної культури суспільства;

усе зазначене вище разом.

3.2.11. В чому полягає концепція сталого розвитку?

сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля;

сталий розвиток — це коли забезпечується належний баланс між вирішенням соціально-економічних проблем і збереженням навколишнього середовища, задоволенням основних життєвих потреб нинішнього покоління зі збереженням таких можливостей для майбутніх поколінь;

сталий розвиток — це функціонування народногосподарського комплексу, коли одночасно забезпечуються: задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення, раціональне та екологічно безпечне господарювання й високоефективне використання природних ресурсів;

сталий розвиток — це підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва, перехід сучасного індустріально-споживацького суспільства до ноосферної цивілізації;

усе зазначене вище разом.

Глосарій

Абіотичні фактори - усі складові неживої природи середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Вони поділяються на: хімічні - хімічний склад повітря, води, ґрунтів і фізичні - температура, освітленість, вологість, тиск, рівень радіації й ін.

Автотрофи – живі організми які харчуються самостійно, тобто для їх харчування не потрібні інші живі організми. Автотрофи – це зелені (хлорофілові) рослини, що створюють біомасу за рахунок фотосинтезу.

Адаптація може бути визначена як відповідність між організмом та його середовищем існування..

Адміністративно-правове регулювання природокористуванням полягає в створенні законодавчої основи та системи правових норм і адміністративних обмежень (заборон), що спрямовані на дотримання (не порушення) принципів раціонального природокористування та охорони природного середовища.

Антропогенні фактори усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування і які прямо або побічно зобов'язані своїм походженням із діяльністю людини

Антропоцентризм - широко поширений тип екологічної свідомості, що базується на уявленнях про «людську винятковість».

Анаероби – живі організми які, які здатні жити у середовищі де нема вільного кисню (мікроорганізми, молюски та ін..)

Антропосфера – частина біосфери, яка заселена людьми і змінена ними в процесі їх діяльності.

Атмосфера – газова оболонка Землі, що простирається у космічний простір приблизно на 3000 км.

Аероби – живі організми які, які здатні жити тільки при наявності у середовищі вільного кисню.

Біологічний кругообіг речовини це надходження хімічних елементів із ґрунту, атмосфери, гідросфери в живі організми, перетворення їх у процесі життєдіяльності в складні органічні сполуки й повернення їх потім у ґрунт, атмосферу, гідросферу з щорічними опадами частини органічної речовини й переробкою їх редуцентами - розкладанням на прості хімічні елементи.

Біосфера - сфера життя або область існування живих організмів на Землі. Вернадський назвав біосферою ту область нашої планети, в якій існує або будь коли існувало життя і котра постійно піддається або піддавалася впливу живих організмів.

Біотичні фактори – усі складові живої природи, які пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Біохімічні цикли – це циклічне переміщення біогенних елементів: вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, фосфору, кальцію, калію й ін. від даного компонента біосфери до інших так, що на визначених ділянках цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.

Біфуркаційний механізм розвитку - можливість спонтанного виникнення порядку й організованості з безладдя й хаосу в результаті процесу самоорганізації.

Гідросфера – водяна сфера нашої планети: сукупність океанів, морів, рі чок, озер, підземні води, льодовики.

Ґрунти - самостійне природно-історичне, органомінералогічне тіло природи, що виникло у гравітаційному полі Землі в результаті впливу живих і мертвих організмів, природних вод на поверхневі прошарки гірських порід у різноманітних умовах клімату й рельєфу.

Гетеротрофи – організми, що одержують енергію за рахунок харчування продуцентами або іншими консументами (усі тварини).

ГЕМС - глобальна система моніторингу навколишнього середовища.

Деструктивна функція живих організмів полягає у розкладанні, мінералізації мертвої органічної речовини, хімічному розкла­данні гірських порід, залучення мінералів, які виникають у біотичний кру­гообіг. Вона виконується

редуцентами.

ЄЕС - Європейське Економічне Співтовариство.

ЄР - Європейська рада.

Зона толерантності (зона виживання) стосовно даного екологічного фактора - набір значень екологічного фактора при яких можливе життя.

Зона оптимуму – набір значень екологічного фактора оптимально сприятливих для життя й розвитку живих організмів ..

Закон оптимальної відповідності стану природного середовища й характеру розвитку суспільства: люди в процесі природокористування повинні постійно пов’язувати свої соціально - економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без особливих утрат для себе.

«Зелені» - одне з масових демократичних рухів, яке виникло на початку 70-х років у країнах Західної Європи у виді окремих груп, що об'єдналися в боротьбі проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і т.п.

ІРПТК - міжнародний регістр потенційно токсичних хімічних речовин. ІНФОТЕРА - всесвітня мережа даних

Критичні значення екологічного фактора це мінімальні і максимальні стерпні значення екологічного фактора.

Концентраційна функція живих організмів полягає у вибірковому накопиченні, при життєдіяльності організмів, атомів речовини, розсіяних у природі.

Лімітуючи екологічні фактори - це ті екологічні фактори, доза яких наближається до критичних значень, тобто значення яких вище або нижче оптимального значення.

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфозних порід.

Мало небезпечні підприємства – група В. Підприємства страхують ризик екологічних аварій на добровільній основі.

Макроконсументи або гетеротрофи – організми, що одержують енергію за рахунок харчування продуцентами або іншими консументами (усі тварини).

Моніторинг – комплексна система спостереження, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища лід впливом людини.

МСОП - Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів.

Мікроконсументи або редуценти – мікроорганізми (мікроби, бактерії, грибки), які розкладають органічні речовини (залишки продуцентів і консументів) до простих хімічних сполук – води, вуглекислого газу, мінеральних солей.

Небезпечні підприємства – група Б. Рішення про страхування приймають регіональні природоохоронні органи.

Ніша екологічна – місто існування даного виду живих організмів у екосистемі.

ООН - Організації Об'єднаних Націй.

Особливо небезпечні підприємства – група А. Повинні обов'язково підлягати страхуванню.

«Озонові дірки» - На висоті 20 – 50 км. повітря утримує збільшену кількість озону (О₃). Прошарок озону тонкий (2-3 мм.), але він надійно захищає все живе від дії ультрафіолетових променів. У останні роки вчені усе з більшою тривогою відзначають виснаження озонового прошарку атмосфери. Особливо швидко цей процес відбувається над полюсами планети, де з'явилися так називані «озонові дірки». Небезпека полягає в тому, що ультрафіолетове випромінювання пагубне для живих організмів.

«Парниковий ефект» - підвищення температури атмосфери й Землі за рахунок підвищеного вмісту в атмосфері парникових газів (СО₂). У земній атмосфері СО₂ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує теплове випромінювання Землі. Це призводить до підвищення температури атмосфери й Землі

Принцип еколого-географічного максимуму видів - для нормального функціонування будь-якої екосистеми в ній повинно існувати стільки і таких видів, скільки і яких необхідно для максимального використання енергії, яка надходить і забезпечення кругообігу речовини.

Принцип Лібіха-Шефельда - стійкість екосистеми визначається найслабшою ланкою в ланцюзі її екологічних потреб (тобто стійкість визначається тим компонентом, що у мінімум, або у максимумі).

Природокористування - процес експлуатації природних ресурсів з метою задоволення потреб суспільства.

Природні ресурси - елементи природи, що використовуються суспільством у виробничій діяльності і є її сировинною або енергетичною базою.

Взагалі, природні ресурси - елементи й сили природи, що людина використовує або може використовувати для своїх життєвих потреб

Природні умови - елементи природи, що впливають на життя й діяльність людей, але не беруть участі в матеріальному виробництв

Продуценти або автотрофи (які харчуються самостійно) – це зелені (хлорофілові) рослини, що створюють біомасу за рахунок фотосинтезу.

Раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства й природи, що забезпечується досягненням компромісу між соціально-економічними потребами суспільства й спроможністю природи задовольнити їх без істотної шкоди для свого нормального функціонування.

Римський клуб - це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції.

Саморегуляція - спроможність природної системи до відновлення внутрішніх властивостей після короткочасного природного або антропогенного впливу.

Самоочищення - спроможність середовища руйнувати, переробляти або переводити в індиферентний стан забруднюючі компоненти природного техногенного й побутового походження, які до неї потрапляють.

Соціоекосистеми - це територіальні системи, що охоплюють визначені групи суспільства з усіма продуктами виробничої діяльності і природне середовище в межах більш-менш автономно керованих адміністративно - господарських одиниць різноманітного рангу.

Соціоекосфера - глобальна соціоекосистеми (або система суспільство - природа) - сфера суцільної людської діяльності, охоплена людською працею.

або:

Соціоекосфера - сфера Землі і ближнього космосу, що найбільшою мірою прямо або побічно видозмінена людиною в минулому і буде ще більше змінена людьми в майбутньому.

Соціоекологічний принцип природокористування це принцип, при якому критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому зберіганні динамічної рівноваги у геоекосистемах.

СОПЕК - науковий комітет з проблем навколишнього середовища.

Стабільність біосфери - спроможність біосфери зберігати свій стан, протистояти внутрішнім збуренням, включаючи будь-які антропогенні впливи, шляхом вироблення в ній саморегулюючих механізмів.

Трофічний (харчовий) ланцюг - ряд організмів, у якому кожна попередня ланка використовується як харч для подальших.

Фотосинтез - це синтез органічної речовини (білків, жирів вуглеводів) з неорганічної речовини(СО₂, Н₂О, мінеральних солей азоту, фосфору й інших хімічних елементів) за рахунок енергії світла.

Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами й середовищем їхнього існування і, де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією. Або:

Екосистеми - термодинамічно відкриті, функціонально цілісні системи, що існують за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії й частково речовини і які саморозвиваються й саморегулюються.

Екологічні фактори - усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Екологія (визначення Геккеля) – це пізнання економіки природи, одночасне дослідження усіх взаємовідносин живого з органічними й неорганічними компонентами навколишнього середовища, включаючи неодмінно антагоністичні й неантагоністичні взаємовідносини тварин і рослин, що контактують один з одним.

Екологія (сучасна) - наука про стратегію й тактику збереження і стабільного розвитку життя на Землі.

Екологія - наука про структуру, властивості й закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня.

Економічний принципом природокористування це принцип, згідно з якім критерієм ефективності господарської діяльності вважається одержання максимальної економічної вигоди при мінімальних витратах.

Еколого-економічниий принцип природокористування це принцип, відповідно до якого критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при найменшому шкідливому впливі на природне середовище.

Еколого-економічна шкода - економічні та виражені в грошовому виразі неекономічні втрати суспільства, яких можна було й уникнути при оптимальному стані природного середовища, що порушується в результаті техногенного впливу.

Екологізація — це поширення екологічних принципів та підходів на природні та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища.

Екологічна ліцензія – вид цінних паперів, що законно надає дозвіл на викиди конкретної забруднюючої речовини протягом конкретного часу.

Екологічне страхування – страхування відповідальності підприємства - джерела підвищеного ризику за завдання шкоди через аварію, технічний збій або стихійне лихо.

Енергетична функція живих організмів виконується перш за все росли­нами, які в процесі фотосинтезу акумулюють сонячну енергію у вигляді хімічної енергії різноманітних органічних сполук.

ЮНЕСКО - міжурядова організація, що є специфічним заснуванням ООН. Мета - сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн у галузі науки, освіти і культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови й релігії.

ЮНЕП - програма ООН по навколишньому середовищу для здійснення контролю за ним. Заснована у грудні 1972 р.

 

 

Таблиця 1 - Вірні відповіді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста	Вірні відповіді (№ п/п)
	1.1		1,
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.1
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2

Подовження таблиці 1 - Вірні відповіді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста	Вірні відповіді (№ п/п)
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	1.2
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.1
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2

Подовження таблиці 1 - Вірні відпові18ді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста19	Вірні відповіді (№ п/п)
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	2.2
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.1
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2
	3.2

 

Література

 

1. Арский Ю.М., Данилов - Данильян В.И. и др. Экологические проблемы: что происходит, кто виноват, что делать? - М.: МНЭПУ, 1997. - 372 с.

2. Андреев А.И.Осторожно с часами истории (методологические проблемы цивилизационного процесса). Опасный конфликт природы и культуры // Вопросы философии. – 1998. - №9. - С. 38.

3. Акименко А.О.Взаимодействие природы и общества: встречный характер эволюции как альтернатива глобальному экологическому кризису. - Владивосток, 1992.-36 с.

4. Гузатуллин Х.Н., Троцкий В.А. Концепция устойчивого развития: новая социально-экономическая парадигма // Общественные науки и современность. - 1998. - №5. - С. 124 - 130.

5. Голубев B.C. Социоприродная концепция устойчивого развития - стратегия выживания для России // Вернадский- экология - ноосфера. -М..1994.-С.89-100.

6. Гирусов Э.В., Ширнов И.Е. Экология и культура. - М.: Наука, 1989.-230с.

7. Глазачев С.Н. Козлов О.Н. Экологическая культура М.: Горизонт, 1997.- 208с.

8.Гирусов Э.В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы //Философские проблемы глобальной экологии. - М.: Наука, 1993.-С.105-120.

9.Данилов - Данильян В.И. Возможна ли «коэволюция» природы и общества? // Вопросы философии. - 1998.- №8. - С. 15-25.

10.Дерябо С.Д.Две модели экологии // Человек. - 1998.- №1.- С. 3.

11.Жидков B.C. Две культуры на пороге третьего тысячелетия // Экология и жизнь. -1998.- № 4.- С. 24-35.

12.Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и современность.-1997.-№3.-С. 114-117.

13.Козлова М.С. Экологический смысл эволюции человека // Человек.-1999.-№4.-С. 5-15.

14.Киселев Г.С. Кризис нашего времени как проблема человека // Вопросы философии.-1999.- №1. - С. 40-50.

15.Карачанский В.Л. Экологический кризис - феномен культуры // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения: Информационное обозрение. Вып. 6.- М, 1994. - С. 1-16.

16.Коптюг В.А. Конференция ООН по окружающей среде и устойчивому развитию (Рио-де-Жанейро, июнь 1992 г.): Информ. обзор.- Новосибирск,1992.

17.Лось В.А. Кассандра XX века: К 25- ю Римского клуба // Вестник РАН.-1994.-№9.С.16.

18.Лосев К.С. На пути к устойчивому развитию // Зеленый мир. - 1995.-№17.-С. 9-16.

19.Моисеев Н.Н. Коэволюция природы и общества // Экология и жизнь. -1997.-Январь-август. - С. 15-21.

20. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990.- 126 с.

21.Ожегов Ю.П., Никонорова Е.В. Экологический импульс: Проблемы

формирования экологической культуры молодежи. -М., 1990.-271 с.

22.Панфилов А.В., Сосунова И.А. Государственная экологическая политика: узловые проблемы формирования // Социально-политический журнал. - 1997.- №6.- С. 28-37.

23. Реймерс Н.Ф. Надежды на выживание человечества: Концептуальная экология.- М.: Наука, 1992.- 362 с.

24. Сапронов В. Глобальная угроза и безопасность // Основы безопасности жизни.-1998.-№5.-С. 16-18.

25. Урсул А.Д. Путь в ноосферу: концепция выживания и устойчивого развития цивилизации. - М.: Луч, 1993.- 248 с.

26. Уорд Б., Дюбо Р. Земля только одна.- М.: Прогресс, 2001.-319с

27.Шилов А.С. Формирование экологического мировоззрения в процессе образования и воспитания // Философские проблемы образования - М., 1996.-С. 245

28. Ярошева О.І., Федоркіна І.А. Екологія. Збірник тестовіх завдань з основами теорії. - Донецьк, ДонНУЕТ, 2008.- 104с.