ТОП 10:

Спостереження за процесом гри і поведінкою гравців



 

Керівництво грою має виключно важливе значення для вирішення поставлених керівником оздоровчих, освітніх і виховних завдань. Засвоєння дітьми гри і поведінка гравців також залежать від правильного керівництва.

Гра повинна починатися організовано і своєчасно, за умовним сигналом (командою, свистком, сплеском у долоні, помахом рукою або прапорцем). Умовні сигнали і команди краще чергувати з метою вправи дітей у точності і швидкості рухової реакції. Керівник наперед попереджає дітей про вибраний ним сигнал і дає його тільки після того, як переконається в тому, що всі гравці зрозуміли зміст гри і зайняли свої місця. Починаючи гру, керівник не повинен допускати затримок, оскільки це знижує інтерес учасників, зменшує готовність дітей до гри. Припинити початок гри можна лише в тому випадку, коли учасникам потрібно обговорити план дії в командах. Після того, як гра почалася, керівник уважно стежить за її ходом, за поведінкою гравців, робить поправки і зауваження, не зупиняючи загального ходу гри. Якщо більшість гравців припускаються однакової помилки, він може припинити гру і зробити вказівки, як правильно виконувати прийоми гри, звертає увагу на тактику. Проте разом з цим він надає дітям максимум ініціативи і залишається неупередженим та об'єктивним суддею.

Дуже тактовно керівник повинен поводитися з маленькими, слабкими гравцями і не вимагати виконання таких правил, які можуть призвести до відчуття пригніченості або заподіяти шкоду; особливо багато уваги треба приділяти дітям, не звиклим грати в колективі. Від окремих відстаючих в іграх, менше спритних учнів не слід вимагати негайних успішних дій. Треба терпляче і наполегливо прагнути до того, щоб такі гравці поступово наближалися до загального рівня гравців підготовленості колективу. Менш підготовленим корисно пропонувати додаткові заняття іграми-вправами або «маленькими іграми». Мета таких занять - підведення відстаючих учнів до загального середнього рівня підготовленості, вони можуть проводитися в одиночному порядку або у складі невеликих груп. У ряді ігор-вправ типу «поєдинків» гірше підготовленим і менш успішним гравцям можна надавати деякі переваги в змаганнях із сильнішими супротивниками.

Добре вивчивши гру, діти самі можуть створювати нові правила, доповнюючи ті, що вже існують. Керівнику слід підтримувати в цьому дітей.

Якщо рухлива гра відрізняється складністю, керівник спочатку знайомить дітей з основними правилами, а потім по ходу гри поступово доповнює їх.

Давати сигнал до закінчення гри краще всього тоді, коли всі учасники одержали від неї задоволення, але не перевтомилися. Про закінчення гри можна попередити словами: «Залишилась одна хвилина!», «Граємо до одного очка!», «Останній водить!» і т.д.

Гру не можна зупиняти криком, різкою командою, оскільки таке несподіване для учнів закінчення гри, непередбачений її кінець можуть викликати негативну реакцію, незадоволення.

Часто в ході гри дітей доводиться стримувати. На межі їх можливостей виникає свого роду механізм, що «сам заводиться», основа якого будується на ігровому задоволенні. Керівнику важливо стежити за психологічним кліматом рухливої гри, її процес повинен бути приємний дітям.

Це можливо тільки в тому випадку, коли учасники проявляють активність, творчу ініціативу і самостійність.

Дуже важливо уміння керівника зацікавити, захопити дітей грою. Щоб гра стала цікавою, вона повинна відповідати інтересам і можливостям дітей. Треба звертати увагу на бажання гравців, їх настрій.

Одне з найбільш важливих завдань керівника - зуміти увійти до дитячого колективу, включитися у сферу ігрових дій. Іноді керівник може безпосередньо грати з хлоп'ятами (окрім ігор з елементами змагань). Це робиться в тих випадках, коли треба показати відмінний зразок уміння грати. Беручи участь у грі, він не тільки піднімає інтерес у гравців, але і показує їм, як краще використовувати окремі прийоми, певні тактичні комбінації. Якщо керівник помічає, що гра нецікава учасникам, він повинен з'ясувати причину цього: можливо, вона дуже проста або, навпаки, складна. У цих випадках треба міняти правила (ускладнювати або спрощувати), в крайньому випадку - скорочувати тривалість гри.

Перед початком гри, керівник враховує найбільш небезпечні її моменти (перестрибування через складну перешкоду, зістрибування вниз з висоти, біг біля снарядів, стіни), під час гри він повинен бути готовий до страхування. Допомагати керівнику можуть діти, що не беруть участь у грі.

В іграх не повинні бути присутніми негативні емоції. Для цього необхідно уникати прояву в іграх образи, озлоблення або страху, сприяючих вихованню небажаних якостей.

В узгоджених сумісних діях необхідно заохочувати ініціативу кожного гравця. Треба навчити гравців не розгублюватися, якщо доведеться переходити від нападу до захисту. Але й у випадках переходу до захисту гравці повинні прагнути «обороняючись - наступати». У рухливих іграх з розділенням на команди, в яких ролі гравців можуть бути різні (одні - в захисті, інші - в нападі), при повторних заняттях корисно міняти обов'язки гравців. Для дуже збудливих рухлива гра, багата емоційним змістом, може служити дуже сильним подразником: призводити до підвищення збудливості, утруднення диференціювання і, отже, до зниження ясності, швидкості думки, чіткості, правильності дій. Навпаки, малорухливі, інертні гравці в умовах гри, що збуджує їх емоції, стають здатними до найбільш доцільних, спритних, швидких дій. Разом з тим, з досвіду відомо, що гравці з різними типами вищої нервової діяльності можуть однаково добре опановувати ігровими прийомами.

У заняттях рухливими іграми можуть бути достатньо вірно помічені ті або інші типи вищої нервової діяльності, властиві тим, що окремо займаються. Педагогічна практика показує, що діти шкільного віку з різними типами вищої нервової діяльності можуть проявляти себе в іграх різноманітно.

Керівник повинен привчати дітей до дисциплінованої поведінки під час гри. Проте з деяких причин дисципліна може бути порушена. Наприклад, у випадку, якщо керівник незрозуміло пояснив гру. Тоді треба відразу ж додатково роз'яснити правила гри. Дисципліна порушується також через неправильний вибір ведучих або розділення на команди. Зі слабким ведучим грати нецікаво. Діти шумлять, дратують його. При неправильному розділенні на команди (одна сильніше за іншу) учасники слабкішої команди починають протестувати під час гри. Ще гірше, коли через недогляд керівника в командах нерівна кількість гравців. Помилки слід усунути негайно у міру виявлення.

Дуже часто дисципліну порушують нестримані гравці. Щоб уникнути цього, можна доручити їм відповідальні ролі ведучого, судді, а в деяких випадках, навпаки, усунути від гри.

Іноді в процесі гри діти намагаються вдатися до обману. Для них це швидше освітлена часом традиція, ніж ганебні вчинки в товаристві дорослих. Серйозним злочином у багатьох культурах, які упокорюються з обманом, вважається бути спійманим під час провини. Верх витонченості - вийти з цього становища непоміченим. Керівник гри також може допускати подібну тактику в ході її, хоч і повинен наполягати, щоб діти поводилися за іншими правилами. Ігри є хорошим засобом по підношенню до такого уроку. Сором тих, кого застали за цією дією, слугує кращим засобом боротьби з обманом, ніж просто заборона. Гравці повинні усвідомлювати, що вони будуть виключені з гри, якщо їх зловлять на обмані.

 

Суддівство

 

Об'єктивне і неупереджене суддівство - обов'язкова умова кожної рухливої гри. Якщо учасники не дотримуються її правил, гра втрачає свою педагогічну цінність. Об'єктивне і точне суддівство має особливе значення в іграх з розділенням на команди, де яскраво виражений початок, змагання, і кожна команда зацікавлена у виграші. Необ'єктивний суддя втрачає довіру і пошану, його авторитет падає, з ним перестають рахуватися.

Під час гри суддя повинен розташуватися так, щоб бачити всіх гравців і не заважати їм. У деяких іграх йому доводиться пересуватися по майданчику і спостерігати за переміщенням гравців. Сигнал про порушення правил повинен подаватися своєчасно і чітко. Суддя робить зауваження коректно, не вступаючи в суперечки з гравцями. Від судді залежить правильне підбиття підсумків гри. Строге суддівство в рухливих іграх сприяє вихованню в дітей чесності, пошани до судді і правил. Зауваження і роз'яснення, що стосуються суддівства, треба робити після закінчення гри.

 

Дозування навантаження в процесі гри

 

Обов'язок керівника - не тільки правильно вибрати і почати рухливу гру, але і розумно її дозувати і вчасно закінчити. Навантаження в грі дозується зменшенням або збільшенням загальної рухливості учасників.

Для регулювання фізичного та емоційного навантаження можна використовувати такі прийоми:

1) Змінювати тривалість і кількість повторень елементів гри.

2) Збільшити чи зменшити розміри майданчика.

3) Ускладнити або спростити правила гри.

4) Використовувати інвентар більшого або меншого розміру.

5) Ввести короткі перерви, організувати «будинки відпочинку» для дітей в іграх з безперервними діями і т.д.

Звичайно ж, при проведенні рухливих ігор керівнику потрібно враховувати індивідуальні можливості і фізичний стан кожного учасника зараз. Тому потрібно виходити з вибору оптимальних навантажень. Керівник повинен пам'ятати, що надмірні м'язові напруження, які викликають швидке стомлення, не можна пропонувати учасникам на початку гри. Інтенсивні вправи чергуються з відпочинком.

Важливий чинник при виборі дозування рухливої гри - це характер попередньої діяльності і настрій дітей. Якщо гра проводиться після великих фізичних або розумових зусиль, треба запропонувати гру малорухливу, виключивши прийоми, що вимагають великих напружень.

Інтенсивні ігри слід чергувати з іграми малої інтенсивності. З підвищенням емоційного стану гравців зростає і навантаження. Захоплені грою, діти втрачають відчуття міри, бажаючи перевершити один одного, не розраховують своїх можливостей і перевтомлюються. Вони можуть не відчути наступаючого стомлення. Тому керівник не повинен покладатися на їх самопочуття. Необхідно враховувати вікові особливості тих, що займаються, їх підготовленість і стан здоров'я. Іноді доцільно припиняти гру, хоча гравці ще не відчули потреби у відпочинку. Бажано, щоб усі гравці одержували приблизно однакове навантаження. Тому не можна допускати, щоб ведучі довгий час знаходилися в русі без відпочинку. Ведучих рекомендується час від часу міняти, навіть у тому випадку, якщо йому не вдалося «відігратися». Видаляти зі гри тих, що програли (якщо це потрібно правилами гри), можна тільки на дуже короткий час, а краще всього просто записувати їм штрафні очки.

Особлива увага повинна приділятися фізично слабким дітям. Їм необхідне індивідуальне дозування: скорочені дистанції, полегшені завдання, менший час перебування в грі.

Якщо гра проводиться на відкритому повітрі, слід звертати увагу на стан погоди. Фізіологічна дія рухів на організм збільшується під час занять на повітрі. При зимових іграх на відкритому повітрі діти повинні виконувати рухи інтенсивно, без перерв. Не можна давати гравцям великі короткочасні навантаження з подальшим відпочинком, щоб не викликати піт, а потім швидке охолодження. Зимові ігри на повітрі повинні бути короткочасними. Якщо учасники легко одягнені, гру треба проводити в швидкому темпі, якщо ж вони в теплих костюмах, - інтенсивність повинна бути меншою, щоб не застудити дітей. Таким чином, рухлива гра повинна оптимально відповідати об'єму та інтенсивності навантаження заняття в цілому.

 

Закінчення гри

 

Правильна організація рухливої гри передбачає не тільки правильне її проведення, але і своєчасне закінчення. Передчасне закінчення гри небажано так само, як і її затягування. Тривалість гри залежить від її характеру, умов занять і складу тих, що займаються. Такі чинники, як кількість учасників (чим їх менше, тим коротша гра), їх вік (діти молодшого шкільного віку не повинні зазнавати тривалого напруження), зміст гри (ігри, що вимагають великого навантаження, повинні бути коротші), місце проведення, темп, запропонований керівником, його досвідченість (у малодосвідченого керівника ігри коротші), також впливають на тривалість гри.

Момент закінчення гри визначається за першими ознаками стомлення: нестійкість уваги, порушення правил, неточність виконання рухів, недостатній прояв наполегливості в досягненні мети, зменшення зацікавленості, прискорене дихання у більшості учасників. У разі їх появи гру слід закінчувати.

Керівник перед грою може повідомляти відведений на неї час. Враховуючи це, учасники відповідно розподіляють свої сили. За 1-3 хв. до закінчення встановленого часу треба попередити гравців. Якщо гра командна, перед її початком бажано повідомити учасникам кількість повторень гри.

Форма занять також впливає на тривалість гри: гра, що проводиться на уроці фізичної культури, обмежена в часі. Якщо ж вона проводиться в позаурочний час, то може бути довгостроковою і більшою мірою сприяти вихованню в дітей витривалості. Така гра привчає учнів до вищих напружень.

 

Підведення підсумків гри

 

Підбиття підсумків гри, визначення її результатів, виявлення помилок, невірних дій мають велике значення. Перед оголошенням результатів гри керівник створює спокійну обстановку, якщо потрібно, збирає відомості у помічників та лічильників очок і голосно оголошує результати. У жодному випадку не можна допускати суперечок гравців з суддею.

Підсумок не піддається обговоренню. Оголошувати результат гри треба стисло, нікому не роблячи поблажок, щоб привчати дітей до правильної оцінки їх дій і вчинків. Об'єктивний розбір гри привчає тих, що займаються, до правильної самооцінки. Якщо гра проводиться вперше, можна розібрати її докладніше, щоб при повторному проведенні було менше помилок.

При визначенні результатів гри враховується не тільки швидкість, але й якість виконання того або іншого завдання, про що гравці повинні бути попереджені наперед. Керівником оцінюються знання правил та їх дотримання, уміння цілеспрямовано і погоджено діяти в грі, використовувати знайомі рухові дії в певних ігрових ситуаціях.

При оцінці дій учнів керівник враховує помилки, що припускаються ними, які можуть бути умовно поділені на дрібні та суттєві. До дрібних можна віднести помилки, пов'язані з незначними відхиленнями від правильного використання ігрових прийомів, але вирішальне не впливають на хід гри (неточні передачі м'яча, вихід за межі майданчика і т.д.). Суттєвою помилкою може вважатися недоцільне застосування розучених раніше рухових дій, які впливають на хід гри або не відповідають вимогам ігрової етики.

У цьому випадку можна застосувати «правило трьох помилок» (якщо команда закінчила гру першою, але різниця штрафних очок у неї в порівнянні з іншою командою складає більше трьох, тій команді зараховується поразка).

Підбиття підсумків гри має педагогічну цінність і для самого керівника: спостереження і висновки, зроблені в процесі гри, якими вчитель може не ділитися з дітьми, мають важливе значення для роботи з дитячим колективом і кожним учнем окремо.

У сучасних дітях достатньо розвинений дух змагання, і їх не треба підштовхувати до успіху. Змагання лежить і в основі ігор. Але не можна допускати, щоб виграш став єдиним сенсом гри. Щоб уникнути подібних ситуацій, керівник може не нагороджувати команду, яка перемогла, і не штрафувати та не карати тих, хто програв. Справедливо отримана перемога повинна бути гідною нагородою, а програш не повинен призводити до розвитку відчуття поразки. Навпаки, він повинен стимулювати прагнення до виграшу в подальшій грі.

 

Обговорення гри

 

При оголошенні результатів необхідно обговорити гру спільно з учасниками, виявити їх помилки і вказати на позитивні моменти, відзначити учасників, що добре виконували окремі ролі, а також тих, хто дотримувався правила гри і проявляв творчу ініціативу.

При подібному обговоренні краще засвоюються правила, уточнюються деталі гри, улагоджуються конфлікти. Розбір допомагає керівнику з'ясувати, наскільки засвоєна гра, що гравцям сподобалося і над чим треба працювати надалі.

На закінчення слід зазначити, що сам процес проведення гри дуже складний, залежить не тільки від вікових особливостей дітей, умов роботи, але і від підготовленості дітей до колективних ігор, від їх настрою, від майстерності керівника гри. Проведення гри - педагогічний процес, що не завжди піддається прогнозуванню.

Практичний досвід роботи з дітьми, уміння спостерігати та аналізувати дії гравців у процесі гри, уміння правильно аналізувати та оцінювати свою поведінку як керівника гри сприяють вдосконаленню майстерності керівництва іграми.

12. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ З РУХЛИВИХ ІГОР

 

Рухливі ігри на уроках у 1-3 класах

 

Годинник

У грі беруть участь 13 дітей (з них один ведучий). Діти утворюють коло.

Ведучий пропонує їм зображати циферблат великого годинника, кожна дитина стоїть біля певної години. Домовляються про те, де будуть 12 годин, (один з учасників гри стає в цетрі, він повинен називати час. Ведучий пояснює учасникам гри, що дитина, яка стоїть там, де повинна знаходитись годинна стрілка в цей час, повинна один раз плеснути в долоні, а та дитина, яка стоїть там, де знаходитиметься хвилинна стрілка, повинна двічі плеснути в долоні. Той, хто помилиться, стає в центр кола і починає називати час.

 

Алфавіт

Діти розташовуються в колі. Між дітьми розподіляються букви алфавіту. Чим менше учасників, тим більше букв алфавіту випадає кожному. Далі ведучий диктує яку-небудь фразу. А діти, як на друкувальній машинці, повинні «роздрукувати» цю фразу. Друкування потрібної букви позначається плеском в долоні того учасника гри, за яким закріплена дана буква. Той, хто помилився, стає ведучим.

Таким чином можна «роздрукувата» декілька найрізноманітнішіх фраз. Той з дітей, хто жодного разу не був ведучим, найуважнічшй.

 

Навпаки

Діти сидять в колі. Ведучий показує які-небудь рухи, а діти повинніі робити навпаки. Якщо ведучий піднімає догори руки, діти повинні їх опустити. Якщо ведучий стисне кулаки, то діти повинні розтиснути свої. Той, хто помилився, стає ведучим.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-20; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.172.213 (0.009 с.)