Підготовка майданчика та інвентарю для рухливих ігор

 

Якщо рухлива гра проводиться на повітрі, то треба зняти дерен або підібрати рівний зелений майданчик (особливо для дітей молодшого шкільного віку), що не вимагає цього. Форма майданчика переважно прямокутна, не менше 8м завширшки і 12м у довжину. На відстані 2м від поля можна поставити декілька лавок. Майданчик обмежується лицьовими (короткими) і бічними лініями, проводиться поперечна межа, що ділить його навпіл. По кутах майданчика можна поставити прапорці, зробивши в ґрунті виїмки. Прапорці допустимо ставити уздовж бічної межі в місці перетину середньої лінії. Лінії прийнято розмічати крейдяною фарбою, на трав’яному майданчику уздовж ліній можна злегка зрізати дерен, щоб вийшов 2-3-сантиметровий жолобок. Лінії меж намічаються не ближче 3м від огорожі, стіни або інших предметів, щоб уникнути травм. Особливо це стосується ігор з перебіганнями, в яких гравці команди одночасно забігають за межі «будинків». Бажано, щоб навколо літнього майданчика росли дерева, чагарники.

Майданчик для зимових ігор треба очистити від снігу, утрамбувати, а по краях спорудити сніжний вал. Для проведення деяких ігор його посипають піском. Можна зробити окремий майданчик для ігор, яким найбільш віддають перевагу діти, в яких вони люблять грати самостійно.

Перед початком гри в приміщенні керівник повинен прослідкувати, щоб у залі не було сторонніх предметів, які заважають рухам гравців. Спортивні снаряди (бруси, щаблину, коня, козла) треба прибрати в підсобне приміщення. Якщо немає такої можливості, то їх слід поставити біля короткої стіни і захистити лавками, сіткою або іншими предметами. Шибки і лампи потрібно закрити сітками. Приміщення завжди повинно бути провітрено, а підлога протерта вологою ганчіркою.

Якщо керівник планує провести гру на місцевості, він наперед добре знайомиться з нею і розмічає умовні межі для гри. Місця для ігор готують учні спільно з керівником.

У випадку, якщо розмітка майданчика вимагає багато часу, це робиться наперед, до початку гри. Просту розмітку можна зробити одночасно з поясненням правил гри або до її початку, а розповідь супроводжувати показом відмічених меж. Якщо гра проводиться часто, можна зробити постійну розмітку.

Рухлива гра повинна забезпечуватися відповідним інвентарем. Це прапорці, кольорові пов’язки або жилети, м’ячі різних розмірів, палиці, булави або кеглі, обручі, скакалки і т.п. Інвентар повинен бути яскравим, помітним у грі, що особливо важливо для молодших школярів, а його розмір і маса – посильними для гравців. Кількість інвентарю передбачається наперед.

Інвентар зручніше зберігати поряд з місцем проведення ігор. Керівник підтримує його в належному стані і систематично упорядковує. Можна залучати дітей до зберігання і лагодження інвентарю. Для ігор на лужках, на зимових майданчиках можна використовувати шишки, сніг і т.п.

Учасники одержують інвентар або розставляють його на майданчику тільки після того, як керівник пояснить їм правила гри.

 

Попередній аналіз гри

 

Перш ніж проводити гру, керівник повинен продумати процес гри і передбачити всі можливі ситуації, що виникають по ходу гри. Особливо необхідно передбачити і запобігти можливим небажаним явищам.

Керівник, обізнаний з колективом, заздалегідь намічає ролі гравців, продумує, як залучити в гру слабких і пасивних гравців.

Для проведення деяких ігор він наперед вибирає собі помічників, визначає їх функції і, якщо це необхідно, дає їм можливість підготуватися (наприклад, в іграх на місцевості). Помічники першими знайомляться з правилами гри і місцем її проведення.

 

Керівництво процесом гри

 

Отже, при проведенні гри керівнику рекомендується продумати і врахувати такі аспекти:

1) Познайомитися з вимогами і правилами гри, в яку діти гратимуть. Приготувати все необхідне устаткування і матеріали перед її початком.

2) Врахувати рівень розвитку дітей, їх таланти, уміння і невміння.

3) Пропонувати тільки ті ігри, які доступні даній віковій групі, відповідні зростанню дітей, їх силі, життєвому досвіду. Уміло виводити учасників зі гри, яка для них складна.

4) Уникати надлишку ентузіазму (перезбудження) у гравців.

5) Бути готовим до участі в грі як звичайний гравець, підкорятися всім правилам, включаючи і ті, які начебто зменшують гідність дорослого.

6) Допомагати дітям, які не зовсім компетентні і не так координовані, як їх однолітки, доручаючи їм завдання або надаючи можливість виконувати вправи з урахуванням вправності, якою вони володіють. Дитина з яким-небудь недоліком може одержувати задоволення, якщо буде суддею-хронометристом, лічильником очок або головним суддею в грі, в якій він не зможе взяти участь. Не звертати уваги на помилки деяких дітей або обережно поправляти їх, не перериваючи гри. Не відчитувати дітей перед іншими, якщо вони порушили правила або помилилися в грі.

7) Пояснювати правила кожної гри вчасно і дозволити дітям один або декілька разів потренуватися, перш ніж почнеться активна гра. Давати дітям відпочинок між іграми відповідно до їх віку і можливостей.

8) Вибирати ігри з урахуванням можливості їх ускладнення: починати з простих, тренуючи, поступово ускладнювати їх у міру поліпшення фізичних якостей дітей.

Розміщення гравців і місце керівника при поясненні гри

 

Перш ніж почати пояснення гри, необхідно розмістити учасників так, щоб вони добре бачили керівника і чули його розповідь. Краще всього вишикувати гравців у початкове положення, з якого вони почнуть гру.

1) Коли гра починається із шикування по колу, керівник при поясненні займає місце в загальному колі на півкроку позаду.

2) Шикування в два кола (одне всередині другого), необхідно зробити зовнішнє коло, а з внутрішнього зробити півколо.

3) Шикування в два кола (одне біля одного), потрібно зробити одне коло, а решта учнів, які мають вишикуватись в друге коло, стоять у шерензі. Керівникові при поясненні потрібно стати в коло.

4) Шикування у колони, керівник під час пояснення стає попереду колон.

5) Шикування в шеренги (одна проти одної), треба одну команду поставити у вихідне положення, а другу наблизити до першої. Керівник стоятиме між ними збоку.

6) Ігри, при яких гравці розташовуються по всій залі, пояснюють після шикування учнів у шеренгу, причому розповідь потрібно обов’язково поєднувати з показом.

Пояснення гри

 

Правильне пояснення гри значною мірою впливає на її успіх. Як уже згадувалося, перш ніж почати гру, керівник зобов’язаний ясно уявити собі її зміст, заздалегідь проаналізувати її і лише після цього приступати до пояснення.

Розповідь повинна бути короткою: затягнуте пояснення може перешкодити сприйняттю гри. Виняток становлять ігри в молодших класах, які можна пояснити в казковій, захоплюючій формі. Розповідь повинна бути логічною, послідовною. Будь-яку гру слід пояснювати приблизно за такою схемою:

1) назва гри;

2) ролі гравців та їх розташування на майданчику;

3) зміст гри;

4) мета гри;

5) правила гри.

Закінчується пояснення гри відповідями на питання гравців. Відповідати слід голосно, звертаючись при цьому до всіх. Розповідаючи про хід гри, керівник, безперечно, торкнеться правил, але в кінці розповіді необхідно ще раз загострити на них увагу, щоб діти краще їх запам’ятали. Розповідь не повинна бути монотонною, бажано виділяти голосом важливі ігрові моменти. У розповіді не слід використовувати складних термінів, а нові поняття необхідно пояснювати.

Якщо зміст гри дозволяє застосувати метод поєднання показу з розповіддю, то його обов’язково треба використовувати.

Керівник повинен звертати увагу на настрій учнів: якщо вони відволікаються, треба скоротити пояснення або пожвавити його.

Зміст гри детально пояснюється тільки тоді, коли учні грають в неї вперше. У цьому випадку, для того, щоб переконатися, чи зрозуміла гра, керівник запитує у декількох учнів про її зміст і правила, після чого починає гру. При повтореннях гри слід тільки нагадати основний зміст і пояснити додаткові правила і прийоми. До відновлення гри в пам’яті краще всього залучати самих учнів.

У педагогічній літературі пропонується кілька способів пояснення гри:

1) Пояснюючи гру потрібно намагатися змінювати інтонацію, вираз обличча, використовувати елементи казки, щоб зацікавити дітей. Цей спосіб застосовується для пояснення сюжетно-рольових ігор у 1-2 класах.

2) Пояснюють гру докладно (вчитель зупиняється на кожному моменті гри, на способах дій гравців), він застосовується у всіх інших класах.

3) Пояснюючи гру учнів ознайомлюють з першою частиною гри, далі застосовують зв’язані з нею дії, потім викладають другу частину, виконують її дії, після чого гру проводять повністю.

4) Учитель дає учням точне завдання, а вони повинні самостійно вибирати способи дії. Тут використовується їхня творча активність та ініціатива. Цей спосіб застосовують у середніх та старших класах при поясненні командних ігор.

Визначення ведучих

Виконання обов’язків ведучого має великий виховний вплив на гравців. Від нього залежить, чи гра буде цікавою, і цю роль можна довіряти не кожному учневі. Проте треба намагатися, щоб протягом року кожен учень виконував її. Є кілька способів вибору ведучих:

1) За призначенням керівника (застосовують коли необхідно швидко вибрати ведучого або коли треба призначити певну особу, яка володіє відповідними даними).

2) За жеребом.

3) За вибором гравців (рекомендується частіше, бо привчає дітей свідомо вибирати ведучим саме того, хто найбільше цього заслуговує).

4) За результатами попередніх ігор (цей спосіб активізує гравців, організує їх. Проте цей спосіб за основу брати не потрібно, бо малопідготовлені діти, хоч і намагаються виграти, рідко виграють).

 

Розподіл на команди