Які чинники визначають субєктивніумови сприймання.

Серед суб'єктивних умов сприймання особливо важливими є уважність і спостережливість. Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина - це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Сприймання може порушуватися в результаті органічних ушкоджень кори великих півкуль головного мозку. Найбільш важливі умови адекватного сприймання — це спостереження та спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільш точно відрізняє довільне сприймання від мимовільного. Найхарактерніший показник спостереження —тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Воно здійснюється з певною метою і за визначеним планом.

 

Спостереження може бути тривалим, коли планується спостереження змін у поведінці тварин під впливом догляду за ними, розвитку дитини під впливом виховання, успішності засвоєння знань залежно від умов і методів навчання. Короткотривалим воно буває тоді, коли спостерігаються короткотривалі явища.

 

У процесі спостереження увага може зосереджуватись або на явищі загалом, або на окремих його деталях. Це залежить від пізнавальної мети.

 

Успіх спостереження потребує визначення мети спостереження, складання його плану — де, коли та як провести спостереження, створення потрібних умов для цього, підготовка засобів спостереження (приладів, інструментів) і фіксації його результатів. Спостерігати треба вміти. Останнє має особливо велике значення, тому що не всі діти та дорослі володіють умінням спостерігати.

 

Рівень уміння спостерігати залежить і від навчання спостерігати, і від спостережливості як якості особистості. Якщо дитину змалку привчають спостерігати явища природи, поведінку тварин, ті чи інші аспекти життя, то в неї розвивається така риса її характеру, як спостережливість, тобто здатність помічати в об'єктах малопомітне, але важливе для розуміння їх суті.

20. Психофізіологічні дослідження показують, що в акті сприймання починається керування дією. Сенсомоторні процеси інформують про особливості предметів, що діють. Матеріальним підґрунтям зорових перцептивних дій є рухи очей. Вивчення цих рухів при сприйманні об'єктів різної складності (реальних предметів" їхніх зображень) показало, що вони необхідні для утворення образу предмета, виправлення тих відхилень у відображенні дійсності, які природно виникають за законами оптики, вироблення здатності бачити предмети такими, якими вони є насправді. Спочатку рухи очей мають розгорнутий, хаотичний характер, потім вони впорядковуються, стають економнішими. Коли образ склався, він стає основою для впізнання предмета при повторному його сприйманні, яке може відбуватися і без зовнішнього рухового компонента.

Сприймання, або перцепція – це відображення у свідомості людини предметів та явищ, які безпосередньо впливають на органи відчуття. В процесі сприймання відбувається впорядкування та поєднання окремих відчуттів в цілісні образи предметів, подій та явищ. Однак сприймання – це не просто сума певних відчуттів, а якісно новий рівень відображення. Людина живе не у світі ізольованих світлових та кольорових плям, окремих звуків та дотиків, вона живе у світі речей, предметів та форм, у світі складних ситуацій. Сприймання – це синтез, це складна інформаційна структура,яка більш чи менш адекватно відображає дійсність у цілісних образах та включається до різних аспектів діяльності людини як її регулятор. Сприймання дає людині підстави вважати стан її самопочуття хорошим або, навпаки, хворобливим. У філогенезі перехід від відчуття до сприймання був обумовлений переходом живих істот від життя у гомогенному, предметно неоформленому середовищі до життя в середовищі, що є сукупністю предметів (А.Н. Леонтьев).

Дослідження раннього онтогенезу показали існування ряду форм сприймання, які жорстко обумовлені особливостями постійних поєднань стимулів. Однак розвинуті форми сприймання знаходяться під контролем цілей, що стоять перед суб’єктом.

При аналізі перцепції основне значення мають, по-перше, зв’язок перцепції із об’єктом та, по-друге, зв’язок перцепції із суб’єктом. Перцептивні процеси мають індивідуально-психологічні особливості та соціальну обумовленість (де приймають участь мотиви, потреби, установки і т.п.).

 

22.Роль пам’яті у психічному житті людини. Пам'ять - форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні слідів минулого досвіду. Значення пам'яті в житті людини дуже велика. Абсолютно все, що ми знаємо, уміємо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати й зберігати в пам'яті образи, думки, пережиті почуття, рухи і їхні системи. Людина, позбавлена пам'яті, як указував І.М. Сєченов, вічно перебував би в положенні немовляти,. Пам'ять створює, зберігає й збагачує наші знання, уміння, навички, без чого немислимі ні успішне навчання, ні плідна діяльність. Людина запам'ятовує найбільше міцно ті факти, події і явища, які мають для нього, для його діяльності особливо важливе значення. І навпаки, все те, що для людини малозначиму, запам'ятовується значно гірше й швидше забувається. Велике значення при запам'ятовуванні мають стійкі інтереси, що характеризують особистість..Будь-яке переживання, враження або рух залишають у пам'яті відомий слід, який може тривати досить тривалий час і при відповідних умовах проявляється знову і ставати предметом свідомості. Психічний розвиток можливо тому, що людина в стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніх знань і навичок.

 

26.Індивідуальні особливості пам'яті. Кожна особистість має індивідуальні відмінності пам'яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності.У процесах пам'яті індивідуальні відмінності виявляються в швидкості, точності, міцності запам 'ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам'ятовування нового матеріалу.Точність запам'ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовувалося, та кількістю допущених помилок.Міцність запам'ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування).Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати потрібні їй відомості.Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків пов'язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам'ятовування.

 

21.Особливості пам’яті. Пам'ять - форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні слідів минулого досвіду. Враження, що їх одержує людина, відображуючи об’єктивну дійсність через свої органи чуття чи у процесі розумової діяльності, не зникають безслідно, а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про об’єкти та явища, що сприймалися раніше..Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам’яттю.Пам’ять є підгрунтям психічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, вміння та навички. Пам’ять — неодмінна умова психічного розвитку людини.Без запасу уявлень пам’яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому середовищі взагалі..У пам’яті розрізняють такі основні процеси: запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування.Залежно від матеріалу, який запам’ятовується, виокремлюють пам’ять образну, словесно-логічну, емоційну та рухову.За тривалістю утримання матеріалу, що запам’ятовується, пам’ять поділяють на короткочасну, довготривалу та оперативну.

 

23. Природа асоціації. Асоціація - обов´язковий принцип усіх психічних утворень. Суть механізму асоціації - у встановленні зв´язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості.Залежно від умов, необхідних для їхнього утворення, АСОЦІАЦІЇ поділяють на три типи:асоціації за суміжністю;асоціації за схожістю;асоціації за контрастом. Будь-яке запам’ятовування або заучування передбачає встановлення відповідних нервових зв’язків, або асоціацій. Існування асоціацій пов'язане з тим, що предмети і явища дійсно запам'ятовуються й відтворюються не ізольовано друг від друга, а у зв'язку один з одним. Відтворення одних спричиняє відтворення інших, що обумовлюється реальними об'єктивними зв'язками предметів і явищ. Під їхнім впливом виникають тимчасові зв'язки в корі мозку, що служать фізіологічною основою запам'ятовування й відтворення.Для утворення асоціації потрібні повторення. Іноді зв'язок виникає з одного разу.Більше важливою умовою для утворення асоціації є підкріплення на практиці, тобто застосування того, що потрібно запам'ятати в самому процесі засвоєння.

24. Умови продуктивного запам’ятовування. є осмислене запам*ятовування,механічне Головна особливість навмисного, осмисленого запам'ятовування - це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування. Багаторазове повторення дозволяє надійно і міцно запам'ятати матеріал. Механічне запам'ятовування - це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Осмислене запам'ятовування набагато продуктивніш е. Найважливішим методом осмисленого запам'ятовування матеріалу і досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Дуже важливо правильно розподілити повторення в часі. Успіх запам'ятовування багато в чому залежить від рівня самоконтролю. Проявом самоконтролю є спроби відтворити матеріал при його заучуванні. Такі спроби допомагають встановити, що ми запам'ятали, які помилки допустили при відтворенні і на що слід звернути увагу Крім того, продуктивність запам'ятовування залежить і від характеру матеріалу. Наочно-образний матеріал запам'ятовується краще словесного, а логічно зв'язаний текст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції.

 

 

25. Відмінності образів та уявлень пам’яті від образів сприймань Пам’ять людини є надзвичайно складною і багатогранною,а тому залежно від вибраної ознаки її можна класифікувати по різному. Образна пам’ять полягає в запам’ятовуванні образів і уявлень про предмети і явища та властивостей і зв”язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, нюховою, смаковою і дотиковою, залежно від аналізаторів, які використовуються при запам’ятовуванні. Результатом сприймання є цілісний образ об'єкта. Наприклад, взявши в руки книгу, людина одночасно відображає її колір, вагу, запах типографської фарби. Зорові, тактильні, нюхові та інші відчуття, поєднуючись, створюють образ книги. На відміну від образів сприймання образи уявлень пам’яті не такі яскраві, менш деталізовані, але більше узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються під впливом інших уявлень, процесів забування тощо.

 

 

27. Чи можна стверджувати, що в кожному акті пізнавальної д-сті… Людська діяльність різноманітна, різноспрямована, визначається передусім метою, цілями, задля яких вона сама реалізується.Одним із найбільш характерних шляхів діялісного способу нашої самореалізації є пізнання. Пізнання – це відображення об’єктивної дійсності як суб’єктивного образу, ім’я якого – знання. Пізнання як процес складається з двох нерозривних моментів – чуттєвого та абстрактного. Воно ґрунтується на відчуттях, котрі є необхідним джерелом пізнання. Це – слух, дотик, зір, смак, нюх. Основними формами чуттєвого пізнання є відчуття коли суб’єктом сприймаються окремі сторони, властивості речі; сприйняття, коли відбувається цілісне відображення предмета і уявлення, коли подумки людина відтворює те, що вона бачила раніше, що колись сприймала безпосередньо. А б с т р а к т н е пізнання - це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь пізнання Абстрактне пізнання здійснюється на рівні мислення. Останнє є процесом узагальненого, суттєвого відображення дійсності в таких його основних формах, як поняття, судження, умовивід..Чуттєве та абстрактне пізнання знаходяться в органічній єдності, взаємодії. Не буває раціонального пізнання поза чуттєвим і, навпаки, чуттєвого пізнання поза раціональним. Свідченням їх нерозривної Єдності є хоча б те, що вже в уявленні (основній формі чуттєвого пізнання) є елементи раціонального, абстрактного, узагальнюючого.