Розділ 6. Порядок викладу матеріалу відповідно до структури роботи

Передусім необхідно скласти попередній план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується у відповідності з їхнім змістом за галузями знань.

В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявляються праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми, а також видання, їм присвячені.

Після попереднього знайомства з літературою складають план роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання роботи. Підготовлений студентом план обговорюється з науковим керівником, уточнюється і є для студента орієнтиром при написанні курсової роботи. В подальшому план може удосконалюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов'язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.

Після цього приступають до опрацювання літератури, збору й оформлення матеріалу. Працюючи над літературою, слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпосередньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні виписки з них. Робити виписки можна різними способами: виписки в зошиті, виписки на картках або окремих листах (з одного боку). Кожна виписка повинна супроводжуватись ясними і точними даними про джерело, з якого вона взята, якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати номер і рік видання журналу, сторінку. Зверху картки слід коротко вказати, про що йде мова в даному тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту. Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у роботі, тоді, по можливості, роблять ксерокопії окремих сторінок. На ксерокопії зазначаються дані про автора, заголовок книги, при необхідності – розділу. Виписки на картках або окремих листах (з одного боку) відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу. Таким чином, сукупність ксерокопій, виписок на картках або окремих листках з конкретної теми дає дослідникові немов би первинний, чорновий варіант роботи. Далі потрібно тільки приступити до літературного оформлення цього розрізненого матеріалу, зробити плавні переходи між окремими його частинами.

При літературному оформленні праці одночасно використовуються як ксерокопії, виписки, так і текст книг з закладками. Щоб писати таким способом, потрібно попередньо добре оволодіти залученими літературою і джерелами, постійно пам'ятати їх загальний зміст.

Збір і оформлення матеріалу з обраної теми – це є не механічний, а творчий процес, в ході якого уже відбувається початковий етап створення праці, її контури все ясніше вимальовуються в уяві автора.

Наступним етапом роботи над обраною темою є літературне оформлення дослідження (написання тексту роботи). На етапі написання роботи слід чітко розподіляти намічений її обсяг за окремими підрозділами робочого плану. Розподіл обсягу праці за підрозділами значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості і наявності відповідних матеріалів. При написанні роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Зібраний матеріал, навіть згрупований за окремими питаннями, підрозділами необхідно викласти в одному стилі, послідовно, переконливо. До того ж потрібно звернути увагу на науковість стилю викладення матеріалу. Часто молоді дослідники, використовуючи науково-популярну літературу, запозичують популярний стиль викладення матеріалу. Слід мати на увазі, що курсова робота є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним. Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, цілеспрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць, і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним. Завершальним етапом роботи є підведення підсумків дослідження, формулювання висновків, узагальнення і пояснення фактичного матеріалу, винесення рекомендацій.

Виконану роботу (чорновий варіант) подають науковому керівнику. Потім її доопрацьовують, враховуючи зауваження і побажання. Після доопрацювання текст передруковують і подають на кафедру.

Титульна сторінка. Титульна сторінка містить інформацію про навчальний заклад, де виконується робота, вид роботи, назву теми, дані про виконавця роботи та керівника, про допуск студента до захисту курсової роботи. Зразок титульних листів наведено у Додатку В. Титульний лист на сторінці не нумерується.

Реферат. Реферат призначений для ознайомлення з курсовою роботою. Він має бути стислим, інформативним і містити короткі відомості, які дозволять прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. В структуру реферату входять:

- кількість сторінок тексту курсової роботи;

- кількість додатків, таблиць, рисунків, діаграм, джерел літератури;

- перелік ключових понять (їх перелік надається не в алфавітному порядку, а по мірі появи у тексті роботи);

- перелік основних положень роботи.

Текст реферату починається з таких стандартних висловлювань: «Курсова робота складається...»; «Перший розділ присвячено....». Далі використовуються висловлювання такого типу, як: «Аналізуються протиріччя...», «Викладаються результати...», «Досліджуються проблеми...», «Характеризуються особливості...», «Мова йде...», «Проаналізовано коло проблем...», «Аналіз завершується висновком про те, що...»; «Робота присвячена актуальній проблемі...».

Зміст. Зміст роботи оформлюється на одній сторінці. Зміст також не нумерується, проте враховується в загальній нумерації. Зміст включає:

– вступ;

– послідовний перелік усіх розділів та підрозділів;

– висновки до кожного розділу;

– висновки;

- список використаної літератури;

– додатки.

Зміст курсової роботи можна робити за допомогою таблиці з невидимими межами. Але це не дуже зручно, оскільки постійно виникають проблеми з нумеруванням сторінок.

Зразок змісту наведено у Додатку Г.

Вступ. В структуру вступу входять:

- актуальність дослідження (не менш, ніж 0,5 сторінки тексту); актуальність відображає важливість, реальність, сучасність та злободенність дослідження обраної теми, її відповідність сучасним потребам психологічної науки, а також, хто із видатних психологів займався дослідженням даної проблеми. Відразу ж після крапки необхідно перерахувати те, що вже зроблено у висвітленні досліджуваної проблеми різними авторами. В кінці цього аналізу не забудьте окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені (об’єм – 1 сторінка);

- об’єкт дослідження (об’єктом дослідження є те, на що спрямований процес пізнання; це вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Об’єкт дослідження – це частина психологічної реальності, в межах якої знаходиться предмет дослідження і яка містить передумови для пізнання предмета. Слова «об’єкт дослідження» пишуться з абзацу жирним шрифтом, ставиться тире і одним реченням розкривається зміст). У курсовій роботі з дисципліни «Основи загальної психології» об’єктом дослідження повинний виступати психологічний феномен (відповідає на питання хто? або що?), який зазначений в темі курсової роботи;

- предмет дослідження (предметом дослідження є найбільш значущі властивості, сторони об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі; предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт. Це та окреслена частина об’єкта, яку ви безпосередньо досліджуєте. Слова «Предмет дослідження» пишуться з абзацу жирним шрифтом, ставиться тире і одним реченням розкривається зміст);

- мета дослідження (це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (найчастіше в межах даної дисципліни прикладного). Мета визначається відповіддю на запитання: “Для чого проводиться дослідження?”). На думку С. Л. Рубінштейна «Масштаб особистості визначається масштабом цілей, які вона перед собою ставить». Визначення мети дослідження повинно починатися словами: «Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні…..» (викладається предмет дослідження);

- завдання дослідження (не менш, ніж 5); (у завданні формулюються запитання, на які слід дати відповідь для реалізації мети дослідження. Вони розкривають зміст предмета дослідження (проаналізувати……, з’ясувати……, виявити…….., провести емпіричне дослідження….., на основі результатів констатувального експерименту розробити……);

- методологічна та теоретична основа дослідження (які теорії та концепції яких авторів були покладені в основу дослідження. Методологічні положення наводяться як постулат, який не підлягає доказу або критиці). Наприклад: «Методологічною основою дослідження стали вихідні положення теорії навчальної діяльності (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Г.С.Костюк, О.В.Скрипченко); дослідження пам’яті у процесі навчання (П.І.Зінченко, О.О.Смирнов) тощо;

- методи (методики) дослідження (методи дослідження повинні відповідати меті і завданням дослідження, відбивати специфіку об’єкта, що вивчається; дається перелік методів та методик дослідження. Основні з них: теоретичний аналіз проблеми дослідження на базі вивчення наукової літератури, психолого-педагогічний експеримент (тільки констатувальний), спостереження, бесіди, тестування (з обов’язковою назвою використаних методик), методи якісної та кількісної обробки даних);

- теоретичне значення дослідження повинне розкривати його наукове пояснення у новому якісному й кількісному аспектах (розширення, поглиблення або уточнення відомих раніше теоретичних закономірностей, з’ясування характеру проявів психологічних явищ в різних ракурсах (з точки зору індивідуально-психологічних характеристик; виявленні певних причино-наслідкових закономірностей);

- практичне значення отриманих результатів дослідження (потрібно описати, як та ким можуть бути використати отримані вами дані в психологічній, педагогічній практиці. Конкретизуйте галузі застосування ваших даних, користуйтесь словами «деякі», «певні», «в окремих випадках» тощо).

Висновки. Висновки до кожного розділу повинні бути не менш, ніж на 1-2 сторінки. Висновки містяться безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки. Висновки до розділів курсової роботи повинні бути чіткими та лаконічними і розкрити основні питання, викладені у підрозділах.

Завершується текстова частина роботи відповідними висновками. В стислій, конкретній формі слід представити основні результати проведеного дослідження. Вони повинні бути викладені в лаконічній формі, наприклад: «За результатами проведеного дослідження в даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки…».

Також у висновках мають знайти своє відображення теоретичні прогнози про тенденції розвитку об’єкта дослідження, результати експериментальних досліджень, вплив різних факторів на зміну стану об’єкта та предмета дослідження.

У висновках присутній порядковий перелік позицій згідно з завданнями, які представлені у вступі. Необхідно наголосити на тому, що мету дослідження досягнуто, а всі поставлені завдання – вирішено.

Приблизний обсяг висновків – 3 сторінки тексту, їх кількість залежить від поставлених у вступі до курсової роботи завдань.

Список використаної літератури. Список використаної літератури становить одну із суттєвих частин курсової роботи. Він розміщується після ВИСНОВКІВ. Його рекомендується розміщувати в алфавітному порядку (абетковому), за алфавітом прізвищ авторів. Кількість використаної літератури повинна бути не менш, ніж 50 джерел. Література друкується на мові оригіналу. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ГОСТ 7.11.-78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании». Дотримання студентом вимог чинних стандартів є обов’язковим. Відомості про джерела, які включені до списку літератури, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць. Використовувати цитати з наукової та навчальної літератури БЕЗ ПОСИЛАНЬ на джерело НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ. Приклади оформлення бібліографічного опису в списках літератури надаються у Додатку Е.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо у тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Список використаних джерел ‑ елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв, тощо.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів:

- ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления»;

- ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

Додатки. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках. При оформленні додатків після списку літератури на наступному аркуші друкують великими літерами слово «ДОДАТОК» або «ДОДАТКИ». Кожний додаток має починатися з нової сторінки. З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1. додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 – перша формула додатка А. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту.

Якщо є необхідність, до додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

- зразки анкет, опитних листів, тестів;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи випробувань;

- інструкції і опис методик;

- ілюстрації допоміжного характеру.