Спосіб роздільного зведення дамб застосовується при будівництві середніх і великих каналів у напівнасипу з шириною по дну більш 1,2 М.

Склад будівельних операцій при цьому наступний:

– зняття родючого шару з траси каналу і з резервів;

– розпушення та ущільнення основи дамб;

– розробка грунту в каналі з відсипанням в дамби;

– розробка грунту в резервах та переміщення в дамби;

– пошарове розрівнювання грунту та зволоженням грунту до оптимальної вологості;

– пошарове ущільнення грунту в дамбах;

– ліквідація виїздів з виїмки на дамбі (при використанні скреперів на розробці грунту);

– планування укосів каналу і дамб;

– зворотнє засипання резервів раніше знятим рослинним грунтом з розрівнюванням його в резервах.

Ведучою операцією є розробка грунту з переміщенням в дамби. Для її виконання рекомендується використовувати скрепери. Скрепери можна застосовувати і для зняття родючого шару. Скрепери своїми колесами в процесі відсипки дамб самі ущільнюють грунт.

Якщо ширина каналу по дну не дозволяє використовувати скрепери, тоді розробку грунту у виїмці каналу планують екскаваторами драглайнами або зворотньою лопатою: у цьому випадку екскаватор розробляє грунт і відсипає, його в тимчасові відвали за межі майбутніх дамб; потім за допомогою бульдозерів або грейдерів грунт з тимчасових відвалів розробляють і переміщають у дамби з пошаровим відсипанням.

Так само як і при будівництві подушки, верхню частину бічних дамб вище робочого горизонту води, але не більше ніж на 1 м дозволяється відсипати без пошарового ущільнення.

Будівництво дамб і подушок грейдер-елеваторами доцільно вести в зв’язкових грунтах І–IIІ груп. При розробці сипучих грунтів різко знижується продуктивність машин із-за великих втрат грунту при переході зі сферичного плужного диску на транспортер.

Втрати зв’язаного грунту можна зменшити, якщо різати грунт не нижньою стороною диска, а бічною. Глибина різання при цьому становить 0,6…0,7 м, і зрізана стружка грунту, минаючи зазор у 7…8 см, відразу потрапляє на стрічку транспортера.

Грейдер-елеватор не можна застосовувати, якщо грунти містять різні включення (каміння, коріння тощо), а також на перезволожених грунтах і на місцевості з поперечним ухилом більше 18°.

Розміри виїмок і насипів при роботі грейдер-елеватора залежать від довжини транспортера та кута його нахилу. При довжині транспортера 8 м можна розробляти виїмки глибиною до 1,5 м, шириною зверху від 6 до 15 м і зводити дамби із подушкою висотою 1,5 м, шириною по гребеню до 10 м з переміщенням грунту з бічних резервів на відстань 6…8 м.

Самохідні грейдер-елеватори можуть розробляти виїмки глибиною до 4 м, шириною по дну до 10 м і зводити насип висотою до 4 м.

Розробку грунту грейдер-елеваторами висипають у відвал або у транспорт, ними також можна знімати рослинний шар і виконувати розкривні роботи. Грунт до місця відсипки переміщається перпендикулярно осі руху грейдер-елеватора. Із-за великих втрат часу на розворотах грейдер-елеватор краще використовувати на об’єктах великої протяжності. Оптимальна довжина робочої ділянки (гону) дорівнює 500…1200 м. При довжині гону менше 300 м продуктивність машини різко знижується.

Залежно від розмірів виїмок і насипів, а також від способу відсипання (у відвал або в транспорт) може бути кілька схем виробництва робіт. Грейдер-елеватори розробляють і відсипають грунт тільки пошарово і зліва направо по ходу руху.

На рис. 14.13 показані схеми виконання робіт причіпними грейдер-елеваторами у відвал при різних значеннях ширини виїмки і насипу по верху. Виїмки шириною зверху від 1 до 9 м розробляються від її осі вліво і вправо.

Грунт відсипається перехресно – з лівої половини виїмки на праву сторону від неї, а з правої – на ліву сторону (рис. 14.13 а).

Виїмки шириною від 9 до 18 м розробляються в напрямку від укосів до середини. Грунт відсипається з лівої половини виїмки на ліву сторону, а з правої — на праву (рис. 14.13 б).

При глибині виїмок до 0,8 м закладення укосів може бути m 1…1,5,
а при глибині 0,8…1,5 м m≥3, так як грейдер-елеватор в цьому випадку повинен рухатися по укосу виїмки. Дамби, подушки для каналів і дорожні насипи можна зводити з грунту резервів, розташованих з одного боку або з двох сторін від цих насипів.

З одностороннього резерву можна відсипати насип шириною в основі до 9 м, а з двосторонньої до 18 м. Пошарове розрівнювання та переміщення грунту в межах насипу краще виконувати універсальними бульдозерами.

Грейдер-елеватори можуть відсипати грунт не тільки у відвал, але і в автосамоскиди. Автосамоскиди рухаються під транспортером паралельно руху грейдер-елеватора.

Довжина шляху завантаження одного автосамоскиду обчислюється за формулою:

 

; (14.17)

 

де – довжина шляху завантаження одного автосамоскиду, м;

 

Рис. 14.13. Схеми виробництва робіт грейдер-елеватором у відвал
при різних розмірах поперечних перерізів виїмок і насипів
і при навантаженні грунту в автосамоскиди

— місткість кузова автосамоскиду, м³;

G — вантажопідйомність автосамоскиду, тс (кН);

— щільність грунту в природному стані, тс/м³ (кН/м³);

— площа поперечного перерізу однієї стружки, м²;

K — коефіцієнт втрат грунту через зазор між диском і транспортером
(К₁ = 0,7…0,9);

К₂ — коефіцієнт втрат грунту при навантаженні (розсип повз кузова;
К₂ = 0,92…0,95). Число автосамоскидів на один гон і визначається за формулою:

(14.18)

де L — довжина гону (ділянки), м.

Для зміни автосамоскидів грейдер-елеватор зупиняється, що зменшує його продуктивність у порівнянні з роботою у відвал.

Якщо виїмка глибиною менше 0,8 м, то автосамоскид рухається збоку від виїмки по поверхні землі, а грейдер-елеватор — по дну виїмки
(рис. 14.13 д).

Якщо виїмка глибше 0,8 м, то автосамоскиди і грейдер-елеватор рухаються по дну виїмки, ширина якої повинна бути не менше 15 м (рис. 14.13 е).

Канали в насипу, крім бічних водоутримуючих дамб, мають підсипне дно. Будують такі канали двома способами: загальної подушки і роздільним.

Способом загальної подушки будують канали дрібної мережі з шириною по дну до 1,2 м. Склад будівельних операцій такий же, як і при будівництві каналів у напівнасипу цим же способом. Ведуча операція – розробка грунту в резерві з переміщенням в подушку. Ведучими машинами можуть бути бульдозери або скрепери. Комплектуючими машинами для них будуть одні і ті ж, оскільки склад додаткових будівельних операцій аналогічний. Для скреперної розробки суглинку в резервах нормами передбачається його попереднє розпушення.

Розпушення передбачається також по осі майбутнього каналу перед нарізкою його в подушці.

Роздільним способом будують канали з шириною по дну більше 1,2 м в наступному порядку: відсипається подушка до відмітки дна каналу; роздільно зводять кожну бічну дамбу.

Побудовані таким способом канали називаються каналами з підсипаним дном. Підсипне дно, дамби і подушку відсипають пошарово з розрівнюванням, ущільненням і додатковим зволоженням (якщо потрібно) кожного шару.

Великі канали в насипу зводяться за технологією, що застосовується при будівництві насипних земляних гребель.

При віддалі перевезення грунту до 600 м економічно вигідніше використовувати скрепери. Іншими варіантами можуть бути екскаватори пряма лопата в комплекті з автосамоскидами або тракторними візками, грейдер-елеватори з автосамоскидами, екскаватори пряма лопата з ланковими стрічковими транспортерами.

При віддалі переміщення грунту до 50…80 м з ділянок каналу у виїмках економічніше застосовувати бульдозери.

Машини для розробки грунту в резервах і засоби транспортування його у насип вибираються остаточно шляхом порівняння техніко-економічних показників кожного варіанту. Кращим зазвичай є той, при якому вартість розробки та транспорту 1 м³ грунту найменша, а виробіток на один людино-день найбільший.

 

Рис. 14.14. Схема нарізки каналів плужними канавокопачами:
а – нарізка осушувача від існуючого збирача; б – нарізка осушувача до пристрою збирача; в – нарізка дільничного зрошувача між існуючими каналами вищого порядку; 1 – спланована поверхня землі по трасі осушувача;
2 – проектне дно осушувача; 3 – канали вищого порядку; 4 – траси осушувачів; 5 – траси дільничного зрошувача; 6 – недопрацьовані ділянки каналу.

14.4. Будівництво каналів дрібної зрошувальної
та осушувальної мережі

Канали дрібної зрошувальної та осушувальної мережі швидко і дешево можна будувати за допомогою причіпних і навісних плужних канавокопачів і спеціалізованими екскаваторами-каналокопачами безперервної дії.

Канали дрібної осушувальної мережі можна будувати плужними канавокопачами при наступних умовах:

- за відсутності збирачів — до влаштування;

- за наявності збирачів — після їх влаштування.

Залежно від групи грунтів і їх вологості, наявності камінням і кореневих залишків дрібні осушувальні канали нарізають плужними канавокопачами за один або два проходи.

При наявності збирача осушувачі нарізають за один прохід у такому порядку (рис. 14.14). Трактор заднім ходом подає канавокопач в готовий збирач. Робочий орган канавокопача опускають на проектну глибину майбутнього осушувача, включають першу швидкість трактора і починають нарізку осушувача у бік від збирача на заздалегідь закріпленій трасі. У разі необхідності робочий орган канавокопача в процесі нарізки осушувача можна регулювати — заглиблювати або піднімати. Наприкінці осушувача робочий орган повністю піднімають над поверхнею землі в транспортне положення і трактор повертається знову для нарізки нового осушувача. Осушувачі нарізають за два проходи в наступному порядку. Перший прохід на трасі першого осушувача роблять від збирача, тобто від гирла проти ухилу осушувача (рис. 14.15). Вийнятий грунт розрівнюють бульдозером або грейдером уздовж брівки осушувача шаром товщиною 0,2 м, нарізаючи через кожні 25…30 м бульдозером водоскидні воронки.

Після першого проходу по трасі першого осушувача агрегат переходить на «хвіст» другого майбутнього осушувача і нарізає його до гирла, тобто по ухилу в бік збирача. Потім канавокопач повертається до гирла першого осушувача і робить по ньому другий прохід та переходить у «хвіст» третього майбутнього осушувача і т. д.

Планування укосів каналів може бути виконане за один прохід причіпними грейдерами. При нарізці осушувачів залишаються перемички, які в подальшому повинні бути ліквідовані. Для ліквідації перемичок і з’єднання осушувачів із збирачами використовують екскаватори з малою місткістю ковшів (0,15…0,35 м³) або тракторні скребки.

При відсутності збирача початок осушувача переносять за трасу майбутнього збирача. Нарізка осушувача за один прохід ведеться в наступному порядку (рис. 14.14 б). 3а трасою майбутнього збирача починають поступово заглиблювати робочий орган канавокопача при русі трактора до гирла осушувача і далі по трасі витримують проектну глибину. Наприкінці першого осушувача робочий орган канавокопача встановлюють у транспортне положення, агрегат розвертають на 180° і починають аналогічну нарізку наступного осушувача, але вже у зворотній бік, тобто в бік майбутнього збирача.

 

Рис.14.15. Технологічна схема роботи канавокопача при влаштуванні осушувача за два проходи:
1 – збирач; 2 – початок першого проходу;
3 – другий прохід вздовж першого осушувача; 4 – траси осушувачів.

 

При такому порядку нарізки осушувачів скорочуються холості пробіги агрегату, але дещо ускладнюється нарізка збирача поперек готових осушувачів.

Потрібно мати на увазі, що плужні канавокопачі, не забезпечені приладами автоматичного регулювання робочого органу, копіюють поверхню землі і надають дну осушувачів нерівності. Щоб витримати проектні ухили, трасу каналів попередньо вирівнюють бульдозерами або скреперами. Проте в надмірно зволожених грунтах порушена цілісність дернового покриву по трасі каналу знижує прохідність трактора з канавокопачем.

Канали дрібної осушувальної мережі прокладають спеціалізованими ескаваторами-каналокопачами безперервної дії за один прохід. Виходить готовий канал заданого профілю, що не вимагає зачистки укосів і інших доробок.

Будівництво каналів дрібної зрошувальної мережі плужними канавокопачами проводиться після підготовки траси. Траси дільничних зрошувачів планують під проектний ухил дна каналів. За допомогою бульдозерів, скреперів або грейдерів у знижених місцях відсипають грунтову подушку, а на підвищених ділянках зрізають і видаляють зайвий грунт (нарізають корито).

Дільничні зрошувачі нарізаються плужними канавокопачами в тому ж порядку, що й осушувачі, тільки зрошувачі сполучаються не з збирачами, а з внутрішньогосподарськими розподільниками (рис. 14.14).

Складніше будувати дільничні зрошувачі між існуючими каналами більшого порядку. Агрегат, нарізаючи дільничий зрошувач, не може наблизитися до одного з внутрішньогосподарських розподільників на відстань ближче 5…8 м. Ця ділянка допрацьовується за допомогою інших машин, наприклад екскаваторів з малою місткістю ковшів — 0,15...0,35 м³.

За умовами командування над зрошуваною територією дрібні зрошувальні канали з шириною по дну менше 1 м і глибиною менше 1,2 м часто доводиться будувати в напіввиїмці, у напівнасипу і в насипу. По трасі таких каналів до їх нарізки влаштовують корито або грунтову подушку. Ширина корита або подушки залежить від розмірів каналу. Подушку насипають пошарово, з ущільненням кожного шару. Грунт для подушки беруть з прилеглої до каналу смуги, зрізуючи шар товщиною 0,10...0,15 м, або із зовнішніх резервів з однієї або двох боків каналу.

Після відсипання подушки її гребінь планують грейдером під проектний ухил дна каналу а потім плужним канавокопачем нарізають зрошувальний канал.

Канали дрібної зрошувальної мережі прокладають спеціалізованими екскаваторами-каналокопачами безперервної дії за один прохід.

 

 

Контрольні питання.

1. Дати характеристику особливостей будівництва каналів.

2. Описати будівництво каналів у виїмці скреперами, бульдозерами,
драглайнами.

3. Показати на рисунку схеми робочих пересувань скрепера при розробці.

4. Особливості будівництва каналів в напіввиїмці, напівнасипу і в насипу.

5. Описати технологію будівництва каналів дрібної зрошувальної та осушувальної мережі.

 

Термінологічний словник

АРКА — криволінійне перекриття прорізу в стіні (ворота, двері, вікна) або прогону між двома опорами (стовпами, колонами, пілонами).

БУДІВЕЛЬНА ПРОДУКЦІЯ — результат виконання будівель них процесів у вигляді закінчених робіт (елементарний потік); готових елементів або частин будинку (спеціалізований потік); закінчених будинків і споруд (об’єктний потік); закінчених комплексів об’єктів (комплексний потік).

БУДІВЕЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО — а) галузь матеріального виробництва, мета якої — будування, ремонт, відбудовування, реконструкція, регенерація. Розбирання та пересування будинків і споруд; б) сукупність будівельних процесів, за допомогою яких будують або ремонтують будинки і споруди.

БУДІВЕЛЬНИЙ ВУЗОЛ — конструктивно відокремлена частина будинку або споруди, а також весь будинок або споруда, в межах якої ведуть будівельно-монтажні роботи до готовності під монтаж технологічного обладнання.

БУДІВЕЛЬНИЙ ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН (БУДГЕНПЛАН) — план будівельного майданчику. На якому нанесено існуючі, ті що будуються і тимчасові будинки, споруди, будівлі і комунікації, необхідні для виконання будівництва.

БУДІВЕЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ — будинок або споруда в процесі будування.

БУДІВЕЛЬНИЙ ПОТІК — рівномірне, безперервне і суміжне виконання будівельних процесів (див. Потоковий метод).

БУДІВЕЛЬНИЙ ПРОЦЕС — виробничий процес, що виконується в межах будівельного майданчику, мета якого — будування, відбудовування, ремонт, реконструкція, регенерація, розбирання або пересування будинків і споруд.

ВЕДУЧА (ПРОВІДНА) МАШИНА — будівельна машина, яка в складі комплекту машин виконує провідний (ведучий) процес.

ВЕДУЧИЙ (ПРОВІДНИЙ) ПРОЦЕС — основний процес, що є складовою частиною технологічного ланцюга виробництва, а його тривалість входить до загальної тривалості робіт.

ВИРОБІТОК — кількість високоякісної продукції, що випуска­ється за одиницю часу (протягом зміни, за годину) в натуральних одиницях або в грошовому обчисленні.

*28 Кизима В. Технологія виконання та проектування земляних робіт в будівництві

ВИРОБНИЧА КАЛЬКУЛЯЦІЯ — розрахунок усіх складових витрат на створення одиниці продукції (працеємності, витрат ресур­сів, вартості тощо).

ВИРОБНИЧИЙ ЦИКЛ — сукупність процесів, закінчення яких призводить до випуску одиниці готової будівельної продукції у ви­гляді закінченої частини будинку (спеціалізований потік), або готово­го будівельного об’єкта, закінченого повністю чи на ділянці (об’єктний потік).

ВІДМОВА — перешкода, яка викликає непередбачену перерву і збільшує тривалість процесу.

ДІЛЬНИЦЯ — частина загального фронту робіт, що призначаєть­ся для одного виконавця або для робітничої ланки.

ДОПОМІЖНИЙ ПРОЦЕС — сукупність операцій, що безпосе­редньо не створюють будівельної продукції (змащення машин, підмощування тощо), але необхідні для виконання основного процесу з випуску продукції.

ЕКВІВАЛЕНТНИЙ ПОТІК — умовний ритмічний потік такої ж потужності і тривалості, що й неритмічний потік, який розглядається.

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ ПОТІК — будівельний потік, який є послідо­вним виконанням одного простого процесу на ряді захваток.

ЗАГОТІВЕЛЬНИЙ ПРОЦЕС — сукупність операцій, що вико­нуються для виготовлення будівельних напівфабрикатів, виробів і де­талей.

ЗАДІЛ БУДІВЕЛЬНИЙ — обсяг незакінченої будівельної продукції, до складу якого входять повністю заділ технологічний та продукція, що випущена всіма спеціалізованими потоками за час, необхідний для комплектації одиниць продукції (захваток, дільниць) у ний об’єкт, що здається в експлуатацію.

ЗАДІЛ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ — обсяг незакінченої будівельної продукції, номенклатура і розташування по фронту робіт якого забезпечують неперервний і ритмічний випуск закінченої будівельної продукції.

ЗАХВАТКА — а) фронт робіт, що надається виконавцям елементар­ного потоку; б) одиниця будівельної продукції елементарного потоку.

ЗБЛИЖЕННЯ ПОТОКІВ — проміжок часу між двома крайніми і суміжними елементарними потоками двох спеціалізованих або об’єктних потоків.

ЗОНИ БУДМАЙДАНЧИКУ — частини, на які поділяється територія для узгодження потоків будування будинків, споруд прокладки інженерних комунікацій.

ЗОСЕРЕДЖЕНІ ОБ’ЄКТИ — об’єкти, які розташовані компактно.

ІНЖЕНЕРНІ КОМУНІКАЦІЇ — магістралі і розведення систем
водо-, тепло-, газопостачання, каналізації тощо; транспортні комунікації — шляхи, залізничні колії, лінії енергопостачання, зв’язку та сигналізації, що будуються і створюються у складі комплексу будов і споруд селища, житлового масиву, заводу, комбінату.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН БУДІВНИЦТВА — план виконання будівельного процесу у часі.

КАРКАС — кістяк будівель і споруд, який складається із горизон­тальних (балки) і вертикальних (стійки, колони) елементів, що жорстко з’єднані між собою і забезпечують міцність, стійкість і довговічність споруди.

КОМПЛЕКСНА БРИГАДА — група робітників різних спеціальностей, які виконують комплексний процес або кілька технологічно пов’язаних комплексних процесів.

КОМПЛЕКСНА МЕХАНІЗАЦІЯ — метод виконання робіт, за яким всі технологічно поєднані операції (як основні, так і допоміжні) виконуються механізованим способом за допомогою системи машин, які узгоджено працюють і доповнюють одна одну.

КОМПЛЕКСНИЙ ПОТІК — група організаційно пов’язаних об’єкт–них потоків, об’єднаних загальною продукцією у вигляді ком­плексу будинків і споруд (житлові масиви, промислові підприємства тощо).

КОМПЛЕКСНИЙ ПРОЦЕС — сукупність простих процесів, що знаходяться в безпосередній взаємній технологічній залежності і пов’язані єдністю кінцевої продукції.

КОМПЛЕКТАЦІЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНА — процес, забезпечення об’єктів, що будуються, збірними конструкціями, укрупненими вузлами, деталями, напівфабрикатами і матеріалами в суво­рій узгодженості з ритмом і технологічною послідовністю будівельно-монтажних робіт.

КОРОТКОСТРОКОВИЙ (ОБМЕЖЕНИЙ) ПОТІК — потік, що виконується для будування окремого об’єкту або групи об’єктів про­тягом відносно короткого проміжку часу.

КУПОЛ (КУПОЛЬНЕ СКЛЕПІННЯ) — просторове покриття будинку чи окремих його частин (барабанів, зал, приміщень тощо). У плані круглої чи еліптичної форми.

ЛАНКА — найменша кількість робітників, якої достатньо для ви­конання окремого будівельного процесу або окремих складових опе­рацій, що входять до нього.

ЛІНІЙНІ (ЛІНІЙНІ ПРОТЯЖНІ) СПОРУДИ — споруди, що характеризуються лінійним розподілом обсягів робіт (шляхи, канали тощо).

МОДЕЛЮВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА — встановлення одиниць і фізичних величин і розмірності для, розвитку будівельних процесів у часі і просторі.

МОДЕЛЬ ПОТОКУ — сукупність графіків і таблиць та текстів, які їх пояснюють, об’єднаних загальною системою фронту робіт і відліку часу.

МОДУЛЬ ЦИКЛІЧНОСТІ — проміжок часу, що є одиницею для визначення тривалості будівельного потоку. У ритмічному елементарному потоці модуль циклічності — тривалість одного циклу (час виконання елементарного потоку на захватці).

МОНТАЖНА ДІЛЬНИЦЯ — сукупність захваток, на якій виконується цикл спеціалізованого потоку; частина будинку чи споруди (або весь будинок чи споруда), в межах якої однією бригадою повністю здійснюється складний комплексний будівельний процес (наприклад, монтаж конструкцій). Розміри дільниці визначаються вимогами щодо створення безпечних умов праці, а також необхідністю забезпечення фронту робіт, достатнього для найпродуктивнішої праці машин і робітників, що беруть участь у виконанні процесу. Виконання основних провідних простих процесів на наступній дільниці можливе після закінчення на попередній.

МОНТАЖНИЙ МОДУЛЬ ЦИКЛІЧНОСТІ — тривалість робіт на монтажній ділянці, що модулює у часі всі спеціалізовані потоки, виконувані під час зведення будинку чи споруди.

МОНТАЖНО-УКЛАДАЛЬНИЙ ПРОЦЕС — основний будівельний процес укладання у проектне положення матеріалів, виробів конструкцій, обладнання тощо.

НАДІЙНІСТЬ ПОТОКУ — ступінь відповідності розрахункових параметрів фактичним.

НАСКРІЗНИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ПОТІК — процес зведення будинків або споруд, що розвивається у часі і просторі на основі синхронної взаємодії усталених виробничого і будівельного потоків, забезпечують довгостроковий ритмічний випуск будівельної продукції

НЕЗАВЕРШЕНЕ ВИРОБНИЦТВО — обсяг робіт, виконаний на незакінчених будівельних об’єктах. Під час його визначення врахову­ється вартість виконання робіт, а також вартість заготовлених але не­використаних матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання тощо.

НЕОДНОРІДНИЙ ОБ’ЄКТ — будинок або споруда, що відзна­чаються відсутністю типових повторюваних частин, нерівномірним розподілом робіт і використанням на різних дільницях різних матері­алів і конструкцій.

НЕПЕРЕРВНИЙ ПОТІК — потік, що функціонує без перерв.

НЕПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС — процес, операції якого відбува­ються без перерв, одна за одною, незалежно від місцевих умов.

НЕПЕРЕРВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА — один з основних прин­ципів потокового виробництва, який визначає такий порядок ведення робіт, за якого немає перерв у надходженні матеріалів й інших ресур­сів виробництва, у перебігу технологічного процесу і випуску проду­кції.

НОРМА ВИРОБІТКУ — обсяг робіт необхідної якості, який має виконати за одиницю часу (протягом зміни, за годину) за даних засо­бів праці робітник відповідної кваліфікації та фаху, працюючи в умо­вах правильної організації праці і виробництва.

НОРМА ЧАСУ — кількість робочого часу, достатнього за даних засобів праці для виконання одиниці обсягу робіт необхідної якості робітником відповідної кваліфікації та фаху, що працює в умовах правильної організації праці і виробництва.

ОБ’ЄКТНИЙ ПОТІК — сукупність спеціалізованих потоків, спі­льною продукцією яких є готовий будинок (споруда) або група буди­нків (споруд) у процесі функціонування цього потоку.

ОБМЕЖЕНИЙ ПОТІК — Див. КОРОТКОСТРОКОВИЙ ПО­ТІК.

ОБСЯГ РОБІТ — кількість робіт, виконуваних під час здійснення будівництва (процесу), в конкретних одиницях вимірювання.

ОДИНИЦЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ — одиниця продукції будівельного потоку: елементарного — кількість продукції в межах захватки; спеціалізованого — кількість продукції в межах дільниці об’єктного — об’єкт будівництва або його частина; комплексного група об’єктів, що будуються в комплексному потоці. Будівельна продукція може бути виміряна в натуральних одиницях: 1 м³ ґрунту розробленого у котловані (у виїмці); 1 м² житлової або виробничої площі; 1 м³ будівельного об’єму, або в грошовому обчисленні.

ОДНАКОВІ ОБ’ЄКТИ — будинки (споруди), у яких повторюються конструкції і розміри, внаслідок чого зберігаються одні й ті технологія виробництва, обсяг і працеємність відповідних робіт.

ОДНОРІДНА ДІЛЬНИЦЯ — частина неоднорідного об’єкту, в межах якої конструкції і технологія виробництва однакові і обсяг робіт розподілені рівномірно.

ОДНОРІДНІ ОБ’ЄКТИ — будинки (споруди), що складаються з подібних конструктивних елементів, що виконані з однакових матеріалів, за однією технологією, але за різних обсягів і працеємностей одних і тих же робіт.

ОДНОТИПНІ ОБ’ЄКТИ — будинки (споруди), що складаються з одних і тих же типових елементів, конструкцій, секцій, прольотів, однакових або різних за розмірами, але з однаковою технологією і організацією їх будування.

ОПЕРАЦІЯ — організаційно нерозподілений і технологічно однорідний елемент будівельного процесу, що характеризується постійним складом виконавців, а також незмінністю предметів і знарядь праці (використовуваних матеріалів, машин, інструментів і пристроїв).

ОПТИМАЛЬНЕ ЗБЛИЖЕННЯ ПОТОКІВ — найменше припустиме зближення двох суміжних елементарних потоків.

ОРГАНІЗАЦІЙНА ПЕРЕРВА — перерва між суміжними процесами (потоками), викликана необхідністю підготовки фронту робіт для наступного процесу (потоку), а також несвоєчасною доставкою ресурсів.

ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВНИЦТВА — система підготовки будівни­цтва, встановлення і забезпечення загального порядку, черговості і строків постачання ресурсів, методів керування, а також забезпечення ефективності будівництва.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МЕТОД БУДІВНИЦТВА — метод будування будинків і споруд, за якого однойменні процеси одночасно викону­ються на всіх або на кількох об’єктах будівництва.

ПАРАЛЕЛЬНІ ПОТОКИ — одночасно виконувані технологічно однакові потоки.

ПАРАМЕТРИ ПОТОКУ — показники розвитку потоку в часі і
просторі.

ПЕРЕРИВЧАСТИЙ ПОТІК — процес, у випадку виконання після закінчення якого спостерігаються технологічні перерви, викликані властивостями застосовуваних матеріалів («вологі» процеси).

ПЕРІОД ЗГОРТАННЯ ПОТОКУ — відрізок часу, протягом яко­го з будівельного потоку поступово, у міру закінчення, виходять еле­ментарні потоки.

ПЕРІОД РОЗГОРТАННЯ ПОТОКУ — відрізок часу, протягом якого до будівельного потоку поступово входять складові елементар­ні потоки.

ПЕРІОД УСТАЛЕНОГО ПОТОКУ — відрізок часу, протягом якого функціонують усі елементарні потоки (число і потужність еле­ментарних потоків тоді не змінюються).

ПОВНЕ РОЗЧЛЕНУВАННЯ ПОТОКУ — розчленування технологічного процесу до простого процесу включно, а в деяких випадках — до операції (на відміну від часткового розчленування, за якого роз­членування доводиться лише до складного процесу).

ПОТОКОВИЙ МЕТОД — метод неперервного, рівномірного і суміжного виконання робіт, що базується на розчленуванні загально­го виробничого процесу, розподілі праці, суміщенні і ритмічності ви­конання процесів.

ПОТОКОВО-РОЗЧЛЕНОВАНИЙ МЕТОД — потоковий метод із повним розчленуванням технологічного процесу до простих (робо­чих) процесів, а в деяких випадках — до операцій.

ПОТОКОВО-ШВИДКІСНИЙ МЕТОД — метод неперервного і рівномірного виробництва з мінімальними строками виконання робіт.

ПОТУЖНІСТЬ ПОТОКУ — кількість продукції, яку випускає будівельний потік за одиницю часу, в натуральних одиницях (м/день; м/день) або в грошовому обчисленні (тис. грн./день; грн./день).

ПРАЦЕЄМНІСТЬ — виражені в людино-днях або людино-годинах загальні затрати праці для здійснення будівельного процесу.

ПРИВЕДЕНА ЦИКЛОГРАМА — циклограма об’єктного потоку у якій різноспрямовані складові спеціалізовані потоки зображені зведеними до одного загального напряму.

ПРОГНОЗ — висновок про наступний розвиток і результат явища, процесу на основі визначених даних.

ПРОСТИЙ (РОБОЧИЙ) ПРОЦЕС — сукупність технологічно пов’язаних робочих операцій, виконуваних одним і тим же робітником або однією і тією ж групою робітників, які працюють узгоджено (ланкою).

РЕСУРСИ ВИРОБНИЦТВА — трудові, грошові та матеріальні, що визначають виробничі можливості будівельної організації.

РИТМ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА — рівномірне чергу­вання процесів, що повторюються, а також рівномірний випуск гото­вої продукції.

РИТМ ПОТОКУ — відрізок часу, що вимірює рівномірність чер­гування процесів у потоковому виробництві (інколи застосовують за­мість модуля циклічності).

РИТМІЧНИЙ ПОТІК — потік, в якому тривалість окремих цик­лів однакова.

РИТМІЧНІСТЬ — дотримання ритму у виробництві.

РІВНОМІРНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА — один з основних принципів потокового виробництва, що передбачає збереження однакової кількості машин, матеріалів, які надходять в одиницю часу, грошових коштів та інших ресурсів виробництва, а також однаковий за один і той же час випуск будівельної продукції,

РІЗНОРИТМІЧНИЙ ПОТІК — потік, у якому тривалість окремих циклів неоднакова.

РОБОЧА ОПЕРАЦІЯ — див. ОПЕРАЦІЯ.

РОБОЧЕ МІСЦЕ — простір, у межах якого переміщуються робітники, що беруть участь у будівельному процесі, розташовані щ мети та знаряддя праці, пристрої і продукція.

РОЗПОДІЛ ПРАЦІ — розподіл трудових функцій між членами робітничого колективу (ланки, бригади) відповідно до розчленування виробничого процесу на складові процеси й операції.

РОЗРАХУНОК ПОТОКУ — визначення параметрів потоку, ви­трат часу, ресурсів й ефективності виробництва.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ ПРОЦЕСУ — розподіл загального будіве­льного процесу на прості процеси й операції.

СЕЗОННИЙ ЗАДІЛ — корисний обсяг незавершеного виробниц­тва, нагромаджений у тих видах робіт, які припадають на зимову чи іншу пору року.

СІТКОВИЙ ГРАФІК — графічна модель будівельного процесу у вигляді сітки, утвореної векторами робіт, початок і закінчення яких позначаються кружками, сполученими між собою у технологічній по­слідовності.

СКЛАДНИЙ (КОМПЛЕКСНИЙ) ПРОЦЕС — сукупність прос­тих процесів, що знаходяться у безпосередній взаємній технологічній залежності і пов’язані єдністю кінцевої продукції.

СКЛЕПІННЯ — просторова конструкція перекриття (покриття) будівлі чи окремих її приміщень у вигляді опуклої геометричної поверхні одинарної або двоякої кривизни.

СПЕЦІАЛІЗОВАНА БРИГАДА — група робітників, яка виконує простий процес.

СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПОТІК — сукупність елементарних потоків, об’єднаних єдиною системою параметрів і схемою потоку, а також загальним фронтом робіт і будівельною продукцією у вигляді конструктивного елемента або частини будинку (споруди).

СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА — сукупність технологічно пов’язаних будівельних процесів, у результаті виконання яких створюється час­тина будинку (споруди) або комплекс технологічно завершених робіт (наземні конструкції, опорядження будинку тощо).

СУМІЩЕННЯ — один з основних принципів потокового вироб­ництва, що передбачає одночасне виконання різних процесів на різ­них частинах фронту робіт об’єкту, і застосування якого значно ско­рочує тривалість будівництва.

СУМІЩЕННЯ ПРОЦЕСІВ — одночасне виконання процесів.

СХЕМА ПОТОКУ — графічне зображення послідовності об’єктів, дільниць, захваток у потік та їх випуску з потоку.

ТЕРИТОРІАЛЬНО-РОЗОСЕРЕДЖЕНІ БУДІВЕЛЬНІ ОБ’ЄКТИ — будинки і споруди, віддалені від інших на значні відстані, що призводить до необхідності застосування пересувних робіт­ничих бригад, загонів, дільниць і будівельного господарства в цілому.

ТЕХНІКА БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА — сукупність прийомів і засобів, що використовуються в будівельному виробництві.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЦТВА — показники кількісних витрат часу, трудових, матеріальних і грошових ресурсів для випуску одиниці будівельної продукції, що виражають ступінь ефективності будівельного виробництва.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА — проектний документ, який визна­чає технологію (техніку, організацію та економіку) окремого будіве­льного процесу.

ТЕХНОЛОГІЧНА НОРМАЛЬ — проектний документ, що ви­значає сукупність показників і послідовність виконання технологіч­них процесів, які забезпечують випуск одиниці будівельної продукції — будинку або його частини.

ТЕХНОЛОГІЧНА ПЕРЕРВА — перерва у виробництві, викли­кана властивостями застосовуваних матеріалів (витримування бетону, сушіння штукатурки тощо).

ТЕХНОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ПОТОКУ — склад і зміст бу­дівельних процесів; визначається за технологічними параметрами.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ВУЗОЛ — конструктивно відокремлена час­тина будівельної продукції, у просторових межах якої забезпечується виконання будівельно-монтажних робіт до технічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування агрегатів, механізмів і обладнання (різновид дільниці).

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ — сукупність будівельних процесів від першого до завершального, що виконуються для випуску будіве­льної продукції. Тривалість циклу визначається відрізком часу між початком першого і завершального процесів, виконуваних для випус­ку будівельної продукції.