Феномен усної народної творчості та її роль у культурі України.

Феномен усної народної творчості та її роль у культурі України.

Українська усна народна творчість дуже давня, надзвичайно багата і має першорядне значення для вивчення історії культури. Існувало декілька видів пісень: обрядові та билини. Обрядові пісні складалися ще в дохристиянські часи. До цих пісень, що пов’язані з порами року належать колядки, щедрівки, веснянки, купальні та русальні пісні. Також існували ще обрядові та похоронні пісні. В колядках оспівується звеличення давніх богів та сил природи. В інших піснях можна побачити звеличення господаря та його рідних. Найдавнішими билинами є билини про Святогора та Миколу Селяниновича. Улюбленими героями билин є славнозвісні богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович та інші. Близькі за характером до билин є перекази, які передавались в усній формі, в яких розповідалось про подвиги богатирів Руських. В Київській Русі ще в дохристиянський період існувало велика скарбниця казок, пісень, балад, переказів, замовлянь, приповідок, деякі з яких і досі вражають нас своєю красою.

Назвіть пантеон язичницьких богів та охарактеризуйте вірування і звичаї східних слов’ян

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів. Головним богом був Род, творець усього живого. Він є всеохоплюючим, утримує в собі все, образом його немає кінця. Ще одним верховним богом був Перун - бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок. Не менш сильними і грізними були Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів, який втілює стріли і війну; Даждьбог - бог сонця; Хорс - бог місяця, Ярила – бог кохання. Східнослов’янська язичницька поховальна обрядовість становила собою складний багаторівневий комплекс звичаїв та обрядів, спрямованих як на вшанування пам’яті небіжчика, так і на захист живих членів громади від небезпечного впливу мерця. Одночасно вона складала перший і головний етап загальної ініціації переходу небіжчика до потойбічного світу. Перехід мерця до “вічного притулку” й перебування у “царстві мертвих” був детермінований чіткім визначенням всіх обрядів, які виконували близькі до небіжчика люди.

Причини прийняття християнства та його роль для культурного розвитку Київської Русі.

Безсумнівно, християнство принесло на Русь просвітництво, грамотність, поширення писемності в державних структурах. Для правильного ведення державного господарства (оподаткування, торгівля) були потрібні грамотні люди, була потрібна писемність, грамотність. Надзвичайно потрібно в той час було підвищити авторитет Київської Русі. Християнство було тією силою, яка допомогла цьому процесу. Високий злет культури Київської Русі був зумовлений суттєвим зрушенням у різних сферах суспільного життя - розвитком феодальних відносин, становленням давньоруської державності, відокремленням ремесла від сільського господарства, виникненням міст, пожвавленням торгівлі… Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, створенню визначних пам’яток літератури. Під його впливом розвивався живопис, кам’яна архітектура, музичне мистецтво, розширювались і зміцнювались культурні зв’язки з Візантією, Болгарією, країнами західної Європи. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися твори майстрів різних сфер – музики, скульптури, архітектури, живопису, літератури. Відбувалося запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань, канонів.

Доведіть, що за Князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найвищого культурного розвитку.

Володимир Великий – один з найяскравіших політичних діячів європейського масштабу. За Володимира завершився процес формування державної території. Київська Русь перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного і Азовського морів. Велику увагу князь Володимир приділяв захисту рубежів держави від нападу степових кочівників, особливо печенігів з півдня. Він почав будувати нові міста (порубіжні) і заселяти їх сильними і вправними воїнами. Наприкінці Х ст. створив величезну і складну систему валів, фортець, укріплених міст, що мала захистити Русь від ворогів. Християнство стало офіційною державною релігією на Русі з 988 р. після хрещення Володимира Великого, яке відбулося в Херсонесі. Християнство, по-перше, зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, по-друге, вивело Київську Русь в число передових європейських країн, по-третє, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків, по-четверте, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури, мистецтва, по-п’яте, сприяло об’єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя, намісника Бога на землі.

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцнілось християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія. Ярослав устійнив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконо писання.

За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини. Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов`янську мову, переписано багато книг. Київська Русь за Ярослава I Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку.

Назвіть види живопису Київської Русі 11-14ст.

У мистецтві Київської Русі знач­ного розквіту набуває монументально-декоративний живо­пис. З культовою архітектурою Київської Русі пов'язані такі види мистецтва, як живопис, художня мозаїка, майоліка. Першими художниками на Русі були греки та місцеві "книжники" - майстри мініатюри, далі - творці фресок та мозаїк. Жанри, що їх розвивали майстри, - це біблійні, алегоричні образи, портрет, побутові сцени з князівського життя. Невід'ємною частиною споруд київської держави Х-ХІІІ ст. були розкішні прикраси, зокрема в церквах. Живописні зображення в храмах були своєрідною Біблією для тих, хто не знав грамоти. Візантійський живо­пис поширився у Київській Русі в X ст. у формі монумен­тальних стінних розписів (фресок) і мозаїк. Оздоблення Десятинної церкви започатковує київську мистецьку шко­лу. Мозаїки і фрески Софіївського собору в Києві належать до найвизначніших пам'яток українського і світового ми­стецтва. З середини XII ст. фресковий розпис повністю замінює настінну мозаїку. Поряд з монументальним живописом на Русі розвиваєть­ся іконопис. Розвиток живопису підтверджують і портретні мініатю­ри

Назвіть основні літературні жанри київської русі та галицько-волинської держави

Дохристиянському періоду характерний фольклор(билини,перекази,загадки), з писемництвом додалася ще перекладна література: релігійні книги - Євангеліє, Псалтир,мінеї,патерики,прологи; наукові та інші твори – «Александрія», «Шестоднев». У Галицько-Волинському князівстві було переписано Бучацьке Євангеліє. Але най важливішим жанром тієї доби стало літописання, у Київській Русі «Повість минулих літ»(1113), Київський літопис(1199). У Галицько-Волинському князівстві в 13ст. створено Галицько-Волинський літопис. Мав місце бурхливий розвиток церковної та світської літератури: «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім»)

Художні стилі (символізм, модерн, кубізм, конструктивізм, супрематизм, соцреалізм, реалізм) в архітектурі, живописі і графіці кінця ХІХ – початку ХХ ст. До яких напрямів належить творчість художників О. Архипенка, К. Малевича, Ф. Кричевського, О. Богомазова, І. Їжакевича, М. Бойчука? Назвіть їх найвідоміші картини.

Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Українські образотворчі митці-символісти, як і їхні европейські попередники й сучасники, намагалися знайти синтезу кольорів і ліній, яка могла б висловити ідею. Елементи символізму і його впливи наявні у творчості — Михайла Жука, Миколи Бурачека, Анатоля Петрицького, Юхима Михайлова, Олекси Новаківського, раннього Павла Ковжуна, Р. Лісавського, Льва Ґеца, Осипа Сорохтея

Головні представники модерну: архітектори Городецький Владислав Владиславович, Артинов Григорій Григорович, Левинський Іван Іванович, скульптор зі Львова Юліан Марковський. Приклади модерну Будинок Григорія Глібова, Чернігів; Залізничний вокзал, Чернівці; Український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської, Чернівці; Музей Лесі Українки, Ялта; Театр драми ім. Шевченка, Харків; Міська забудова на пл. Свободи, Львів.

Кубізм - революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо. У СРСР конструктивізм виник відразу після Жовтневої революції в якості одного з напрямків нового, авангардного, пролетарського мистецтва. Ідея нового напрямку полягала у відмові від «мистецтва заради мистецтва» і підпорядкування її виробництву. Прихильники конструктивізму, висунувши задачу «конструювання» довкілля, активно направляє життєві процеси, прагнули осмислити формотворчі можливості нової техніки, її логічних, доцільних конструкцій, а також естетичні якості таких матеріалів, як метал, дерево, скло.

Супремати́зм — напрям модерного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття. Зачинателем вважається К. Малевич. Супрематизм, за Малевичем, - це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку митця, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі. Власне супрематизм як такий з'являється 1915 року: на Останній футуристичній виставці картин "0,10" (нуль-десять), що відкрилася 17 грудня в приміщенні Художнього бюро Надії Добичиної, було представлено «Чорний квадрат» та інші роботи.

Соціалісти́чний реалі́зм – термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства». Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва. Поняття соцреалізму пов'язували насамперед з творчістю: живопис Б. В. Йогансона, А. А. Дейнеки, Б. И. Пророкова, П. Д. Корина, Р. Гуттузо, скульптура С. Т. Коненкова, В. И. Мухіної.

У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. У старому українському мистецтві реалізм рідко виступав у чистому виді.

О. Архипенко - кубізм, конструктивізм та абстракціонізм. Картини: «Відпочинок», «Відхилена», «Відхилений торс», «Соломія», «Срібний торс», «Купальниця», «Жінка, що зачісується», «Фігура, що сидить», «Жінка», «Композиція з двома постатями», «Мої медитації», «Жіночий портрет».

К.Малевич - один з засновників супрематизму та кубофутуризму. Картини: «Селяни в церкві», «Врожай», «Англієць в Москві», «Чорний квадрат на білому тлі», «Біле і чорне».

Ф. Кричевський – один з засновників української Академії образотворчого мистецтва. Картини: "Сім'я", “Наречена”.

О. Богомазов - кубофутуризм та спектралізм. Картини: «Базар», «Львівська вулиця в Києві», «Тюрма», «Пляшки», «Паровоз», «Спогади про Кавказ» «Пилярі» «Київський пейзаж» «Праця малярів».

І. Їжакевич - працював у галузі станкового й монументального живопису. Картини: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Битва козаків з шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині».

М. Бойчук - один із засновників монументального мистецтва. Картини: Портрет Седляра, Молочниця, Пророк Ілля, Дівчина.

Феномен усної народної творчості та її роль у культурі України.

Українська усна народна творчість дуже давня, надзвичайно багата і має першорядне значення для вивчення історії культури. Існувало декілька видів пісень: обрядові та билини. Обрядові пісні складалися ще в дохристиянські часи. До цих пісень, що пов’язані з порами року належать колядки, щедрівки, веснянки, купальні та русальні пісні. Також існували ще обрядові та похоронні пісні. В колядках оспівується звеличення давніх богів та сил природи. В інших піснях можна побачити звеличення господаря та його рідних. Найдавнішими билинами є билини про Святогора та Миколу Селяниновича. Улюбленими героями билин є славнозвісні богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович та інші. Близькі за характером до билин є перекази, які передавались в усній формі, в яких розповідалось про подвиги богатирів Руських. В Київській Русі ще в дохристиянський період існувало велика скарбниця казок, пісень, балад, переказів, замовлянь, приповідок, деякі з яких і досі вражають нас своєю красою.