У літературі з проблем культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита вона з номенклатурною назвою чи без неї.

Синонімія числівників

 

1. Синонімічні відношення існують між кількісними і збірними числівниками:

два хлопці – двоє хлопців, два відра – двоє відер. При виборі граматичного

синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості

двох розрядів числівників.

Збірні числівники виражають кількість предметів як сукупність, як одне

ціле: троє синів, п’ятеро робітників, двадцятеро співробітників. Кількісні

числівники позначають роздільну кількість, а також уживаються як назви числа

і цифри: сто зошитів, сорок метрів, дев’ять ділиться на три. Збірні чис-

лівники вживаються для позначення невеликої кількості (двоє – двадцятеро,

тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників,

отже, такі словосполучення, як сто п’ятеро учнів, сорок двоє студентів, є

порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у вираженні

кількісних понять.

Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові, мові ху-

дожніх творів, а науковому й офіційно-діловому стилям не властиві. Кількісні

числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються

у будь-якому стилі.

Розрізняються числівники двох розрядів і характером сполучуваності.

Так, збірні числівники вживаються:

а) з іменниками, субстантивованими прикметниками і дієприкметниками, що

називають осіб чоловічої статі, а також з іменниками спільного роду: троє

сусідів, двоє лікарів, двоє приїжджих, троє чергових, п’ятеро відпочиваючих,

четверо невдах, двоє забіяк. Відповідно до літературної норми збірні чис-

лівники не сполучаються з іменниками, що називають осіб високого суспіль-

ного становища. Із такими іменниками вживаються кількісні числівники: три

генерали, два президенти, три академіки;

б) з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє окулярів,

двоє санчат, двоє дитячих ясел;

в) з іменниками діти, малята, хлоп’ята, дівчата, особи: двоє хлоп’ят,

п’ятеро осіб, троє дівчат, четверо малят;

г) з особовими займенниками: нас сьогодні четверо, їх було шестеро;

ґ) з іменниками середнього роду, що є назвами малят тварин і предметів:

четверо курчат, семеро качат, шестеро поросят, двоє пальт, четверо ві-

кон, троє відер;

д) з назвами парних предметів (при цьому вказується кількість пар): троє

черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх;

е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали.

Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числівникам:

вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього

роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому зна-

ченні. Отже, кількісні числівники не можуть замінювати збірні у конструк-

ціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду –

назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого і жіночого роду – назвах

неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки,

три столи, дві ночі і под.

2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пестливі форми:

двійко, трійко, четвірко, п’ятірко,шестірко, семітко, восьмірко; двоєчко,

троєчко. Такі форми є приналежністю розмовного мовлення.

3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з числовим значенням:

десять, десятеро – десяток; дванадцять, дванадцятеро – дюжина; сто –

сотня; одна друга – половина; одна третя – третина; одна четверта – чверть.

Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовному мовленню.

4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займенниковим виразам:

“і цей і той”, “і один і другий”, “і ця і та”, “і одна і друга”.

Сполучення числівників з іменниками

1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку: один

стілець, одного стільця..., одна проблема, однієї проблеми...

2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі на-

зивного відмінка множини: два підручники, три студенти, чотири столи, оби-

два клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом –ин, який

зникає у формах множини, останні набувають форми родового однини: два гро-

мадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два,

три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлоп-

цям, обома черевиками.

У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди вимагають родо-

вого однини: два сына, три фильма, четыре стола, оба продавца.

Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з

числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або родово-

го відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири безтурботні (без тур-

ботних) дні.

3. Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва,

обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини: п’ять книжок, шіст-

сот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з

іменником: у п’яти зошитах, двадцятьом журналістам.

4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка

множини у всіх формах: мільйон жителів, мільйона жителів..., тисяча кіломет-

рів, тисячі кілометрів...

5. Керування складених числівників визначається останнім словом: тридцять один

учень, двадцять два мешканці, сто п’ятдесят мешканців, три тисячі львів’ян.

6. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка

однини: одна друга площі, однієї другої площі..., десять сотих гектара, десяти

сотих гектара...

7. У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, харак-

тер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один з по-

ловиною літр, два з половиною метри, п’ять з половиною кілометрів.

У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєнується

сполучником і: два і одна третя літра, п’ять і дві третіх метра, двадцять і

п’ять десятих процента.

8. У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора керує іменником

у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає родового відмінка

множини. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними

формами множини іменників:

 

Н. в. півтора аркуша півтораста кілометрів

Р. в. півтора аркуша півтораста кілометрів

Д. в. півтора аркушам півтораста кілометрам

З. в. півтора аркуша півтораста кілометрів

О. в. півтора аркушами півтораста кілометрами

М. в. (на) півтора аркушах (на) півтораста кілометрах

9. У словосполученнях, що означають дати, типу Восьме березня, Перше вересня,

відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, з Восьмим березня,

присвячено Першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числів-

ник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: поздоровити із святом Во-

сьмого березня, приготувати до дня Першого вересня. Конструкції поздоровити

із святом Восьме березня, привітати зі святом Перше вересня належать до сфе-

ри розмовної мови.

 

СИНОНІМІЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ

 

1. Прийменники, що передають відношення мети

 

Відношення мети виражають прийменники для, з метою, на предмет,

задля, заради, ради, в ім’я. Нейтральний прийменник для є домінантою цьо-

го синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник

з метою має відтінок книжності і використовується у науковому стилі. Для

офіційно-ділового мовлення характерний прийменник на предмет. При-

йменники задля, заради, ради, в ім’я, в інтересах реалізують відтінок при-

святи, що обов’язково повинно враховуватися при їх використанні.

Із словом заходи на позначення мети вживаються прийменники щодо,

до, для. Найширше використовуються конструкції з прийменниками щодо,

до: заходи щодо зміцнення дисципліни, заходи до поліпшення умов праці.

Сполучення іменника заходи з прийменником по (заходи по вихованню)

не відповідає літературній нормі.

До взаємозамінних належать такі конструкції: берегти на всякий випа-

док – берегти про всякий випадок, йти по гриби – йти за грибами, склянка

для сметани – склянка на сметану.

УКРАЇНСЬКІ ВІДПОВІДНИКИ

 

Найчастіше трапляються помилки у перекладах з російської мови конструк-цій з прийменником по. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники. При перекладі деяких російський словосполучень україн-ською мовою прийменник випускається. Наведено російські конструкції з прий-менником по та їх українські відповідники:

 

Російська мова Українська мова

По - за

по приказу за наказом

по правилам за правилами

по схеме за схемою

по роману за романом

по сведениям за свідченнями

по указанию за вказівкою

по адресу (проживать) за адресою (мешкати)

по призванию за покликанням

По - з

по случаю з нагоди

по инициативе з ініціативи

по вопросам торговки з питань торгівлі

по уважительной причине з поважної причини

исследования по маркетингу дослідження з маркетингу

лекции по праву лекції з права

заместитель по хозчасти заступник з госпчастини

По - на

по заказу на замовлення

по требованию на вимогу

по просьбе на прохання

по адресу (прислать) на адресу (надіслати)

по предложению на пропозицію

по - у (в)

инспекция по делам несовершен- інспекція у справах неповно-

нолетних літніх

прийти по делу прийти у справі

по выходным у вихідні

по всем направлениям у всіх напрямках

По - для (значення мети)

меры по улучшению условий заходи для поліпшення умов праці

труда

курсы по изучению английского курси для вивчення англійської

язика мови

По - після (значення часу)

по прибытии після прибуття

по истечении времени після закінчення часу

по получении після отримання

 

По - без прийменника

по улице вулицею

по почте поштою

по объёму обсягом

по содержанию змістом

младший по званию молодший званням

По - по (значення місця)

дежурный по району черговий по району

по возможности по можливості

коллеги по работе колеги по роботі

приказ по техникуму наказ по технікуму

 

Труднощі виникають при перекладі конструкцій і з іншими прийменниками. Запам’ятайте такі російсько-українські відповідники:

 

Вживання прийменника в

в - на в - до

на адресу до найпотужнішого блока

на захист до роботи (залучити)

на сім частин (звіт) до складу ввійшли

 

в - з в - за

з таких питань за приклад (поставити)

за кермом

В - о, об в - біля

о сьомій годині біля (коло) входу

об одинадцятій

В - перед в - про, при, під

перед мікрофоном при несплаті

під кінець тижня

про одержання розписався

в - без прийменника

двома словами

вихідного дня

зокрема (в частности)

Вживання прийменника при

Порушення синтаксичної норми виникає через невмотивоване вживання

прийменника при.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками

біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, -

прийменниками за, під час: за царювання Романових – під час царювання Ро-

манових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-

небудь: При університеті працює дослідна станція; “Янкі при дворі короля

Артура”; Служу при штабі дивізії;

б) на значення чого-небудь у кого-небудь, будь-чого або присутність когось

будь-де: Був при повній свідомості; Сьогодні я при зброї; Після гри залишився

при своїх (грошах); Не можна лаятися при дітях;

в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається:

Роздивитися при світлі сірника; При нульовій температурі випав сніг; При

швидкості вітру 20 км/год; Проголосували при повному мовчанні; Зателефо-

ную при першій нагоді; При раптовій появі болю; Зроблю при бажанні; При

виявленні кричущих поручень.

Значно ширший обсяг значень прийменника при в російській мові спричи-няє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкт-цій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прикметників, слово-

сполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, на-

приклад:

при реке раскинулся город коло річки розляглося місто

битва при Жёлтых Водах битва біля Жовтих Вод

он был всё время при мне він був увесь час поруч (мене)

при сем прилагается до цього додається

вы при часах? Ви з годинником?

присоединюсь к вам при первом зове приєднаюся (до Вас) на перший же поклик

при громких аплодисментах під гучні оплески

при исполнении служебных під час виконання службових обов’язків

обязаностей

при нагрузке під час навантаження (під навантагою)

при первом появлении (як) тільки з’явиться (у теперішньому ча-

сі - з’являється; у минулому - з’явився)

при участии за участі

при жизни (был) малоизвестен за життя (був) маловідомий

при (этих, таких) условиях за (цих, таких) умов

при температуре за температури

при Вашей помощи за Вашої допомоги, з Вашою допомогою,

завдяки Вашій допомозі

при всех (наших) условиях попри всі (наші) зусилля це зробити

это сделать невозможно неможливо

при этих словах он поклонился сказавши це, він уклонився й вийшов

и вышел

при анализе событий аналізуючи події

при обработке данных коли опрацьовуються (у минулому –

опрацьовувалися; у майбутньому – будуть

опрацьовуватися) дані

при опасности у разі небезпеки

при наличии за наявності

безопасность гарантирована при безпеку гарантовано за умов дотримання

соблюдении (этих) правил (цих) правил

 

CИНТАКСИЧНІ СТРУКТУРИ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ

 

Неправильно Правильно

Необхідно мати необхідно

Повторіть знову повторіть

Усе ще залишається залишається

Ми просимо просимо

Ми повідомляємо повідомляємо

Що точно збігається що збігається

Абсолютно новий новий

Зібрані разом зібрані

Співпрацювати разом співпрацювати

З метою для

З приводу Вашого прохання щодо Вашого прохання

Багато виразів узагалі не слід уживати, складаючи текст документа. Напри-клад:

У чеканні Вашої відповіді...

Пред’явник цього...

Підняти на належний рівень.

1) Особливості стильових різновидів мови.

А. Прямий порядок слів.

а) Підмет стоїть перед присудком

(Харцизяни відчули переміни...; Рушниця – це вид вогнепальної зброї...)

б) Узгоджене означення знаходиться перед означувальним словом, неузго-

джене – одразу ж після нього

(Пайовий внесок оплачується на підставі...; Генератор змінного струму

перетворює механічну енергію обертання ротора машини в електричну

енергію...)

в) Вставні слова ставляться на початку речення: вони вказують на висловле-

не раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відси-

лають до джерел та ін.

(Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціонерів; Відомо,

що антропонімичний принцип визначення мір довжини виник цілком

природно...)

Б. Непрямий порядок слів.

Використовується коли треба наголосити на певному слові.

Наприклад, у повідомленні: “Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії”,

наголошується на часі проведення заходу.

2) Особливості функціонування членів речення.

Присудок переважно має форму теперішнього часу. Поширені пасивні конструкції із дієсловами на –ться,в яких вибір присудка обмежується лексич-ним значенням підмета (виплати нараховую ться, проект обговорює ться, по-казники плану — вста­новлюю ться, розраховую ться; вимоги до якості — задо­вольняю ться).

Синтаксис ділової документації характеризується на­явністю узвичаєних інфінітивних конструкцій (зроби ти, включи ти, сприя ти, відзначи ти і под.), не-означе­но-особових та безособових речень резолюційного змісту: допускаються до захисту роботи, оформлені відповідно до Поло-ження про....

Для ділових паперів характерне застосування наказової форми дієслів у 1-й особі однини (наказую, пропоную).

Із метою економії висловлювання й точності відтворен­ня думки в докумен-тах поширені дієприслівникові та діє­прикметникові звороти. Дієприслівникові звороти не вжи­вають на позначення умови, часу і причини. У таких випадках їх замінюють підрядними конструкціями. Дієприкметникові звороти в офіційно-ді-ловому стилі використовують з метою уточнення інформації.

У діловому мовленні надається перевага непрямій мові. Пряма мова має місце тоді, коли цитують розпо­рядчий документ, законодавчий акт тощо.

Мовним засобам офіційно-ділового стилю властиві кон­серватизм і сталість через його незначну експресивність. Тому мова ділових паперів характеризується великою кіль­кістю словосполучень, які є мовними кліше: доводжу до вашого відома, у зв'язку з, прошу надати.

Комунікативній функції ділового мовлення прита­манний іменний характер (вживання іменникових сло­восполучень). У діловому професійному мовленні ши-ро­ко використовують віддієслівні іменники, основним завданням яких є уникнен-ня двозначності: з метою створення — створити, шляхом відновлення — відно­вити.

Для офіційно-ділового стилю характерне використан­ня простих речень.

Ознакою офіційно-ділового стилю є розміщення кількох слів підряд в одно-му відмінку, найчастіше в родовому чи орудному.

У простому реченні не завжди можна відобразити складність взаємозв’язків між фактами, ієрархічну послі­довність, тоді послуговуються складними речення-ми.

У діловому мовленні складне речення використовують обмежено, оскільки офіційно-діловий стиль тяжіє до системності й лаконічності. Різні типи синтак-сисних струк­тур сприяють якнайточнішому вираженню змісту ділових паперів та передаванню різноманітних логічних відношень.

Для зв’язку компонентів думки у складних реченнях найчастіше з-поміж різних типів синтаксичних одиниць обирають займенникові зв'язки (цей, такий, той тощо).

Поширеними синтаксичними конструкціями у ділових паперах є складносу-рядні речення зі сполучниками а, але, і.

Особливістю ділового мовлення є переважне використання підрядних з’ясувальних, означальних речень, а також із значенням мети й умови.

 

РОЗПОВІДНА ФОРМА ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ

 

Розповідна форма викладу матеріалу містить якесь повідомлення про щось.

Розповідні речення бувають:

а) стверджувальні, в яких щось стверджується: Коли на боці людини правда, їй

нічого не страшно (В. Дрозд). У стверджувальних реченнях можуть вживатися

частки так, авжеж, ага, еге, гаразд, атож;

б) переповідні, в яких висловлюється чужа думка: Колись отак, розказує легенда, —

хустиною святая Вероніка зібрать хотіла сльози й піт Христа (Леся Українка).

У цих реченнях вживаються вставні слова як кажуть, на думку такого-то, за

словами такого-то, мовляв, сказав такий-то тощо;

в) ймовірнісні,в яких висловлюється припущення: Навряд чи десь по інших країнах

співають так гарно і голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко). У цих речен-

нях вжи­ваються вставні слова мабуть, можливо, очевидно, пев­но, здається, ду-

маю, гадаю; частки навряд, навряд чи, ледве чи, наче, ніби тощо;

г) заперечні, в яких щось заперечується: Ми нічого ще не знаєм, кого й яка чекає

путь (В. Сосюра). У цих речен­нях вживаються частки не, ні; займенники ніхто,

ніщо, ніякий, ніскільки; прислівники ніде, нікуди, нізвідки, ніколи, ніяк; слова не-

правда, брехня тощо.

Заперечні речення своєю чергою поділяються на:

а) загальнозаперечні — заперечення стосується всього висловлювання: Правди зрадою

ніколи не здолати (Р. Братунь);

б) частковозаперечні — заперечення стосується окремих членів речення: Побіг він

[Осел] навпростець, нічого не минає, чи нива, чи баштан — не розбирає, толо-

чить і ламає (Л. Глібов).

Інтонація розповідного речення характеризується пониженням тону напри- кінці речення. У кінці такого речення ставить­ся крапка.

 

ПРЯМИЙ ПОРЯДОК СЛІВ, ВЖИВАННЯ ІНФІНІТИВНИХ

КОНСТРУКЦІЙ, ДІЄПРИСЛІВНИКОВИХ І ДІЄПРИКМЕТНИКОВИХ

ЗВОРОТІВ, ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

 

Діловим документам властива низка функціонально-стилістичних особли-востей.

1. Ділові папери мають, як правило, розповідну мо­ральність.

2. Прямий порядок слів передає загальний зміст ре­чення без спеціального на-голошення окремих його ком­понентів. Прямий порядок слів у реченні перед-бачає по­слідовність головних членів, при якому підмет передує присудку. Використання прямого порядку виправдане тоді, коли логічний наголос па-дає на об’єкт дії. Непря­мий порядок слів у реченні передбачає послідовність головних членів, при якому присудок передує підмету. Використання непря-мого порядку слів виправдане лише утому випадку, коли логічний наголос падає на прису­док. Присудок ставиться переважно у формі теперішнього часу.

3. Одним із характерних явищ писемного ділового мов­лення є нанизування кіль-кох слів в одному відмінку (най­частіше в родовому або орудному): Вироб-ниче об’єднан­ня володіє значними матеріально-технічними засоба­ми, централізованими фондами і резервами.

4. Наявність узвичаєно вживаних інфінітивних конст­рукцій у реченнях резо-лютивного змісту. У розпорядчій документації рекомендовано вживати ін.-фінітивні форми: затвердити, зобов’язати, відзначити, попередити. На­казові форми (наказую, пропоную) застосовують лише в першій особі однини в тих документах, які відобража­ють принцип єдиноначальності.

5. Помітною рисою ділового стилю є розщеплені при­судки. Розщеплений при-судок виражається сполученням інфінітива і віддієслівного іменника. Роз-щеплення при­судка – це виділення з семантичної структури дієслова-при-судка віддієслівного іменника і допоміжного дієсло­ва: допомагати – надати допомогу, шукати – провести пошук. Не завжди вживання розщепленого присудка доречне, проте в цілому ряді випадків розщеплений при­судок най-повніше задовольняє потреби тексту: коли та­кий присудок термінологізу-ється (зробити наїзд, вести переговори); коли немає однослівного відпо-відника: (здійснити захід, встановити порядок, виявити увагу). Слід уникати використання конструкцій, запозиче­них з російської ділової доку-ментації, на зразок здійсни­ти роботу по вдосконаленню, здійснити роботу по скла­данню, здійснити роботу по створенню. Правильним можна вважати заміну подібних конструкцій дієсловами вдосконалити, скласти, створити.

6. З метою полегшення сприймання документа, а та­кож процесу його складан-ня, скорочення часу на пошук формулювання слід вживати стандартні (трафа-ретні) сло­восполучення, що виражають стандартні аспекти: на ваше про-хання..., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів..., згідно з нака-зом..., для обміну досвідом..., відчуваючи гостру потребу...

7. Не слід вживати емоційних виразів та не показувати суб’єктивного ставлення до викладеного. Тон службово­го документа нейтральний.

 

Дієприслівниковий зворот – це дієприслівник, обтяжений залежними словами. Дієприслівникові звороти також мають свою специфіку в офіційно-діловому та науковому стилях.

Дієприслівники, супроводжуючи присудок, пояснюють його, вказуючи на процеси, які здійснювалися одночасно або передували тому, про що говориться у присудку ос­новного речення, незалежно від форми його вираження: Змінюючи норми азотної кислоти, можна регулювати кількість і склад нерозчиненого залишку.

Діапазон значень дієприслівникових зворотів досить широкий: вони можуть означати час, допустовість, суп­ровідну дію, умову, спосіб дії.

 

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник, обтяжений залежними

словами. У ділових текстах дієприк­метниковий зворот має основне завданн

уточнення, водночас як у художньому і публіцистичному стилях – це додаткове по-відомлення.

Зазвичай дієприкметниковий зворот передає зміст цілого означального під-рядного речення. Поширене оз­начення, виражене дієприкметниковим зворотом, тіс-ніше, ніж підрядне речення, пов’язується з означуваним сло­вом. Тому усе вислов-лення набуває більшої чіткості і лаконічного оформлення: Дослідження, прове-дені в районі історичного центру Львова, свідчать про бага­ту культуру серед-ньовічного міста.

 

Однорідними називають такі члени речення, які пе­ребувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним членом речення, виконують однакову синтак-сич­ну функцію і поєднуються між собою сурядним зв’яз­ком.

В офіційно-діловому, науковому і, частково, публіцис­тичному стилях однорід-ні члени речення використову­ють переважно для створення класифікаційних сис-тем. Тут до однорідного ряду ставляться такі вимоги суто логічного характеру:

1. Перерахування певних назв ознак, явищ, процесів, властивостей, предметів на якійсь одній підставі.

2. Члени ряду повинні взаємно виключати один одно­го. Нерозрізнення родових і видових понять робить вик­лад нечітким, думки – невиразними. Заміна ро-дових по­нять видовими і навпаки зміщує логічні акценти. У тих випадках, коли є можливість вибору між родовим і видо­вим поняттям, слід віддати пе-ревагу видовим, оскільки вони конкретніші, вужчі семантично, чіткіші.

3. Необхідно, щоб ряд був повним, тобто охоплював усі види певного роду. Особливо це стосується наукових класифікацій. Якщо перелік не має чисто класифікацій­ного характеру, ряд може бути невичерпним.

Як правило, будь-який логічно вичерпний перелік – це ряд однорідних чле-нів речення, з’єднаних безсполуч­никовим зв’язком, за винятком останнього члена ряду, який, приєднуючись сполучником і (та, й) ніби замикає ряд, вказуючи на йо-го завершеність. Дуже часто систе­матизація при класифікуванні підкреслюється за допо­могою цифр або букв перед кожним із членів ряду. Якого б великого обсягу не набували ці пункти, усі вони обов’яз­ково повинні виражатися тією ж граматичною формою, що й перший, і мати приблизно той самий порядок розта­шування компо-нентів та їх оформлення. Наприклад:

Основні типи морфологічного словотвору в сучасній українській мові такі:

а) суфіксація (нові слова утворюються за допо­могою приєднання до непохідних і

похідних ос­нов відповідних суфіксів);

б) префіксація (нові слова утворюються шля­хом приєднання до непохідних і

похідних основ відповідних префіксів);

в) поєднання суфіксації з префіксацією (нові слова утворюються шляхом одно-

часного при­єднання до непохідної чи похідної основи пре­фікса і суфікса).

Відсутність сполучників між членами однорідного ряду часто є свідченням того, що ряд незакінчений і не повнен бути закінчений з певних причин. Найчас-тіше тому, що членами однорідного ряду стають найголовніші ком­поненти, дру-горядні ж - не згадують зовсім або познача­ють словами тощо, та інше.

4. Книжна, зокрема офіційно-ділова та наукова, мова використовує ряд под-війних сполучників для встановлен­ня порівняльних, зіставних та інших від-ношень:

Ø сполучники як – так і – виражають двосторонність відношень з відтінком підкресленої рівнозначності;

Ø сполучники не тільки – але й виражають відношення, коли охоплення дією не обмежуєть­ся одним предметом, а поширюється й на інший.

5. Узагальнювальні слова у діловій та науковій мові, як правило, вказують на най-ближче родове поняття, види яко­го є об’єктом перерахування. Місце узагальню-вального сло­ва у цих стилях – перед однорідним рядом, при цьому од­норідні члени поєднані безсполучниковим зв’язком.

Однорідні члени речення повинні обов’язково узгод­жуватися з

узагальню-вальним словом в усіх наявних у них формах. Тому неправильно: Написано підручники з найважливіших ґалузей знань: теорія держави і пра­ва, загальна історія права і держави. Правильно:.... теорії держави і права, загальної історія права і дер­жави.

Однорідні члени речення, що створюють ряд після узагальнювального слова, можуть стояти в називному відмінку тільки у випадку, коли вони вміщені в дужках, бо частина речення, взята в дужках, виключається зі складу речення і звичайно втра-чає граматичний зв’язок з ним: Підтекст – у театральному мистецтві – той особ-ливий внутрішній зміст тексту драматичного твору, який розкривається акто-ром у грі (рухи, міміка), у паузах.

6. Чіткість побудови однорідного ряду досягається пра­вильним, економним і точним вживанням при них друго­рядних членів, зокрема додатків:

- при декількох однорідних членах речення можливий один додаток, якщо

всі члени ряду ви­магають однакової відмінкової форми його (без приймен-

ника або з прийменником). Такий дода­ток вживається один раз і ставиться

найчастіше після останнього з членів ряду: При докладному знанні дже-

рел, мети і характеру смішного Ос­тап Вишня розкривав нові можли-

вості прав­дивого змалювання життя.

- якщо члени ряду вимагають неоднакових відмінкових форм додатка або

різних приймен­ників при цьому, то додаток слід повторювати при кожному

однорідному члені речення: Провід УПА керував боротьбою своїх членів,

надавав їм до­помогу, запалював на звитяжну боротьбу

- коли однорідний ряд сам складається з додатків до одного іменника, то цей

іменник повинен по­вторюватися при зміні його форми: Похідні назви кольо-

У літературі з проблем культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита вона з номенклатурною назвою чи без неї.

У незмінній (вихідній, номінативній) формі географічна назва залишається у

спеціальній воєнній (військовій) літературі (наказах і зведеннях), у спеціальній

географічній (геологічній, топографічній і т.д.) літературі й тоді, коли це назва

залізничної станції, порту чи астрономічна назва. Порівн.: Луцьком, Бугом, у Су-

мах, Альпах, міста Києва, річки Дніпра, містом Чернівцями, селом Мезином, але:

(на) станції “Чернівці-Північна”, (на) станції “Ромодан”, (на) станції “Лугова”,

у порту Одеса, планетою Марс.

Правило відмінюваності тісно пов’язане з нормами відмінювання, напр.:

Н. в. Пушкіно Тушино Шувалово Сватово

Р. в. Пушкіна Тушина Шувалова Сватова

Д. в. Пушкіну Тушину Шувалову Сватову

З. в. Пушкіно Тушино Шувалово Сватово

О. в. Пушкіном Тушином Шуваловом Сватовом

М. в. (у) Пушкіну (у) Тушину (у) Шувалову (у) Сватову

Кл.ф. Пушкіно! Тушино! Шувалово! Сватово!

 

Н. в. Василькове Борисове Васильків Сватове

Р. в. Василькового Борисового Василькова Сватового

Д. в. Васильковому Борисовому Василькову Сватовому

З. в. Василькове Борисове Васильків Сватове

О. в. Васильковим Борисовим Васильковом Сватовим

М. в. (у) Васильковому (у) Борисовому (у) Василькові (у) Сватовому

Кл.ф. Василькове! Борисове! Васильків! Сватове!

 

Якщо географічна назва маловідома або існує небезпека нерозрізнення близь-

коспоріднених назв, то їх треба вживати з номенклатурною назвою й у вихідній

формі (у подальшому контексті номенклатурне слово випускається, а назва відмі-

нюється), напр.: У селі Соняшники є олійний комбінат. Містечком Людківці не намилуєшся.

Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штати, область,

пустеля і т. ін.) не входить до складу власної назви, то власна назва відмінюється

тільки у тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід,

що й номенклатурне слово: республіка Франція – у республіці Франції, штат

Техас – у штаті Техасі, пустеля Сахара – у пустелі Сахарі. Порівн.: республіка

Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія. Якщо перед

словами республіка, королівство, князівство, штат є ще означення, то назва від-мінюється в усіх її частинах: Корейської народно-демократичної республіки, але в нових назвах: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Респуб-лікою Молдова.

У ділових паперах спостерігається неправомірна тенденція не відмінювати

географічні назви начебто з метою вказати вихідну форму офіційної назви геогра-

фічного пункту, не допустити двозначності. Таке вживання навіть у текстах офіцій-ного характеру граматично не виправдане – граматичні правила обов’язкові для всіх стилів.

Не відмінюються в документах ті географічні назви, вжиті з номенклатурою,

які складаються з прикметника та іменника (порівн.: у містечку Кам’янка-Стру-

милова, до міста Кривий Ріг, селом Малий Кучурів).

Назви гір, островів та ін. при наявності номенклатурної назви теж не зміню-ються (поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під мисом Надія).

У в а г а! За сучасними правописними нормами (з 1993 р.) пишемо:

Алжир (було Алжір),

Арґентина (було Арґентіна),

Ассиро-Вавилонія (було Ассіро-Вавілонія),

Бастилія (було Бастілія),

Бразилія (було Бразілія),

Братислава (було Братіслава),

Вавилон (було Вавілон),

Ватикан (було Ватікан),

Вашингтон (було Вашінгтон),

Вірджинія (було Вірджінія),

Козеріг (було Козерог),