Подавання бетонної суміші гідравлічними бетононасосами.

Наиболее эфективные средства укладки бетонной смеси — бето­нонасосы, автобетононасосы и различные ленточные конвейеры. Бетононасосы с гидравлическим приводом позво­ляют подавать смесь на расстояния до 250 м по горизонтали и до 70—80 м по вертикали. Тем самым резко расширяются технологиче­ские возможности машины, что особенно важно в условиях реконструкции объектов. Бетононасос может быть установлен вне корпу­са у подъездных дорог. Бетоноводы можно располагать как на поверхности полз, так и временно прятать в лотки и каналы реконст­руируемого цеха или подвешивать к временным (инвентарным) опо­рам, подкрановым балкам, фермам или другим конструкциям покры­тий, не затрудняя производство других видов работ и не препятствуя наземному транспорту. При расчете инвентарных опор и подвесок следует учитывать массу трубопровода с бетонной смесью и динами­ческие воздействия от пульсирующей смеси при перекачке. Динами­ческое воздействие учитывают коэффициентом 1,3 к массе трубопро­вода и бетонной смеси. Каждое звено трубопровода должно иметь как минимум одну опору. К замкам должен быть обеспечен свобод­ный доступ для осмотра и переналадки. В местах изменения направ­ления трубопровода независимо от плоскости необходимо с помощью распорок или растяжек закрепить трубопровод к надежным анке­рам, чтобы предотвратить их смещение под воздействием реактивных сил движущейся смеси. Вертикальные звенья трубопровода крепят к строительным конструкциям. При этом верхнее и ниж­нее колена оставляют без опор.

Приемные бункеры бетононасосов располагаются на высоте 1400 мм и рассчитаны па доставку бетонной смеси автобетоносмесителями. При доставке смеси в автосамосвалах общего назначения приходится использовать перегрузочные бункеры. Для распределения смеси в опалубке бетонируемой конструкции наиболее рационально использовать манипуляторы. Они устанавливаются как вне бетонируемой конструкции, так и вну­три опалубки на инвентарных или неинвентарных опорах, Опрокидывающий момент воспринимается за счет контргрузов или анкерных болтов, прикрепляемых к существующим строительным конструкци­ям. Болты устанавливают на цементно-эпоксидных компаундах в просверленные отверстия.

Подготовка бетононасосов в зимний период заключается в прогреве бункера, цилиндров и бетоновода горячей водой (при темпе­ратуре 40—50 ^гС), разогреве двигателя и гидронасоса на холостом ходу в течение 10—15 мин и прокачке раствора с температурой 30— 35 °С. В зимнее время бетонная смесь, поступающая в бетононасос, должна иметь температуру не ниже 20 °С. При температурах наруж­ного воздуха ниже —15'С используют модели бетононасосов в зим­нем исполнении. Для стационарных бетононасосов могут устраи­ваться тепляки. Трубопроводы покрывают термоизоляцией с сопро­тивлением не ниже I. Продолжительность перерывов в подаче бетонной смеси не должна превышать 15 мин.

Вимоги до укладання бетонної суміші; поняття про блоки бетонування.

Залежно від виду монолітних конструкцій, легкоукладальності бетонної суміші і прийнятих на основі цього засобів для її ущільнення бетонну суміш укладають або горизонтальними, похилими та східчастими шарами або окремими смугами-картами в один шар, або одночасно на всю висоту конструкції чи блока бетонування.

Шарами укладають бетонну суміш у разі потреби забезпечення її одночасного ущільнення вібраційним устаткуванням. Рухливість нтонної суміші при цьому становить 0.......10 см залежно від виду, масивності та густини армування конструкції. Так суміш рухливістю 1.....3 см укладають у масивні малоармовані конструкції, рухливістю 4....6 см – у каркасні густоармовані масивні конструкції і стіни, 8.....10 см – у тонкі та густоармовані конструкції стін, каркасів тощо.

Товщину горизонтальних шарів в основному визначають засобами для ущільнення:

t – товщина шару

l – довжина робочої частини вібратора

t < l на 5...10 см (для важких підвесних вер-но розміщених вібраторів)

t < 1,25 l (для ручних глибинних вібраторів)

t < 25 см (для поверхневих вібраторів у конструкціях з одинарним армуванням)

t < 12 см (............................................................................................. з подвійним армуванням)

У масивні густоармовані фундаменти, стіни, колони, балки суміш укладають горизонтальними шарами 0.3.....0.4 м завтовшки з ущільненням ручними внутрішніми вібраторами. У великі малоармовані чи неармовані конструкції бетонну суміш укладають шарами 1....2 м завтовшки, застосовуючи для її ущільнення потужні пакети вібраторів, що переставляють краном.

На всю висоту конструкції чи блока бетонування укладають бетонну суміш рухливістю 16...24 см, для отримання якої застосовують суперпластифікатори. Суміш розподіляється та ущільнюється в конструкції під дією власної ваги.

Застосовують також напірний метод укладання суміші рухливістю 12...24 см, який полягає в безперервному нагнітанні її напірним бетоноводом у конструкцію під дією гідродинамічного тиску, що досягається нагнітальним устаткуванням – бетононасосом.

Суміш меншої рухливості (4...10 см) укладають одночасно на всю висоту конструкції, де опалубка оснащена зовнішніми вібраторами.

Основні вимоги до укладання бетонної суміші полягають у забезпеченні монолітності й однорідності бетону в конструкції. Для цього бетонну суміш необхідно укладати безперервно в межах в межах конструкції чи окремих ділянок (блоків, ярусів) бетонування, які назначають з урахуванням вливу температурних і усадкових деформації. Крі того, слід дотримуватись умов нерозшарування суміші в процесі роботи та умов примикання до раніше укладеного бетону окремих блоків.

Безперервність укладання бетонної суміі забепечується, якщо наступний шар укладають до початку тужавлення цементу попереднього.

Бетонну суміш у конструкції та окремі блоки бетонування укладають в основному горизонтальними шарами в одному напрямку. Умови монолітності при цьому забезпечуються за певної інтенсивності укладання суміші.

Для забезпечення мінімальної інтенсивності бетонування масивних конструкції при значній площі блока суміш укладають східчастими шарами. Ширину смуг (східців) визначають із умови зручності укладання та ущільнення суміші і беруть 2.5...5 м. Укладають бетонну суміш по смугах в одному напрямку.

При бетонуванні масивних конструкцій до 2 м завтошки бетонну суміш укладають також похилими шарами.

Інколи за технологічними, організаційними чи іншими умовами виникає потреба у перервах, тривалість яких перевищує термін тужавлення цементу в укладеній бетонній суміші. У цих випадках для забезпечення монолітності конструкції укладання суміші поновлюють не раніше ніж через 7 год, якщо раніше укладений бетон набрав потрібної початкової міцності. На поверхні стику раніше укладеного бетону з новим улаштовують спеціальний робочий шов. Не допускається влаштування робочих швів у конструкціях, які сприймають динамічні навантаження.

Необхідність урахування впливу температурних і усадкових деформацій зумовлює укладання бетонної суміші в конструкції окремими блоками. У суміжних блоках суміш укладають послідовно, з технологічними перервами для усадки бетону в раніше забетонованому блоці. Такі технологічні перерви можуть бути від 40хв до 2 год, тобто до початку тужавлення цементу в попередньому блоці бетонування, що забезпечує умови монолітності влаштування консрукції та 7 год і більше, коли роблять робочий шов.

При динамічних навантаженнях на конструкції розподіл на блоки бетонування недопустимий.

Для забезпечення нерозшарування бетонної суміші при укладанні обмежують висоту її вільного скидання з транспортних засобів у конструкцію до 3...6 м. Якщо висота скидання більша, застосовуютьланкові хоботи чи бетоноводи.

Догляд за бетоном

Мероприятия по уходу за бетоном в условиях реконструкции должны обеспечить решение двух основ­ных задач: создание необходимых влажностных условий для набора прочности забетонированными и усиливаемы­ми конструкциями; предохранение свежеуложенного бе­тона от механических повреждений.

Решение обеих задач при реконструкции представляет сложность, так как бетонная смесь во многих случаях укла­дывается тонкими слоями, легко отдающими содержащую­ся в ней влагу (усиление колонн, перекрытий, полов, уст­ройство набетонок на покрытиях дорог, площадок); забето­нированные и усиливаемые конструкции находятся в усло­виях высоких температур действующих цехов со значитель­ными скоростями движения воздуха от систем вентиляции; движение людей и средств транспорта более интенсивно при работе на действующем производстве.

Содержание забетонированных и усиливаемых конструк­ций во влажном состоянии предохраняет уложенную бетонную смесь и затвердевающий бетон от потери воды, введенной при затворении, в течение 7—10 сут. Потеря 10— 15 % воды из незащищенных слоев конструкций ведет к снижению прочности, понижению морозостойкости, повы­шению коррозии арматуры конструкций, в особенности в среде с агрессивными примесями. Поэтому необходимо содержать бетонную смесь во влажном состоянии. Характер мероприятий по увлажнению конструкций за­висит от их вида и среды, в которой они находятся. При выполнении бетонных работ в горячих цехах, а так­же в условиях сухого жаркого климата следует пользовать­ся Руководством по производству бетонных работ в усло­виях сухого жаркого климата.

Основными путями ускорения возведения конструкций в условиях реконструкции являются ин­тенсификация набора прочности бетона и применение сбор­но-монолитных конструкций.

Способы ускорения твердения бетона назначаются в за­висимости от вида бетонируемых конструкций, наличия электроэнергии и пара, оборудования для обогрева, техни­ко-экономических показателей различных способов, а так­же с учетом безопасного производства работ в условиях действующего предприятия.

В условиях реконструкции предприятий для тепловой об­работки бетона применяются в основном следующие спо­собы:

при бетонировании фундаментов под колонны и оборудо­вание, свайных ростверков, фундаментных плит, конструк­ций подвалов, тоннелей, колонн, стен при толщине более 0,3 м — обогрев в греющей опалубке или периферийный электропрогрев в деревянной опалубке с закрепленными на ней полосовыми электродами;

при бетонировании полов, днищ, покрытий площадок, междуэтажных перекрытий, набетонок — обогрев с приме­нением термоактивных гибких покрытий (матов) или пери­ферийный электропрогрев с применением полосовых элек­тродов, закрепленных на деревянных накладных щитах или на деревянной подвесной опалубке;

при усилении колонн — периферийный прогрев с под­ключением арматурного каркаса усиления к нулевой фазе, а металлической опалубки или пластинчатых (или полосо­вых) электродов, укрепленных на деревянной опалубке,— к одной из фаз понижающего трансформатора;

при небольших объемах работ — электропрогрев с помо­щью стержневых электродов, устанавливаемых (забивае­мых) в свежеуложенный бетон;

при замоноличивании стыков могут применяться греющие провода, устанавливаемые в полости стыка, греющая опалубка, стержневые или полосовые электроды.

При электротермообработке для питания используют многоступенчатые понижающие трансформаторы, а также передвижные автоматизированные установки па основе по­нижающих трансформаторов. В условиях реконструкции сетевое напряжение для этого не применяется.

При отсутствии электрических мощностей интенсифика­ция твердения может происходить при использовании пара, подаваемого под брезент или легкие переносные колпаки, которыми укрывают забетонированные конструкции. При этом необходимо предусмотреть отвод конденсата.

Обогрев можно осуществлять также с помощью горячего воздуха, получаемого от теплогенераторов, работающих на жидком топливе, а также газовых горелок инфракрасного излучения, работающих на газе из сети или из баллонов.

При интенсификации твердения бетона в течение 0,5— 1,5 сут может быть получена прочность 40—75 % проект­ной. При необходимости достижения бетоном в течение 1 — 1,5 сут 100 %-й проектной прочности повышают класс (мар­ку) бетона.