З/п Підстави для зіставлення ШОУ Анкетування

1. Тривалість дослідження Коротке Тривале

2.

Глибина дослідження:

а) специфічних проблем

мікросоціуму

б) об'єктивних

тенденцій громадського

життя

Підвищена

Знижена

Знижена

Підвищена

3. Спрямованість

дослідження Знизу нагору Зверху вниз

4. Організація дослідження Гнучка Тверда

5. Основний дослідницький

інструмент

Напівструктуроване

інтерв'ю

Структурована

анкета

6. Інші інструменти збору

інформації "Кошик" інструментів Відсутні

7. Методики виміру

досліджуваних явищ

Якісні з використанням

кількісних показників Тільки кількісні

8. Техніки аналізу

отриманої інформації "Батарея" технік

Математико-

статистичний

аналіз

9. Ступінь формалізації

дослідницьких методик Низький Високий

10. Ступінь обліку

індивідуальних випадків Високий, зважений Відсутній

11. Проведення основної

аналітичної роботи

На місці й у ході

проведення ШОУ

У лабораторії

(кабінеті) після

польового етапу

12. Фінансові витрати Низькі Від середніх до

високих

13. Вимоги до професійних

навичок дослідників Високі Від середніх до

низьких

14. Міждисциплінарна

інтеграція дослідників Підвищена Знижена

15.

Можливості

застосування для

моніторингу проблем

мікросоціуму

Максимальні Мінімальні

Юрій М.Ф. Соціологія

Крім фахівців, у проведенні ШОУ обов’язково беруть участь представники досл

іджуваного мікросоціуму, причому, не випадково обрані, а спеціально відібрані досл

ідниками люди. Вони повинні максимально адекватніше представляти наявні в цьому

мікросоціумі соціальні, вікові, статеві, професійні й інші групи, а також категорії

населення, що відрізняються одна від одної за рівнем матеріального статку і невдоволення

умовами життя. При дотриманні правила репрезентативності з’являється можлив

ість підібрати таких представників мікросоціуму, які здатні виражати найбільш

поширені в ньому потреби, інтереси, настрій, установки та інші важливі для вирі-

шення дослідницьких завдань характеристики.

Бажана чисельність репрезентуючої мікросоціум групи його представників обчислю

ється, як правило, 12-15 чоловіками. Це не виключає можливості, а іноді і необх

ідності, обстежувати методом ШОУ більш численні групи. При цьому, однак, слід

мати на увазі, що в міру відступу чисельності реально обстежених людей від оптимально

ї (як у більшу, так і меншу сторони) валідність ШОУ-дослідження знижується.

Компонент II. Метод ШОУ припускає використання різноманітних джерел

інформації. На етапі підготовки до ШОУ важливе місце займають вторинні джерела,

роль яких відіграють раніше зафіксовані наукові дані, що відносяться до предмета

дослідження. Мова йде про статистичні дані, наукові публікації, дисертації, доповіді,

карти населених пунктів, тексти законів, розпорядження органів влади й інших документ

ів. Аналіз інформації, що міститься в них, створює базу методу ШОУ, дозволяє

уточнити його проблему і тему, сформулювати ті гіпотези, що будуть перевірятися

цим методом.

Тут слід попередити читача про можливість термінологічної плутанини. Інформац

ія, вироблена дослідниками-попередниками, звичайно, первинна для методів, які

використовують ШОУ, в тому розумінні, що останні починають свою діяльність з її

аналізу. Але вона називається вторинною тому, що дослідники, які працюють за методом

ШОУ, використовують її вдруге, тому що первинно вона вироблена й осмислена

не ними, а їх попередниками, і не на основі застосування ШОУ, а іншими методами.

Джерелами первинної створюваної методом ШОУ інформації виступають, з одного

боку, спостережувані дослідниками події (явища і процеси), що відбуваються в

обстежуваному мікросоціумі, а з іншого боку – оцінки цих подій членами цього соц

іуму, їх думки, висловлювання, невербальні реакції тощо.

III компонент. ШОУ складається з трьох наборів спеціальних процедур, інструмент

ів і технік, за допомогою яких виходить і аналізується як первинна, так і вторинна

інформація. Щоб розібратися в них, почнемо з розгляду таблиці 3, де порядковий

номер означає послідовність операцій, кожна з яких співвіднесена з інструментарієм

її реалізації. Знаком + (плюс) відзначене дослідницьке призначення відповідних операц

ій і інструментів.

Практично всі дослідницькі операції ШОУ, як бачимо, мають подвійне призначення,

використовуються як для збору інформації про досліджуваний мікросоціум,

так і для її підсумкового аналізу. Усі вони взаємно доповнюють одна одну і найбільший

ефект дають при їх комплексному застосуванні. У певних випадках можна, звичайно,

обходиться меншою, ніж зазначено в таблиці 3, кількістю операцій. Але будь-яке

усікання їх зазначеного комплексу призводить до зменшення коефіцієнта корисної

дії методики ШОУ.

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

Таблиця 3

Призначення основних операцій і інструментів ШОУ

Призначення для:

Збору

Інформа

Ції

№

з/п Дослідницькі операції "Кошик" інструментів

Вто

Рин

Ної

Пер-

Вин-

Ної

Підсумко

Вого

Аналізу

Всієї

Інформа-

Ції

1. Аналіз вихідної

інформації

Таблиці, схеми, діаграми, графіки,

концепції, пануючі одиночні ідеї тощо. + +

2.

Спостереження

за об'єктом до

групової дискусії

Щоденники спостереження, ранжування

що спостерігаються, висновки

спостерігачів

+

3.

Пряме спостереження

за учасниками

дискусії

Картки спостережень, відеокасети,

фотографії тощо. + +

4. Напівструктуроване

інтерв'ювання

Стандарт інтерв'ю, формулювання

доповнень до нього, кодувальні аркуші

відповідей

+ +

5. Тестування Зразки тестів, оцінки їх виконання + +

6. Фокус-групове

обговорення + +

7.

Інші способи

проведення групової

дискусії

Сценарій фокус-групи, концептуально-

логічні схеми дискусії, виміри активності

і відвертості виступаючих + +

8. Ранжування думок

і оцінок

Система кодувальних карток, графіків

і інших інструментів + +

9. Фіксація ходу

групової дискусії

Картки спостереження, стенограма,

відеозапис + +

10. Аналіз підсумків

дискусії Підсумковий протокол + +

11.

Паспортизування

і картографування

обстеженого об'єкта

Паспорт і карта мікросоціуму + +

Інструментальний «кошик» ШОУ наповнений дуже різноманітними дослідницькими

документами. Велика частина їх, природно, у незаповненому вигляді заготовлю

ється до початку польового етапу ШОУ. Необхідність їх оперативного доповнення

в ході проведення ШОУ ускладнює техніку даного методу. Інструментарій із першого

пункту таблиці 2 повинен бути цілком розроблений до початку польового етапу,

а по 10, 11 і 12 позиціям заповнюється, як правило, після завершення групової дискус

ії.

Характеризувати першу, шосту і сьому операцію не будемо, тому що про них уже

говорилося. Про два різновиди спостереження, що входять у комплекс операцій

ШОУ, скажемо лише те, про що раніше не було мови.

Юрій М.Ф. Соціологія

Спостереження за досліджуваним мікросоціумом, точніше поведінкою його представник

ів, проведене до польового етапу ШОУ (див. п. 2 табл. 2), як правило, буває

виключеним. Його основні завдання полягають у з’ясуванні таких питань:

1. Які зовнішні ознаки досліджуваного об’єкта піддаються спостереженню?

2. Наскільки дозволено за цими ознаками судити про якісні характеристики

мікросоціуму?

3. Чого не можна довідатися про нього за допомогою спостереження?

4. Які гіпотези можна сформулювати на основі попереднього спостереження?

5. Яким повинен бути конкретний зміст інструментарію наступного спостереження?

Пряме спостереження на польовому етапі ШОУ (див. п. 3) проводиться для іншої

мети – фіксації невербальних і вербальних реакцій репрезентуючих мікросоціум людей

на запитання, поставлені перед ними дослідницькою групою, і на хід їх обговорення.

Інструментарій прямого спостереження повинен бути таким, щоб відбита в

ньому інформація дозволяла зробити однозначні висновки про те, наскільки:

• обговорюване питання зачепило учасників ШОУ за живе, цікаве і важливе для

них;

• їх відповіді продумані, відчуті і щирі;

• поставлене запитання відбиває суть реальної актуальної проблеми мікросоціуму.

Напівструктуроване інтерв’ювання (НСІ) відрізняється від інших видів співбесід

дослідників з респондентами, насамперед, тим, що перші мають тверду «домашню

заготівлю» лише з частини запитань, припускають, що в ході інтерв’ю виникнуть інші

теми і необхідність їх обговорення. При цьому може вийти так, що заздалегідь продуман

і запитання відсунуться на другий (чи навіть третій) план. Якщо НСІ використову

ється як суто кількісний метод, то порушення запланованої логіки бесіди не допуска

ється. Але коли НСІ виступає в ролі складової комплексу операцій, методик ШОУ, то

краще не переривати непередбачений хід розмови, тому що в ньому може виявитися

якась важлива якість обстежуваного об’єкта. У такому випадку запрограмовані запитання

слід поставити наприкінці інтерв’ю.

НСІ як складова частина методу ШОУ може проводитися як бесіда:

• інтерв’юера з одним респондентом;

• інтерв’юера з групою респондентів;

• групи інтерв’юерів із групою респондентів;

• групи інтерв’юерів з одним респондентом.

Вибір тієї чи іншої форми НСІ залежить від багатьох обставин, насамперед, предмета

дослідження, властивостей об’єкта, особливостей респондентів. Найчастіше при

ШОУ-дослідженнях використовуються три перших форми.

У процесі проведення НСІ дослідницькій групі необхідно дотримуватися таких,

правил:

• чітко виконувати закріплені за кожним дослідником функції (модератора, тобто

основного ведучого НСІ, його помічників, зокрема, стенографістів, протоколістів,

кінооператорів, спостерігачів);

• установити довірчі стосунки між дослідниками й опитуваними ними людьми;

• ставити запитання, звертаючись до тих учасників ШОУ-групи, що добре видні

всім іншим;

• формулювати запитання чітко й у такій формі, щоб стимулювати дискусію;

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

• продумано й обережно підводити респондентів до найбільш важливих і складних

запитань;

• давати можливість кожному респонденту сказати все, що він хоче, не переривати

його відповідей навіть у тих ситуаціях, коли здається, що вони відходять від обговорення

проблеми;

• чуйно реагувати на поведінку респондентів, особливо на їх експресивні прояви;

• керувати ходом бесіди, коригувати запитання з урахуванням реакцій респондент

ів;

• демонструвати щиру зацікавленість у дізнанні думок кожного респондента з

усіх питань, уважність і поважність до них;

• проводити індивідуальне інтерв’ю не довше 35-40 хвилин, а групове – не більше

півтори годин.

При проведенні НСІ в ШОУ-дослідженнях найбільш поширеними є такі помилки:

• невміння уважно слухати тих, хто дає інтерв’ю, і правильно оцінювати їх

відповіді;

• повторення тих самих формулювань запитань, нездатність переформулювати їх;

• постановка нетактовних запитань, образливих для респондентів;

• недооблік значимості жестів, вираження обличчя, рухів тіла, тону і тембру голосу

респондентів, що дають ключ до правильної інтерпретації їх відповідей;

• висування запитань з несуттєвих проблем;

• підказки відповідей з боку дослідників;

• надання підвищеної уваги відповідям окремих осіб, недооцінка думок інших;

• ігнорування відповідей, що не відповідають ідеям і концепціям інтерв’юера;

• неповнота записів інтерв’ю.

Особливість НСІ як методики ШОУ виявляється ще й у тому, що тут опитувані

особи відіграють роль не тільки і не стільки традиційних респондентів, скільки експерт

ів. Вони більше за інших компетентні в тих проблемах, які є предметом ШОУ.

Тому при використанні НСІ в ШОУ-дослідженнях виникає особливе науково-досл

ідне завдання – як погодити думки експертів, інтегрувати їх оцінки? Оскільки це

завдання стоїть перед усіма дослідниками-якісниками (тобто при застосуванні всіх

якісних методів), то ми присвятимо цьому спеціальний параграф.

Тестуванню як операції методу ШОУ притаманне використання відносно простих,

не потребуючих значних часових і інтелектуальних витрат, що дозволяють судити

про адекватне розуміння обстежуваними суті обговорюваних проблем. Набір

тестів залежить від складності цих проблем, рівня освіченості, віку, статі й інших характеристик

аудиторії.

Найчастіше в ШОУ-дослідженнях вдаються до допомоги картографічних тестів,

тобто завдань, що припускають «окреслення» випробуваними просторових меж досл

іджуваного мікросоціуму (місць масового проживання його представників, скажі-

мо, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, якихось груп ризику тощо). Такі тести дозволяють

вирішувати завдання не тільки визначення рівня компетентності респондентівексперт

ів, але й підсумкового картографування об’єкта, здійснюваного дослідниками

(див. 11 позицію таблиці 3).

Групова дискусія як складова методу ШОУ може проводитися у вигляді фокусгрупи,

«мозкового штурму», ІПІД (індукування психоінтелектуальної діяльності) і в

інших формах. Вибір конкретного способу і проведення дискусії в ШОУ-групі

Юрій М.Ф. Соціологія

визначається залежно від ступеня складності обговорюваної проблеми, ступеня компетентност

і учасників і оволодіння дослідниками технікою реалізації цих методик.

Проведення групових дискусій у будь-якій формі припускає ретельну підготовку

дослідників до неї, розробку її концептуально-логічної схеми, в якій передбачені різні

моделі її можливого перебігу, виділені основні варіанти деталізуючих їх запитань,

сформульовані з урахуванням очікуваних реакцій аудиторії.

Специфіка дискусії, використовуваної в ШОУ, полягає в тому, що вона повинна

стати органічним наслідком НСІ. Якщо напівстандартизоване інтерв’ювання не привело

до дискусії, то це свідчить про істотну помилку в роботі дослідницької групи.

Щоб виключити таку можливість, необхідно виконати не тільки відзначені рекомендац

ії з проведення НСІ, але і ряд додаткових технік. Особливо важливо:

1. Уникати такої постановки запитань, що наштовхує на однозначні відповіді у

формі «так» чи «ні» і не стимулює розвиток дискусії.

2. Не зловживати запитаннями, що починаються на слова «Чому», тому що це

може спонукати зайняти оборонну позицію, замкнутися в собі, зупинити приплив

потрібної дослідникам інформації.

3. Виключити знаки недовіри до думок учасників дискусії (обмін скептичними

посмішками між дослідниками, критичні зауваження на адресу того, хто розмовляє,

тощо).

4. Допомагати тому, хто виступає, висловлюватися до кінця, заохочувати його до

цього відповідними фразами і жестами.

5. Не підмінювати змісту висловлень учасників дискусії своїми судженнями, не

завершувати початих ними пропозицій своїми словами, не перефразувати їх думки.

6. Виключити моралізування на адресу будь-кого, підтримку одного й осуд іншого,

інші способи «осмикування».

7. Використовувати різноманітні прийоми розрядки напруженості, як правило,

що виникає в ході гострої дискусії (розумні анекдоти і притчі, прислів’я і приказки,

«стоп-техніку», глузування над собою, але не над учасниками дискусії тощо).

Ранжування думок і оцінок обстежуваних осіб, використовуване в ШОУ (і інших

якісних методах), здійснюється за іншою технікою, ніж у кількісних дослідженнях. В

останньому випадку воно робиться на основі «жорстких» критеріїв, сформульованих

у текстах анкет, стандартах інтерв’ю, бланках (картках) спостерігача і тому подібних

інструментах.

При використанні якісних методів, сполучених із проведенням групових дискус

ій, у ході яких думки обстежуваних осіб, як правило, у чомусь змінюються, потр

ібний особливий інструментарій, що дає можливість зафіксувати:

• вихідні думки, виявлені за допомогою НСІ;

• зрушення в думках, що відбуваються в ході дискусії;

• підсумкові оцінки, що сформувалися до кінця ШОУ-дослідження.

Різні дослідники розробляють свій (авторський) інструментарій вирішення трьох

зазначених завдань. Найчастіше в ролі інструментів, що дозволяють вирішувати перше

завдання, виступають індивідуальні кодувальні картки, друге – графіки, що відображають

зміни в думках (індивідуальні і групові), третє – колективна карта підсумкових

оцінок. Перший інструмент використовується в ході НСІ, другий – у процесі дискус

ії, третій – з її завершенням.

Фіксація ходу групової дискусії виробляється асистентами модератора – спостері-

гачами, протоколістами, стенографістами і кінооператорами. Перші відбивають хід

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

дискусії в спеціально підготовлених для цього картках, другі – у графіках динаміки

дискусії, треті – у записах найбільш важливих ідей, четверті – на відеокасетах.

Аналіз підсумків дискусії здійснюється, природно, після її закінчення на основі

зіставлення всієї отриманої інформації, зафіксованої в усіх раніше застосованих досл

ідницьких інструментах. Він завершується написанням і підписанням підсумкового

протоколу, в якому зазначені продискутовані питання і виміри різних варіантів їх

вирішення учасниками дискусії.

Паспортизування і картографування обстеженого соціального об’єкта – завершальний

етап дослідження з методу ШОУ, найбільш трудомісткий і складний в аналітичному

відношенні. Паспорт обстеженого мікросоціуму – спеціальний науковий документ,

який відображає ті його характеристики, що важливі як для теоретичного осмислення

його проблем, так і для практичного їх вирішення. У ньому можуть знайти

відображення такі характеристики мікросоціуму:

1. кількісні (чисельність, скажімо, пенсіонерів мікрорайону);

2. демографічні (співвідношення між різностатевими і різновіковими групами

мікросоціуму);

3. медико-соціальні (показники стану здоров’я й установ охорони здоров’я в

мікросоціумі);

4. соціально-економічні (диференційованість мікросоціуму за майновим становищем

і потребі в матеріальній допомозі);

5. соціально-психологічні (які відображають стан і тенденції психічного здоров’я

членів мікросоціуму, недостатню психологічну підтримку);

6. конфліктологічні (ступінь невдоволення мікросоціуму своїм становищем, форми

і масовість соціального протесту, що виявляються його членами);

7. духовно-культурні (пануючі в мікросоціумі духовні цінності і культурні установки);

8. ідейно-політичні (прихильність мікросоціуму (його частин) певним ідеологі-

ям і політичним партіям);

9.проблемно-когнітивні (ступінь усвідомленості проблем мікросоціуму його членами,

пануючі у ньому думки про шляхи і способи їх вирішення).

Нерідко в паспорт мікросоціуму включають його територіально-географічні ознаки.

Іноді ці ознаки уявляються головним і основним компонентом соціального

паспорту. У таких випадках реально мова йде про картографування мікросоціуму як

або частини паспортизування, або заміни паспортизування картографуванням.

Чим більше інформативний паспорт мікросоціуму (трудового колективу, сус

ідської спільності тощо), тим більше свідчень успішності ШОУ-дослідження, його

практичної корисності і теоретичної цінності.

Проблемне колесо»

Дослідження з використанням даного методу найчастіше проводяться в прикордонних

галузях суспільствознавства і людинознавства. «Проблемне колесо» активно

застосовується в комплексних соціальних дослідженнях, у яких беруть участь соціологи,

психологи, журналісти, економісти, педагоги, фахівці в галузі соціальної психолог

ії, соціальної роботи, соціальної педагогіки, інших наук про суспільство і людину.

Юрій М.Ф. Соціологія

В умовах реформ і кризового розвитку сучасної України оснащеність досліджень

даним методом набуває особливого значення. Це зумовлено, насамперед, зростанням

гостроти проблем, з якими зіштовхуються люди, і які стають предметом наукового анал

ізу. «Проблемне колесо» дозволяє з’ясувати реальні причини виникнення складнощів

суспільного й особистісно-індивідуального розвитку, осмислити можливості їх вирі-

шення, намітити заходи профілактики соціальних аномалій. За його допомогою можна

виявити засоби суспільної й особистісної участі у вирішенні со-ціальних проблем, ранжувати

проблеми з багатьох підвалин, зокрема, за ступенем важливості їх вирішення для

різних соціальних суб’єктів.

Технологія методу, що характеризується, істотно залежить від того, проблеми

якого соціального суб’єкта й у контексті якої наукової дисципліни вивчаються. Але в

будь-якому випадку вона характеризується: по-перше, п’ятиетапністю; по-друге, багатоступенев

істю, як мінімум, трьохступеневістю, тобто виявленням трьох кіл проблем

досліджуваного суб’єкта; по-третє, комбінацією різних кількісних і якісних методик

збору й аналізу соціальної інформації; по-четверте, викреслюванням особливих

схем-картограм проблем досліджуваного соціуму.

Перший етап має попередній (підготовчий) характер. Він припускає вивчення

змісту, характеру і гостроти проблем, випробовуваних досліджуваною групою людей.

Ці проблеми можуть бути виявлені шляхом анкетування, телефонного, пресового,

експертного чи іншого опитування, біографічного, фокус-групового чи іншого якісного

методу. Підсумком першого етапу є визначення найбільш важливої й актуально

ї потреби досліджуваного суб’єкта, задоволення якої явно утруднене.

Другий етап складається з кількох послідовно здійснюваних дослідницьких

кроків.

Суть першого кроку – з’ясування і ранжування відповідей людей, що представляють

досліджуваний суб’єкт, на запитання: «Чому виникла та проблема, яка є важливою,

актуальною і важко розв’язуваною?». Дане завдання вирішується в одних

випадках методом інтерв’ювання (як правило, напівстандартизованого) чи фокусгрупового

обговорення. Результатом першого кроку виступає визначення першого

кола проблем, від вирішення яких залежить задоволення раніше виявленої гострої

потреби.

Другий крок робиться для виявлення другого кола проблем. Для цього знову зада

ється питання «чому», але вже щодо кожної з виявлених у першому колі причин,

що осмислюються як окремі проблеми. У такий спосіб вибудовуються ареали причин

– проблеми другого рівня.

Третій крок встановлює третє коло проблем досліджуваного мікросоціуму, пох

ідних від кожної проблеми другого кола. Аналогічно робляться четвертий, п’ятий і

наступний кроки. При цьому проблеми попереднього рівня осмислюються основою

конструювання, деталізуючих їх проблем, наступного кола.

Важливо зазначити, що другий і всі наступні кроки, що складають другий етап

методики «проблемне колесо», реалізуються у вигляді групової дискусії, що будується

за принципом «фокус-групи» чи інших способів «мозкового штурму».

Третій етап дослідження, здійснюваного за характеризованою методикою,–

оцінка виявлених проблем усіх кіл у контексті реальності їх вирішення. На ньому

необхідно визначити ті причини проблем кожного кола, що:

• не підвласні суб’єкту, на які він вплинути не може;

• піддаються контролю з боку соціального суб’єкта;

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

• повною мірою залежать від суб’єкта, на які він може вплинути вирішальним

чином, змінюючи сформовану проблемну ситуацію.

Другий і третій етапи супроводжуються кресленням кожним дослідником особливо

ї картограми – схематичного зображення кіл проблем.

Оскільки це картографування робиться в ході групової дискусії, у ньому можуть виявитися

різні помилки і неточності. Вони усуваються на наступній фазі дослідження.

Четвертий етап покликаний вирішити два таких завдання: по-перше, розробку

погодженої всіма дослідниками картограми кіл проблем; по-друге, визначення в цієї

картограмі проблем, що: а) варто прийняти як даність, що не залежить від досліджуваного

суб’єкта; б) можна і треба контролювати; в) на який суб’єкт може впливати.

П’ятий етап – підсумкова аналітична робота дослідницької групи, розробка нею

системи практичних рекомендацій з вирішення проблем обстеженого мікросоціуму.