ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ, СОЦІОЛОГІЇ ТА ІСТОРІЇ

 

Навчально-методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів заочної форми навчання скороченого терміну

з курсу

 

ПОЛІТОЛОГІЯ

 

Дніпропетровськ 2011

 

Пахоменков Ю.Г. Начально-методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи студентів заочної форми навчання скороченого терміну з курсу. «Політологія» – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2011. – 79 с.

Викладено основні принципи та методи організації самостійної роботи студентів з курсу «Політологія», надані рекомендації щодо основних типів наукової роботи, наведені питання підготовки до семінарів та індивідуального вивчення тем головних проблем організації політичного процесу в суспільстві.

Методичні рекомендації призначені для студентів заочної форми скороченого терміну навчання за всіма напрямками підготовки.

 

 

Укладач:викладач Ю.Г. Пахоменков.

 

Рекомендовано до розгляду на засіданні секції гуманізації та гуманітаризації НМР ДДАУ протокол №

 

Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання гуманітарною секцією Науково-методичної ради Дніпропетровського державного аграрного університету, протокол №

 

 

Рекомендовано до видання Науково-методичною радою Дніпропетровського державного аграрного університету, протокол №

 


І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Політологія як наука та навчальна дисципліна існує досить давно. Це один з найважливіших здобутків людського розуму, без якого важко уявити існування людського суспільства. У сучасному розумінні – це науковий орієнтир, за допомогою якого моделюється, прогнозується і організовується політичне життя держави і суспільства.

Основні принципи викладання політології – фундаментальність, системність, єдність логічного та історичного, національного та загальнолюдського, теорії та практики, навчання та виховання.

Мета курсу – сприяти формуванню у студентів цілісного уявлення про політичні процеси, завдання політики, методів та засобів її опанування, розуміння ціннісних орієнтирів становлення та розвитку демократичного громадянського суспільства як складової частини громадянського світу.

Завдання курсу полягають в наступному – після завершення курсу студенти мають:

· Знати об’єкт, предмет, методи політичної науки, основні категорії політики;

· Орієнтуватися в основних політичних школах, концепціях, ідеологіях;

· Мати уявлення про сутність політичного життя і процесів; знати права і обов’язки громадянина і людини;

· Мати уявлення про процеси міжнародного політичного життя, орієнтуватися у змінах геополітичних обставин;

· Володіти навичками політичної культури, вміти застосовувати політичні знання в своїй професійній громадській діяльності.

ІІ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ

Оволодіння політичною наукою ґрунтується на тісному взаємозв’язку з іншими навчальними предметами, зокрема з такими базовими, як філософія, соціологія, історія України, економічна теорія та ін.

 

ІІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

Навчальний курс з дисципліни “Політологія” читається студентам скороченого терміну навчання 54 годин.

Розподіл годин на опрацювання курсу студентів повного терміну навчання: Всього годин – 54, з них аудиторних 8 годин (лекцій – 4 години, семінарів – 4 години), самостійна робота – 46 годин. Самостійна робота складається з: підготовка до аудиторних занять (семінари) – 4 години, підготовка до контрольних заходів (екзамен) – 8 годин, опрацювання тем робочого плану самостійно – 34 години.

 

ІV. МЕТА, ВИДИ ТА ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Політологія як наука та навчальна дисципліна існує досить давно. Це один з найважливіших здобутків людського розуму, без якого неможливе існування суспільства. У сучасному розумінні – це науковий орієнтир, за допомогою якого моделюється, прогнозується і організується політичне життя держави і суспільства. Нині в Україні політологія – одна з провідних дисциплін у системі гуманітарної освіти. Вона зайняла чільне місце в системі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для всіх сфер суспільного життя. Основними принципами викладання та вивчення політології є фундаментальність, системність, єдність логічного та історичного, національного й загальнолюдського, суспільного та особистісного, теорії й практики, навчання і виховання.

Навчальний курс з дисципліни “Політологія” спрямований на формування у студентів цілісного уявлення про політичну діяльність, політичну активність та роль громадянської позиції у функціонуванні політичної системи. Відповідно до завдань курсу особливе місце у формуванні знань і навичок займає самостійна підготовка студентів.

У межах самостійної роботи під час аудиторних занять та у поза аудиторний час студенти:

– ознайомлюються з основними напрямками дисципліни;

– отримують знання з теорії політологічної науки;

– дізнаються про методи політологічного аналізу суспільних процесів;

– формують теоретичні узагальнення щодо необхідних базових знань;

– отримують уявлення про варіанти практичного застосування теоретичних знань;

– формують політичну культуру;

– набувають умінь та навичок аналізу подій політичних процесів в державі та світі.

Самостійна робота студентів включає: пошуки і підбір літератури, опрацювання отриманої інформації (конспект), написання рефератів, доповідей, повідомлень, наукових статей, підготовка до контрольних заходів, виконання тестових завдань. Самостійна підготовка студентів покликана сприяти раціоналізації навчальної діяльності, оптимізації пізнавальної і розумової активності і самостійності, активізації творчих здібностей та формуванню особистої політичної позиції.

Метою організації самостійної роботи студентів є вироблення навичок самостійної роботи, розвиток інформаційної культури, формування навичок підготовки наукової роботи.

Самостійне опанування змісту курсу передбачає вивчення студентами теоретичного матеріалу з переліку рекомендованої літератури, підготовку виступів на семінарських заняттях, написання рефератів, підготовку доповідей, статей, підготовку до контрольних заходів та виконання тестових завдань.

Завданнями самостійної роботи студентів визначаються наступним чином:

– вміти систематизувати, планувати та контролювати свою роботу;

– застосовувати теоретичні знання в практиці;

– формувати творчі, креатині навички;

– орієнтуватися на активні методи опанування інформації, знань;

– сприяти формуванню та вдосконаленню методів самоосвіти та саморозвитку особистості.

В сучасних умовах реформування системи освіти у відповідності до світових процесів, відбувається скорочення аудиторного завантаження студентів і збільшення обсягу самостійної роботи, що підвищує значення поточного контролю за учбовим процесом, у тому числі з використанням письмових робіт, есе, рефератів, тестів, то що. У цьому зв’язку одне з головних завдань сучасного навчального процесу – надати студентам методику самостійної роботи. Виконання самостійних завдань допомагає студентам включитися в навчальну, а згодом у наукову роботу та сприяє формуванню творчих якостей і творчого ставлення до власної професії. Навчатися вчитися означає розвинути схильність і потребу до самостійної творчості, повсякденної і планомірної роботи з учбовими, фаховими посібниками, періодичною літературою, допоміжними джерелами, активної участі в науковій діяльності.

У процесі проведення лекційних та семінарських занять застосовуються такі методи активного навчання: індивідуально-контрольна співбесіда, логічні вправи, тести контролю знань, ділові ігри, ситуаційні завдання, друковані роздаткові матеріали, методи кількісного характеру: анкетні опитування, статистичні, аналіз історичних явищ через поведінку індивіда і груп при виконанні ними певних політичних ролей. Вивчення курсу політології здійснюється, крім лекційних та семінарських занять, у таких формах самостійної роботи студентів: самостійна робота з політологічною літературою; підготовка рефератів, захист їх; розв’язування тестів; проведення контрольних заходів.

 

Самостійна робота студентів поділяється на:

аудиторну – самостійну роботу, що забезпечує підготовку до поточних занять;

позааудиторну (кваліфікаційну та пошуково-аналітичну) роботу, що включає практичне застосування здобутих знань, вмінь та навичок.

Обидва види самостійної роботи є формами звітності та контролю знань студентів. До того ж це сприяє творчому осмисленню наукової думки, літератури, дають засоби вивчення навчальних дисциплін, підвищення теоретичного і методичного рівнів професійних знань.

Аудиторна самостійна робота студентів.

Мета самостійної аудиторної роботи – розглянути найважливіші питання курсу, а також перевірити засвоєння студентами матеріалу лекцій, підручників та посібників, підготуватися до аудиторних занять.

Підготовка до занять і активна участь у них допомагають студентам пр розв’язанні низки освітніх завдань:

– розвинути вміння аналізу основних питань політичної науки;

– закріпити і розширити набуті теоретичні зання;

– навчатися вести діалог, дискусію;

– формувати вміння і навички використання знань для вивчення дисципліни;

– формувати потребу у вдосконаленні знань за фахом.

Семінарське заняття.

У сучасній моделі вищої освіти семінар стає самостійною та основною формою організації навчального процесу. Це пов’язано із специфікою гуманітарних дисциплін, коли передбачається самостійне дослідження проблеми з її наступним обґрунтованим викладом та обговоренням в аудиторії. Характер, способи організації і проведення семінару викладач обирає залежно від змісту і специфіки курсу. Проте незмінним залишається основний критерій семінару: залучення в певній манері всіх студентів у творче обговорення проблем, поставлених на занятті.

У завдання семінарських занять входять:

– аналіз складних та проблемних питань курсу;

– перевірка і закріплення знань отриманих студентами на лекціях та під час самостійної роботи;

– ознайомлення з джерелами інформації, першоджерелами з курсу;

– формування вмінь, методів та навичок самостійної роботи з джерелами інформації;

– формування умінь вести диспут, толерантного ставлення до позицій інших;

– формування навичок критичного мислення.

Самостійна робота студента при підготовці до семінару передбачає декілька етапів:

Починати підготовку до семінару слід з визначення теми, плану конкретного заняття, навчальною програмою та методичними матеріалами;

Теоретичне підґрунтя підготовки становить повторення основного матеріалу за конспектом лекції. Вивчаючи конспект слід звернути увагу на інші джерела інформації. альтернативні запропонованим на занятті, порівняти існуючи підходи до теми – це дає можливість підготуватися до дискусії, виховувати критичне мислення, а відтак краще проаналізувати навчальний матеріал;

Для кращого вивчення питань семінару слід опрацювати додаткову літературу, запропоновану до курсу. Обов’язково звернути увагу на словники з дисципліни;

Опрацьовуючи літературу необхідним є складання плану відповіді, анотації чи конспекту відповіді;

Формулюючи власний погляд на проблему потрібно пам’ятати, що в публічній дискусії оцінюється не стільки особисті переконання, скільки вміння їх доводити. Отже обов’язковими елементами підготовки залишаються ерудиція, логіка та ієрархія викладу.

Основними типами позааудиторної самостійної роботи студентів є пошук та робота з літературою, підготовка реферату, наукової доповіді (повідомлення), написання наукової статті.

Підготовка рефератів.

“Реферат” (в перекладі з латині “доповідати”, “повідомляти”) – короткий виклад змісту одного або кількох документів (джерел) з певної теми. Реферат є одним із перших видів науково-навчальних робіт, які виконують студенти у вузі.

Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом матеріалів, кількістю інформації, її науковою цінністю або практичним значенням. Існують багато типів рефератів, у науковій роботі найчастіше використовуються інформативний реферат.

Інформативний – реферат найповніше розкриває зміст документу, містить основні фактичні та теоретичні відомості.

Приблизна структура реферату включає такі елементи: вступ, два розділи, висновки, список літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливість, значущість, розвиток конкретної галузі знання – політології, філософії та інш.

У розділі 1 розглядається історіографія проблеми (основні етапи в історії розкриття теми), визначається тематика, основні проблеми. визначаються недостатньо дослідженні питання.

У розділі 2 подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позиції з проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей, гіпотез, методик, оригінальних підходів.

У висновках подаються узагальнення, оцінки, бажані пропозиції автора.

До списку літератури включають публікації переважно останніх 5 – 10 років. Особливу увагу приділяється новітнім публікаціям.

До реферату можуть бути вміщені додатки, куди включають ілюстрації, малюнки, таблиці.

Тему реферату потрібно узгодити з викладачем, особливо у випадку відсутності обраної теми у списку запропонованих рефератів.

Мова реферату має бути лаконічною, слід уникати складних семантичних форм.

Реферат рецензується й оцінюється. За позитивного відгуку студент допускається до наступних контрольних заходів.

Рецензія (відгук) на реферат складається з оцінки ступеню розкриття матеріалу, вміння ставити проблему, обґрунтовувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між теоретичним рівнем вивчення проблеми і реалізацією отриманих в ході дослідження проблеми, повнота джерельної бази, володіння методами наукової роботи (збирання, аналізу та інтерпретації емпіричного матеріалу), самостійність та оригінальність роботи.

Підготовка наукової статті.

Наукова стаття вважається основним видом публікації. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів дослідження певної проблеми, висвітлює окреме питання та ін.

Стаття повинна мати наступні структурні елементи:

1. Вступ – постановка проблеми, її актуальність, зв’язок з завданнями науки, господарства, значення для розвитку певної галузі (перший абзац, 5 – 10 рядків);

2. Аналіз попередніх досліджень (увага приділяється останнім) – проблеми та труднощі у вивченні, виділення невирішених питань (0,5 – 2 сторінки);

3. Формування мети статті (постановка завдання) – визначення головної ідеї публікації, її новизни в порівнянні з існуючими, введення нових фактів, або нового розуміння відомих, але недостатньо досліджених проблем;

4. Власне текст – основна частина статті. Зміст цієї частини визначається у висвітленні основних положень, виявленні закономірностей, тенденцій, особистий внесок автора у вирішенні поставлених завдань та ін. (5 – 8 сторінок);

5. Висновок, у якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій.

6. Список використаних джерел та літератури.

Жанр наукової статті вимагає дотримування певних правил:

– назва стисло відбиває її головну ідею (до 7 слів);

– недоцільні риторичні запитання;

– слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;

– цитати використовуються рідко, з зазначенням повного бібліографічного апарату походження вислову, документу;

– усі посилання на авторитети подаються в другій частині; в основному тексті подаються матеріали особистого дослідження;

– стаття має завершуватися конкретними висновками й рекомендаціями.

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПІДГОТОВЦІ ТЕМ, ЯКІ НЕ ВИКЛАДАЮТЬСЯ НА АУДИТОРНИХ ЗАНЯТТЯХ

 

Тема 1. Історія світової політичної думки.

 

План роботи

1. Зародження уявлень про політику. Політичні погляди Конфуція.

2. Антична політична діяльність. Платон і Аристотель, Цицерон.

 

Теми рефератів:

1. Міфологічні уявлення про політику.

2. Римське право і політика.

3. Платон про сутність ідеальної держави.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть основні причини появи перших міфологічних тлумачень влади і держави.

2. Складіть схему: вчення Аристотеля про „правильні” і „неправильні” форми держави і дайте характеристику кожної з них.

3. Використовуючи знання з філософії, спробуйте визначити, яка з філософських концепцій могла б служити методологією теорії політики?

 

Методичні рекомендації:

1. Готуючись до першого питання семінару студенту слід усвідомити, що процес виникнення світової політичної думки тісно пов’язаний з розвитком стародавніх держав як первісної форми організації влади. При розгляді сутності вчення Конфуція необхідно підкреслити, що він розуміє державу як велику патріархальну сім’ю, де імператор – суворий, але справедливий батько, а його піддані – слухняні діти.

2. Вивчаючи зміст політичного вчення Платона зверніть увагу на його тезу про те, що основною ідеєю будь-якої держави є ідея справедливості, створення ідеального політичного ладу на чолі з вибраними мудрецями. При аналізі політичної концепції Аристотеля студенту слід усвідомити сутність його положення про природне походження держави, про людину як істоту політичну. Розглядаючи питання про римське право і політику, студент має звернути увагу на зміст політичної доктрини Цицерона, який виступав противником повновладдя окремих осіб у республіці, зокрема проти монополізації влади.

 

Література:

1. Аристотель. Политика. Соч. в 4-х т. Т. 4. Кн. 4-6. – М., 1983.

2. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966.

3. Доватур А.И. Политика и полития Аристотеля. – М., 1965.

4. Мадісон В.В. та ін. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996. – С. 5-18.

5. Нерсесянц В.С. Политические учения древней Греции. – М., 1979.

6. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 25-40.

7. Політологія у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / За заг. ред. К.М. Лемківського. – К., 2003. – С. 15-17.

8. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 27-37.

9. Семененко И.И. Афоризмы Конфуция. – М., 1987.

10. Утченко С.Л. Политические учения Древнего Рима: ІІІ-І вв. до н.э. – М., 1977.

11. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 24-35.

12. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С. 33-44.

 

Тема 2. Політичні ідеї мислителів епохи Відродження та Нового часу.

План роботи

1. Відродження: суть та вплив на розвиток політичної думки. Н. Макіавеллі.

2. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гобс).

3. Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах Ф. Бекона і Дж. Локка.

4. Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.

 

Теми рефератів:

1. Ідеї розвитку громадянського суспільства в політичних концепціях мислителів Нового часу.

2. Концепція суспільного договору.

3. Раціональне осмислення політики в Новий час.

4. Маківеаллізм як прояв політичної поведінки.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте значення природного права, суспільного договору для політичної практики Нового часу?

2. Спираючись на філософсько-правові погляди І. Канта, складіть структурно-логічну схему формування буржуазного типу держави у зв’язку з категоріями: право, моральність, мораль.

Методичні рекомендації:

1. Готуючись до першого питання студенту необхідно усвідомити, що ідеї Відродження, які набули широкого розповсюдження в країнах Західної Європи у ХІV – XVI ст., сприяли руйнуванню феодально-релігійних уявлень і об’єктивно відповідали потребам буржуазного суспільства, що зароджувалося. Студент повинен пам’ятати, що Н. Макіавеллі запроваджує світський погляд на політику, державу, розуміючи їх як творіння рук людини, результат боротьби соціальних сил.

2. Вивчаючи друге питання студент має звернутим увагу на положення, аргументоване Г. Гроцієм про сутність права як регулятора соціальних норм та ідею Б. Спінози про суспільний договір як категорію, якою користуються для аналізу характеру зв’язків між природним правом і державою.

3. Розглядаючи третє питання необхідно пам’ятати, що Дж. Локк розвинув і доповнив і об’єднав у єдине політичне вчення – доктрину ранньобуржуазного лібералізму. При вивченні четвертого питання рекомендуємо звернути увагу на суть теорії „географічного детермінізму” Ш. Монтеск’є, на його розуміння свободи як упевненості громадянина у недоторканості свого життя, житла, майна. Студент має усвідомити сутність поглядів Гольбаха про людину як продукт соціального середовища та К. Гельвеція про ідеальний суспільний лад – приватновласницький.

 

Література:

1. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. – Гл. V, XII.

2. Зайченко Г.А. Джон Локк. – М., 1973. – Гл. VIII.

3. История политических и правовых учений. – М., 1988. – Гл. VIII, IX.

3. Мадіссон В.Й. та ін. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996. – С. 19-55.

4. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 25-41.

5. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 44-64.

6. Швидак О.М. Політологія. Практикум. Навч. посібник. – К., 2001. – С. 35-44.

7. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К., 2002. – С. 48-66.

 

Тема 3. Плюралізм політичних концепцій ХІХ – ХХ ст.

 

План роботи

1. Політико-ідеологічні доктрини: поняття, типологія, інституціалізація.

2. Лібералізм і неолібералізм.

3. Консерватизм і неоконсерватизм.

4. Ліві та лівоцентристські ідеологічні доктрини.

5. Екстремістські політико-ідеологічні доктрини.

 

Теми рефератів:

1. Біхевіоризм як основний метод політичних досліджень американської політології ХХ ст.

2. Марксистська теорія політики.

3. Політичні концепції М. Вебера.

4. Основні тенденції розвитку політичної науки кінця ХІХ – початку ХХ ст.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Який вплив біхевіоризму на розвиток політичної науки?

2. Складіть порівняльну таблицю „Головні принципи та основні політичні цілі лібералізму та консерватизму”

 

Методичні рекомендації:

1. Вивчаючи сучасну зарубіжну політичну думку, слід звернути увагу на те, що політологія в західних країнах відіграє значну роль як теоретична дисципліна і як інструмент практичного впливу на різні соціальні процеси. Разом з тим, в різних країнах відмічаються суттєві різниці в підходах до природи і завдань політики. Аналізуючи природу лібералізму студенту треба розрізняти політичні доктрини аристократичного та демократичного лібералізму.

2. Вивчаючи друге питання студент має проаналізувати такі неоліберальні концепції, як технологічної та плюралістичної демократії, теорії еліт (В. Парето, Г. Моска).

3. Вивчаючи третє питання студент має пам’ятати, що в основу політичних концепцій консерватизму покладена ідея збереження традиційних правил, норм поведінки, ієрархії влади, соціальних і політичних структур та інститутів.

4, 5. Готуючись до четвертого і п’ятого питань, студент має знайти детальну характеристику соціалістичних концепцій політики, а також політичних доктрин анархізму у підручниках з політології та монографічних виданнях.

 

Література:

1. Из истории социально-политической мысли // Социально-политический журнал. – 1992. – № 6-9.

2. Мадіссон В.В. та ін. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996.

3. Основи політології. Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 31-41.

4. Політологія у запитаннях і відповідях. Навч. посібник / За заг. ред. К.М. Левківського. – К., 2003. – С. 102-115.

1. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 44-90.

2. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К., 2001. – С. 44-57.

3. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С.71-89.

 

Тема 4. Становлення і розвиток політичної думки в Україні (ІХ – ХХ ст.).

 

План роботи

1. Пам’ятки політичної думки Київської Русі.

2. Запровадження Християнства на Русі та його вплив на розвиток політичної думки.

3. Політична думка в Україні за литовсько-польської доби.

4. Суспільно-політичні засади козацько – гетманської держави.

5. Розвиток революційно-демократичних ідей ХІХ – поч. ХХ ст. Кирило-Мефодіївське товариство (братство).

6. Політичні концепції українських мислителів кінця ХІХ – ХХ ст. (М. Грушевський, В. Винниченко, Д. Лонцов, В. Липинський та ін.).

 

Теми рефератів:

1. Ідеї просвітництва в Україні (Я. Козельський, В. Каразін, П. Лодій, С. Десницький).

2. Роль Конституції та виводи прав П. Орлика у розвитку політичної думки в Україні.

3. Погляди В. Винниченка щодо національного відродження України в праці „Заповіт борцям за визволення”.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть ідеологів революційної демократії в Україні. Які ідеї вони висловлювали.

2. У чому полягає принципова відмінність в поглядах на майбутнє України М. Драгоманова і М. Міхновського?

 

Методичні рекомендації:

1. Вивчаючи перше питання необхідно усвідомити, що суспільно-політична думка була тісно пов’язана з історичними умовами буття українського народу. Особливістю її були ідеї свободи, справедливості, правди і добра. При підготовці до першого питання студенту необхідно уяснити основний зміст таких пам’яток політичної думки, як „Слово про закон і благодать” Іларіона (1052), „Повчання дітям” В. Мономаха (1117), „Руська правда” Я. Мудрого, „Слово о полку Ігоревім” (1185).

2. Розглядаючи друге питання студент має усвідомити, що прийняття християнства у 988 р. всіляко сприяло зміцненню централізованої феодальної держави Київська Русь, підвищенню рівня освіченості серед широких верств суспільства, зміцненню міжнародного статусу Київської Русі.

3. Готуючись до третього питання студенту треба усвідомити зміст полемічних творів Ю. Дрогобича, С. Оріховського, І. Вишенського, які сприяли бурхливому розвитку української полемічної та освітньої літератури братств. Основні питання: місце українського народу серед інших європейських націй, захист його традицій, мови, культури, релігії. Виділення проблем суверенітету, політичних прав, методів управління державою.

4. Вивчаючи четверте питання студент має показати чому Запорізька Січ була християнською, демократичною республікою, на яких соціально-економічних, політичних, духовних засадах вона базувалася. Доцільно зробити аналіз “Конституції” П. Орлика (1714) в контексті виділення принципів формування і управління державою.

3. При вивченні п’ятого питання студенту необхідно усвідомити основні напрямки розвитку революційно-демократичних ідей, осмислити місце і роль Кирило-Мефодіївського товариства як виразника ідеології антикріпосницького, національно-визвольного руху народних мас України. Проаналізувати основні ідеї цього етапу: слов’янської республіканської федерації (М.Костомаров, В. Білозерський); рівності і братерства слов’янських народів (Т.Шевченко); заперечення монархізму, республіканські ідеї (народництво); конституційні ідеї (М. Драгоманов); марксизм (І. Франко); соціал-демократія (Л. Українка).

4. Готуючись до шостого питання студенту треба опрацювати зміст теорії національного самовизначення М. Грушевського, державницької ідеї В. Винниченка (національне відродження, соціалізм), погляди та шляхи створення самостійної України Д. Донцова (націоналізм), уяснити місце і роль В. Липинського (консерватизм) в розвитку української політології як науки.

 

Література:

1. Основи політології / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 42-74.

2. Політологія. Підручник / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001. – С. 39-56.

3. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 91-124.

4. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К., 1993. – С. 56-72.

5. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. – К., 1993. – С. 151-200.

6. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К., 2001. – С. 58-97.

7. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 93-145.

 

Тема 5. Політична влада.

План роботи

1. Влада як суспільний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.

2. Сутність політичної влади, її структура і функції.

3. Політичний режим, його сутність та типологія.

 

Теми рефератів:

1. Проблеми демократизації влади в Україні на сучасному етапі.

2. Природа тоталітарної влади

3. Категорії влади і волі у працях Ф. Ніцше та М. Вебера.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Спираючись на програмні документи кількох різних політичних партій в Україні, проаналізуйте їхнє розуміння мети, форм і змісту політичної влади в Україні?

2. Складіть схему за такими параметрами: влада державна і влада політична, спільне і відмінне.

3. Назвіть і коротко охарактеризуйте основні риси політичної, державної влади в умовах тоталітаризму?

 

Методичні рекомендації:

1. Влада є центральною політичною категорією. Вона дає ключ до розуміння політичної діяльності. Тому розуміння сутності влади й знання форм її здійснення є однією з основних передумов ефективної політичної діяльності, дозволяє виділити політику і політичні відносини з усієї групи суспільної діяльності. При аналізі сутності влади як соціального явища, треба звернути увагу на комплекс матеріальних та духовних потреб людини (свобода, самореалізація, самоствердження).

2. Політична влад має свою специфіку, виявляється як взаємодія суспільних інтересів суб’єктів політики на принципах організованого примусу, що здійснюється завдяки інституціалізації влади з використанням політичних засобів. При підготовці студенти повинні опрацювати та законспектувати основний теоретичний матеріал до даної теми, що включає розкриття таких питань: сутність політичної влади, її структура, функції, ресурси, проблеми її легітимності, політичний режим, його сутність та типологія. При підготовці рефератів необхідно використати матеріал поданої нижче літератури, що містить у собі підручники, наукові статті та монографії, науково-пізнавальні твори. Для самостійної роботи пропонується на основі різних варіантів структури політичної влади скласти таку схему, яка включала б основні елементи, вимагається вміння розрізняти різні види влади та їх характерні риси в різних політичних режимах. Орієнтуючись на запитання для дискусії, студенти повинні розробити систему доказів для відстоювання власної позиції щодо необхідності існування влади, її легітимності – не легітимності, причин появи криз політичної влади, та аналітичної розробки програми їх подолання за різних умов.

3. Політичний режим є сутнісною характеристикою здійснення влади в суспільстві. Його характер відповідає історичним умовам і традиціям суспільства. При вивченні цього питання потрібно з’ясувати існуючі точки зору щодо поняття “політичний режим”, його сутність. Необхідно приділити увагу типологізації політичних режимів та методів виділення окремих типів. Особливу увагу слід приділити процесам трансформації політичних режимів, відзначаючи складнощі таких змін.

 

Література:

1. Амелин В.Н. Власть как общественное явление // Социал.-полит. науки. – 1991. – № 2.

2. Пушкарева Г.В. Власть как социальный институт // Социально-политический журнал. – 1996. – № 2.

3. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К., 2001. – С. 119-124.

4. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 171-197, 377-394.

5. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. / За ред.проф. Кирилюка Ф.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 204 – 213; 282 – 292.

 

Тема 6. Політичний процес

 

План роботи

1. Поняття політичний процес. Структура, характер політичного процесу. Типологія політичних процесів.

2. Людина як суб’єкт і об’єкт політичного процесу.

3. Політична участь людини. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.

4. Політична сфера суспільства. Політичне життя, його типи.

 

Теми рефератів:

1. Політична культура – умова розвитку політичного процесу.

2. Проблеми прав людини в політичній історії.

3. Конфлікти і кризи в суспільно-політичному житті.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Складіть таблицю „Типологія політичних процесів” за ознаками поділу.

2. Складіть схему: класифікація типів людей щодо участі в політиці за М. Вебером, Дж. Алмондом, А. Боднаром.

 

Методичні рекомендації:

1. Готуючись до теми потрібно насамперед, уяснити і осмислити ключові слова, поняття, терміни, а саме: політичний процес, політична стабільність, політична участь, політичне життя, політична активність. Рекомендуємо виписати ці поняття у свій словничок. Зробити короткі виписки з усіх питань плану, продумати питання для дискусії, самостійного опрацювання. При підготовці до семінарського заняття рекомендуємо зосередити увагу на основних теоретичних положеннях. Політичний процес як сукупність результатів переплетіння різноманітних типів політичної поведінки соціальних спільностей, соціальних верств та громадян. Соціальною передумовою політичного процесу є процес соціальний.

2. Політичний процес і політичне життя. Політичне життя суспільства можна розглядати як сукупність різновекторних і різнодинамічних у часовому вимірі політичних процесів. Рекомендуємо скласти таблицю – „Типологія політичних процесів”.

3. Людина і політика. Це теоретичне положення слід розглянути через призму людини. А саме: Людина – суб’єкт політичного процесу, людина як об’єкт політичного процесу. Слід звернути увагу на проблемі співвідношення інтелекту людини та актуальності його політичної діяльності, на принципову відмінність у професійній діяльності політика і політолога.

4. Розкрити механізми, що діють в суспільстві і регулюють помилки та вчинки людей в політичній сфері (державні та громадянські інститути, ідеології та релігії, традиції та звичаї, соціальне середовище та економічні умови).

 

Література:

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2001. – С. 153-158.

2. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства. Україна і світ на зламі тисячоліть. – К., 1999.

3. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси (етнополітологічний аналіз). – К., 1998.

4. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 137-152, 228-231.

5. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвиток / Редкол. Ф.М. Рудич (голова) та ін. – К, 1998. – Розд. 3.

6. Політичні структури та процеси в сучасній Україні / За ред. Ф.М. Рудича. – К., 1995.

7. Політологія: наука про політику. За заг. ред. Кремень В.І., Горлача М.І. – Київ-Харків, 2001. – С. 189-215, 217-232.

8. Політологія: Посібник для студ



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.211.61 (0.037 с.)