Актуальные проблемы усовершенствования правового регулирования государственного финансового контроля в Украине.

Для впорядкування бюджетного процесу особливо в частині планування та виконання видаткової частини бюджетів усіх рівнів, передусім необхідно удосконалити державний фінансовий контроль, що здійснюється як на рівні держави, так і на рівні відповідних регіонів. Однак чинний інститут фінансового контролю не може повною мірою запобігти розбазарюванню бюджетних коштів, зловживанням та маніпуляціям із фінансовими і матеріальними ресурсами держави та окремих регіонів, а, отже, сприяти оптимізації бюджетного процесу та поступальному розвитку соціально-економічних відносин.

Незважаючи на посилення окремих етапів фінансового контролю, слід констатувати, що кількість фінансових порушень з року в рік не зменшується. Результати діяльності Державної контрольно-ревізійної служби свідчать про динаміку зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому.

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу.

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Так, однією із важливих проблем можна вважати дублювання контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій.

До цих органів належать: Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, органи державної податкової служби, Державного казначейства України, фінансові управління при Державних адміністраціях, контролюючі підрозділи Пенсійного фонду тощо.

Існує також проблема відсутності системності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного і наступного контролю. Нині фінансовий контроль з боку органів державної контрольно-ревізійної служби носить каральний і виховний характер, але не має превентивного характеру щодо попередження порушень бюджетної дисципліни та запобігання зловживань у фінансово-бюджетній сфері.

У здійсненні своїх контрольних функцій перед органами ДКРС постає проблема відсутності єдиної інформаційної системи контролю, тобто доступу до баз даних інших фінансових контролюючих органів. Для встановлення дієвого контролю за всіма напрямами витрачання бюджетних коштів від витрат на утримання установ і організацій до їх витрачання на соціальне важливі цілі вкрай необхідним є встановлення систематичного обміну інформацією між усіма фінансовими і контролюючими органами, які забезпечують виконання бюджету. Тобто необхідна єдина інформаційна база.

Нинішні умови економічного розвитку держави потребують упровадження в життя нових напрямів і методів здійснення контрольних функцій, однією з яких є аналітична робота щодо проведення аналізу ефективності використання бюджетних коштів на предмет виявлення основних чинників, що призводять до неефективного використання фінансових ресурсів.

Важливим напрямком удосконалення контрольно-ревізійної та аналітичної роботи є запровадження автоматизації проведення ревізій та перевірок.

Важливими є також кадрові питання органів ДКРС, де у зв'язку з економією бюджетних коштів спостерігається неукомплектованість ревізійного апарату, неналежне матеріальне стимулювання працівників ДКРС, що призводить до надмірного перевантаження контролерів-ревізорів, підвищення плинності кадрів.

Органы контроля специальной компетенции за соблюдением бюджетного законодательства и их полномочия.

Ефективність фінансового контролю залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового права.

- Рахункова палата Верховної Ради України, яка відповідно до ст. 98 Конституції України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням Держаного бюджету України. Повноваження Рахункової палати визначено Законом України "Про Рахункову палату" (в ред. 11 липня 1996 р. № 315/96), ст. 110 Бюджетного кодексу України та іншими законодавчими актами.

- Спеціалізовані органи державної виконавчої влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна пробірна палата України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України

Ревизия как один из основных методов поведения финансового контроля и ее виды.

Ревізія - найбільш глибокий та всеохоплюючий метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-госпо­дарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності та ефективності.

Ревізії можуть бути:

· загальними та частковими;

· комплексними та тематичними;

· плановими та неплановими;

· документальними та фактичними (тобто перевірка не лише документів, але і наявності грошей та товарно-матеріальних цінностей).

Ревізії проводяться органами управління по відношенню до підвідомчих підприємств та закладів, а також різноманітними державними та недержавними органами контролю. її результати оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи щодо виправлення порушень, відшкодування матеріальних збитків та притягнення винуватців до відповідальності.

33.Понятия и структура бюджетной системы Украины. (ст. 5 БК)

Стаття 5. Структура бюджетної системи України

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Бюджетна система країни - це сукупність видів бюджетів, які дозволяє утворювати в державі Конституція у відповідності до державного та адміністративно-територіального устрою. За формою державного устрою Україна є унітарною державою, тому в Україні є один державний бюджет, закон про який щорічно затверджується Верховною Радою України.

Конституція України встановила, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Кожна адміністративно-територіальна одиниця має орган представницької влади - раду, яка затверджує бюджет, з якого фінансуються видатки на виконання завдань і повноважень, закріплених Конституцією України і законодавством, яке визначає права і обов'язки органів місцевого самоврядування. Для цього в першу чергу й існують місцеві бюджети.

Згідно із ч. 2 статті 5 Бюджетного кодексу місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Частина 3 цієї ж статті визначає бюджетами місцевого самоврядування бюджети територіальних громад сіл (їх об'єднань), селищ, міст (у тому числі, районів у містах). В перелік ланок бюджетної системи не включили бюджет м. Києва та м. Севастополя, вони включені згідно із ч. 2 ст. 6 Бюджетного кодексу у склад зведених бюджетів.

Місцеві бюджети забезпечують фінансування господарського і культурного будівництва, що здійснюється органами місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим.

Провідне місце в бюджетній системі України посідає державний бюджет.

Як правило, в унітарних державах світу існує дворівнева бюджетна система - державний (або його називають ще центральний бюджет) і місцеві бюджети.