Тема 3. Розвиток української соціальної психології

Коґнітивістський напрямок соціальної психології йде від гештальтпсихології, теорій поля К.Левина. Особливе місце в коґнітивістській соціальній психології займають теорії коґнітивної відповідності. Згідно них основним мотивуючим чинником поведінки індивіда є потреба в співмірності, збалансованості його коґнітивної структури. До цих теорій відносяться: теорія збалансованих структур Ф.Гайдера, теорія комунікативних актів Т.Ньюкома, теорія коґнітивного дисонансу Л.Фестінгера і теорія конґруентності Ч.Осгуда і П.Таненбаума. Крім цього, в загальному руслі коґнітивізму працювали  відомі американські дослідники конформізму  Р.Крачфілд і С.Аш.

У всіх цих теоріях зроблена спроба пояснити той факт, що вчинки та дії можуть порушувати внутрішню когнітивну та емоційну рівновагу людини, обумовлювати почуття дискомфорту, докорів сумління тощо. Відтак людина схильна непомітно для себе змінувати установки, урівноважувати думки, щоб запобігти порушенню соціальних відносин, ставленню до неї з боку інших. Увага до проблем раціональної поведінки людини, соціальних установок роблять коґнітивістську орієнтацію доволі  популярною.

Інтеракціонізм.   Це соціологічна за походженням теоретична орієнтація, яка вивчає особливості рольової взаємодії людей. Її джерелом є теорія символічного інтеракціонізму   Джорджа Г.Міда[10] (18632-1931). Взаємодія між людьми відбувається за допомогою певних символів: жестів, мови. Такими символами взаємодії також можуть бути твір мистецтва, звичайна пісня, танець, гроші тощо. Людина, взаємодіючи з іншими постійно інтерпретує символи, розшифровує значення жестів, слів, звуків, які йдуть від інших людей. Так людина навчається жити у світі, постійно зіставляючи свою поведінку з узагальненим образом інших людей. В соціальній психології інтеракціонізм (з англ. - interaction – взаємодія) охоплює  теорію ролей (Т.Сарбін) та теорію референтних груп (Г.Гаймен, Р.Мертон).

 У руслі інтеракціонізму розвивається концепція соціальної драматургії Еріка Гофмана. Він вказує на важливості вивчення ролей, що їх виконують люди. Життя Гофман описує через театральні поняття: актор, п’єса, сцена, роль, режисер тощо. Людина щораз виступає на життєвій сцені у певній п’єсі: комедії, трагедії тощо. Крім цього людина може виступати у ролі актора (виконувати дії), або режисера (керувати постановкою, іншими), або глядача (спостерігати за розвитком подій), або критика (дає рецензію на п’єсу). У своєму житті людина програє різні ролі, і сподівається на адекватну реакцію інших людей (публіки). В межах цієї концепції було надано нового змісту поняттю ідентичності (тожсамості) і запропоновано поняття аґентів та інститутів соціалізації, проблему „значущих інших” тощо.

 З появою цих теорій дослідники почали центруватися на ідеї соціального детермінізму. Був критикований погляд про винятково біологічну природу людини, а його прихильники названі „есенсіоналістами” (від англ. essential – обов’язково існуючий). Прихильники інтеракціонізму (в ширшому значенні соціального конструктивізму) почали розглядати проблему відмінностей чоловіків та жінок в новому ракурсі. Вони констатували не наявну біологічну відмінність між статями, а соціальні впливи на чоловічі та жіночі ролі.  

 Соціальна психологія у сучасному світі.  Процес становлення соціальної психології вказує на її міждисциплінарний характер. Разом з тим для соціальної психології характерним є міжнародні емпіричні дослідження, що здебільшого провадяться південноамериканськими (США, Канада) академічними школами. У них задіяні науковці більш, ніж пів сотні  університетів, які мають добре устатковані лабораторії, багаточисельний допоміжний персонал. Можна вважати, що професійний центр соціальної психології знаходиться у США. Європейські соціально-психологічні дослідження теж мають свою традицію та міжнародні зв’язки. Дослідники є об’єднаними в Європейську асоціацію експериментальної соціальної психології.

Південноамериканська та європейська школи  зосереджені на особистісному та міжособистісному рівнях пояснення соціальної поведінки людини, при цьому європейська школа більше уваги надає міжгруповому та соціальному рівням. Широко відомі загалу праці таких європейських соціальних психологів, як А.Тешфел (Велика Британія) та С.Московічі (Франція). Тешфел вбачає перспективною для соціальної психології проблематику міжгрупових відносин. Її підґрунтям слугує розроблена Тешфелом теорія соціальної ідентичності, в рамках якої розглядається питання про соціальну обумовленість усвідомлення людиною себе і своєї поведінки в соціальному світі.  Чільником французької школи соціальної психології вважають С.Московічі. Він автор теорії „соціальних уявлень”. В плані діалогу між культурами є важливим зрозуміти, які уявлення мають люди різних соціокультур стосовно дітей та жінок, міста, здоров’я, хвороби, людського тіла тощо. Європейська соціальна ситуація стимулює зацікавленість психологів в соціальних питаннях, таких як безробіття, міґрація, стосунки між різними етнічними групами, екологія. 

Країни третього світу, нації що розвиваються (Нігерія, Бангладеш, Куба тощо) формують свій світ соціальної психології. Здебільшого вони беруть посильну участь у дослідженні проблем конфліктів, бідності, жіночого рівноправ’я тощо. Відчуваючи труднощі у ресурсах проведення емпіричних досліджень, науковці цих країн залучаються до інтеґраційного процесу в царині соціальної психології. Міжнародний обмін знаннями та думками допомагає становленню такої соціальної психології, яка формує знання про соціальне мислення, соціальний вплив та соціальні відносини людей різних соціальних світів.

Запитання для самоперевірки :

1. Які передумови виникнення соціальної психології?

2. Які перші історичні форми соціально-психологічного знання?

3. Хто започаткував дослідження психології народів?

4. Як розвивалося соціально-психологічне знання в царині соціології? 

5. Які основні положення психології мас Ґ. Ле Бона?

6. Який зміст теорії інстинктів соціальної поведінки В. Мак Дуґала?

7. Якими напрямками характеризується експериментальний період розвитку соціальної психології?

8. Які особливості розвитку соціальної психології у сучасному світі? 

 

                    Література

· Лебон Г. Психология масс. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 320 с.

· Мід Дж.Г. Дух, самість і суспільство з точки зору соціального біхевіориста. – К.: Український Центр духовної культури, 2000. – 416 с.

· Морено Я.-Л. Социометрия: Экспериментальный подход и наука об обществе.– М.: Академический проект, 2001. – 416 с.

· Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624с.

· Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологи масс. М.: Центр психологи и психотерапии, 1996. – 478 с.

· Райх В. Психология масс и фашизм / Пер. с англ. Ю.Донца. СПб: Университетская книга, 1997.– 380 с.

· Современная зарубежная социальная психология. Тексты. Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. – М: МГУ, 1984. –254 с.

· Фромм Э. Человеческая ситуация. – М.: Смысл, 1995, –245 с.

· Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. –СПб. Питер Пресс, 1997. –608 с.

· Шибутани Т. Социальная психология. / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968.–535 с.