Соціально-радикальна модель соціальної роботи.

26.  Соціально-радикальна модель соціальної роботи.

60-70рр=зміна суспільного бачення.Соціально-радикальні технології концентрують увагу на ідеї допомоги клієнту у розвитку його соціальної самосвідомості й передусім її політичної та правової складових. Мета допомоги – підвищити рівень самоконтролю клієнта, особистої відповідальності, самоактуалізації його можливостей у захисті та обстоюванні своїх прав як людини, протистоянні дискримінації в тих чи інших сферах життєдіяльності беспосередньо індивіда та окремих соціальних груп і громад. Характерно, що соціальна допомога в цих випадках обмежується розвитком соціальних здібностей саме клієнта, не пошироюючись на зміни у соціальних структурах, які його пригнічували. У межах соціально-радикальної моделі можна виділити дві найпоширеніші технології соціальної роботи: технологія захисту та технологія «надання повноважень». Перша полягає у тому, що відповідальність за соціальні зміни (наприклад, вирішення проблем пригнічення за расовими характеристиками, питання національних забобонів та ін.) перекладається на самого клієнта, який відновлює свій життєвий потенціал за допомогою соціального працівника. Технологія «наділення повноваженнями» використовується з метою підвищення самоконтролю клієнта, його особистої відповідальності, самоактуалізації.

27.  Базові цінності у соціальній роботі.

Найважливішу роль в етиці соц прац відіграють цінності-засоби, які є морально-етичними орієнтирами у прийнятті рішень практичними соціальними працівниками.Вагомий вплив на формування етики соціальної роботи справили праці К. Юнга, Е. Фромма, Адлера. Юнг вважав що на цінностях фокусується почуття. Воно ніби ставить запитання «На скільки це є цінним?»Адлер ж вважав що будь-яка цінність людини визначається її ставленням до ближнього і тією частиною праці, яка необхідна для спільного життя. Фромм писав, що людина потребує певної маршрутної карти, системи поглядів і цінностей, що допомагають її орієнтуватися у цьому світі, діяти цілеспрямовано і послідовно. Зрозуміло що незмінними компонентами соціальної роботи є:

•      Цінності матеріальної культури суспільства як образного втілення менталітету нації.

•      Духовні цінності – свобода, братерство, праця, гуманність, солідарність…

•      Цінності соціальної роботи — ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень. Звичайно, що цінності тісно пов’язані з мораллю – система вимог стосовно людини які рекомендують її, що можна і чого неможна робити. Мораль – засіб оцінювання вчинків людини, мірка її життя з позиції добра та зла.

Існують різні підходи до визначення цінностей в СР. Професор Брістольського університету Филлайда Парслоу вважає, що СР ґрунтується на 3 найважливіших принципах. •   Віра в цінність кожної людини. Ми повинні будувати свою роботу на антидискримінаціїних підходах тобто не спосіб організації та проведення соціальної роботи, не поведінка самих соціальних працівників не наносили шкоди представникам расових меншин, жінкам, людям похилого віку, особам з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, інвалідам. • Віра в право кожного індивіда на самостійний вибір в житті, обмежений аналогічними правами других індивідів. Кожна людина має право самостійно приймати рішення стосовно себе та свого життя. Соціальний працівник лише надає інформацію клієнту про можливі шляхи вирішення проблеми та наслідки вибору – але вибір залишається за клієнтом, навіть коли соціальний працівник вважає його невірним.

•      Віра в здатність людини змінюватися. Без такої віри соціальна робота немає змісту. Це зумовлено і є наслідком поваги до особистості і передбачає можливість вибору шляху при підтримці професіоналів. Саме такі умови дають можливість змінюватися. Навіть самому безнадійному клієнту ми не повинні говорити, що він/вона ніколи не зміняться. Ми можемо визнати, що нам не вистачає навичок, знань та наполегливості щоб допомогти їм змінитися.

Британський фахівець із соціальної роботи Шуламіт Рамон. На його погляд, у роботі з людьми соціальний працівник має дотримуватися таких цінностей:-насамперед людина. Кожній людині повинні бути гарантовані гідність і права, навіть якщо вона в силу різних обмежень не може цілковито використовувати їх, усі люди є однаково цінними для суспільства і для себе;-повага до особистості. Належне соціальне обслуговування має відповідати потребам кожної людини, її почуттю власної гідності;-право на самовизначення (право кожного розв'язувати власні проблеми, приймати раціональні й доцільні рішення, визнання того, що людина глибше за інших знає себе і має право на помилку);-право на залежність (жоден індивід не може бути цілком самодостатнім, взаємозалежність людей є позитивним і цілком нормальним станом);-наснаження (робота з клієнтами соціальних служб повинна вселяти їм віру в себе і свої можливості, прагнення відновити і використовувати свої особисті громадські й людські здатності). «Деонтологія соціальної роботи — це комплекс норм, постанов і розпоряджень про вимоги й професійні обов'язки, відповідальність соціального працівника (трудового колективу закладів соціального захисту) перед суспільством і державою, перед соціальною роботою як професією й соціальним інститутом, перед колегами і перед клієнтом соціальної роботи».