Парламентські вибори в Україні 2002 р.

Українські парламентські вибори 31 березня 2002.

З 33-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах, 6 партій пройшли встановлений 4 % бар'єрі зарезервували місця у парламенті: Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», КПУ, За єдину Україну!, Блок Юлії Тимошенко, СПУ, СДПУ (о). При цьому західні області та північні області віддали перевагу блоку Наша Україна, Південні та східні регіони — Комуністичній партії України, Донецька область віддала перевагу блоку За єдину Україну!, Соціалісти мали перевагу у ряді районів Полтавської та Черкаської областей.

Реформатори на чолі з Ющенкомотримали очевидну більшість, набравши близько 24% голосів виборціві залишивши позаду комуністів та виборчий блок "За єдину Україну!", який підтримував чинний на той час президент Леонід Кучма.

Як вважають спостерігачі з Північної Америки і Європи, треті парламентські вибори за часів незалежності України відрізнялися від попередніх. Наприклад, у Київській та Львівській областях, де пропрезидентський блок не мав майже жодних шансів на перемогу, виборцям у масовому порядку не давали змоги проголосувати. У зв'язку з цим ні в кого не було сумнівів стосовно можливої фальсифікації результатів, але те, що вона матиме такі масштаби, передбачити спромігся лише дехто. Новим явищем стала активна роль, яку зіграла в передвиборній кампанії Росія.

Більш доречним було б звинувачення в "космополітизмі". В блоці Ющенка є багато росіян та євреїв. Орієнтуючись на Європу, він пропонує збалансовану в соціально-політичному плані економічну політику. Незважаючи на це в нього не було можливостей, які б дозволили йому здійснити свої ідеї.

Парламентські вибори 2002 року мали дуже важливі наслідки. По-перше, парламентські вибори стали публічною площадкою виходу на політичну сцену нових опозиційних еліт, які були незадоволені політичним режимом та фігурою діючого президента Кучми. По-друге, за результатами виборів утворилися два «центри впливу»: «партія влади» - «За ЄДУ» й опозиційний центр, що складався з декількох партій і блоків («Наша Україна», БЮТ, СПУ), орієнтованих на лідера блоку «Наша Україна» В. Ющенка. Власне цей опозиційний центр став у майбутньому стартовим майданчиком для президентської виборчої кампанії 2004 року.